Методи навіювання

Методи навіювання

Зміст

• Вступ
• Гіпноз. Факти та дефініції
• Метод навіювання Марлатта(алкоголь)
• Методи навіювання - наркотики
• Висновок
• Список літератури

Вступ

НАВIЮВАННЯ - метод психологiчного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняття нею слiв, думок iнших, що приводить або до вияву у людини, навiть опрiч її волi i свiдомостi, певного стану, почуттiв, вiдношення, або до здiйснення людиною вчинкiв, що можуть безпосередньо не вiдповiдати її принципам дiяльностi, поведiнки

Навiювання - вплив на людину з метою створення у неї певного стану. або спонукання до певних дiй, що розрахованi на недостатньо усвiдомлюване, некритичне сприймання

Серед методів навіювання, що найчастіше використовуються в умовах соціальної ізоляції, виділяються такі.

По-перше, навіювання за допомогою посилання на авторитет. Тут ефект заснований на усвідомленні переваги лідерів і довіри до них та їхньої думки.

По-друге, навіювання через попередження, коли змальовується образ негативних наслідків у разі іншого вибору.

По-третє, навіювання через ідентифікацію. За його допомогою людина ототожнюється з певною групою або особою, щодо якої у неї склалося позитивне ставлення.

Необхідно відзначити, що сила навіювання прямо залежить від стану свідомості людини. В умовах місць позбавлення волі людині стає притаманною невпевненість, у неї занижується самооцінка, її пригнічують постійні страхи, негативні очікування, виявляється слабкість логічного аналізу, в діях втрачається здоровий глузд - все це стає сприятливим грунтом для здійснення вселяючого впливу.

З цією ж метою адміністрація місць позбавлення волі влаштовує "поголовні обшуки", проводить влаштовує "поголовні обшуки", проводить профілактичні бесіди з "неблагонадійними засудженими", створює умови для підвищення "благонадійності свідомості засуджених".

Звичайно, профілактичні і превентивні режимні заходи, які проводяться напередодні чергових виборів, необхідні, щоб уникнути різних протиправних дій з боку спецконтингенту, проте залишається фактом те, що такі заходи стають одночасно і своєрідним стимульним матеріалом "нестерпних умов відбування покарання".

Гіпноз. Факти та дефініції

Факти про гіпнабельність:

- Чоловіки і жінки однаковою мірою гіпнабельні;

- Яких-небудь відмінностей в гіпнабельності у людей різного зросту та статури не виявлено;

- Маленькі діти надзвичайно гіпнабельні;

- Алкоголіки, енуретики та хворі на ожиріння мають вищу середньої гіпнабельність

- Не встановлено якому-небудь зв'язку між коефіцієнтом інтелекту і гіпнабельністю;

- Люди творчих професій гіпнабельніші від людей математичного складу розуму;

- Талановиті психотерапевти гіпнабельніші ніж їх менш обдаровані колеги;

- Що вищий рівень тривоги, то вища гіпнабельність;

- Релігійні люди гіпнабельніші атеїстів та байдужих до віри.

Гіпнотерапія та Творчість:

Психотерапевт Райков розробив метод стимуляції творчих здібностей за допомогою гіпнотичного трансу. Суть методу полягає в тому, що учаснику експерименту навіювалась ідея про те, що він є видатним художником, музикантом, шахістом чи письменником. Твори та здобутки, що створювалися людьми, які перебували під дією цієї установки відзначалися вищими в творчому та спортивному плані здобутками. Після такого гіпнотичного тренінгу креативності загальний креативний потенціал особистості за звичай зростає.

Сугестологія та Спорт:

Широкого застосування набули методи психологічного налаштування на досягнення високих спортивних результатів в командних та індивідуальних видах спорту. Особливо слід зазначити спортивний аутотренінг, якому навчають спортсменів і в основі якого лежить ауто сугестія по-Шульцу. Але використання гіпнотичного трансу для досягнення тих чи інших спортивних досягнень заборонене на рівні з допінґом.

Гіпнотерапія надає ефективну допомогу при багатьох захворюваннях, що входять в компетенцію клінічної психотерапії, особливо при розладах нервової системи та в клініці психічних захворювань. В терапії хвороб внутрішніх органів, особливо, якщо вони пов'язані з психосоматичними розладами гіпнотерапія показала свою ефективність. Ось перелік хвороб, які лікуються з використанням гіпнотерапії:

- Кардіоневроз;

- Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки;

- Гіпертонія;

- Коліт;

- Дуоденіт,

- Функціональний діабет;

- Цілий ряд гінекологічних захворювань;

- Порушення ерекції у чоловіків;

- Фригідність у жінок,

- Нейродерміт;

- Алкоголізм;

- Ожиріння,

- Булемія;

- Анорексія

Гіпнотерапія Енурезу та Заїкання:

Оскільки хворі на енурез та заїкання за звичай високогіпнабельні, гіпнотерапія показала свою високу ефективність в лікуванні цих розладів. Особливої уваги та поширення набув метод лікування логоневрозів (заїкання) Вадима Шкловського.

Анестезія та Гіпноз:

Торкаючись анестезії і аналгезії, яких вдається досягти навіюванням і гіпнозом з метою знеболення під час хірургічних операцій, не можна не сказати про усунення за допомогою гіпнозу перманентних болісних відчуттів, які виникають при неоперабельних пухлинах (часто непіддатливих наркотикам), при так званих "фантомних" болях, які виникають після операцій на кінцівках. Велике значення метод гіпнотичної анестезії має при таких болісних процедурах, як спинномозкова пункція, при роботі з бормашиною а порожнині рота, плевральна пункція, катетеризація і так далі. Відомо, що ще в 1843 році Еліот провів більше 300 операцій, використовуючи гіпнотичний сон замість наркозу, який був у той час украй примітивним та небезпечним своєю побічною дією.

Гіпнотерапія Шкідливих Звичок

Під шкідливою звичкою можна розуміти всяку девіантну поведінку, яка повторюється та не контролюється людиною. Клінічний гіпноз як частина терапевтичної стратегії ефективно використовується при лікуванні таких шкідливих звичок, як:

- зловживання алкоголем і тютюном,

- неконтрольований прийом їжі, що призводить до зайвої ваги,

- відкушування нігтів, - висмикування волосся,

- захоплення азартними іграми

- наркотизація

Метод навіювання Марлатта(алкоголь)

У сліпих тестах алкоголь подається у концентраціях і дозах на межі, яку люди можуть виявити. Тому умови проведення експерименту набувають критичної важливості.

Найліпша процедура була розроблена групою дослідників на чолі з Аланом Марлаттом -- професором психології Вашінгтонського університету у Сіетлі. Група опублікувала свої перші дані у 1973-1974 роках і з того часу удосконалювала свою методику.

Учасники розбиваються на 4 групи:

	Половині сказали що вони п'ють суміш горілка-тонік	Половині сказали що вони п'ють чистий тонік
Половина отримала суміш горілка-тонік	Сказано про алкоголь і реально пили його	Сказано про тонік, але пили алкоголь
Половина отримала чистий тонік	Сказано про алкоголь, але пили тонік	Сказано про тонік, і реально пили його

Напій кожного учасника визначався підкиданням монети. Але монета була фальшивою -- обидві сторони були однакові! Учасники спостерігали за тим, як змішувались напої. Смирновську горілку і тонік наливали з справжніх пляшок. Для тих, хто отримував чистий тонік, але кому було сказано, що вони отримують алкоголь, у пляшці з під горілки був дегазований тонік.

Коли горілка і тонік змішуються у пропорції 1:5, ризик, що учасники визначать алкоголь за смаком, малий. Але для впевненості учасники перед дегустацією отримували у рот дозу прискання.

Рівень алкоголю у крові як би вимірювався по видиху у електронний алкометр. Але алкометр був підробленим і тільки підтверджував те, що було сказане про вміст напою.

Оскільки алкоголь подавався у дозах, які можуть бути помічені по внутрішнім зв'язкам, Марлатт і його співробітники хотіли уникнути штучної ситуації, коли учасники переривають звичайну діяльність, щоб зосередитися на внутрішніх зв'язках. Уникаючи листків опитування, учасникам пропонувалося прийняти участь у соціальному спілкуванні, тоді як асистенти обережно спостерігають за поведінкою і вимірюють реакції.

По закінченню досліду успіх з маніпуляцією напоями перевірявся шляхом опитування кожного учасника про те, скільки алкоголю, на його думку, він випив.

Щоб зробити ситуацію як можна реалістичніше, Марлатт і його група зробили навіть "підроблений бар". По меншій мірі для відвідувача різницю між підробленим і справжнім баром було важко помітити.

Це найбільш переконливий метод для сліпих тестів з алкоголем. Але незважаючи на методику, що вводить в оману учасників досліду, джерела помилок все ж існують, оскільки учасники знайомі з випробовуваною речовиною. Учасники можуть впізнати смак або ефект алкоголю і подумати, що "Я знаю, що не одержував алкоголь, але мої відчуття точно такі самі". Навіяні ефекти можуть так само впливати на підсвідомому рівні через внутрішні зв'язки. От чому сліпі тести з знайомими з алкоголем учасниками не можуть у повній мірі виключити всі навіяні ефекти.

Багато з сліпих тестів, результати яких опубліковані, використовували далеко не такі переконливі, у порівнянні з описаною тут, методики. Окремі сліпі тести використовували метод "Стоп, сідай і зосереджуйся на внутрішніх зв'язках" (опитувальний лист). Це не відповідає реальній ситуації і зменшує цінність дослідів.

Багато досліджень не передбачали перевірку маніпуляцій з напоями. У інших дослідженнях перевірка показала, що маніпуляції були недостатніми.

На подальших сторінках наведений огляд більшості сліпих тестів, результати яких були опубліковані. З огляду виключені тільки експерименти з великими методологічними помилками.

Страницы: 1, 2