RSS    

   Реферат: Шпоры по международной экономике

По терміну вкладення капітал ділиться на:

Середньостроковий і довгостроковий капітал  вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Всі вкладення підприємницького капіталу в формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позиковий капітал у вигляді державних кредитів, звичайно є довгостроковими.

Короткостроковий капітал  вкладення капіталу терміном менш ніж на 1 рік. Переважно позиковий капітал в формі торгових кредитів.

Найбільше практичне значення для аналізу міжнародного руху капіталу має наступний його функціональний розподіл.

По меті вкладення капітал ділиться на:

Прямі інвестиції   вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Вони практично цілком пов'язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не рахуючи відносно невеликих по об'єму зарубіжних інвестицій фірм, що належать державі.

Портфельні інвестиції   вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоч і держава часто випускає свої і купує іноземні цінні папери.

Якщо протягом останніх десятиріч превалююче значення мали прямі інвестиції, то з початку 90-х років сталося різке зростання ролі портфельних інвестицій серед інших форм міжнародного руху капіталу. У 1993 році на розвинені країни доводиться 96% прямих і 97% портфельних інвестицій, а на всі країни, що  розвиваються,  включаючи країни з перехідною економікою,   відповідно 4 і 3%. Правда, останнім часом в зв'язку з розвитком процесів приватизації і бурхливим становленням фінансових ринків в деяких з цих країн їх частка в міжнародному русі капіталу збільшується.

50. Міжнародне портфельне інвестування…

З початку 90-х років сталося безпрецедентне зростання об'ємів міжнародних портфельних інвестицій. Міжнародні операції з цінними паперами, які складали не більше за 10% ВНП в найбільш розвинених країнах світу, зросли по вартісному об'єму до 100% і більше за ВНП цих країн в середині 90-х років. Швидке переміщення портфельного капіталу між країнами стало причиною найглибшої економічної кризи в Мексіці на початку 1995 року і в ряді інших країн.

 Портфельні інвестиції  вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування.

Такі інвестиції переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоч і держави нерідко купують іноземні цінні папери. У рамках міжнародної економіки вивчаються тільки міжнародні портфельні інвестиції, тобто інвестиції в іноземні цінні папери. Тому класифікація цінних паперів, прийнята в рамках міжнародної економіки, дещо інша в порівнянні з теоріями внутрішнього фінансового управління. Міжнародні портфельні інвестиції класифікуються так, як вони відбиваються в платіжному балансі. Вони розділяються на інвестиції в:

акціонерні цінні папери  грошовий документ, що обертається на ринку,  який засвідчує майнове право власника документа по відношенню до особи, що випустила цей документ;

боргові цінні папери  грошовий документ, що обертається на ринку,  який засвідчує відношення позики власника документа по відношенню до особи, що випустила цей документ.

Боргові цінні папери можуть виступати в формі:

облігації,  простого векселя, боргової розписки   грошових інструментів, що дає їх утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий прибуток або на змінний грошовий прибуток , що визначається за договором;

інструменти грошового ринку   - грошових інструментів, що дають їх утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий прибуток на певну дату. Ці інструменти продаються на ринку зі знижкою, розмір якої залежить від величини процентної ставки і часу, що залишився до погашення. У їх число входять казначейські векселі,  депозитні сертифікати, банківські акцепти  і інш.;

фінансових деривативів, що мають ринкову ціну похідних грошових інструментів, що засвідчують право власника на продаж або купівлю первинних цінних паперів. У їх числі   опціони, ф”ючерсы, варранти, свопи.

Для цілей обліку міжнародного руху портфельних інвестицій в платіжному балансі прийняті наступні визначення:

Нота/боргова розписка - короткостроковий грошовий інструмент (3-6 місяців), що випускається позичальником на своє ім'я за договором з банком, що гарантує його розміщення на ринку і придбання непроданих нот, пролонгацію кредиту або надання резервних кредитів. Найбільш відомі ноти   Евроноти.

Опціон  договір (цінний папір), що дає покупцеві право купити або продати певний цінний папір або товар по фіксованій ціні після закінчення певного часу або на певну дату. Покупець опціону виплачує премію його продавцеві в обмін на його зобов'язання реалізувати вищезгадане право.

Варрант  різновид опціону, що дає можливість його власнику придбати у емітента на пільгових умовах певну кількість акцій протягом певного періоду.

Ф'ючерс  обов'язкові для виконання стандартні короткострокові контракти на купівлю або продаж певного цінного паперу, валюти або товару по певній ціні на певну дату в майбутньому.

Форвардний курс  угода про розмір процентної ставки, яка буде виплачена у встановлений день на умовну незмінну суму основного боргу і яка може бути вище або нижче поточної ринкової процентної ставки на даний день.

Своп  угода, що передбачає обмін через певний час і на основі узгоджених правил платежами по одній і тій же заборгованості. Своп по процентних ставках передбачає обмін платежу відповідно до одного типу процентної ставки на інший (фіксований процент на плаваючий процент). Своп по обмінному курсу передбачає обмін однієї і тієї ж суми грошей, вираженої у двох різних валютах.

Більше за 90% портфельних зарубіжних інвестицій здійснюються між розвиненими країнами і ростуть темпами, значно випереджувальними за  прямі інвестиції. Вивіз портфельних інвестицій країнами, що розвиваються дуже нестабільний, а в окремі роки спостерігався навіть нетто-стік портфельних інвестицій з країн, що розвиваються.  Міжнародні організації також активно купують іноземні цінні папери.

Міжнародний ринок портфельних інвестицій значно більше по об'єму міжнародного ринку прямих інвестицій. Однак він значно менше сукупного внутрішнього ринку портфельних інвестицій розвинених країн. Оборот у внутрішній торгівлі цінними паперами оцінюється в більш ніж 1 трлн. дол. в день, що в чотири рази більше, ніж в середині 80-х років. Протягом всієї історії портфельних інвестицій портфельні інвестори віддають абсолютну перевагу купівлі національних цінних паперів в порівнянні з іноземними.

Американські інвестори тримають 94% своїх капіталів в американських цінних паперах. Для Японії, Великобританії і Німеччині цей показник перевищує 85%. У числі причин концентрації портфельних інвестицій на внутрішньому ринку розвинених країн -  велика ясність національного законодавства по цінних паперах, значно розвинена  інфраструктура ринку, наявність великих гарантій виконання контрактних зобов'язань, більш висока ліквідність національних цінних паперів, більш високі витрати на проведення міжнародних операцій з цінними паперами. За оцінками, не більше за 5-10% портфельних інвестицій реально виходять за межі національних кордонів і вкладаються в іноземні цінні папери.

51. Офіційна допомога розвитку. Основні донори і реціпієнти технічної допомоги.

Международные программы техни­ческого содействия осуществляются как по линии международных организаций, так и на двусторонней основе. Они на­правлены прежде всего на оказание технического содействия развивающим­ся странам и странам, находящимся в переходном периоде, с целью ускоре­ния создания основ развитой рыночной экономики. Техническое содействие (которое иногда называют технической помощью) направлено на повышение технологического уровня стран-получа­телей. Техническое содействие — предоставление странам содействия на возмездной или безвозмездной основе в сферах техно­логии процессов, продуктов и управ­ления более часто техническое содействие предоставляется в области разработки программ экономического развития. С точки зрения степени вовлеченности получателя технической помощи в процесс ее распределения можно выделить несколько организаци­онных видов технической помощи. • Технологические гранты— безвозмез­дная передача развитыми странами тех­нологии, технологически емких товаров или финансовых средств на покупку технологии, обучение и переподготовку персонала. Гранты предусматривают предоставление донором в рамках про­екта ТС технологии и оборудования, командирование специалистов .В этом случае получатель вы­полняет чисто организационные функ­ции по приему и размещению техничес­кой помощи. Донор обычно имеет право участвовать через своих предста­вителей в распределении помощи и надзоре за эффективностью ее исполь­зования. • Софинансирование ТС предусматривает более серьезное участие и ответственность ее получате­ля, который в соответствии с соглаше­нием об оказании технической помощи должен не только организационно обес­печить ее получение, но и нести неко­торое бремя ее финансирования. Обыч­но финансовое участие получателя, хотя и составляет меньшую долю стои­мости проекта, рассматривается как свидетельство заинтересованности пра­вительства в эффективном использова­нии предоставляемой его стране техни­ческой помощи. Механизмы технической помощи: • Двустороннее ТС осуществляется по соглашениям между правительства­ми страны-донора и страны — получа­теля помощи. В бюджетах большинства развитых стран предусматриваются спе­циальные средства на оказание техни­ческого содействия развивающимся странам. В большин­стве случаев техническое содействие на двусторонней основе предусматривает некоторое участие страны-получателя в финансировании проектов. Однако во многих случаях такая техническая по­мощь оказывается • Многостороннее ТС включает осуществление совместных проектов ТС несколькими странами в отношении одной страны — получателя. В этом случае страны — поставщики ТС на основе многостороннего договора пре­доставляют отдельные компоненты тех­нологии или технологического обору­дования. К разряду многостороннего относится и ТС по линии международных организаций, финансируемой счет взносов стран—членов программы оказания технического содействия, другим членам, которые в ней нуждаются. Международные организации могут командировать своих штатных сотрудников, которые обладают экспертными знаниями в определенных областях, либо попросить правительства своих стран-членов подыскать специалиста из числа национальных кадров, который мог бы быть командирован на определенный срок за счет международной организации 8 развивающуюся страну.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.