ругий закон установлює, що змішання двох не доповнюючих хроматичних кольорів різних колірних тонів дає завжди новий колірний тон, що лежить у колірному колі між колірними тонами кольорів, що змішуються. Наприклад, змішуючи червоний і жовтий кольори, одержуємо жовтогарячий; змішуючи червоний і синій одержуємо фіолетовий чи пурпуровий.З другого закону випливає одне, дуже важливий наслідок - з будь-яких трьох кольорів (наприклад, червоний, зелений, синій), розташованих у колірному колі приблизно на однаковій відстані друг від друга, можна одержати, змішуючи їх у визначених пропорціях, усілякі колірні тони.Третій закон змішання кольорів. Результат змішання залежить від кольорів, що змішуються, але не від спектрального складу тих світлових потоків, якими ці кольори викликаються. Завжди можна замінити суміш спектрального жовтогарячого сумішшю червоного і жовтого, і колір суміші від цього не зміниться. Наслідком третього закону є те, що при змішанні трьох і більше кольорів результат буде такий же, як якби по черзі змішали кольору парами і потім склали результати змішання цих пар. Промені, що йдуть від різних джерел, як би складаються один з одним. Цей вид змішання кольорів називається слагательним, чи адитивним. Інше явище спостерігається при змішанні чи фарб кольорів стекол, поставлених одне за іншим. Вони дають приклад змішання, що називається обчислювальним, чи субтрактивним.На підставі змішання кольорів виникла наука про вимір кольорів - колориметрія. Система колориметрії заснована на змішанні трьох кольорів: червоного, зеленого і синьо-фіолетового, котрі називаються основними. Змішуючи основні кольори на колориметрі, одержують усілякі колірні тони з точними їх параметрами колірного топа, насиченості і світлоти.На підставі триколірної колориметрії розроблені колірні трикутники, що дають можливість виразити будь-як колір через основні кольори.Крім колориметричного методу, що дозволяє в лабораторних умовах робити вимір кольору, у даний час існують більш зроблені апарати - спектрофотометр, електронний компаратор і ін.Для встановлення основних колірних параметрів важливе значення у кольороведенні мають колірний і яркостний контрасти. Колірний контраст двох предметів буде помітний різкіше, ніж далі по колірному колу будуть розташовані два порівнювані кольори.Колірним контрастом називається така зміна кольору, що відбувається внаслідок сусідства його з іншими квітами.Яркостним, чи світлотним, контрастом називається зміна чи яскравості світлоти кольору під дією сусідніх кольорів.Загальні положення світлотного (яркостного) і колірного контрастів полягають у наступному:1) на світлому тлі всякий більш темний колір сутеніє, а па темному тлі всякий більш світлий колір світлішає; 2) якщо колір оточений хроматичним тлом, то він змінюється убік додаткового до кольору тла; 3) усякий колір, знаходячись на тлі свого додаткового, виграє в насиченості; 4) усякий колір, знаходячись па тлі однакового з ним колірного тла, по більшій насиченості, втрачає в насиченості (сіріє); 5) ефект хроматичного контрасту найбільш сильний тоді, коли відсутній яркостний (світлотний) контраст, тобто коли тло і колір, що знаходиться на ньому, однакові по світлості; 6) контрастні дії тим сильніше, чим менше площа об'єкта в порівнянні з площею тла.Колірний і яркостний контрасти широко застосовуються на практиці й у першу чергу для встановлення чіткої видимості деталей машини й органів керування ними.Яркостний контраст виражається математично не різницею яркостей, а відношенням їхньої різниці до більшої яскравості: при r1 > r2де r1 і r2 - коефіцієнти яскравості двох порівнюваних чи плям предметів; Кг - величина яркістного контрасту, що завжди менше одиниці.Коефіцієнти яскравості найпростіше вимірювати за допомогою ахроматичної шкали, побудованої за принципом рівномірного убування яскравості еталонів від білого до чорного в діапазоні коефіцієнта яскравості від 0,87 до 0.04.При підборі кольорів для фарбування машин величину яскравості контрасту можна визначати за графіком відомого фахівця з кольороведення Ф.Ф. Кизилова. На запропонованому графіку даний пучок променів яркосних контрастів від Кг = 0 до Кг = 0,90.Відповідно до розроблених норм на графіку дані три основних значення порогів яркостних контрастів: зона малої помітності (Кг = 0 і Кг = 0, 20); зона нормальних контрастів (Кг = 0,25 і Кг = 0,45); зона підвищених контрастів (Кг = 0,5 і Кг = 0,70).
1.2 Зір і колірне сприйняттяОко, зоровий нерв і зоровий центр головного мозку складають фізіологічну основу органів зору. Око - це чудо природи, до 90% інформації людин одержує через орган зору. У процесі зорового сприйняття простору людина випробує відчуття кольору, тобто бачить визначений колір. Однак зустрічаються люди, що не в змозі розрізняти кольору.Людей з ненормальним кольоровідчуттям поділяють на три групи. До першої групи відносяться обличчя, що добре розрізняють основні кольори спектра, однак їм потрібний підвищений кольороподразнювач, тому що в них ослаблене колірне сприйняття. До другої групи відносяться обличчя з більш значним розладом колірного зору (найчастіше зустрічається так називана червоно-зелена сліпота). Для цих облич спектр складається з жовто-блакитних кольорів. До третьої групи відносяться обличчя з повному колірною сліпотою (ахроматизм). Для цих людей мир безбарвний, як чорно-біла фотографія.У трудовому процесі необхідно розрізняти деякі поняття про здатність органа зору виконувати окремі функції, а саме: чутливість до розрізнення світлоти, гострота зору, стійкість ясного бачення і швидкість зорового сприйняття. Усі ці функції в значній мірі залежать від сили й інтенсивності висвітлення. Найбільш продуктивна робота зору може бути при освітленості, підтримуваної на рівні 150-200 лк, а при визначених видах роботи - значно вище.Велике значення при сприйнятті кольору і світла має явище, називане адаптацією - пристосування зорового апарата до тієї чи іншої освітленості.Яка ж світлота оточення найбільш сприятлива для зору? За умовами адаптації вона повинна бути різної в залежності від світлоти тих робітників поверхонь, на які потрібно дивитися в процесі роботи.У процесі праці необхідно прагнути до розвантаження зорового апарата. Цього можна досягти, дотримуючи рівномірну світлоту поверхонь, що оточують людини. Відомо, що при перекладі погляду зі світлої поверхні на темну і навпаки через адаптацію ока витрачається час (5-10 с) і енергія працюючого, викликаючи перевтому і притуплення уваги. Звідси виникає нова вимога до трудової обстановки: необхідно, щоб фарбування устаткування, інтер'єра й інших елементів мало м'які переходи, без різких контрастів.Для правильного вибору світлоти кольору у виробничих умовах рекомендується керуватися наступними правилами: 1) якщо робоча поверхня темна (0,07), те і фарбування інтер'єра повинне бути близьке до неї; 2) якщо робоча поверхня має середню світлоту (від 0,07 до 0,35), те фарбування повинне бути небагато світлішай робочої поверхні; 3) при Світлових робітників поверхнях (світліше чим 0,35) найкращої є біле фарбування.З перерахованих правил особливо велике значення має перше правило. Якщо при роботі з темними предметами створити біле оточення, то чутливість до розрізнення світлоти зменшується в кілька разів. У тих випадках, коли робота вимагає більш багнистого розрізнення колірного топа, світлоту оточення необхідно максимально наблизити до світлової робочої поверхні.У трудовому процесі необхідно також враховувати функціональні властивості органа зору, називані акомодацією (здатність зору пристосовуватися до відстані до предмета, що обдивляється,). При близькому наведенні зору тривалість акомодації більш короткочасна, чим при далекої, і складає 0,5-1,5 с. Здатність зорового апарата пристосовуватися забезпечує гостроту зору, контрастну чутливість, швидкість дізнавання, бачення на далекій і близькій відстанях. Вирішальне значення в цьому мають висвітлення і здатність ока пристосовуватися до нього.Одним з характерних властивостей сприйняття кольору, зв'язане з висвітленням, є зміна кольору при штучному висвітленні, так наприклад: 1. Червоні, жовтогарячі і жовті кольори світлішають, холодні зелені, блакитні, сині, фіолетові - сутеніють, світлота темно-зелених кольорів не змінюється.2. Червоні кольори стають більш насиченими.3. Жовтогарячі кольори червоніють.4. Ясно-жовті кольори важко відрізняються від білих.5. Блакитні кольори зеленіють, а іноді буває не відрізняються від холодних зелених.6. Сині кольори стають менш насиченими, а темно-сині - не відрізняються від чорних.7. Фіолетові кольори червоніють, а іноді стають від пурпурних.Перераховані властивості кольорів свідчать про те, що при проектуванні колірного оформлення необхідно враховувати не тільки денне, але і штучне висвітлення.Особлива увага в умовах виробництва варто звертати на колірне стомлення. Установлено, що чим насичений колір, тим сильніше стомлюється і скоріше втрачає чутливість до нього, тим самим зменшується насиченість кольору, тобто він сіріє, як би покриваючись шаром сірого серпанка.Зі спектральних кольорів найбільше сильно стомлює око фіолетово-синій, трохи менш - червоний і найменш зелений колір. Для того щоб зняти колірне стомлення, найкраще дивитися па додатковий колір. Наприклад, якщо око втратило чутливість до червоного кольору після того яка довго дивитися на нього, то при дії на око протягом деякого часу зеленого кольору він знову здобуває чутливість до червоного. Це явище зветься негативного послідовного образа.При сприйнятті кольору око людини відчуває різні його властивості й асоціації. Так, наприклад, існує поняття важкі і легкі кольори. Установлено, що "вага" кольору залежить від його світлоти. Ніж темніше колір, тим він "важче" і, Навпаки, світлий колір сприймається як "легкий". Це правило відноситься до всіх кольорів - хроматичним і ахроматичної. Крім того, "вага" кольору залежить також від фактурності. Кольору з грубою фактурою за інших рівних умов "важче" гладких. Це властивість кольору враховується при фарбуванні інтер'єрів, великих розчленованих виробів і в інших випадках. Як правило, "важкі" (темні) кольори розташовуються внизу, а "легені" - угорі. Крім "ваги" кольору існують і інші властивості - помітність, виділеність і відступання кольору. Помітність - це здатність кольору залучати й утримувати увагу людини.
Страницы: 1, 2, 3, 4
