Психологія професійної діяльност
p align="left">· у нормальних умовах, при добре налагодженому режимі установки людина за допомогою засобів відображення інформації спостерігає за процесом і роботою автоматики, не втручаючи в сам технологічний процес;· в аварійних ситуаціях від оператора потрібні швидкі і точні дії. Іноді в таких ситуаціях праця оператора перетворюється в напівавтоматизований або механізований. Праця приводить до мети тільки в тому випадку, якщо оператор адекватно оцінює ситуацію і точно виконує необхідні сенсомоторні дії. Запуск або зупинка системи через нестійкість технологічного процесу по своїй складності і напруженості близькі до крайніх ситуацій;
· коли технологічний процес ще йде в заданих межах, але вже наближається до своїх границь, задача оператора ускладнюється. Це вже не просте спостереження і контроль - оператор тепер повинний виконати визначені дії, щоб змістити процес у більш стійку зону або утримати його в необхідних технологією межах. Збираючи й аналізуючи інформацію, з'ясовуючи причини зсуву або розгойдування процесу за допомогою міркувань або впливів на систему, оператор стабілізує керований процес;
· оператор будує режим роботи установки самостійно, на новій основі, що відрізняється від того, що задано виробничою документацією. Такий режим іноді навіть заборонений стандартною документацією. Це визначається зробленим знанням можливостей системи, виробленим за період самостійної роботи з експлуатації системи, прагненням оператора розширити кліматичні і погодні умови експлуатації, заощадити пальне і зберегти матеріальну частину, і, зрештою, заощадити власні сили. По експлуатації устаткування написані багато томів, що даються операторам конструкторами і випробувачами. Однак у міру експлуатації установки з'ясовується, що деякі моменти так і залишилися не роз'ясненими. У таких випадках технологія будується в процесі експлуатації й оператор, з його знаннями, навичками і досвідом, тут грає одну з найважливіших ролей. Вибудовуючи режим самостійно, «від нуля», оператор інакше бачить його, чим при регулюванні відповідно до жорстко заданих вимог. Безсумнівно, що обсяг роботи, виконуваної оператором у такому режимі, значно більше, він виходить за межі робочої зміни і припускає спільну роботу багатьох фахівців, різній кваліфікації і спеціалізації. Завдяки цьому збагачується зміст праці, праця приносить більше задоволення виконавцеві. У такому режимі можуть працювати тільки ті оператори, у яких високий рівень інтелектуальної активності, глибокі і різнобічні знання і великий досвід роботи. Тут оператор уже виступає як фахівець, якому можливості й особливості роботи техніки в умовах тривалої експлуатації відомі краще, ніж тим, хто неї задумав, розробив, сконструював, виготовив і випробував. Особливо варто підкреслити переважне положення оператора стосовно тих, хто доопреділяє наставляння, правові, технологічні і медичні норми експлуатації, будує систему і зміст підготовки і підвищення кваліфікації.
Інженерна психологія приділяла багато уваги трьом з названих вище режимів роботи оператора, у той час як про дослідження четвертого повідомляється дуже рідко. Тим часом такі дослідження повинні з'явитися однієї з точок росту інженерної психології як у наукової, так і в практичній області, оскільки розгляд операторської праці як творчого повинне вирішити проблеми, зв'язані з незадоволеністю відносинами в трудових колективах, конфліктами і т.д. Зрештою, без знання творчої сторони характеристика операторської праці була б неповної, і навіть перекрученої, оскільки акценти робилися б тільки на негативних сторонах праці.
У посібниках з інженерної психології операторська праця характеризується наступними особливостями: 1) технологічний процес, яким керує оператор, йде з великою швидкістю; 2) на деяких етапах оператор повинен переробляти за короткі періоди часу великі обсяги інформації; 3) у такі періоди праця оператора буває дуже напруженим; 4) технологічний процес є досить складним, але відповідальність за помилки велика, велика і ціна помилки до зазначених рис, перелік яких можна зустріти в будь-якому описі операторської праці, необхідно додати, що для операторської праці, особливо на транспорті, характерні; 5) швидкі переходи від періодів чистого чекання до напруженої роботи; 6) переходи можуть відбуватися зненацька, а виникла при цьому ситуація часто несхожа на інші; 7) особливо слід зазначити швидку зміну стану середовища (метеообстановка, інтенсивність руху).
Неможливо в декількох ознаках розкрити специфіку праці, на освоєння якого потрібні багато років. У цьому ми бачимо мету нашого курсу, хоча і його обсязі здається нам занадто малим, щоб вмістити в себе всі численні зведення, накопичені нами за 30 років роботи з операторами різних систем.
Спостерігаючи оператора за пультом, психолог відзначить ряд характерних рис: зосереджена, майже нерухома поза, погляд прикутий до приладів, невеликі рухи погляду в межах приладової дошки, скупі, короткі, швидкі і точні рухи з органами керування, чіткі мовні команди або повідомлення, подавані в умовних кодах. Про емоційне розжарення таких періодів свідчить особа оператора. Можна спостерігати тремор рук, зареєструвати частішання пульсу, підвищення тиску і т.д. Розмовляючи з оператором, можна почути розповіді про ілюзії, галюцинації, короткочасних утратах свідомості, страхах, подібні тим, що зустрічаються в посібниках із психіатрії. У довірчій ситуації оператори повідомлять про новий, не зафіксованих у наукових працях, проявах психіки. Узагалі нинішній період вивчення операторської праці відрізняється тим, що в реконструкції особливостей праці і життя операторів психологи йдуть не від конструкторів або від випробувачів, а від операторів, що обслуговують систему протягом тривалого (десятки років) часу.
Вивчення мовного обміну між операторами має особливе значення. На трудові процеси, на рухи і на фразеологію, обумовлені технологією, наставляннями і кодексом, накладаються стан оператора і міжлюдські відносини. Прослухуючи переговори, психолог може без праці відрізнити службові, технологічні, від тих, котрі зв'язані зі станом і відносинами, відзначити стомлення, конфлікти, допомога, співробітництво на рівних і ін.
Психологам, що вивчають професії водійського типу, не часто вдається проникнути в кабіну, щоб близько спостерігати роботу невеликого екіпажа протягом тривалого часу. Ще рідше психологи можуть спостерігати випадки, коли з екіпажем відбувається щось незвичайне, коли поводження; людей помітно міняється. Але якщо усе-таки виникає можливість потрапити в кабіну, то психолог перетворюється в учасника досліджуваної ситуації, оскільки в умовах тісної кабіни «виділитися» йому зовсім неможливо. Матеріал, що винесе психолог з такого експерименту, залежить не тільки від його уміння спостерігати, запам'ятовувати й осмислювати що відбувається, але і від його здатності ввійти в групу, зайняти і тримати нейтральну позицію, але при цьому створити і підтримувати ситуацію доброзичливого відношення. Це дуже непроста задача, оскільки екіпаж ні в якому разі не погодиться прийняти спостерігача і підтримувати з ним позитивні робочі відносини. Група очікує від психолога тестування або якого-небудь підступу. У таких умовах сама група не сповільнить скористатися з можливості і піддасть тестуванню психолога, щоб визначити рівень інтелекту, професіоналізм і ряд важливих людських якостей (наприклад, почуття гумору і т.п.).
Перед очима психолога, що присутній серед операторів при здійсненні трудового процесу, з'являється операторська праця у всій складності і повноті - штучне середовище, умовна мова, що сполучаться з різноманітними формами людських відносин, характерів, інтересів, чекань і т.д.; важкі режими праці і відпочинку, здатні виснажити будь-які запаси сил; напружені виробничі відносини між службовцями різних рівнів і іноді - надзвичайно тісна згуртованість, спрацьованість членів команди. В наявності безліч практичних проблем, що вимагають невідкладного рішення.
Щоб збагатити опис операторської праці, необхідно вийти за рамки безпосередньої трудової ситуації і поспостерігати за операторами під час навчання: на лекціях і групових аналізах, при обміні досвідом і при здачі заліків, під час тренажерної підготовки, де при відпрацьовуванні унікальних аварійних ситуацій виявляються глибоко сховані особливості людського характеру. Особливого значення набуває спостереження за оператором під час підготовки до робочої зміни: збір інформації про об'єкт, систему і середовище, контакти з різними фахівцями, що готують устаткування до зміни, огляд кабіни, випробування органів керування - усі ці дії виявляють не тільки особливості праці, але й особливості людини (хаотичність, тривожність, занепокоєння, імпульсивність або стриманість, педантизм, точність, акуратність).
Отже, основні ознаки трудового процесу:
1) швидкість надходження й обсяг інформації, складність задач, відповідальність, нерегулярність складних ситуацій і швидкість їхнього розвитку; для операторської праці характерні тривалі періоди спостереження і пасивного чекання;
2) підготовка до виконання складної діяльності характеризується вивченням документів, програванням ситуацій на моделях і тренажері, продумуванням найбільш складних моментів; для підготовки характерні; неспокійне чекання, страх, тривожні сновидіння; за підготовленістю новачка стежать колеги і керівники;
3) складність операторських задач відрізняється невизначеністю, новизною і несподіванкою подій і об'єктів навколишнього світу, неповнотою, неясністю, неточністю інформації, що надходить до оператора, багатоваріантністю, неповнотою, невизначеністю, незавершеністю планів, стратегій і варіантів дій, тимчасовим дефіцитом, соціальним тиском па виконавця. Після одержання складної задачі (емоційна характеристика чекання): занепокоєння, тривожні сновидіння, страх, відмовлення від виконання. У процесі виконання: стрес, напружений контроль за виконанням, виділення і чекання складних місць. Взаємне підстрахування при виконанні дії в найбільш складних місцях;
4) виконання трудової дії можна розділити на етапи: збір інформації, аналіз ситуації в цілому, виділення варіантів і визначення їхніх наслідків, момент вибору (психологічна характеристика включає емоційні, когнітивний і виконавчий аспекти), виконання дії: перцептивні і рухові операції, мовний обмін у команді, поділ задач і злитість мети, координація рухів;
5) важливий аналіз наслідків дії. При колективному розборі результатів виявляються різні бачення того, що трапилося і різні інтерпретації послідовності подій; продумування того, що трапилося і переживання наслідків небезпечних ситуацій проходять на яскравому емоційному тлі, що утрудняє усвідомлення й інтерпретацію.
Концепція дії може бути ефективно використана при аналізі праці психолога, лікаря, керівника, педагога.
