Бюджет України
p align="left">Головними засобами перерозподілу доходів і найбільш важливими знаряддями державного регулювання економіки і економічної політики є бюджет і податки. Це тісно зв'язані категорії, тому часто говорять про бюджетно-податкову політику (сфері, системі, стосунках і тому подібне) Часто замість терміну «бюджетно-податковий» використовують його синонім «фіскальний» (від латів. fiscus -- державна казна і fiscalis - відносний до казни).
Як інший синонім бюджету і податків використовують також терміни «державні фінанси», «фінанси країни». Для позначення сукупності бюджетно-податкової і грошово-кредитної систем використовують термін «фінансово-кредитна система» (сфера відношення і так далі) або інколи просто -- «фінанси».
Бюджетно-податкова (фіскальна) політика - заходи уряду по зміні державних витрат, оподаткування і стани державного бюджету, направлені на забезпечення повної зайнятості і виробництво неінфляційного ВНП.
Стимулююча бюджетно-податкова політика (фіскальна експансія) в короткостроковій перспективі має своїй на меті подолання циклічного спаду економіки і передбачає збільшення держвитрат, зниження податків або комбінування цих заходів. У більш довгостроковій перспективі політика зниження податків може привести до розширення пропозиції чинників виробництва і зростання економічного потенціалу. Здійснення цих цілей пов'язане з проведенням комплексної податкової реформи, обмежувальною кредитно-грошовою політикою Центрального Банку, що супроводиться, і зміною оптимізації структури державних витрат.
Стримуюча бюджетно-податкова політика (фіскальна рестрикція) має своїй на меті обмеження циклічного підйому економіки і передбачає зниження держвитрат, збільшення податків або комбінування цих заходів. У короткостроковій перспективі ці заходи дозволяють понизити інфляцію попиту ціною зростання безробіття і спаду виробництва. У довшому періоді зростаючий податковий клин може послужити основою для спаду сукупної пропозиції і розгортання механізму стагфляції, особливо у тому випадку, коли скорочення державних витрат здійснюється пропорційно по всіх статтях бюджету і не створюється пріоритети на користь державних інвестицій в інфраструктуру ринку праці. Затяжна стагфляція на тлі неефективного управління державними витратами створює передумови для руйнування економічного потенціалу, що незрідка зустрічається в економіках перехідного періодів, тому числі і в Росії.
Дискреційна фіскальна політика - цілеспрямована зміна величин державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в результаті спеціальних вирішень уряду, направлених на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва і темпів інфляції. При дискреційній фіскальній політиці в цілях стимулювання сукупного попиту в період спаду цілеспрямовано створюється дефіцит держбюджету унаслідок збільшення держвитрат (наприклад, на фінансування програм по створенню нових робочих місць) або зниження податків. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
Дискреційна політика уряду пов'язана із значними внутрішніми тимчасовими лагами, оскільки зміна структури державних витрат або ставок оподаткування передбачає тривале обговорення цих заходів в парламенті.
Недискреційна фіскальна політика - автоматична зміна названих величин в результаті циклічних коливань сукупного доходу.
Недискреційна фіскальна політика передбачає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових вступів до держбюджету в періоди зростання (зменшення) ВНП, яке надає стабілізуючу дію на економіку.
При недискреційній фіскальній політиці бюджетний дефіцит і надлишок виникають автоматично, в результаті дії вбудованих стабілізаторів економіки.
"Вбудований" (автоматичний) стабілізатор -- економічний механізм, що дозволяє понизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, не удаючись до частих змін економічної політики уряду. Як такі стабілізатори в індустріальних країнах зазвичай виступають прогресивна система оподаткування, система державних трансфертів (у тому числі страхування по безробіттю) і система участі в прибутках. Вбудовані стабілізатори економіки відносно пом'якшують проблему тривалих тимчасових лагов дискреційної фіскальної політики, оскільки ці механізми "включаються" без безпосереднього втручання парламенту.
Міра вбудованої стабільності економіки безпосередньо залежить від величин циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків, які виконують функції автоматичних "амортизаторів" коливань сукупного попиту.
Циклічний дефіцит (надлишок) -- дефіцит (надлишок) державного бюджету, викликаний автоматичним скороченням (збільшенням) податкових вступів і збільшенням (скороченням) державних трансфертів на тлі спаду (підйому) ділової активності.
У фазі циклічного підйому Y2 > Yo, і тому податкові відрахування автоматично зростають, а трансфертні платежі автоматично знижуються. В результаті зростає бюджетний надлишок і інфляційний бум стримується.
2. Бюджетна політика зарубіжних країн
2.1 Бюджетна система Російської Федерації
2.1.1 Поняття бюджетної системи: рівні, класифікація, принципи
Державний бюджет, як основна складова бюджетної системи - це що підлягає перерозподілу частина національного доходу; бюджет організований у вигляді балансу доходів і витрат за звітний період. Бюджетний же кодекс РФ пропонує наступне визначення бюджету: бюджет - це форма освіти і витрачання грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань і функцій держави і місцевої самоврядності.
Бюджетна система Російської Федерації складається з бюджетів трьох рівнів: перший рівень - федеральний бюджет і бюджети державних позабюджетних фондів; другий рівень - бюджети суб'єктів Російської Федерації і бюджети територіальних державних позабюджетних фондів; третій рівень - місцеві бюджети. Бюджети першого рівня розробляються і затверджуються у формі федеральних законів, бюджети другого рівня розробляються і затверджуються у формі законів суб'єктів Російської Федерації, бюджети третього рівня розробляються і затверджуються у формі правових актів показних органів місцевої самоврядності. Річний бюджет складається на один фінансовий рік, який відповідає календарному року і триває з 1 січня по 31 грудня. Федеральний бюджет, бюджети суб'єктів РФ і місцеві бюджети складають консолідований бюджет РФ.
Бюджетна класифікація РФ є угрупуванням доходів і витрат бюджетів всіх рівнів, а також джерел фінансування дефіцитів цих бюджетів. Вона включає: класифікацію доходів бюджетів РФ, функціональну класифікацію витрат бюджетів РФ, економічну класифікацію витрат бюджетів РФ, класифікацію джерел внутрішнього фінансування дефіцитів бюджетів РФ, класифікацію джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету, класифікацію видів державних внутрішніх боргів бюджетів РФ, класифікацію видів зовнішнього боргу РФ і державних зовнішніх активів РФ, відомчу класифікацію витрат федерального бюджету.
Крім того, існують деякі принципи, на яких заснована бюджетна система РФ: принцип єдності бюджетної системи РФ, принцип розмежування доходів і витрат між рівнями бюджетної системи РФ, принцип самостійності бюджетів, принцип повноти віддзеркалення доходів і витрат бюджетів, принцип збалансованості бюджету, принцип ефективності і економності використання бюджетних коштів, принцип загального (сукупного) покриття витрат бюджетів, принцип гласності, принцип достовірності бюджету, принцип адресності і цільового характеру бюджетних коштів.
Учасниками бюджетного процесу є: Президент РФ; органи законодавчої (показною) влади; органи виконавчої влади; органи грошово-кредитного регулювання; органи державного і муніципального фінансового контролю; державні позабюджетні фонди; головні розпорядники і розпорядники бюджетних коштів.
Складання бюджету ґрунтується на: Бюджетному посланні Президента РФ; прогнозі соціально-економічного розвитку відповідної території на черговий фінансовий рік; основних напрямах бюджетної і податкової політики відповідній території на черговий фінансовий рік; прогнозі звідного фінансового балансу по відповідній території на черговий фінансовий рік; плані розвитку державного або муніципального сектора економіки відповідної території на черговий фінансовий рік.
Федеральний закон про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік не набирає чинності до початку чергового фінансового року в разі неприйняття державною думою проекту вказаного закону до 1 грудня поточного року, а також в разі не набуття чинності вказаного закону по інших причинах до 1 січня чергового року. У таких випадках державна дума може ухвалити федеральний закон про фінансування витрат з федерального бюджету в 1 кварталі чергового фінансового року. В цьому випадку федеральні органи виконавчої влади виробляють витрачання засобів федерального бюджету відповідно до вказаного закону.
2.1.2 Виконання бюджетів
Виконання бюджетів всіх рівнів бюджетної системи РФ здійснюється уповноваженими виконавськими органами на основі бюджетного розпису. На органи виконавчої влади покладаються організація виконання і виконання бюджетів, управління рахівницями бюджетів і бюджетними коштами. Принцип єдності каси передбачає зарахування всіх доходів, що поступають, і вступів з джерел фінансування дефіциту бюджету на єдиний рахунок бюджету і здійснення всіх передбачених витрат з єдиного рахунку бюджету.
