Інтерес-збудження: активація, вираження, переживання
Інтерес-збудження: активація, вираження, переживання
Інтерес-збудження: активація, вираження, переживання
Відповідно до теорії диференціальних емоцій, інтерес є домінуючим мотиваційним станом у повсякденній діяльності нормальної людини. Найчастіше емоція інтересу виступає в комбінації, а іноді в конфлікті з однієї або декількома іншими емоціями, і при цьому постійно взаємодіє з перцептивно-когнітивними процесами. Інтеракції «інтерес - когнітивний процес» обумовлені афективно-когнітивними орієнтаціями, або структурами, що характеризують конструктивну, творчу діяльність здорового індивіда. Якщо всі життєві потреби людини задоволені й він не випробовує негативних емоцій, то він здатний діяти відповідно до позитивного мотиваційного спонукання, що виходить від афективно-когнітивних структур, афективна частина яких представлена емоцією інтересу-збудження. Інша позитивна емоція - радість - грає в цьому випадку другорядну роль, вона підтримує конструктивне, творче поводження.
Характеристики емоції інтересу
Інтерес - позитивна емоція, вона переживається людиною частіше, ніж інші емоції. Інтерес грає винятково важливу мотиваційну роль у формуванні й розвитку навичок, умінь і інтелекту. Інтерес - єдина мотивація, що забезпечує працездатність людини. Крім того, він насущне необхідний для творчості.
Варто розрізняти емоцію інтересу й орієнтовний рефлекс. Якщо до щоки голодної дитини доторкається сосок материнських грудей, дитина рефлекторно потягнеться до нього губами. Слухові подразники викликають орієнтовну реакцію в дитини уже в 5-й дні життя. Якщо ж говорити про зорову систему, то будь-який яскравий об'єкт звичайно викликає орієнтовну реакцію як у дитини, так і в дорослого. Існують також мимовільні орієнтовні рефлекси на слухові й тактильні подразники. Всі ці рефлекси можуть запускати емоцію інтересу й сприяти їй. Інтерес у сполученні з орієнтовними рефлексами «дозволяє індивідові втримувати увагу на складних об'єктах».
Уже в перші тижні й місяці життя дитина реагує на людські обличчя й на людський голос, і цей інтерес, очевидно, має вроджену природу. Людська особа, навіть незнайома, викликає у двомісячної дитини більший інтерес, чим особа мистецьки зробленого манекена, але він довше затримає погляд на особі манекена, чим на будь-якому іншому неживому об'єкті, що не має особи, і цей факт свідчить про те, що людська особа будить у дитини зародковий інтерес. Таким чином, інтерес - це щось інше або щось більше, ніж увага.
У деяких випадках орієнтовний рефлекс ініціюється емоцією інтересу, роль якого в цьому випадку зводиться до того, щоб спонукати дитину повернути голову або направити погляд на об'єкт, що викликав інтерес. Але емоція інтересу відрізняється від орієнтовного рефлексу хоча б тим, що вона може активуватися процесами уяви й пам'яті, які не залежать від зовнішньої стимуляції. Крім того, інтенсивна емоція інтересу може викликати навіть зворотну реакцію - іноді вона змушує людину відвести погляд від його об'єкта, що зацікавив, тому що зорова інформація заважає представляти об'єкт і осмислювати його. І нарешті, інтерес людини до ідеї може й не супроводжуватися специфічними поворотами голови.
Не слід плутати емоцію інтересу з реакцією подиву й здивування, хоча зовнішні прояви подиву подібні із проявами інтересу: людина здається цілком поглиненим об'єктом, миттєво реагує на неї, прагне пізнати її.
Емоція інтересу, як і інші фундаментальні емоції, підсилюється неспецифічними впливами ретикулярної формації стовбура мозку. Для розуміння інтересу (і будь-якої іншої базової емоції) потрібно навчитися відрізняти емоцію від факторів, що сприяють її появі й посиленню, тобто відрізняти емоцію від активації центральної нервової системи.
У тих випадках, коли емоція інтересу задіє зорову систему, погляд людини або фіксується на об'єкті, або швидко переміщається, досліджуючи об'єкт. Фіксація погляду вказує на те, що людина цілком поглинена, заворожений об'єктом, а погляд, що швидко оглядає об'єкт, свідчить про те, що людина активно працює, прагнучи зрозуміти й відчути об'єкт. У принципі, така ж закономірність справедлива й для інших сенсорних систем, задіяних емоцією інтересу.
Цю селективність сприйняття й уваги в жодному разі не можна розглядати як надбання винятково дитячого віку. Вплив емоції інтересу на наше життя величезне. Щоб зрозуміти це, досить представити, як по-різному можуть побачити й сприйняти події, що відбуваються, хоча б два чоловіки, що сидять на одному ослоні в міському саду. Інтерес у буквальному значенні визначає наші думки й спогади, тому що він у значній мірі обумовлює зміст нашого сприйняття, уваги й пам'яті.
Основне розходження між емоцією інтересу й когнітивних процесів уваги й обробки інформації стане найбільш очевидним, якщо згадати раніше сформульоване нами визначення емоції. Емоція складається із трьох компонентів - фізіологічного процесу, експресивного поводження й переживання. Коли ми захоплені цікавою книгою, розмовою із приємною людиною або присутні на нараді, від рішень якого залежить ваше майбутнє, ми обов'язково переживете емоцію інтересу й, можливо, навіть усвідомлюєте своє переживання. І навпроти, ті процеси сприйняття й уваги, які пов'язані з об'єктами або подіями, що не мають особливого значення або емоційно не важливими для вас, характеризуються мінімальним компонентом. Саме тому когнітивні психологи, досліджуючи в лабораторних умовах різні аспекти сприйняття, використовують у якості стимульного матеріалу різноманітні геометричні форми або окремі букви алфавіту, намагаючись у такий спосіб якщо не виключити зовсім, те принаймні мінімізувати можливість емоційних переживань. Випробувана, приймаюча участь у таких експериментах, напевно, повинен випробовувати деякий інтерес до що відбувається, - інакше він погано впорається із завданням. Але в цьому випадку інтерес до співробітництва штучно підігрівається експериментатором або експериментальним завданням, але не матеріалом як таким.
Активація інтересу
Не буде перебільшенням сказати, що існує нескінченна безліч причин, або активаторів, емоції інтересу, але, для того щоб зрозуміти, як викликається, або активується, емоція інтересу, варто підрозділити активатори на декількох досить широких класів.
Зміни
Іноді повсякденне життя починає стомлювати нас своєю монотонністю й одноманітністю, і тоді в нас виникає бажання внести в неї якісь зміни або, як говорять, «перемінити обстановку». Не обов'язково це прагнення понадить людини в нові, ще не бачені їм, місця. Навпроти, він може направитися в якесь старе, давно знайоме місце, - головне, що при цьому він виривається зі звичної обстановки й попадає в іншу, котра забезпечить його органи почуттів новою стимуляцією. Свіже враження можна одержати навіть від добре знайомого й звичного місця - для цього досить відвідати його іншим часом або прийти туди вільним від тих турбот і обов'язків, з якими воно було для вас зв'язане. Такого роду зміна обстановки відкриває можливість одержати нові типи або рівні стимуляції, нові активатори емоції інтересу. Зміна обстановки, як активатор або фактор інтересу, породжує два інших факторів - натхненність і новизну об'єкта, кожний з яких якщо й не є різновидом першого фактора, те тісно пов'язаний з ним.
Натхненність
Якщо ми будемо розглядати натхненність як фактор інтересу, то це дозволить нам зрозуміти, чому вже на перших тижнях життя дитя виявляє більше інтересу й уваги до людської особи, чим до особи мистецьки виконаного манекена. В експерименті Лангсдорфа жінка, що демонструвала свою особу дитині, повинна була зберігати його як можна більше нерухливим. Але, зрозуміло, незважаючи на всі її старання, її особа залишалася живим - вона мимоволі повертала голову й, звичайно ж, моргала. Можливо, є й інші не менш очевидні ознаки живої людської особи, які роблять його настільки привабливим для дитини, але ми зупинимося саме на факторі натхненності.
Безсумнівно, інтерес дитини до людської особи й до рухів людини почасти обумовлений генетично. Людина народжується, уже несучи у своїх генах якийсь «соціальний інтерес», і цей інтерес є частиною людської природи. Завдяки йому людина формує соціальні зв'язки й розвивається як суспільна істота.
Соціальні біологи представили переконливі дані, що свідчать про те, що здатність до формування соціальних зв'язків, здатність до соціальних взаємодій і участі в соціальних групах є невід'ємною частиною людської природи. Ця здатність була необхідна не тільки для виживання людини, але й для еволюції людського виду. І вона дотепер має величезне значення для людини, визначаючи його розвиток, його фізичне й психологічне здоров'я.
Один дотепний і грамотно проведений експеримент показав, що маленькі діти віддають зорову перевагу біологічним рухам (наприклад, рухам, чиненим людиною при ходьбі), воліючи їх іншим типам руху. Дослідники прикріплювали лампочки до ніг, рукам і тілу людини, а потім фотографували його руху в темній кімнаті. Таким чином, на плівці були відбиті тільки яскраві крапки світла, що рухаються в тім ритмі, що створює людина при ходьбі. На основі цих знімків дослідники сконструювали аналогічну конфігурацію лампочок, що, однак, приводилася в рух не людиною, а електродвигуном. Незважаючи на рівну кількість рухів і їхню однакову спрямованість, 6-місячні діти віддавали явну перевагу тому паттерну лампочок, що рухаються, що був зроблений рухами людини. Таким чином, можна сказати, що ми маємо вроджений інтерес не тільки до обрисів і рухів людської особи, але й відповідаємо «уродженим» інтересом на паттерни русі людського тіла, і це служить ще одним свідченням генетичної детермінованості «соціального інтересу» - сили, що мотивує нашу соціальність.
Страницы: 1, 2
