Психологія грошей

Психологія грошей

4

Зміст

• 1. Поняття грошей та психології грошей
• 2. Внесок класичних напрямів психології у вивчення феномена грошей
• Список використаних джерел

1. Поняття грошей та психології грошей

Гроші - необхідний атрибут функціонування економіки в сучасному світі. При ефективному виконанні своїх основних функцій (міра вартості, засіб обігу, засіб накопичення та заощадження, світові гроші і засіб платежу) гроші стимулюють економічний і соціальний прогрес. Різноманітність грошей як чинника детермінації абстрагованих міжособистісних процесів економічного обміну робить їх психологізованим явищем.

Незважаючи на все більшу актуальність і прикладну важливість, а також "ексклюзивність" цієї теми в економічній психології, психологічні аспекти грошей ще і досі залишаються мало розробленими.

У зарубіжній психології є ряд різних, не пов'язаних між собою досліджень сприйняття монет і банкнот, ставлення людей до грошей, а також декілька теорій про походження переконань і поведінки, що стосуються грошей [1, c.45].

Єдиної логічно послідовної теорії або дослідження даної проблеми в економічній психології не існує і у вітчизняних роботах, за виключенням хіба що робіт В.М. Соколінського з фінансової психології доходів і заощаджень та досліджень з урахування менталітету населення в західноєвропейських країнах.

Економічні теорії в основному виходять з "безликості", "подібності" грошей. Психологи, навпаки, вважають, що будь-які суми грошей, представлені в тій або іншій формі, є об'єктом психологічної оцінки, і вона справляє сильний вплив на функціонування даної конкретної суми.

Розглянемо психологію грошей детальніше.

Сприйняття грошей суб'єктивне, і воно впливає на їх використання. Неоднаково витрачаються крупні і дрібні купюри: крупні швидше асоціюються з накопиченням, а дрібні - із споживанням.

Наприклад, щоб не розмінювати крупну купюру, людина може вчинити нераціонально і не купити потрібну або дешевшу річ, а на дрібні гроші може купити більше, ніж планувалося.

Невідповідність суб'єктивної оцінки грошей їх номіналу виявляється і в різному ставленні до нових і старих грошей в період грошового реформування. Людина може програти в розрахунку заради володіння новими грошима або зробити нераціональну купівлю, щоб позбавитися старих грошей, незважаючи на однаковий правовий статус і номінальну цінність монет і купюр старого і нового зразка в даний період часу [5, с.26].

Психологічне "забарвлення" грошей пов'язане з джерелом походження конкретної суми. Дбайливому і економному ставленню до заробітної платні часто протистоїть марнотратне ставлення до несподіваного доходу, наприклад, премії, і особливо до яких-небудь незаслужених грошей. При дослідженні вікової клептоманії виявилося, що вкрадені гроші частіше витрачаються на неблаговидні справи, ніж гроші, отримані від батьків.

Дослідження, проведені А.Л. Журавльовим свідчать про те, що позитивне ставлення особистості до таких еквівалентів грошей як дорогі метали (золото, платина), позитивно пов'язане з психологічною готовністю до придбання предметів мистецтва. І навпаки, віддання переваги особистістю твердій валюті (наприклад, долару) як формі грошей може гальмувати (принаймні, негативно пов'язано) психологічну готовність до придбання предметів мистецтва і інших культурних цінностей.

Ставлення особистості до витрачання грошей може бути різним залежно від того, які це гроші за формою володіння ними: одноосібною або розділеною з іншими людьми. При цьому ще дуже важливо, як представлені інші співвласники: особисто (наприклад, конкретні члени сім'ї, партнери, співзасновники) або безособово (гроші можуть належати фірмі, організації в цілому). Психологічна готовність до витрачання грошей безособового власника, але розпорядником яких у даному випадку все-таки є людина, швидше за все, вище порівняно з грошима, що мають особисто представленого власника, у розпорядженні якими значно підвищується відповідальність [2, с.34].

Щось подібне у своїй економічній поведінці демонструють фірми, організації і навіть уряд.

На рівні правлячої еліти, відповідно до закономірностей теорії обміну, співвідношенням внесок/віддача, "легкі гроші" (отримані за допомогою невиправданої приватизації, шляхом позик, слабо контрольованого бюджету) породили таке ставлення до грошей, яке небезпечне психологічною орієнтацією на короткотривалий економічний інтерес, а не на майбутнє, на невиправдані витрати і розкрадання, а не на заощадження і накопичення, на особисті і локальні вигоди, а не прибутковість економіки країни в цілому. Стихія первинного накопичення капіталу в основному при торгових операціях і махінаціях з бюджетними грошима притупила відчуття відповідальності і економічної безпеки. Все це гальмувало і продовжує гальмувати вкладення у виробничо-технологічну базу економіки країни.

Ставлення до грошей залежить і від конкретних цілей їх використання. На цьому ефекті засноване так зване "відмивання грошей", створення різного роду благодійних фондів і спонсорських програм і відрахувань від прибутку сумнівного походження.

Різні психологічні відтінки використання мають і різні грошові форми (готівка, векселі, облігації), а також способи готівкового і безготівкового розрахунку (чеки, електронні картки). Так, банківський рахунок і готівка, кредитні карти і "живі" гроші в нашій країні погано сприймаються як щось взаємозамінне, як частини цілого, що набуває різних форм. Розпадаючись на ряд складових, гроші погано зберігають об'єднуючу ознаку їх потенційних можливостей. Це пов'язано із слабкою довірою до грошових інновацій і відповідальних за них економічних агентів. Так за даними, отриманими за допомогою опитувальника Фенема, у більшості росіян і українців переважає бажання мати готівку і недовіра до інших грошових форм, наприклад, кредитних карток [4, с.42].

Використання грошей регламентується психосоціальними нормами і соціальними цінностями. Наприклад, по відношенню до подарунка, вираженого в грошовій формі, виявляються інші очікування, оскільки гроші девальвують цінність акту дарування. Якщо дарують гроші, то в два рази більше ціни планованого подарунка.

Психосоціальні норми використання грошей змінюються з часом. Так, неприйнятні раніше шлюбні контракти, страхування життя, здача крові за гроші і т. ін. в даний час не засуджуються, а, наприклад, позика грошей знайомим під відсотки вважається негожою.

Узагальнюючи результати проведеного О.С. Дейнекою дослідження, відзначимо, що економіко-політичний статус держави значною мірою відображається в її грошовій одиниці. Вона - якийсь конкретний (і співвідносний) показник благополуччя економіки і прибутковості країни.

Відірваність грошей від виробництва, тобто від їх стабілізаційної бази, викликає характерні деформації в економічній свідомості населення. Коли в грошах мінімізована та/або зовсім втрачена частка реальної (виробляючої) праці, тоді домінує уявлення про них як про явище, яке породжує саме себе.

Психологічними наслідками цього феномена стають:

по-перше, гіпертрофована віра у фінансові ігри, випадок, фінансовий успіх, миттєве збагачення;

по-друге, надмірна споживацька активність (гроші потрібно зараз же витратити), знижений фінансовий самоконтроль господарюючого суб'єкта на всіх рівнях (від сім'ї до уряду), спровокований мінімізацією стабілізаційної складової грошей;

по-третє, посилення відчуття непередбачуваності, непідвладності людині (її контролю) економічних процесів і викликана цим перманентна тривога, що переходить у безвихідність. Відсутність стабілізаційної бази в грошах трансформується через інфляцію в психологію марнотратної безгосподарності. Навіть такі компоненти зміненої економічної свідомості як збільшена значущість грошей і посилення мотиву заощадження, не виконують поки істотної ролі на макроекономічному рівні. Їх сприятливий вплив на оздоровлення економіки вельми обмежений через те, що гривня не сприймається як стійкій засіб заощадження і накопичення [1, с.84].

Особливий інтерес з погляду економічної і клінічної психології становлять на наш погляд результати досліджень, пов'язані з основними причинами боргів, душевним здоров'ям і грошовими типами особистості, які багато в чому пояснюють ірраціональність фінансової поведінки людей всупереч усілякій логіці найрізноманітніших економічних теорій.

Виділяють основні причини боргів, що детермінують подібну поведінку, а саме:

Соціальне схвалення боргів: оскільки суспільство рухається від засудження боргів до підтримки кредитів, сучасна "споживацька мораль" ставиться до боргів терпимо (і навіть вітає їх).

Економічна соціалізація: сім'ї, що вважають борги прийнятними, відтворюють подібну модель у наступних поколіннях.

Соціальне порівняння: якщо люди порівнюють себе з невідповідною (багатшою) референтною групою, вони з більшою легкістю залізають в борги, щоб бути "не гіршими за інших".

Уміння розпоряджатися грошима: нездатність раціонально розпоряджатися грошима свідчить про загальну неорганізованість, так і про фінансові проблеми.

Споживацька поведінка: неадекватні моделі споживання (наприклад, впевненість у необхідності предметів розкоші) рано чи пізно призводять до боргів.

Часовий горизонт: чим менш реалістична тимчасова перспектива, в якій існує людина, тим легше вона робить борги.

Ставлення до боргів: якщо людина не відчуває занепокоєння або жалю, коли їй доводиться брати в борг, вона частіше вдається до подібної поведінки.

Фаталізм: чим у людини більш виражений зовнішній локус контролю, тим більше вона схильна залізати в борги.

Гроші оточені величезною кількістю парадоксів, брехні, безглуздостей і лицемірства. На погляд стороннього спостерігача, західна людина здається вельми непослідовною відносно грошей. Вона переконана, що отримує те, за що платить, але тільки й думає про те, як би кого-небудь "надути" при операції. Жадібність до грошей вважається гріховною і відштовхуючою, але багатство повсюдно викликає пошану. Гроші є прямим індикатором значущості людини. Ті, хто прагне до них, досить часто піддаються приниженню і залякуванню з боку тих, хто їх має. Лицемірство по відношенню до грошей поширене всюди - їх публічно зневажають, але таємно жадають; їх розглядають як мало не найважливішу річ на світі, але при цьому говорять про них, як про незначну дрібницю.

Страницы: 1, 2