Кредиты

виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку),

необхідні витрати по утриманню заставленого майна, а також витрати на

здійснення забезпечення заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором

застави.

Реальна вартість заставленого майна не повинна бути меншою ніж розмір

кредиту та витрати, пов`язані з виконанням кредитного договору застави. Як

правило, загальна заборгованість по кредиту не повинна перевищувати 70%

вартості заставленого майна.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням

арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також у беспірному

порядку на підставі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках,

коли договір застави посвідчений нотаріально.

ПОРУЧИТЕЛЬСТВО, ГАРАНТІЯ.

Правові відносини поручительства і гарантії регулюються ст.191-196

Цівільного Кодексу України. На гарантію поширюються правили статей

191,194,196 цього Кодексу.

Гарантом або поручителем може виступати юридична особа. За договором

поручительства поручитель зобов`язується перед кредитором і іншою особою

відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або

частині, що визначена в договорі.

Поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір

поручительства повинен бути укладений в письмовій формі /додаток 4/.

Недодержання письмової форми тягне недійсність договору.

Поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним

зобов`язання. Поручительство також припиняється, якщо кредитор протягом

трьох місяців з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить

позову до поручителя.

Якщо строк виконання зобов`язання не визначений, то поручительство

припиняється через рік з дня укладання договору поручительства /ст.194 ЦК

України/.

В разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають

перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором

поручительства.

При поручительстві кредитор має право вимагати погашення кредиту, як

від самого боржника, так і від поручителя разом, або від кожного окремо.

Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за

сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше

не втсановлено договором поручительства /ст.192 ЦК України/.

ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна

відповідальність є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта

можуть бути заявлені якщо боржник не спроможний погасити борг.

Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між

гарантом і банком боржника і містити слідуюче:

-предмет договору;

-межі відповідальності гаранта;

-реквізити сторін;

-права і обов`язки сторін;

-відповідальність сторін;

-особливі умови (відповідальність гаранта у випадку несвоєчасного

виконання гарантійного зобов`язання і інш.);

-порядок розгляду спорів;

-строк дії договору;

-реквізити сторін.

Дія гарантійного договору припиняється:

а) з припиненням забезпеченого ним зобов`язання;

б) якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку

зобов`язання не пред`явить позову до гаранта.

У випадках, коли поручитель (гарант) добровільно не виконує

зобов`язання погасити кредит, установа банку стягує борг в порядку,

передбаченому договором або в претензійно-позовому порядку.

Претензія та позов до поручителя повинні бути заявлені в межах

трьохмісячного строку позової давності.

У випадку, коли цей строк буде пропущено, банк втрачає право

звернення до суду з вимогою примусового стягнення гарантованої суми з

поручителя (гаранта).

Існування схожих засобів забезпечення зобов`язань по кредитах

гарантії та поруки, дає можливість вибору банку на свій розсуд застосувати

один із них.

Але порука, на відміну від гарантії, більш детально регламентована ЦК

України і надає для кредитора більш широкі можливості для захисту своїх

майнових прав.

Тому при існуванні двох схожих видів забезпечення зобов`язання, вибір

слід залишати за порукою, а гарантією користуватися в виняткових випадках.

На сьогоднішній день досить актуально постає проблема забезпечення

необхідного рівня ліквідності об`єктів застави, яка пов`язана з

необхідністю зниження рівня ризиків у кредитній політиці банків. Велика

частина кредитного портфеля банків – це прострочені та пролонговані кредити

(споживчий кредит теж не є винятком).

Відсутність обгрунтованої ефективної системи визначення обсягу кредиту

від вартості об`єкта застави, а також забезпечення необхідного рівня його

ліквідності сьогодні є важливою проблемою, яка потребує вирішення.

Розглянемо деякі основні теоретичні положення, на яких базуються

подальші міркування і висновки, що стосуються даної проблеми:

. немає необхідності користуватися поняттям “заставна вартість”;

. разом із поняттям “ринкова вартість” необхідно також користуватися

поняттям “ліквідаційна вартість”, оскільки воно найбільше

відповідає меті визначення вартості об`єктів застави;

. слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю

об`єкта застави. Причому варто пам`ятати, що ліквідаційна вартість

завжди менша за ринкову.

“Справедлива ринкова вартість – найбільш вірогідна ціна, за яку об`єкт

може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх

ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з

урахуванням того, що термін реалізації об`єкта повинен бути при цьому

розумно довгим”. “Розумно довгий період реалізації об`єкта – період

реалізації об`єкта за умови, що він запропонований за справедливою ринковою

вартістю на відкритому ринку, який є прийнятно довгим із точки зору

типового продавця, або типовий період реалізації такого типу активів, якщо

він є близьким до вищезгаданого”[0].

Як пояснюють тлумачні словники, вартість об`єкта – це міра корисності

або здатності задовольнити якусь потребу, тобто поняття суб`єктивне залежне

від багатьох факторів. У зв`язку з цим необхідно уточнити, що чітке

визначення вірогідної вартості, як ринкової так і ліквідаційної, можливе за

умови наявності сформованого ринку подібних об`єктів та за наявності

певного попиту на них. Слід зауважити, що ринок формує об`єктивну

(незалежну від окремого суб`єкта ринку) вартість об`єкта залежно від

поточної кон`юктури.

Тому пропонується використовувати як базу для розрахунку обсягу

кредиту, що надається, ліквідаційну вартість об`єкта застави. Ліквідаційну

вартість можна було б визначити як вартість, за якою об`єкт застави міг би

бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації

об`єкта був би коротшим від терміну, при якому реалізація застави

здійснювалася б за його ринковою ціною (“довгий” період реалізації).

Можна припустити, що чим коротший відносно “довгого” періоду (tд) час,

протягом якого бажано реалізувати об`єкт, тим менше можливостей продати

товар за його ринковою вартістю (Ср) і тим більша вірогідність того, що

ліквідаційна вартість (Сл) буде меншою за ринкову та відповідно різниця між

ними (/\1) – більшою. І навпаки, за наявності резерву часу продавець має

більше можливостей знайти покупця, готового придбати цей товар за вищою

ціною, найближчою до його ринкової вартості (Ср).

Співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості, а також відповідних

їм періодів експозиції ринку відображено на рисунку 3.

“Довгий” період реалізації можна поділити на два періоди:

tд = /\t1+ /\t2 ,

де /\t1 – час від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет

застави (tзс) до моменту реалізації об`єкта застави за ліквідаційною

вартістю (tрл); /\ t2 – час від моменту можливої реалізації об`єкта застави

за ліквідаційною вартістю (tрл) до моменту можливої реалізації об`єкта

застави за ринковою вартістю (t/д) у випадку “довгого” періоду реалізації

застави (tд).

З вище наведеного можна дійти висновку, що відмінність між ринковою та

ліквідаційною вартістю товару (/\1) залежить насамперед від фактора часу.

Рис.3.Співвідношення рівнів ринкової (Ср) та ліквідаційної (Сл) вартості

об`єкта застави та відповідних їм періодів експозиції ринку

Базовими умовами методу розрахунку ліквідаційної вартості об`єкта (Сл)

є його ринкова вартість (Ср) та “довгий” період його реалізації

(експозиції) на ринку (tд).

В основу запропонованого методу розрахунку ліквідаційної вартості

об`єкта покладено принцип беззбиткової реалізації об`єкта застави за ціною,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15