Психологічна готовність до шлюбу

ажливо відзначити, що мотивація вибору в класичних психоаналітичних і близьких до них моделях трактується однаково: вибір, чинений у сьогоденні, де термінується минулим досвідом індивіда.

Більш сучасні теорії намагаються пояснити мотивацію вибору шлюбного партнера потребами, що є в індивіда в сьогоденні, і впливом на нього соціальних умов, у яких він знаходиться. Найбільш відомими і визнаними вважаються наступні теорії.

Відповідно до теорії комплементарних потреб, Р. Уінч вважає, що вибір відбувається на основі взаємодоповненості, коли задоволення потреб одного партнера буде одночасно і задоволенням потреб іншого. Прикладом такої взаємодоповненості може бути потреба в домінуванні в одного з партнерів і потреба в підпорядкуванні в іншого. Досить широко розповсюдженої в 70-і роки XX в. була концепція "фільтрів" А. Керкгоффа - К. Девиса. Відповідно до неї, будь-які відносини (дружні, партнерські, подружні) проходять у своєму розвитку через ряд "фільтрів", психологічний зміст яких міняється в залежності від типу відносин і етапу їхнього розвитку. Відносини, що не пройшли черговий "фільтр", розпадаються, і кількість пар, що рухаються до наступного "фільтру", зменшується. При цьому проходження через який-небудь "фільтр" не гарантує успішного проходження наступних. Таким чином, з безлічі пар молодих, що симпатизують друг другу людей до етапу одруження дійдуть лише деякі, і ще менше число пар збережеться до етапу, наприклад, срібного весілля.

В. Мурштейн у теорії "стимул - цінність - роль" інтегрував ідеї Р. Уінча і концепцію "фільтрів", припустивши, що пари проходять у своїх відносинах стадії задоволення визначених потреб. На стадії стимулу чоловік і жінка оцінюють зовнішність один одного, уміння триматися в суспільстві, інтелект і т. і., тобто те, що може бути названо зовнішніми, найбільш доступному спостереженню характеристиками. Велике значення має і те, як ці характеристики оцінюються навколишніми. Якщо по перерахованих параметрах чоловік і жінка влаштовують один одного, то їхні відносини розвиваються далі і переходять на стадію порівняння цінностей. На цій стадії зі спільних бесід вони роблять висновки щодо того, чи влаштовують їхні ціннісні установки, погляди, інтереси і потреби іншого. Якщо тут виявляються істотні розбіжності і виявлені недоліки не компенсуються якими-небудь достоїнствами, партнери розходяться, вважаючи, що не підходять один одному. Якщо вони проходять і через цей "фільтр", то настає заключна стадія перевірки ролей - з'ясування того, наскільки сумісне виконання ними своїх ролей в шлюбі чи іншому типі відносин. Партнери встановлюють, чи зможуть вони зайняти взаємодоповнюючі ролі в тривалому союзі, що дозволить їм задовольняти свої потреби. При цьому оцінюється як подібність характерів і похилостей (наприклад: однакова потреба в статевих контактах), так і протилежність взаємодоповнюючих рис (домінування - підпорядкування). В усіх фазах діє принцип "сумісності обміну". Рівновага досягається тільки в тому випадку, якщо такий обмін з погляду партнерів є рівноцінним. Наприклад, зовні не занадто привабливий партнер може зробити пропозицію красивій дівчині, даючи їй взамін стійке матеріальне становище. Некрасива дівчина може залучити красивого чоловіка своєю дбайливістю, сексуальною, здатністю їм захоплюватися і т. і.

З цього варто зробити висновок, що вибір шлюбного партнера може мотивуватися самими різними потребами, що можуть бути як здоровими, так і невротичними. Від цього в значній мірі буде залежати успішність розвитку відносин надалі. Вибори, чинені на основі невротичних потреб, не сприяють формуванню почуття зрілої любові і розвитку стабільних емоційних відносин.

1.3 Гендерні аспекти підготовки до шлюбу

Поділ людей на чоловіків і жінок є центральною установкою сприйняття нами розходжень, що маються в психіці і поведінці людини [1]. Багато хто вважають, що ці розходження зв'язані з генетичними, анатомічними і фізіологічними особливостями чоловічого і жіночого організму.

Сьогодні обґрунтованість твердого поділу людей тільки на дві протилежні, що не збігаються по своїх природних характеристиках статі ставиться біологами під сумнів. Вони виділяють кілька рівнів сексуальної організації людини [36]:

генетична стать (визначений набір генів);

гонадна стать (залози внутрішньої секреції);

морфологічна стать (зовнішні і внутрішні статеві органи);

церебральна стать (диференціація мозку під впливом тестостерону).

Нерідко характеристики біологічної активності змішують з поведінкою у соціально-психологічному змісті. І тоді виникає питання, про які ж характеристики, власне, мова йде, коли поведінка позначається як "істинно" чоловіча або жіноча? Змішання статевих і гендерних характеристик приводить до того, що до характеристик мужності і жіночності одночасно відносять і психофізіологічні, і соціокультурні аспекти психологічних розходжень, тоді як у ситуаціях реальної взаємодії між собою люди рідко зв'язують біологічні особливості свого організму з гендерними характеристиками. І стать, і гендер є системами умовних позначок, що формують визначений порядок відносин між людьми, їхнє відношення до різних проявів сексуальності, а також визначають форми представлення себе іншим людям у різноманітних практиках соціальної взаємодії. Все це породжує гендерні стереотипи.

Гендерний стереотип - "спрощений схематизований, емоційно пофарбований образ чоловіка і жінки" [84].

Виділяють три групи гендерних стереотипів. До першої групи відносяться стереотипи маскулінності-фемінінності. Чоловікам і жінкам приписують конкретні соціально-психологічні якості і властивості особистості, стиль поведінки. "Чоловіче" (маскулінне) або ототожнюючи з ним вважається позитивним, значимим, домінуючим, раціональним, духовним, культурним, активно-творчим, а "жіноче" (фемінінне) зв'язується з негативним, вторинним, почуттєвим, тілесним, гріховним, природним, пасивно-репродуктивним [8].

Друга група гендерних стереотипів зв'язана з закріпленням сімейних і професійних ролей відповідно до статі. Для жінок основною роллю вважається сімейна, для чоловіків - професійна [1; 2; 7; 14; 18], відповідно й оцінка успішності особистості зв'язана з виконанням цієї ролі.

Питання про сімейну роль чоловіка також досить актуальне. Чоловік практично не включений у справи родини, прийняття рішень, тому що - "чоловічі" обов'язки виходять за рамки родини [8, 20]. Чоловік стає інфантильним: не хоче нізащо відповідати, не хоче розділяти сімейні обов'язки навпіл [9].

Третя група гендерних стереотипів зв'язана зі статевими розходженнями в змісті праці. Як правило, жінці належить експресивна (виконавська й обслуговуюча праця), а чоловіку інструментальна сфера діяльності (творча, керівна праця). Т. Парсон і Ф. Бэйлс говорять про позитивний вплив такої диференціації ролей, відзначаючи, що "незважаючи на протилежності, якими є чоловік і жінка, вони можуть різноманітно взаємодіяти з урахуванням виконання призначених їм ролей" [8]. Крім того, жінки багато частіше чоловіків зіштовхуються з безробіттям і дискримінацією на ринку праці.

Гендер - одна з базових характеристик особистості, що обумовлює психологічний і соціальний розвиток людини. Багатокомпонентна структура гендера визначається чотирма групами характеристик: біологічна стать, гендерні стереотипи, гендерні норми і гендерна ідентичність [8].

Гендерна ідентичність - аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе як представника визначеної статі. Гендерна ідентичність - одна з базових характеристик особистості і формується в результаті психологічної інтеріорізації чоловічих або жіночих рис, у процесі взаємодії "Я" і інших, у ході соціалізації [84].

Розвиток психічних якостей, способів поведінки не має твердих біологічних основ. Це повною мірою відноситься і до статевої диференціації. Усвідомлення власної статевої приналежності і становлення гендерної ідентичності людини - один з напрямків її соціалізації. Процес гендерної соціалізації визначається і направляється за допомогою різних соціальних і культурних засобів. Для цього в кожнім суспільстві існують визначені гендерні ролі.

Гендерна ідентичність - усвідомлення своєї приналежності до чоловічої або жіночої статі. Гендерна ідентичність особистості входить у структуру соціальної ідентичності.

Гендерна ідентичність - це особливий вид соціальної ідентичності, що співіснує в самосвідомості людини в єдності з представленнями про професійний, сімейний, етнічний, освітній і т.п. статус. Гендерна ідентичність - продукт соціального конструювання [84]. Вона починає формуватися з народження дитини, коли на підставі будівлі її зовнішніх статевих органів визначається її паспортна (цивільна, акушерська) стать. З цього починається процес гендерної соціалізації, у ході якої дитину цілеспрямовано виховують таким чином, щоб вона відповідала прийнятим у даному суспільстві уявленням про "чоловіче" і "жіноче". Саме на підставі існуючих у суспільстві еталонів формуються уявлення дитини про власну гендерну ідентичність і роль, її поведінка, а також самооцінка.

Первинне уявлення про власну статеву приналежність формується в дитини вже в півтора року, причому саме це уявлення займає місце найбільш стійкого і стрижневого компонента самосвідомості. З віком гендерна ідентичність розвивається, відбувається розширення її обсягу й ускладнення структури. Дворічна дитина знає свою стать, але ще не може визначити причини свого вибору.

У 3-4 року вона уже здатна усвідомлено визначати стать оточуючих людей, але найчастіше зв'язує її з зовнішніми, випадковими ознаками, крім того, статева приналежність вважається дітьми даного віку змінюваною характеристикою. Необоротність статевої приналежності усвідомлюється дітьми приблизно до 6-7 років, що супроводжується посиленням статевої диференціації, поведінки й установок. Наступний найважливіший етап формування гендерної ідентичності - це підлітковий вік. Підліткова гендерна ідентичність стає центральним компонентом самосвідомості. Гендерна ідентичність дорослої людини являє собою сложноструктуроване утворення, що включає, крім усвідомлення власної статевої приналежності, сексуальну орієнтацію, "сексуальні сценарії", гендерні стереотипи і гендерні переваги.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10