Крошово-кредитна система
Крошово-кредитна система
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
по дисципліні « Грошово-кредитна система »
Вариант – № 8
Слухач : ........................……………..................Сидоркевич Дмитро
Іванович
Спеціальність, група : .........................ЗФ – 02 ( фінанси )
Керівник :
..........................................................Гордієнко Людмила
Анатоліївна
Результат, дата:
Реєстраційний номер, дата:
м. Черкаси
2002 р.
З М І С Т
1. Становлення грошової системи України
...............................................................- 3
2. Комерційні та кооперативні банки
............................................................................
- 7
3. Межі
кредиту.....................................................................
...................................................................- 11
Література
............................................................................
.................................................................- 19
1. Становлення грошової системи України.
Розпад Радянського Союзу, чому сприяли, зокрема, прийняття Верховною
Радою України в липні 1990 року Декларації про державний суверенітет та
проголошення у серпні 1991 року України незалежною демократичною державою,
відкрив нову сторінку в розвитку вітчизняної банківської системи. 20
березня 1991 року Верховна Рада прийняла перший банківський Закон України
“Про банки і банківську діяльність”. Згідно з ним на базі Української
республіканської контори Державного банку СРСР створено Національний банк
України. З перших днів його діяльність спрямована на зміцнення державності
України, він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу,
кредитування та забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
2001 року банківська система України святкувала своє десятиліття.
Декларація про державний суверенітет України та Закон “Про економічну
самостійність Української РСР”, які законодавче закріпили за нашою державою
право на самостійне формування власної банківської системи, стали
фундаментом для появи українських комерційних банків. Упродовж 1989—1991
років у Москві було зареєстровано близько шістдесяти українських банків.
Формування сучасної банківської системи України відбувалося в кілька
етапів.
І етап (1991-1992рр.) процеси перереєстрації та реорганізації:
2 жовтня 1991 року Національний банк почав перереєстровувати
комерційні банки України, зареєстровані ще Держбанком СРСР. У цей період
“міністерський” капітал, тобто вкладення у комерційні банки різних
державних установ, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та
малих підприємств, акціонерних товариств. Державні Промінвестбанк,
Агропромбанк, Укрсоцбанк акціонуються під тиском головних менеджерів та
основних клієнтів. На цьому етапі за станом на 1 січня 1992 року
зареєстровано 77 банків.
II етап (1992-1993 роки) поява банків “другої хвилі”:
На засадах різних бюджетних та позабюджетних фондів, диверсифікації
пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих кредитів)
виникає ціла низка нових комерційних банків. Протягом 1992 року
зареєстровано ще 60 банків; 3 банки вилучено з реєстру. За станом на 1
січня 1993 року в Україні налічувалося вже 134 комерційні банки.
На цьому етапі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів “Про передачу
міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України”
у комерційних банках дедалі зменшувалася частка “міністерського” капіталу.
Постановою передбачалося, що Мінфін України буде одержувачем дивідендів за
акціями, що належать іншим міністерствам, братиме участь в управлінні
банків. Зрозуміло, це не влаштовувало колишніх власників акцій, і вони
поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших акціонерних
товариств. На цьому ж етапі спостерігалося масове утворення дрібних
малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який часто не перевищував
вартості трикімнатної квартири. Ці банки непогано зростали на
гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей зовнішній, незалежний від них
фактор.
III етап (1994-1996 роки) перші банкрутства:
Активна побудова Національним банком України чіткої системи
регулювання діяльності комерційних банків збіглася в часі із призупиненням
інфляційних процесів, що стали, як уже зазначалося, основним джерелом
безбідного існування цілої низки комерційних банків. Не готові до жорсткого
контролю з боку НБУ, до зміни кон’юнктури фінансового ринку, до управління
банківськими процесами зсередини, ці банки опинилися на межі банкрутства.
Багатьом із них не вдалося втриматися на плаву: 1994 року ліквідовано 11
збанкрутілих банків; 1995 року — 20, серед яких і найбільші (“Інко”,
“Відродження”, Економбанк, Лісбанк); 1996 року прямими банкрутами стали 45
банків та 60 опинилися у стані прихованого банкрутства і ще протягом
багатьох років виборюватимуть право на існування. Зрозуміло, це не могло не
внести певних додаткових ускладнень у функціонування всієї банківської
системи.
У цей період на структуру вітчизняної банківської системи істотно впливали
й інші процеси. Так, на кредитно-фінансовому ринку України почали працювати
іноземні банки та їхні представництва — всього їх було зареєстровано 14.
З’явилися також ще 5 нових українських комерційних банків.
Важливим аспектом діяльності банківської системи на цьому етапі була зміна
складу акціонерів, власників багатьох комерційних банків та окремих філій
шляхом продажу та перепродажу. Таких змін зазнали близько 70 банків. Вони
переходять із рук одних акціонерів до інших, мов естафетна паличка.
IV етап (1996-1998рр.) стабілізація банків та впровадження
національної валюти - гривні:
Цей ключовий етап становлення вітчизняної банківської системи
потребує детальнішого розгляду. Можемо підбити певні підсумки роботи
банківської системи. Позаду роки гіперінфляції та повної розбалансованості
економіки. Протягом перших п’яти років існування незалежної держави в
Україні:
. створено основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та
первинного ринку цінних паперів (вторинний так і не запрацював);
. пройдено перший етап реформування грошової системи країни, введено
проміжну валюту — український карбованець;
. створено національну платіжну систему, запроваджено нові прогресивні
технології перерахування коштів на основі електронних платежів, що
дало змогу досягти світового рівня обробки інформації у сфері
міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, обмежити
ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму
термін проходження платежів. Систему визнано найшвидкіснішою в Європі;
. введено в дію потужності з друкування банкнот та карбування монет;
. розпочато реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках;
. НБУ напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політики та
банківського нагляду; вдосконалено інструменти регулювання банківської
системи;
. завдяки зусиллям НБУ, його монетарній політиці подолано гіперінфляцію,
керованими стали інфляційні процеси.
Цілями реформування банківської системи України на цьому етапі стали:
1. Забезпечення розбудови банківської системи, здатної ефективно та
адекватно діяти в умовах ринкової економіки.
2. Вдосконалення нагляду за діяльністю комерційних банків.
3. Встановлення клімату довіри до банківської системи.
4. Створення умов для ефективної грошової реформи з уведенням в обіг
національної валюти — гривні.
5. Посилення мобілізації заощаджень, тобто сприяння розвитку економіки
шляхом інвестицій.
6. Розвиток фінансових інструментів, поліпшення грошово-кредитного
регулювання шляхом впровадження ринкових відносин, а не за рахунок
директивного розподілу кредитів.
7. Поліпшення розподілу ресурсів — на користь конкурентоспроможних
підприємств.
8. Передача контролю за фінансовим станом підприємств механізмам ринку
(банки мають відігравати активну роль в ініціації реструктуризації
підприємств, брати участь в оздоровленні їх фінансового стану, а в разі
необхідності — в ліквідації неплатоспроможних підприємств).
9. Розв’язання проблеми неплатежів та запобігання їх виникненню.
