Реферат: Суспільні блага
Отже, голосування за правилом більшості дає змогу за вибором середнього голосуючого визначати результат референдуму, але цей результат не обов’язково ефективний.
2. Попит на суспільні блага
Попит – це ідеальна потреба і реальна можливість покупця придбати в певній кількості даного товару.
Платоспроможний попит – потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця.
У деяких літературних джерелах попит на блага визначають як кількість товарів, яку може придбати споживач, що володіє відповідною сумою грошей. Іншими словами, сутність попиту зводиться до наявності певної величини грошової маси. Зрозуміло, що коли немає грошей, то немає і реальної можливості купити товар. Однак, реальною є й інша ситуація: можна мати гроші, але не купити той чи інший товар, не побачивши в ньому тієї чи іншої для себе корисності. В зв’язку з цим в понятті попиту можна виділити два аспекти:
- ідеальне бажання споживача придбати даний товар в зв’язку з тим, що він має суб’єктивну корисність для даного покупця;
- реальну можливість купити даний товар, тобто наявність грошей.
На величину попиту впливають:
- кількість покупців;
- грошові доходи;
- оцінка перспектив майбутніх доходів;
- мода;
- реклама та ін.
Визначальне значення мають ціна і доход.
Ефект доходу.
Якщо ціна продукту падає, то реальний дохід (покупна здатність) того, хто купує цей продукт, збільшується. Це збільшення реального доходу проявиться в рості об’єму закупок різновидних товарів. Наприклад:
При постійному грошовому доході 45 грн. в тиждень, ви зможете придбати 5 кг масла селянського по 9 грн. за 1 кг. Але якщо ціна масла впаде до 7 грн. за 1 кг і ви купите тих самих 5 кг, то 10 грн. у вас залишаться вільними для купівлі додаткової кількості цього чи іншого товару.
На реакцію споживачів вплив створює зміна доходу. Як згадувалось в попередніх темах, ще в ХІХ столітті німецький статистик Ернст Енгель, помітив поступове зменшення відносної частки на харчування в бюджеті в міру його зростання.
На основі цих досліджень був введений закон Енгеля, згідно якого зі збільшенням доходу, його частка, яка витрачається на товари першої необхідності, зменшується, в той час, коли частка витрат на предмети розкоші і на духовний розвиток збільшується.
Зниження ціни продукту означає, що тепер він став дешевше по відношенню до всіх інших продуктів. І споживачі будуть прагнути замінити більш дешевим товаром інші продукти, які стали тепер відносно дорожчими. В прикладі падіння ціни на яловичину – при незмінній ціни на всі інші продукти – буде робити її все більш доступною і бажаною для покупців. По ціні 2,5 грн. за кг вона представляє собою більш “вдалу покупку”, ні ж по ціні 5 грн. Тобто, зниження ціни буде стимулювати споживача до заміщення яловичиною деяких статей витрат. Яловичина вповні може замінити свинину, телятину, птицю і цілий ряд інших продуктів споживання. Зниження ціни збільшує відносну бажаність продукту і заставляє споживача прагнути придбати його в більшій кількості.
Раніше, при розгляді бюджетних ліній відмічалось, що при даній ціні продукту А збільшення ціни продукту Б приведе до переміщення одного з кінців бюджетної лінії вліво (рис.3):
А
Б
Рис.3.
Наведемо приклад, який показує першопочаткову споживчу рівновагу в точці Х (рис.4). Бюджетна лінія, використана для визначення цього стану рівноваги, показала, що величина грошового доходу дорівнює 12 грн., а також те, що вартість одиниці продукції А = 1,5 грн., а Б = 1 грн. Тепер збільшимо ціну на продукцію Б до 1,5 грн., зберігши величину грошового доходу і ціну на продукцію А.
10 А
8
К о
6
4 х1 о
х о
2
0 2 4 6 8 10
12 Б
Рис. 4. Зміна ціни і попиту.
Стан рівноваги досягається в точці Х, в якій бюджетна лінія дотикається найбільш високої із всіх досяжних кривих байдужості. В цьому випадку споживач, який має доход 12 дол., купить 4 одиниці товару А по 1,5 дол., і 6 одиниць товару Б по 1 дол. Інші точки дотику також показують доступні даному споживанню комбінації продуктів А і Б, однак останні відповідають меншим сукупним корисностям, про що свідчить факт їх розміщення на більш низьких кривих байдужості. В той же час точка К хоча і відповідає більшій сумі корисності, проте вона знаходиться вище бюджетної лінії і, недоступна для даного споживача.
Отримаємо результат, відображений на рис.4. Нижній кінець бюджетної лінії пересувається вліво, даючи тим самим нову рівновагу при дотику до кривої байдужості в точці Х1. Ми бачимо, що в точці Х1 споживач купує 3 одиниці продукту А і 5 одиниць продукту Б порівняно із з 4 одиницями продукту А і 6 одиницями продукту Б, і, слід відзначити, ми володіємо достатньою інформацією для вияснення характеру кривої попиту на продукт Б. Ми знаємо що в точці рівноваги Х ціна продукту Б складає 1 грн., причому купується 6 одиниць продукту; в точці рівноваги Х1 ціна продукту Б складає 1,5 грн., при чому купується 3 одиниці продукту. Ці дані показані графічно у вигляді кривої попиту на продукт Б на рис. 5:
Ціна
продукту
Б
1,50
1,00
0,50
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Q
Рис. 5.
Дану криву ми отримали в результаті співставлення зміни цін на продукт Б і відповідно зміни його кількості. Припустимо, що всі інші точки відповідності цін і кількості знаходяться аналогічним чином. Маємо криву попиту.
Суть в тому, що завдяки найпростішому маніпулюванню ціною продукту Б при допомозі кривих байдужості і бюджетних ліній можна побудувати спадну криву попиту на продукт Б. Слід замітити, що в даному прикладі був встановлений закон попиту.
Попит на блага – це економічна категорія, характерна для ринкового господарства, яка виражає сукупну суспільну потребу в різних товарах з врахуванням платоспроможності покупців. Величина попиту оцінюється кількістю конкретної продукції, об’єм якої може бути придбаний покупцями по встановленій, або договірній ціні. Або інакше кажучи: це вартісна оцінка попиту, або попит помножений на ціну. При визначені величини попиту необхідно враховувати період реалізації. Тоді величину попиту можна вирахувати за формулою:
к
Цвt=åQit*Ці
q=1
де Цвt – вартість потрібного товару для періоду реалізації, Qit – кількість і-того товару для періоду реалізації, Ці – ціна одиниці товару, К - кількість найменувань товару.
Ринковий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.
Ціновий детермінант попиту – ціна.
Нецінові детермінанти:
ü смаки чи переваги покупців (людина-спортсмен віддасть перевагу кросівкам, аніж звичайним туфлям);
ü число споживачів на ринку (на ринку автомобілів в Японії частка американських автомобілів незначна);
ü ціни на аналогічні товари (люди, перед тим як подорожувати, будуть порівнювати переваги та вигоди від подорожі автомобілем чи авіатранспортом);
ü грошові доходи споживачів (людина із високими грошовими доходами може дозволити собі купувати омари, в той час, як людина із низькими доходами може ледве накопити на покупку масла);
ü споживчі очікування стосовно майбутніх цін і доходів (при гарній погоді очікується хороший урожай кави, тоді ціни на каву будуть низькими, а при поганій погоді – урожай буде поганий, тому ціни будуть високими).
Попит на блага відображає ряд альтернативних можливостей, які можна відобразити в формі таблиці. Він показує ту кількість продуктів, на яку (при інших рівних умовах) буде пред’явлений попит при різних цінах. Попит переважно розглядається з позиції відносності ціни, іншими словами, ми вважали, що попит показує кількість продукту, яку споживачі будуть купувати за різними можливими цінами. В такій же мірі вірно, а іноді і корисніше розглядати попит із кількісної точки зору.
Замість того, щоб питати яку кількість може бути продано за різними цінами, можна спитати, за якими цінами споживачі готові купити різну кількість товару.
Між ринковою ціною товару і тією його кількістю, на яку виникне попит, існує зворотна залежність, характер якої відображає закон попиту.
Суть закону попиту полягає в тому, що підвищення ринкової ціни при інших рівних умовах зменшує обсяг попиту, і навпаки, зниження ринкової ціни збільшує величину попиту.
