Інтерес і еволюція суспільства
Інтерес і еволюція суспільства
Інтерес і еволюція суспільства
Вступ
Людина зав'язує й зберігає відносини з іншими людьми в значній мірі тому, що людська істота представляє для неї більший інтерес, чим будь-який інший живий організм, предмет або ситуація. Людина - самий складний із всіх об'єктів нашого миру, а складність об'єкта будить інтерес до нього. Людина - саме мінливе і непередбачене з явищ нашого миру, а інтерес, збуджується й підтримується змінами й новизною. Діяльність, що специфічна для всіх приматів і яку ми називаємо грою, ініціюється й підтримується емоцією інтересу; ця діяльність є засобом формування й підтримки соціальних взаємозв'язків. Гра поєднує дітей, спонукуючи їх до дослідницької активності й ризику, і вона ж поєднує батьків, що доглядають за ними.
Інтерес як стабілізуючий фактор сексуальних і сімейних відносин
Інтерес не тільки підвищує сексуальне задоволення, але також відіграє важливу роль у підтримці тривалих відносин між представниками протилежних полів. Тільки ті чоловіки й сексуальні партнери, які не втрачають інтерес друг до друга як до людських істот, будуть щасливими в шлюбі, виявляться в стані одержувати задоволення від спілкування один з одним.
Інтерес і розвиток інтелекту
Обдивляючись еволюційну перспективу, слід зазначити, що саме емоція інтересу змушує індивіда протягом тривалого часу займатися певним видом діяльності або виробленням певної навички. Набуті знання й навички поповнюють резервні фонди інтелекту. Емоція інтересу також змушує індивіда диференціювати й описувати ті аспекти миру, які він хотів би пізнати й досліджувати.
Біологічна функція інтересу
Напевно, правомірно буде сказати, що емоції служать джерелом енергії для поводження. Звичайно, самі по собі емоції не виробляють енергію, людину постачають енергією процеси травлення й метаболізму. Але емоції організують і направляють вироблену енергію, створюють специфічні й цілком певні тенденції до дії, і саме тому ми вправі розглядати емоції як джерело енергії для поводження.
Це керування енергією здійснюється насамперед на біологічному рівні. Так, наприклад, одні емоції в порівнянні з іншими забезпечують більше кровопостачання м'язів, задіяних в інструментальній активності. Дослідження із пред'явленням новонародженим дітям людських осіб виявило, що орієнтовна реакція дитини супроводжується зниженням частоти серцевих скорочень. Брадикардія відзначається й у дорослої людини при зсуві уваги, викликаному необхідністю збору інформації з навколишнього середовища. Очевидно, уповільнення серцевого ритму створює оптимальні умови для прийому сенсорної інформації. Так, у дитини падіння частоти серцевих скорочень є свого роду заспокійливим фактором. Цей відносний фізіологічний спокій необхідний немовляті для оптимального прийому й обробки інформації й адекватної реакції на неї. Помірний рівень інтересу необхідний для енергетичного забезпечення поводження, тривалої діяльності. Працюючи над довгостроковим проектом, людина повинна постійно відчувати інтерес, у противному випадку робота буде викликати в неї негативні емоції й вона погано впорається з нею.
Мотиваційна функція інтересу
Будь-яка емоція виконує мотиваційні функції, і ці функції можна віднести до одному із двох типів. Перший тип мотиваційних функцій пов'язаний із внутрішніми процесами, які спрямовують індивіда в певному напрямку або до певної мети. Другий тип пов'язаний із соціальною мотивацією, тобто з тим процесом, за допомогою якого емоційна експресія індивіда мотивує поводження навколишніх його й взаємодіючих з ним людей.
Чи дивиться малюк на особу матері або, притягнутий образами й звуками навколишнього світу, оглядається по сторонах, чи робить він перші кроки, намагаючись добратися до батька або заволодіти якимсь предметом, - він у такий спосіб взаємодіє з навколишнім світом, і ця взаємодія в значній мірі мотивовано емоцією інтересу. Невичерпна завзятість, з якої малюк досліджує цей мир, маніпулює предметами й освоює усе більше складні способи взаємодії з ними, переконливо свідчить про величезну мотиваційну силу емоції інтересу. Улюблена іграшка або гра часом настільки захоплюють дитину, що вона не почуває голоду або утоми. Якщо мати, бажаючи погодувати дитину, перериває гру, це може викликати в неї фрустрацію й спалах негативної емоції. У подібних випадках потрібно вступити з дитиною у гру й спробувати непомітно відволікти увага від іграшки, що полюбилася, перемкнути її на їжу. Якщо малюку давно настав час бути в постелі, а він ніяк не бажає розставатися з іграшками, ми говоримо, що він «пручається сну». У таких випадках ми скоріше досягнемо бажаного результату, якщо перетворимо процедуру відходу до сну в тиху гру.
Не тільки діти забувають про голод і утому, коли випробовують емоцію інтересу-збудження. Ми теж часом буваємо так захоплені роботою, що не почуваємо голоду й пропускаємо обідню перерву. Збудження може притупити навіть біль. Нерідкі випадки, коли спортсмен, одержавши під час гри травму, починав відчувати біль тільки по закінченні матчу. Відомо також, що альпіністи забувають про всі фізіологічні потреби (драйвах), коли від вершини їх відокремлює кілька метрів. Мандрівники терплять нестатки тижнями, місяцями й навіть роками - настільки сильні в них спрага відкриття, прагнення до заповітної мети.
Дослідницька діяльність і научання
Інтерес дитини до навколишнього світу, що таїть у собі величезні можливості для дослідження, маніпуляцій і научання, значно полегшує процес розвитку в дитини когнітивних функцій і життєво важливих умінь. Результати експериментів і дані спостережень над тваринами дозволяють припустити, що багатство середовища, що оточує молоду особину, впливає навіть на розвиток її мозку. Мозок немовляти має майже 90 % нервових клітин мозку дорослої людини, але це не статичне й завершене в розвитку утворення, тому що більша частина взаємозв'язків між трильйоном його клітин установлюється після народження, і, як показують деякі дослідження, їхнє формування обумовлене впливом навколишнього середовища. Передбачається, що деякі із цих обсмоктувати взаємозв'язків є функцією научання й не раз перетерплюють зміни. Якщо це припущення вірно, то можна укласти, що емоція інтересу, будучи мотивуючою силою постійної сенсорної взаємодії людини з навколишнім середовищем, сприяє розвитку його мозку.
Реннингер і Возняк (Renninger, Wozniak, 1985) провели спрямований експеримент із метою вивчення ролі емоції інтересу в процесах уваги, пам'яті й научання. На підготовчій стадії експерименту психологи, спостерігаючи за грою дітей дошкільного віку, визначили для кожного дитини по двох іграшки, які викликали в тих найбільший інтерес. Згодом, даючи малюку певне завдання, експериментатори використовували в якості «мішені» саме ці дві найбільш привабливі для нього іграшки. У першому завданні експериментатори пред'являли малюку фотознімки «іграшки-мішені» разом з фотознімками інших іграшок і реєстрували час, що малюк витрачав на вивчання кожної фотографії. Виявилося, що діти розглядають фотознімки «іграшок-мішеней» довше, ніж фотознімки інших іграшок, і це дозволило дослідникам укласти, що зсув уваги дитини характерний не тільки фізичними характеристиками іграшки, але також інтересом, що вона викликає в дитини.
У другому експерименті вивчалася здатність дитини до дізнавання предметів. Дослідники розробили спеціальну гру, у ході якої малюку потрібно було довідатися іграшки, які інший малюк - назвемо його умовно Андрій - взяв особою, відправляючись у гості до друга. Спочатку малюку показували зображення всіх тих іграшок, які є в будинку Андрія (усього дванадцять іграшок), а потім - зображення тих шести іграшок, які Андрій відніс до друга (у їхньому числі обов'язково було зображення «іграшки-мішені»). Через якийсь час малюку знову пред'являли зображення цих шести іграшок, але вже разом із зображеннями іграшок, які він колись не бачив. Було виявлено, що малюк краще вивчає ті іграшки, які викликали в нього інтерес.
У третьому експерименті вивчався вплив емоції інтересу на здатність дитини запам'ятати, які іграшки він тільки що бачив. Запам'ятовування - більше складне завдання, чим дізнавання, і тому вимагає більше строгої перевірки. Людині легше довідатися знайомі предмети, чим згадати їх, не маючи перед очима. Процедура експерименту була така. Експериментатор на очах у дитини по черзі опускав дев'ять іграшок у щілину яскраво розфарбованої коробки, і малюк уже більше не бачив їх. Потім експериментатор просив дитини назвати іграшки, які лежать у коробці. Ця процедура повторювалася кілька разів з різними наборами іграшок. У кожному наборі була тільки одна «іграшка-мішень», але малюк набагато краще запам'ятовував її, чим інші іграшки. «Іграшка-Мішень» щораз опускалася в коробку п'ятої по рахунку. Експерименти по дослідженню научання й пам'яті виявили, що в ряді по черзі пропонованих предметів людина краще запам'ятовує той предмет, що йому пред'являють останнім, - у нашім випадку це повинна була бути дев'ята іграшка. Однак діти запам'ятовували «іграшку-мішень» не гірше, а іноді навіть краще останньої із пред'явлених їм іграшок. Виходячи з результатів цих трьох експериментів, дослідники уклали, що інтерес дитини є розвитою й спрямованою емоцією й що інтереси людини є відбиттям тих знань і цінностей, які використовуються їм для організації досвіду, пам'яті й дії.
Соціальна функція інтересу
Ми вже говорили про те, що будь-яка фундаментальна емоція виконує соціальну функцію. І емоція інтересу не є виключенням. Адлер (Adier, 1964) уважав соціальний інтерес однієї з головних рушійних сил людського поводження. Людина - це насамперед соціальна істота, для його благополуччя й цивілізації потрібна певний ступінь соціальної організації й порядку; тому можна сказати, що кожній людині тією чи іншою мірою властивий соціальний інтерес. Соціальна функція емоції інтересу найбільше наочно проявляється в грі й у соціальній комунікації.
Страницы: 1, 2
