Курсовая работа: Несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерів
Очевидно, кримінальні закони окремих країн СНД, містять надто широкий перелік злочинів, які підмінюють собою традиційні склади злочинів і провокують штучне виникнення колізій. З другого боку, кримінальні закони інших країн СНД передбачають кримінальну відповідальність за вчинення комп’ютерних злочинів однією нормою, яка, здебільшого, містить кілька логічно самостійних складів в межах однієї диспозиції. Найбільш оптимальним, є регламентація кримінальної відповідальності за незаконне втручання в роботу комп’ютерних систем в якості виділення двох самостійних юридичних складів злочинів, які передбачають кримінальну відповідальність за несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації та за умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм.
Однією з причин неефективності норми, що передбачає кримінальну відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж, є невідповідність її міжнародним стандартам, оскільки в межах норми визначені два логічно самостійні юридичні склади злочинів, законодавчий опис ознак яких є неповним і не відповідає реаліям вчинення таких злочинних діянь. Крім того, в Україні фактично відсутні єдині підходи щодо визначення основних чинників та понять, що описують такі злочини.
У ст. 361 КК України містяться два логічно самостійні юридичні склади злочинів, які умовно можна позначити як “Несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм”.
В процесі аналізу безпосереднього об’єкту незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж, можна зробити висновок, що його встановлення фактично стає можливим виключно при виокремленні в самостійні юридичні склади діянь по несанкціонованому доступу до комп’ютерної інформації та по умисному розповсюдженню шкідливих комп’ютерних програм.
Безпосередній об’єкт злочину “Несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації” можна визначити як права власника (користувача) на виключний доступ до комп’ютерних систем, який забезпечує недоторканність і цілісність комп’ютерної інформації; безпосередній об’єкт злочину “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм” - як права власника (користувача) на безпеку програмного і технічного оснащення комп’ютерних систем, яким забезпечується цілісність комп’ютерної інформації, її носіїв та належну роботу комп’ютерних систем.
Розенфельд Н.А. у своїй дисертаційній роботі „Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж” до переліку альтернативних предметів злочину, передбаченого ст. 361 КК України, відносить: електронно-обчислювальні машини, системи електронно-обчислювальних машин, комп’ютерні мережі, комп’ютерну інформацію (в тому числі програмно-математичні засоби її захисту), а також носії комп’ютерної інформації. В разі виокремлення в самостійні юридичні склади діянь, що являють собою незаконне вручання в роботу комп’ютерних систем, предметом злочину “Несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації” автор визнає комп’ютерну інформацію, під якою дисертант розуміє інформацію, що зберігається на електронних носіях, або пересилається між ними, незалежно від форм її фізичного або логічного представлення, і може використовуватися, оброблятися, змінюватися за допомогою електронно-обчислювальної машини; альтернативними предметами злочину “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм” - комп’ютерну інформацію та її носії. Особливості форм представлення комп’ютерної інформації зумовили необхідність дослідження її як різновиду предмету, який може бути віднесений, на думку, автора до віртуального предмету, під яким розуміється такий предмет об’єктивного світу, який створений за допомогою спеціальних методів та (або) способів, є фізично відсутнім, але має зовнішнє представлення, або може набути такого представлення, за допомогою спеціальних методів або способів впливу [25, с.204].
Однією з причин необхідності виокремлення зазначених злочинів в самостійні юридичні склади є те, що склад злочину “Несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації” є матеріальним, в той час, як склад злочину “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм” є формальним.
Об’єктивна сторона складу злочину “Несанкціонований доступ до комп'ютерної інформації” характеризується вчиненням активних дій по доступу до комп’ютерної інформації, що призвело до настання будь-якого з альтернативних наслідків у вигляді витікання, перекручення або знищення інформації.
Необхідним вбачається доповнення переліку ознак об’єктивної сторони складу злочину “Несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації” наслідком у вигляді витікання комп’ютерної інформації, що, поряд з перекрученням і знищенням такої, може становити загрозу суспільним відносинам; під витіканням розуміється несанкціоноване копіювання, пересилання, або поширення комп’ютерної інформації, за умови, що в комп’ютерній системі власника (або користувача) інформація не зазнає змін.
Об’єктивну сторону складу злочину “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм” складають активні діяння по розповсюдженню комп’ютерного вірусу, або інших шкідливих комп’ютерних програмних засобів, які здатні спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи її носіїв.
До факультативних ознак об’єктивної сторони злочину “Несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації” належать знаряддя вчинення такого злочину - програмні і технічні засоби, призначені для несанкціонованого проникнення в комп’ютерні системи або для доступу до комп’ютерної інформації.
Специфічним знаряддям злочину “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм” є безпосередньо шкідливі комп’ютерні програми, серед яких виділяється комп’ютерний вірус, під яким автор розуміє специфічну комп’ютерну програму, яка, приєднуючись до інших файлів, здатна, непомітно для власника (користувача), імпортуватись в комп’ютерну систему, і шляхом самовідтворення здатна привести до наслідків у вигляді: знищення, блокування, зміни, автономного копіювання, відсилання небажаному адресатові тощо комп’ютерної інформації, а так само (або) спрямована на спричинення шкоди носіям комп’ютерної інформації, програмному або технічному забезпеченню комп’ютерної системи. Передбачені ж ч. 1 ст. 361 КК України програмні і технічні засоби, призначені для незаконного проникнення в комп’ютерну систему і здатні спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації, автор вважає доцільним розглядати, в залежності від спрямованості застосування, як спосіб або знаряддя вчинення злочину “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм”.
Суб’єктом таких злочинів є фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилось шістнадцять років (загальний суб’єкт) [22, с.143].
Злочинні діяння по несанкціонованому доступу до комп’ютерної інформації характеризуються наявністю вини у формі прямого або непрямого (евентуального) умислу, в той час як діяння по умисному розповсюдженню шкідливих комп’ютерних програм можуть вчинюватись виключно з прямим умислом; обґрунтована необхідність обов’язкового встановлення факультативних ознак суб’єктивної сторони складу злочину - мотиву і мети при вчиненні діянь по незаконному втручанню в роботу комп’ютерних систем, через те, що наявність специфічних мотивів і цілей вчинення таких діянь свідчитиме про можливу сукупність з іншими злочинами.
Розглянемо окремі аспекти кваліфікованого складу злочину “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж”.
Поняття “істотна шкода” в частині істотності заподіяної шкоди має визнаватися оціночним, тобто питання про істотність для потерпілого шкоди, заподіяної діянням по несанкціонованому доступу до комп’ютерної інформації або по умисному розповсюдженню шкідливих комп’ютерних програм, повинне визначатися судом в кожному конкретному випадку. На думку Розенфельд Н.А. у своїй дисертаційній роботі „Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж”, шкода може визнаватися істотною, якщо вона: спричинила моральні або фізичні страждання потерпілому; спричинила значні для потерпілого збитки; спричинила інші тяжкі наслідки.
В разі виокремлення в самостійні юридичні склади злочинів “Несанкціонований доступ до комп’ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм” , повторність щодо їх вчинення повинна визначатися як спеціальна. У відповідності з чинною редакцією ст. 361 КК України повторним слід вважати вчинення два або більше разів будь-якого з діянь, що містять склади злочинів, передбачені ч. 1 ст. 361 КК України. В разі виокремлення вказаних діянь в самостійні статті КК України, на думку автора, їх повторність також повинна визначатися як спеціальна.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 361 КК України, вважається таким, що вчинений за попередньою змовою групою осіб, якщо у його вчиненні як співвиконавці брали участь не менш як дві особи, домовленість про спільне вчинення якого було досягнуто між ними до моменту початку дій по несанкціонованому доступу до комп’ютерної інформації або по умисному розповсюдженню шкідливих комп’ютерних програм [22, с.154].
Вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, на замовлення, не охоплюється кваліфікованим складом, передбаченим ч. 2 ст. 361 КК України - вчинення такого злочину за попередньою змовою групою осіб”, тому ч. 2 ст. 361 КК України потребує на доповнення її альтернативним видом кваліфікованого складу - вчинення діянь, передбачених ч. 1 ст. 361 КК України, на замовлення.
Відмежування злочину “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж” слід проводити від суміжних складів злочинів “Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем”, передбаченого ст. 262 КК України, та злочину “Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем”, передбаченого ст. 363 КК України.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
