Контрольная работа: Підготовка та особливості розгортання операційних систем на підставі MS Windows
2.4 Файл відповідей
Файл відповідей являє собою сценарій відповідей на серію діалогових вікон графічного інтерфейсу установки системи, надаючи програмі установки всю інформацію, що користувач уводить вручну під час стандартної установки Windows. В Windows XP використовувався файл у текстовому форматі, а в Windows Vista / Windows 7 для файлу відповідей використовується формат XML.
Рисунок 2 – Файл відповідей для Windows Vista відкритий у SciTe
Для створення файлу відповідей Windows XP використовувався диспетчер установки (setupmgr.exe), що послідовно проводив користувача через основні параметри автоматизації установки. В Windows 7 для цієї мети служить вхідний до складу WAIK диспетчер системних образів (Windows System Image Manager, WSIM), що має більше наочний графічний інтерфейс і широкий функціонал. Зокрема, WSIM дозволяє додавати у файл відповідей абсолютно будь-який підтримуваний параметр, кількість яких значно зросло в порівнянні з Windows XP у зв'язку, що нові ОС Microsoft використовують модульну архітектуру. Це дозволяє більш тонко набудовувати функціональні можливості й параметри встановлюваної системи. Крім того, WSIM перевіряє синтаксис файлу відповідей – правильність зазначених значень. Нарешті, в WSIM дуже зручно реалізована довідка – докладні відомості про той або інший параметр можна викликати з його контекстного меню в графічному інтерфейсі WSIM.
Рисунок 3 – Файл відповідей відкритий у диспетчері системних образів (WSIM)
Програма установки Windows 7 автоматично розпізнає наявність файлу відповідей, якщо він називається AutoUnattend.xml і розміщений в одному з выдомих їй місць розташування.
2.5 Процес установки Windows 7
Процес установки Windows 7, як у Windows Vista, складається із семи основних етапів, іменованих проходами. На кожному проході виробляються різні дії по установці й настроюванню операційної системи.
Перестановочний етап виконується в рамках програми установки й служить для підготовки до розгортання системного образа. В Windows XP цей етап називався текстовим, а в Windows 7 він являє собою графічне середовище. На цьому етапі відбувається завантаження в Windows PE (використовується файл boot.wim), де найбільш важливим моментом є керування розділами жорсткого диска [3].
Рисунок 4 – Керування розділами дисків на етапі можна гнучко настроїти
В Windows XP була відсутня можливість автоматизації гнучкого керування розділами жорсткого диска, і вона була досить затребуваною. Цілком типовим було питання «Як автоматично відформатувати конкретний розділ диска й установити на нього ОС?», на який відповісти можна було лише одним словом – «Ніяк». З виходом Windows Vista ця проблема пропала, а Windows 7 успадкувала від неї широкі можливості по керуванню дисками. Можна створювати нові розділи й змінювати існуючі, задавати для розділу файлову систему, букву диска, мітку тому й, звичайно, автоматично встановлювати ОС на бажаний розділ.
2.6 Інтеграція відновлень ОС і драйверів
До питання інтеграції драйверів і відновлень операційної системи можна підійди із двох сторін. З одного боку, можна встановити їх у режимі аудита, а потім зберегти WIM-образ системи. З іншої, можна інтегрувати драйвери й відновлення в автономному режимі, підключивши WIM-образ на працюючій системі – такий підхід, мабуть, швидше. Ще більше часу можна заощадити, використовуючи для цього процесу скрипти, оскільки для автономного обслуговування образа застосовуються утиліти командного рядка. Крім того, в Windows 7 можна не тільки встановлювати в автономний образ необхідні вам драйвери, але й видаляти їх згодом.
2.7 Установка додатків
В організаціях і в домашніх користувачів, як правило, є стандартний набір додатків, що встановлюється завжди. В Windows 7 збереглися всі можливості автоматичної установки додатків, що були присутнім в Windows XP, а також додалися нові. Режим аудиту – це один із самих зручних способів для підготовки образа зі стандартним набором додатків. Наприклад, у режимі аудита без проблем можна встановлювати додатки, що вимагають перезавантаження системи. Додатково або незалежно від нього можна встановлювати додатка по закінченні установки операційної системи.
Основними способами установки додатків при першому вході в Windows XP були розділ файлу відповідей [GuiRunOnce] і розділ реєстру RunOnceEx, якому можна було сформувати з cmdlines.txt. В Windows Vista і Windows 7 для установки додатків і виконання скриптів передбачені синхронні й асинхронні команди, які задаються за допомогою файлу відповідей. Можна створити по одній команді на додаток, а можна створити командний файл, що виконує всі завдання, і запустити його за допомогою синхронної команди. У принципі, механізм RunOnceEx підтримується й в Windows 7 – необхідні параметри реєстру в цьому випадку формуються також за допомогою синхронної команди.
Поряд з перерахованими вище методами, Windows Vista і Windows 7 по закінченні установки автоматично шукають файл setupcomplete.cmd у системній папці. Якщо файл виявляється, всі команди, що втримуються в ньому, виконуються. Такий файл можна створити самостійно й включити його до складу WIM-образа, тим самим вирішивши питання виконання будь-яких після установочних скриптів.
2.8 Стандартизація користувальницьких параметрів
Якщо в системі створюється більше одного облікового запису, як правило, виникає питання про приведення їхніх користувальницьких настроювань до єдиного виду. Це питання найбільш актуальне в організаціях, хоча й у домашніх користувачів він викликає інтерес. Якщо розглядати його з погляду «клонування» ОС, то в Windows XP нерідко застосовувався наступний спосіб. Перед створенням еталонного образа виконувалося настроювання параметрів якого-небудь облікового запису, потім її профіль копіювалося в профіль стандартного користувача (Default User), після чого створювався образ. Що ж стосується уніфікації користувальницьких настроювань під час установки системи, то стандартним прийомом було імпортування REG-файлу з параметрами HKCU з cmdlines.txt.
В Windows Vista і Windows 7 настроювання користувальницького середовища можна виконати в режимі аудиту. Перед виходом з нього виробляється узагальнення системи за допомогою утиліти sysprep, при цьому в якості одного з її параметрів командного рядка вказується шлях до файлу відповідей, у якому прописаний параметр CopyProfile. Цей параметр відповідає за копіювання профілю поточного облікового запису в профіль Default User. Залишається лише створити WIM-образ настроєної системи. Якщо ж профіль не був скопійований до узагальнення системи, можна вказати цей параметр у файлі відповідей при розгортанні образа.
У якості альтернативного (хоча й не документованого офіційно) способу можна використовувати імпорт спеціальним образом сформованого REG-файлу в профіль Default User автономного WIM-Образа.
3. ОС Windows sever 2008
З випуском System Center Configuration Manager 2007, адміністратори серверів можуть скористатися тими ж засобами розгортання операційних систем, які були в адміністраторів клієнтів уже протягом декількох років. У свій час, адміністраторам серверів часто доводилося виконувати ручну установку Windows Server, використовуючи компакт-диски або DVD, а потім годинами займатись настроюванням сервера. Деякі адміністратори брали на себе працю створення автоматичних процедур установки, використовуючи файли unattend.txt і, можливо, служби вилученої установки (RIS) для автоматизації процесу установки й усунення необхідності фізично бути присутнім за консоллю сервера. Ті, хто займався цим заглиблено, користувалися службами автоматичного розгортання для Windows Server 2003, щоб повністю автоматизувати весь процес створення сервера. Тепер, завдяки Windows Server 2008, процес установки для серверів істотно змінений уперше з моменту появи Windows NT 4.0.
Розгортання Windows Server 2008 використовує ті ж базові засоби й технології розгортання, що й Windows Vista. У силу цього, засобу, який адміністратори серверів користувалися в минулому, буде необхідно обновити або замінити. RIS замінений на служби розгортання Windows (Windows Deployment Services – WDS), а ADS не підтримує розгортання Windows Server 2008 [4].
Оскільки базові технології розгортання Windows Server 2008 і Windows Vista однакові, було б зручно використовувати однакові засоби й знання для розгортання обох ОС, чи не так? Диспетчер конфігурацій System Center Configuration Manager і Microsoft Deployment тепер надають такий інтегрований набір засобів.
3.1 Розгортання операційних систем за допомогою Configuration Manager
При запуску консолі диспетчера конфігурацій розгортання операційних систем і відкритті вікна керування комп'ютером, можна помітити нову зону для розгортання операційної системи, як показано на рисунку 5.
Рисунок 5 – Сторінка розгортання операційної системи
На цій сторінці можна переглянути коротке зведення розгортань операційних систем, що відбувалися в даному середовищі, і з неї можна перейти на інші вузли розгортання операційних систем, такі як керування послідовностями завдань і керування образами завантаження. Там можна знайти й список веб-звітів для перегляду стану розгортань і працездатності середовища розгортань. Також є коротке довідкове посилання під «Ресурсами», що веде до довідкової документації для розгортання операційних систем [4].
