Крошово-кредитна система
Між тим ,до теперішнього часу в Україні комплексного визначення видів
кредитних ризиків, джерел їх виникнення, аналізу впливу на прибутковість –
збитковість кредитних операцій в умовах переходу до ринку не проводилося.
Таке становище пояснюється передусім обмеженим використанням товарно-
грошових відносин протягом тривалого часу, а також характерними в минулому
адміністративними методами управління. Це виключало необхідність
забезпечення гарантії повернення виданих позик, оцінки
кредитоспроможності позичальника та відповідно і страхування кредитів.
Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище
випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровироб-никами –
коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб
його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з
відстрочкою платежу, тобто – у кредит.
Згідно положення про кредитування, кредит – це економічні відносини між
юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу
вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.
У кредитних відносинах беруть участь дві сторони : позичальник і
кредитор. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові
чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода
позички, є об’єктами кредиту.
Операції з наданням кредитів належать до активних операцій банку.
Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під зобов’язання
позичальників повернути кошти та заплатити проценти у встановлені строки.
Це ключовий вид активних операцій банків, вони забезпечують переважну
частину доходів у багатьох банків. Позички банків – важливе джерело
грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки. В процесі
проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком,
тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк наданої банком
позички та процентів, належних кредитору.
Разом з тим, кредитні операції несуть в собі найбільшу загрозу для
банків – ризик неповернення позичок. Таким чином, кожний банк розробляє і
здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та
перспективних задач банку, а також економічної кон’юнктури і повинна бути
спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банки при наданні кредитів
повинні вдавати заходів щодо запобігання кредитних ризиків. До цих заходів
належать :
- перевірка здатності позичальника повернути позичку;
- перевірка забезпечення позички, чи гарантії її повернення третьою
особою (банком, страховою компанією);
- створювання резервного фонду, тощо.
Нижче наведена таблиця 3.1 класифікації кредитів.
Таблиця 3.1. Класифікація кредитів.
|Параметри |Види кредиту |
|за видами кредиту |національний; |
| |міжнародний; |
| |банківський; |
| |державний; |
| |комерційний; |
| |споживчий; |
| |лізинговий; |
| |консорціумний. |
|за сферами спрямування |спрямований у сферу обігу; |
| |спрямований у сферу виробництва. |
|за призначенням і характером |позички торгово-промисловим |
|використання позичкових коштів |підприємствам; |
| |кредити під нерухомість; |
| |споживчі та сільськогосподарські |
| |позички; |
| |кредит під цінні папери та кредити, |
| |пов’язані з вексельним обігом; |
| |контокорентний кредит та |
| |міжбанківські позички; |
| |позички небанківським фінан-совим |
| |установам та позички органам влади. |
|за характером забезпечення |забезпечені (ломбардні) |
| |гарантовані (банками, третьою |
| |особою) |
| |незабезпечені (бланкові) |
|за строками використання |строкові; |
| |безстрокові; |
| |прострочені; |
| |відстрочені; |
|за кількістю кредиторів |надання кредитів одним бан-ком; |
| |синдиковані, консорціальні; |
| |паралельні. |
Наведена класифікація не є вичерпною, тому що можна кредити
класифікувати і за іншими параметрами і ознаками, але по суті така
класифікація зумовлена великою кількістю видів критеріїв, а також умовами
гарантування, і дає підтвердження тому, що кредит – це складна економічна
категорія, до якої потрібно ставитися дуже уважно. Тому банки працюють зі
своїми позичальниками в щільній взаємодії від подання заяви на отримання
кредиту до повного повернення кредиту і відсотків за ним. Банки
співпрацюють лише з фінансово-сталими підприємствами, які мають постійні
надходження коштів на розрахунковий рахунок, або з тими підприємствами та
організаціями, які в цей нелегкий час, долаючи труднощі, мають в
майбутньому перспективи свого розвитку. Найбільш поширеними видами кредиту,
що застосовується українськими банками, є кредитування по системі
овердрафт, кредитування по відкритій кредитній лінії та кредитування
фізичних осіб під заклад дорогоцінних металів.
Процентна ставка встановлюється диференційно в залежності від строків
кредитування. Укладенню договору повинно передувати вивчення працівниками
банку платоспроможності позичальника, його надходження на розрахунковий
рахунок. Формою забезпечення кредиту являються щоденні обігові кошти на
розрахунковому рахунку позичальника, крім того в забезпечення кредиту
приймається додаткове забезпечення у вигляді застави, що оформлюється
договором.
Акціонерно-комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом України
“Про банки і банківську діяльність “, нормативними документами НБУ та
іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити
платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським
структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти. [1].
Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника
індивідуально, при цьому ступінь ризику кредитуємого заходу повинен бути
мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна,
нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних
коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в
кредитних коштах.
Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування.
Принципи кредитування – це правила поведінки банку і позичальника в процесі
здійснення кредитових операцій. Отже, банківське кредитування здійснюється
на умовах платності, терміновості, гарантованості поверненням, цільового і
ефективного використання позичок на основі кредитної угоди. Дотримання
принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш
зважене рішення про можливість та обгрунтованість надання позик, служить
до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.
Принцип строковості – уявляє собою необхідну форму досягнення повернення
кредиту. Принцип означає, що позичка повинна бути повернена в строго
визначений строк, який обумовлений в кредитній угоді.
Потрібно зазначити, що кредити за строками поділяються на :
- короткострокові – термін видачі до 1 року;
- довгострокові – більше одного року.
Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на
цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного
капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не більше
12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за
допомогою короткострокового кредиту.
Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення
