Основи зоотерап
p align="left">Дельфінотерапія ділиться на два напрямки:1. Вільне взаємодія з твариною з мінімальною участю фахівців (лікаря, тренера, психолога, психотерапевта, педагога і т.д.) У даному напрямку клієнт (пацієнт) сам вибудовує свої відносини з дельфіном, вибирає способи взаємодії в рамках припустимих можливостей. Роль фахівців обмежується забезпеченням безпеки клієнтів і дельфінів.
2. Спеціально організоване спілкування. Спілкування із твариною здійснюється через фахівця (лікаря, психотерапевта, психолога і т.д.), Де спілкування з фахівцем для клієнта несе психотерапевтичне значення, а спілкування з дельфіном виступає як тло, середовище. Тут характер і тип дельфінотерапії підпорядковується наміченої мети. У цьому напрямку дельфінотерапія може вирішувати різні завдання: Психотерапевтичні, психокорекційні, психопрофілактичні, фізіотерапевтичні, педагогічні - це залежить від запиту клієнта й фахівця, який буде замикати терапевтичну ланцюг.
Дельфінотерапію можна віднести до натуропсіхотерапіі, т. до. вплив природного об'єкта (дельфіна), що володіє лікувальним ефектом, виступає в якості самостійного методу. Вона може бути індивідуальною, груповий, сімейної.
2. Лікувальні фактори дельфінотерапії.
Використання дельфіна зумовлена природними особливостями дельфіна: Поєднання унікальних фізичних даних і високого інтелекту, потреба у спілкуванні, здатність до межвидовому спілкуванню, використання невербальних засобів спілкування, ігрове поведінка, а також особливим ставленням людини до дельфіна: він є одним з яскравих символів самого першого початку речей, тобто архетипічний. Це породжує сильну позитивну установку. На стику установки і реального сприйняття з'являється так званий "Ефект дельфіна", який виступає потужним лікувальним фактором. Сприйняття дельфіна вже несе в собі психотерапевтичний ефект. Спілкування з дельфіном містить в собі такі лікувальні фактори: Позитивні емоції, седативний, відволікаючий, що активізує і катарсичний ефекти. Дельфін яскраво демонструє інтерес до партнера по спілкуванню, активно взаємодіє, вимагає зворотного відповіді, привертає до себе увагу, демонструє дружелюбність, щирість намірів.
3. Що може забезпечити спілкування з дельфіном?
Спілкування з дельфіном дозволяє досягти наступного:
* прийти до принципового переконструювання ставлення до себе, до оточуючих людей, до природи, до світу взагалі;
* витягти людину з полону самоізоляції, стимулювати розвиток інтересу до зовнішнього світу, що стає умовою до встановлення, відновлення, коректування, Оптимізації соціальних відносин;
* виступає в якості сенсорного стимулятора, активізуючи роботу мозкових структур і всього організму в цілому;
* стимулювати і вербальну експресію, Сприяючи мовному і сенсомоторному розвитку аутичних дітей та дітей зі зниженим інтелектом;
* стимулювати процес розвитку особистості;
* заповнювати дефіцит позитивних емоцій та забезпечувати підтримку дітям та дорослим, що переживають самотність або стан дезадаптації, Задовольняти аффелятівную потребу;
* через тактильну стимуляцію створити умови для емоційного відреагування;
* створити умови для зміцнення контакту дитини з психотерапевтом
4. Як будується дельфінотерапія (на прикладі курсу для дітей).
Курс дельфінотерапії складається з 3 етапів:
Підготовчий. Збір анамнезу, знайомство з індивідуальними особливостями дитини, бесіда з батьками, отримання запиту, спільне складання плану корекційної роботи.
Основною. Проведення корекційної роботи. У роботі переважно використовується ігровий метод. Ігри підбиралися таким чином, щоб сприяти рішення поставлених корекційних завдань. Гра є однією з основних складових психічного розвитку дитини, і в той же час дельфіни зазвичай відрізняються підвищеною ігровий активністю, тому тварини і діти грають один з одним багато і охоче. У залежності від фізичних і психологічних можливостей, діти грають з дельфінами в м'яч / у футбол і волейбол /, спілкуються з дельфінами, гладять їх руками і ногами, обіймають їх, коли тварини виходять на поміст по команді тренера. Гра йде або під наглядом психолога, або при безпосередній його участі. Спілкування з дельфінами, гра з ними поєднується з виконанням фізичних вправ, спрямованих на розвиток великої моторики, орієнтацію в просторі, а також займаються ліпленням, малюванням, грають у ляльковий театр. На заняттях також застосовуються різні психотерапевтичні прийоми.
Дельфіни - одні з найприємніших, найчутливіших і найкращих дитячих лікарів. З їх допомогою на ноги встають ті, чиї батьки вже давно втратили надію на одужання. Секретів дельфінотерапії декілька. Окрім нестримного бажання дитини йти на контакт всупереч страху та боязкості, є ще чималий вплив ультразвукових хвиль та біоенергетики. Усі дельфіни спілкуються між собою та орієнтуються у просторі за допомогою біо локатора-сонара - м'якенької подушечки, що знаходиться у передній частині голови дельфіна. Саме цей сонар і випромінює особливий частотний спектр, який має відчутний вплив на людський організм. Ультразвукові вібрації на клітковому рівні проводять масаж, в результаті чого покращується проникність клітини, а тому поживним речовинам легше потрапити в неї. Крім того, іонофорез позитивно діє на весь організм: активізує імунітет, укріпляє нервову систему, стимулює діяльність органів кровообігу, дихання та травлення.
Деякі вчені вважають, що дельфін - це природній біоенерготерапевт, а тому він може впливати на людину екстрасенсорно. Виміри, що проводилися до і після сеансу доводять - під час сеансу пацієнт знаходиться в зміненому стані свідомості, ритми мозку значно сповільнюються, відбувається синхронізація електричної активності обох півкуль мозку. Саме це свідчить про зниження рівня збудженості центральної нервової системи і загальної релаксації організму. Здебільшого, такий стан характерний для медитації, аутогенної релаксації, гіпнотичного трансу або холотропного дихання. Крім того, спілкування з дельфіном збільшує людське біополе. А ще заняття з дельфінам сприяють виробленню ендорфінів, оскільки забавлянки з цією чудовою твариною викликає лише позитивні емоції. Саме ендорфіни допомагають гармонізувати нервову систему та налаштуват її на активне та позитивне світосприйняття.
Що лікують дельфіни. Взагалі-то, дельфінотерапія вважається дитячим способом лікування захворювань. Найчастіше за допомогою морських лікарів лікують: ДЦП, Енурез, Різного виду фобії, Синдром Дауна та інші генетичні патології, Аутизм, Заїкання, Дитячі неврози, Постравматичний синдром, Затримку психічного та мовного розвитку. Протипоказання: хворі на епілепсію, гострі інфекційні захворювання, онкохворі, стандартні протипоказання для реабілітаційного лікування в умовах санаторно-курортного закладу. А ще дельфінотерапія надзвичайно позитивно впливає на майбутніх мам. Окрім хорошого настрою та піднесеного стану, дельфіни допомагають полегшити біль при пологах.
6. Іпотерапія
Іпотерапія (від грецького "hippos" - кінь) - метод лікування, заснований на взаємодії дитини з конем, адаптованим до можливостей дитини у навчанні верховій їзді. При їзді на коні м'язи спини тварини, здійснюючи тривимірні рухи, масажують м'язи ніг дитини - внутрішню сторону стегон, литкові м'язи, голеностоп, пахову область. Вершник, намагаючись прийняти на коні надійнішу і зручнішу посадку, вимушений щільніше притискувати ноги до коня, що збільшує силу дії на його м'язи.
У процесі верхової їзди в роботу включаються всі основні групи м'язів тіла. Це відбувається на рефлекторному рівні, оскільки дитина-вершник, рухаючись разом з конем, інстинктивно прагне зберегти рівновагу, аби не впасти, тим самим спонукаючи до активної роботи як здорові, так і уражені м'язи, не помічаючи цього. Механізм дії іпотерапії на організм людини такий самий, що й будь-якої іншої форми лікувальної фізкультури - під впливом фізичних вправ посилюються функції вегетативних систем.
При сильному спастичному зведенні ніг діти часто не в змозі сісти на коня глибоко, тому заняття починають немов напівлежачи, відкинувшись назад і розмістивши ноги ближче до шиї коня. Таке положення зручне для ніг, але незручне для вершника в цілому. Поступово дитина прагне сісти прямо, оскільки тільки у цьому положенні зможе самостійно триматися на коні, і їй доводиться опускати ноги нижче. Вершник, самостійно змінюючи своє положення і поступово випрямляючись, прагне глибше сісти на коня, що є одним з найважливіших принципів іпотерапії як методу фізичної реабілітації дітей з обмеженими можливостями. Дитина сама прагне подолати недуг і бачить результати своєї боротьби: стає зручніше сидіти, з'являється можливість управляти конем. Під час руху коня тулуб вершника виконує ті ж самі рухи, як і при ходьбі.
Окрім масажу ніг і сильної внутрішньої мотивації до занять, наявні ще два чинники, які сприяють зменшенню спастики. По-перше, це тепло - температура тіла коня на 2-3 градуси вища за температуру людського тіла. По-друге, відсутність внутрішньої напруги, яка іноді спостерігається у дитини при лікувальному масажі, оскільки в цьому випадку масажист регулює навантаження на м'язи. На коні дитина вибирає навантаження самостійно: вона росте поволі, плавно і постійно.
Одночасно з розслабленням ніг йде зміцнення м'язів спини та їхня гармонізація. Для збереження рівноваги на коні необхідна пряма посадка, нахил у будь-який бік веде до сповзання у цьому напрямі. Таким чином, при русі слаборозвинені м'язи формуються і зміцнюються, а закріпачені - розслабляються. Іпотерапія унікальна тим, що навантаження одних м'язів і розслаблення інших йде одночасно.
Протипоказань для проходження реабілітації методом іпотерапії майже немає.
