Організація патопсихологічного дослідження

оділ методик відповідно до їх спрямованості на дослідження тієї або іншої психічної функції також є умовним. Як правило, більшість методик своїми результатами свідчить про стан декількох функцій. Приклад цього - методика піктограм, запропонована спочатку для дослідження опосередкованого запам'ятовування і що використовується патопсилогами для вивчення особливостей мислення психічно хворих. Отримані за допомогою цієї методики дані дозволяють патопсихологу судити і про афективно-особистісні особливості хворого. Більшість експериментально-психологічних методик має відносно широкий діапазон. Не можна обмежено досліджувати тільки пам'ять, тільки увага, тільки мислення. У зв'язку з цим необхідно відзначити, що зроблена нами в цій книзі угруповання методик також є умовною і її використання продиктоване зручністю викладу.

З іншого боку, існують групи експериментально-психологічних методик, що мають загальну спрямованість. Так, особливості плину асоціацій виявляються при дослідженні методиками класифікацій і виключення, в асоціативному експерименті, у піктограмах.

Той самий психічний дефект виявляється при дослідженні різних проявів психічної діяльності обстежуваного - так, емоційне спрощення може виступити при дослідженні настільки різними методиками, як проба на запам'ятовування, піктограми, за допомогою картинок з емоційним підтекстом, при визначенні рівня домагань. Підвищена виснаженість психічних процесів визначається при дослідженні таблицями Шульте, Крепеліна, у коректурній пробі, при утворенні аналогій і т.д.

Зі сказаного випливають два принципи підбору експериментально-психологічних методик. Це, по-перше, сполучення методик, що дозволяють більш повно і всебічно досліджувати які-небудь прояви психічної діяльності. Наприклад, при дослідженні пам'яті вживаються проби на завчання штучних звукопоєднань, слів і асоціативних пар слів, застосовуються методики, що дозволяють судити про короткочасну і довгострокову пам'ять, про безпосереднє й опосередковане запам'ятовування і т.д. По-друге, сполучення близьких по спрямованості методик дозволяє судити про вірогідність, надійність отриманих даних. Дані, одержувані в клініко-психологічному експерименті за допомогою однієї методики, завжди бажано підтвердити результатами, отриманими за допомогою інших методик [4].

При виборі для дослідження тієї або іншої методики варто пам'ятати, що спрямованість її може змінитися навіть при незначному, на зовнішній погляд, видозміні інструкції. Так, Т. І. Тепеніцина (1967) [4], вивчаючи психологічну структуру резонерства, установила, що кількість резонерських суджень, що виявляються в експерименті, збільшується при зміні спрямованості інструкції, при якому акцентується, підсилюється індивідуально-оцінна позиція хворого. При з'ясуванні розуміння змісту прислів'їв і приказок, поряд зі звичайною інструкцією (Як ви розумієте зміст прислів'я?), питання задавався й у трохи іншій формі (Як ви відноситеся до цього прислів'я?). Часто однієї цієї зміни інструкції було достатнє, щоб спровокувати резонерство.

З відомої значної кількості патопсихологічних експериментальних методик у кожнім окремому випадку що досліджує користується обмеженим їх числом. Звичайно для дослідження хворого виявляється досить десять-вісім методик, обраних відповідно до задач дослідження. Для практичного лікаря-психіатра вибір методик дослідження нерідко визначається їхньою простотою, можливістю використання їх безпосередньо у відділенні. Володіння великою кількістю прийомів експериментального дослідження дозволяє більш точно направити досвід, підібрати найбільш адекватні методики, а також одержати при дослідженні більш достовірні результати, тому що дані, одержувані при використанні різних методик, будуть більш усебічно характеризувати особливості психічної діяльності обстежуваного й у ряді випадків підтверджувати один одного.

У виборі методик експериментально-психологічного дослідження можуть відігравати істотну роль наступні обставини.

1. Ціль дослідження (диференціальна діагностика, у залежності від передбачуваних захворювань, визначення глибини психічного дефекту, вивчення ефективності терапії). Так, припускаючи шизофренічний процес необхідно використовувати одні методики, а при дослідженні хворого епілепсією для встановлення ступеня виразності інтелектуально-мнестичних розладів - інші. Для багаторазових досліджень у ході лікування обираються методики однакової кількості рівних по труднощам варіантів завдань.

2. Утворення хворого і його життєвий досвід. Наприклад, піддослідному з початковим утворенням не слід давати завдання за методикою утворення складних аналогій.

3. Іноді істотну роль відіграють особливості контакту про хворим. Так, нерідко приходиться досліджувати хворих з порушенням діяльності слухового або зорового аналізатора. Відповідно при глухоті максимально використовуються завдання на зорове сприйняття. Навіть у пробі на запам'ятовування слова випробуваному не зачитують, а пропонують у письмовому виді. При поганому зорі, навпаки, усі методики варіюються для слухового сприйняття.

У процесі дослідження методики звичайно розташовують по зростаючій складності - від більш простих до складного. Виключення складає дослідження випробуваних, від яких очікують агравації або симуляції. У цих випадках іноді більш важкі завдання виконуються правильно, а наступні за ними відносно більш прості вирішуються нарочито невірно. Ця ж особливість характерна і для станів псевдодеменції, коли успішно виконуються більш складні завдання і безглуздо - елементарно прості (А. М. Шуберт, 1957) [4].

Більшість експериментально-психологічних методик відрізняється простотою, для проведення дослідження з їхньою допомогою необхідно лише заготовити окремі таблиці, малюнки. Роботу патопсихолога полегшує наявність у лабораторії видрукуваних типографським способом таблиць, бланків. Патопсихолог повинен мати у своєму розпорядженні відомим "асортимент" методик, підбор яких необхідно продумати. Наприклад, не можна обмежитися таблицями лише для словесного або предметного варіантів методики виключення, кожний з цих варіантів має свої переваги при визначеній постановці досвіду, а іноді бажане використання обох. Методика не може застосовуватися для дослідження хворого до того, як експериментатор не опанував у достатній мері прийомами її проведення. Виготовлення деяких таблиць для дослідження вимагає "відпрацьовування норми" по них. Так, не можна досліджувати приготовленими у своїй лабораторії таблицями Шульте [4], керуючись показниками норми, почерпнутими з досліджень, що проводилися в інших лабораторіях, і за допомогою таблиць, що можливо відрізнялися розміром і яскравістю цифр, іншою їхньою освітленістю.

Особливої розробки вимагає введення в роботу лабораторій оригінальних модифікацій уже відомих методик. У цих випадках слід уточнити не тільки теоретичну можливість застосування даної методики, але й апробувати неї на статистично достовірній групі обстежуваних для підтвердження обґрунтованості припущення про спрямованість цієї методики на вивчення тих або інших психічних процесів і надійності одержуваних з її допомогою результатів.

Аналіз отриманих даних і винесення висновку

Важливим нерідко дуже важким являється заключний етап дослідження - аналіз отриманих в експерименті фактів, їхнє узагальнення і підготовка висновку, що повинне відбивати якісні особливості плину психічних процесів в обстежуваного. При цьому не стільки важлива характеристика отриманих про допомогу окремих методик даних, скільки уміння узагальнити них, виділивши в такий спосіб основні порушення психічної діяльності. Висновок завжди повинний бути відповіддю на питання, що був поставлений клініцистами перед патопсихологом.

М. С. Роговин (1969) [4] пише про те, що результати патопсихологічного експерименту мають відоме самостійне значення, але він надає особливого значення їх клінічної кваліфікації. Зокрема, М. С. Роговин виділяє в проведенні патопсихологічного експерименту три етапи, що представляють послідовну інтеграцію психологічних даних у клінічний висновок. Перший етап полягає в пред'явленні будь-якому хворому будь-якої психологічної проби. Цим створюється власне експериментальна ситуація. Це, по суті, орієнтований етап дослідження. Що досліджує одержує на ньому характеристику ряду загальних даних щодо темпу, обсягу і переключеності психічних процесів. На цьому етапі дослідження патопсихолог переходить до пошуку таких психологічних проб, у виконанні яких повинна з найбільшою імовірністю проявитися психологічна структура порушення. Таким чином, що тут досліджує прагне знайти найбільше нозологічно специфічні (у залежності від сформульованої клінічної задачі) методики експериментального дослідження. Оскільки жоден, узятий ізольовано, психологічний метод сам по собі не має вирішального діагностичного значення, настає третій етап дослідження, який полягає за М. С. Роговину, у зіставленні з результатами інших психологічних проб. На думку М. С. Роговина, власне нозологічна кваліфікація отриманих в експерименті даних уже виходить за рамки роботи патопсихолога і здійснюється шляхом зіставлення виявленої в експерименті структури психічного дефекту з клінічною картиною захворювання.

Форма висновку не може бути єдиної. Зовсім справедливо С. Я. Рубінштейн (1970) [4] пише, що, так само як саме дослідження не може бути стандартним, не може бути і стандарту в складанні висновку. Значною мірою характер висновку залежить і від індивідуальних властивостей патопсихолога і від його робочого навантаження. Цими факторами, наприклад, визначається лаконічність або докладність висновку. Висновок не повинний бути повторенням, навіть стиснутим, протоколу обстеження.

У ряді випадків важливо коротко охарактеризувати психічний стан обстежуваного, пропоновані їм скарги. Це особливо важливо, коли психічний стан хворого в лабораторії відрізняється від описуваного лікуючим лікарем у відділенні, або при виявленні відомого контрасту між самопочуттям хворого і результатами дослідження. Приклад обстежуваний пред'являє скарги астенічного характеру, але в експерименті не виявляється відповідних їм проявів виснаженості, характерного ослаблення пам'яті, активної уваги. Реєстрація психічного стану обстежуваного важлива й у тих випадках, коли цим можна пояснити характер отриманих результатів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17