Характеристика стосунків молодого подружжя у сім
p align="left">Педагогічні конфлікти характеризуються тим, що в умовах конфліктної сім'ї дитина отримує негативний досвід спілкування, вона бачить, відчуває ворожі стосунки між батьками. Конфліктні ситуації травмують дитину, сприяють формуванню комплексу негативних рис.Відомий психіатр Б.Дж.Фурм аналізуючи різні конфліктні ситуації в сім'ї, виділив наступні неправильні форми поведінки чоловіка і дружини:
1. Чоловік все більше усувається від домашніх справ, але ставить перед дружиною відповідні вимоги («Я працюю з ранку до ночі, а в нас цілий тиждень обіду нормального немає, сорочки не прасовані, в хаті - кавардяк»);
2. Дружина у відповідь робить спробу показати свою перевагу («Я тебе просила купити картоплю, овочі - не купив, не буду готовити, і взагалі… я тобі не служниця, можеш і сам сорочки попрасувати»);
3. Конфлікт вироджується в боротьбу статей («Не торкайся мене, ти мені неприємний»; «Мені набридли твої нотації, дай постіль - я буду спати на дивані»);
4. Подружжя може звинувачувати у своїх труднощах дітей і спрямовувати свій гнів проти них. («Геть з моїх очей. Тільки через тебе з батьком сваримось»);
5. Партнери по шлюбу приписують свої біди особливостям особистості або неврозу того чи другого («Ти псих?» - «Сама ненормальна. Лікуватися треба!»).
«Якби ми не мали своїх вад, нам не було б так приємно вказувати на вади інших».
Ф.де Ларошфуко Як удосконалювати самого себе: Пер.з чес. - К.: Політвидав України, 1988. - С.270.
В результаті кожного з цих конфліктів через небажання, через грубе слово, безтактність, а іноді просто дратівливий тон хтось ображений, хтось скривджений, хтось незадоволений.
В нещасливих сім'ях подружжя:
1. Погано розуміють почуття партнера;
2. Вживають слова, які дратують іншого;
3. Часто відчувають себе нелюбимими;
4. Рідко роблять компліменти один одному;
5. Практично не кажуть «Ми», а тільки «Я»;
6. Проявляють агресивність один до одного.
Неблагополучна сім'я відрізняється від благополучної тим, що сварка в ній викликається не причиною, а приводом. Подружжю погано, бо вони посварились (благополучна).
Подружжя свариться, бо їм погано (неблагополучна).
Характерними для конфліктних сімей є:
1. Установка на покарання. В деяких сім'ях сварливий тон спілкування стає звичним. Не рідко спостерігається тенденція до випереджаючого звинувачення партнера. «Знову, дивись, забудеш купити продукти», «Що знову повернешся пізно ввечері». В сім'ї кожний може допуститись помилки, але він зобов'язаний її визнати. І не слід іншому з цього приводу злорадствувати: «Так тобі і треба! Я попереджав». Часто конфліктні ситуації в сім'ї починаються з звичайного докору: «Знову ноги не витер!», «Чому не можна, коли чистиш зуби, не хляпати на дзеркало». Часті докори - свідчення неблагополуччя в сімейних стосунках.
2. Наростання негативних узагальнень. Приклад даної характеристики конфлікту: «Літнім вечором молоде подружжя з дитиною повертається з дачі. Обидва втомлені. Дружина кладе дитину спати, чоловік розбирає сумки.
«- Саша, приготуй, будь ласка що-небудь перекусити, - просить жінка.
- Я дуже втомився, зроби це сама.
- Але я втомилася не менше тебе. І потім - ти чоловік.
- Чомусь-то жінки згадують про це, коли їм вигідно. А варто б пам'ятати завжди.
- Пам'ятала б, якби бачила перед собою справжнього чоловіка».
Вечір завершується в мовчанці.
Слова чоловіка:«Чомусь-то жінки згадують про це...» відразу роблять розмову конфліктною, оскільки містять образливе для дружини узагальнення. Адже підтекст цих слів мож-на передати так «Ти ніколи не цінуєш мого чоловічого достоїнства». Обурена цим, вона намага-ється ще більш боляче вразити чоловіка, не задумуючись про правоту своїх слів. В них міститься ще більш широке узагаль-нення негативного плану. Таким чином, зовсім незначна суперечність, де використовуються негативні узагальнення, переростає у сварку.
3. Діалог - пікірування (пікіруватися - це обмінюватися образливими та звинувачувальними репліками). Такий діалог ведеться тоном сварки і з застосуванням різних відповідних елементів, найбільше - перекривляння та різних буркотівливих зауважень. Особливо характерним елементом діалога є відповідь на питання питан-ням, яке надає йому ще більш гострого характеру.
- Мені здається, ти сьогодні якось не дуже поспішаєш на роботу.
- Здається... Здається, так перехрестись.
- Тобі сьогодні можна пізніше?
- А що я там зараз не бачив?
- Ну, раніше ти завжди поспішав...
Мені що, нема більш чого робити?
Дивись, щоб не було неприємностей.
Ну й дивись собі, нехай хоч і повилазить!
В цьому діалозі стиль пікірування яскраво виражений у другого співрозмовника.
Складається враження, що він дуже сердитий на партнера або ворожнече до нього ставиться, але це не так - це просто звична манера діалога у конфліктній субкультурі. Стиль пікірування став своєрідним проявом та еквівалентом дотепності, почуття гумору, яке так цінується в сучасній культурі, він є масовим, справді "народним" варіантом гумору.
4. Переривання опонента. Переривання застосовується тоді, коли розмова набуває хоч трохи загостреного характеру. Воно є не стільки проявом нетерплячості, скільки інтуїтивно відчуваємо правила "перервати - це перемогти». Уважно можна вислуховувати керівників, старших за віком або тих, до кого треба виявити повагу, а у звичайній розмові з рівним партнером завжди краще показати свою перевагу, домінувати у розмові, ніж пока-затися слабким опонентом. Звичка до переривання стала у багатьох пред-ставників нашої (східнослов'янської) культури просто автоматичною, вона і не помічається ними, і надзвичайно важко піддається корекції.
Можна сказати, що цей елемент конфлікту, є елементом загальної культури спілкування.
У подружніх діалогах часто спостерігається щось на зразок "геометричної прогресії", коли кожна наступна репліка стає набагато більш різкою і образливою, ніж попередня. Як не дивно, відбувається своєрідне змагання у тому, хто скаже гостріші та уїдливіші слова на адресу партнера.
Ти не могла б приготувати на вечерю смажену картоплю?
Ти, мабуть, не можеш бачити, коли я трохи присіла відпочити.
А ти взагалі коли-небудь втомлюєшся від цього невеличкого перепочинку?
Якби на твій смак, то мене треба було б послати на галеру або у шахту працювати у кайданах.
Дуже виразний діалог. Замість того, аби спокійно сказати "Ось трохи відпочину і зроблю" або "Я дуже втомилася, давай обійдемося зараз без картоплі", жінка відповідає звинуваченням в тому, що чоловік ніколи не дає їй відпочивати. Він, ображений несправедливістю цих слів, теж не опікується справедливістю і кидає гостру репліку, в якій жінка постає повною неробою. Вона у відповідь, звичайно ж, висуває ще більш тяжке звинувачення.
5. «Прибудова зверху» Цей термін означає прагнення одного з партнерів продемонструвати свою перевагу над ін-шим. Уявимо собі таку ситуацію. Дружина просить чоловіка не затримуватися після роботи, так як він повинен допомогти їй в прибиранні квартири. Чоловік приходить із запізненням, пояснюючи, що він зустрів шкільного товариша. Він чекає від дружини розуміння важливості причини і пропонує якийсь конструктивний вихід з такої ситуації. Дружина, по суті, не бачить злочину, але, бажаючи добути з ситуації моральну вигоду, тобто забезпечити собі «прибудову зверху», сварливо підкреслює, що він міг би відкласти розмову з другом. При поганому настрої вона може наскладати на це зауваження ряд важких звинувачень, наприклад, в постійній неуважності, і легковажності. «Прибудова зверху» може проявлятися
ситуативно і не зачіпати поведінки партнера поза умовами сімейного побуту. Але значно частіше вона набирає форму критичного ставлення до всіх якостей і особливостей поведінки партнера Молода сім'я: проблеми та умови її становлення/за ред.. проф. А.Й.Капська, 2003. - С.52-53.
6. Обмеження репертуару індивідуальних ролей.
Формалізація стосунків сім'ї веде до обмеження репертуару індивідуальних ролей. А репертуар індивідуальних сімейних ролей різноманітний. Для чоловіка, це можуть бути ролі кумира сім'ї, строгого чоловіка, невизнаного генія. Часто чоловікові хотілося б користуватися у дружини подібною репутацією, але дружина не підтримує її, нав'язує йому менш вигідну роль.
7. Психологічні ігри (маніпуляції) - це особливі форми взаємодії із прихованою метою, в яких один з подружжя робить іншого «вічно винним». Шлюби, в яких зустрічаються лише ігри, найчастіше на шляху до розриву. Якщо, звичайно, всього цього не знати і не намагатись перейти до нормального спілкування, що робить шлюб стабільним. Таким чином, ігри є антиподом нормального спілкування, це варіант маніпуляції станом іншого, засіб примусити підкоритися.
В психології сім'ї відомі такі маніпулятивні ігри:
1. Казанська сирота - людина демонструє свою слабкість: яка нещасна, у мене нічого не виходить, всі мої намагання ні до чого не приводять, б'юсь як риб'я об лід… Вона викликає жалість - і отримує те, що хоче.
2. «Мене рвуть на частини». Людина перераховує всі свої обов'язки, перебільшуючи їх значущість. І досягає свого: від такої зайнятої людини не відстане тільки дуже настирний чи прозорливий.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
