Реферат: Шпаргалка по политологии (на укр. языке)
24. Політична система суспільства.
Політична ситема суспільства - інтегрована сукупність політичної влади, суб’єктів, відносин, політичних організацій і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію. Головним елементом політичної системи суспільства є політична влада - здатність, аправо і можливість політичних суб’єктів приймати рішення, здійснення вирішального пливу на діяльність і майбутнє окремих людей і їх обмєднань. Форми реалізації влади: панування і координація, керівництво і організація, управління і контроль - від консенсусу до насильства, від демократії до тоталітаризму. суб’єкти реазізації влади: індивіди, соціальні спільності, організації, держави. Найбільш динамічним елементом політичної системи суспільства є притаманні їй політичні відносини. Зміст політичних відносигн визначаються значною кількістю суб’єктивних і об’єктивних чинників, їх структуру складають горизонтальні і вертикальні складові, а також політичні принципи і процедури. Політична організація суспільства - система інститутів, в межах яких відбувається його політичне життя. Центральним елементом політичної організації є держава. Володіючи владою, вона організує політичне, економічне, соціальне і духовне життя країни, встановлює статус політичних інститутів політичної системи суспільства, захищає інтереси суспільства на міжнародній арені. Вагомими елементами політичних організацій є політичні партії, суспільні організації, ЗМІ. Функції політичної системи супільства: обгрунтоване визначення мети, завдань, шляхів розвитку суспільства і розробка конкретних програм його діяльності; нормотворчість - формування юридичних, моральних та ін норм людського співіснування; організація діяльності суспільства для виконання цілей і завдань розвитку; визначення і розподіл матеріальних і духовних цінностей; гармонізація інтересів держави, суспільства, індивіда;; духовно-ідеологічний вплив на політичну свідомість; ствердження і зміцнення політичного режиму; забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суспільства. Типи політичних систем: консенсусні - інтегративні - общинні; відкриті - закриті; інструментальні - ідеологічні; традиційні - змішані; сучасні; демократичні - тоталітарні - авторитарні; формаційні (рабовласницькі-феодальні-капіталістичні-соціалістичні-перехідні).
25. Політичні режими і їх основні ознаки.
Політичний режим - сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, домінуючих форм ідеології, стану політичної культури. Будь-який політичний режим насамперед визначається вживаними процедурами та способами організації установ влади і здійснення владних функцій, стилем прийняття рішень, відносинами між державою і громадянами. Сучасна політологія розрізняє такі типи політичних режимів: демократичний, авторитарний, тоталітарний. Його різновидами можуть бути фашистський, теократичний, ліберально-демократичний, анархістський та ін. Ознаками виділення політичних режимів у самостіну одиницю класифікації є: спосіб формування органів влади, співвідношення гілок влади, становище і роль громадянських організацій та партій, зміст і співвідношення забороненої політичної діяльності, рівень економічно-господарського розвитку, політична стабільність суспільства, порядок функціонування правоохоронних та каральних органів, історичні культурні традиції та звичаї народу. Демократія - політичні режими, характерною особливістю якого є децентралізація, розсередження влади між громадянами, надання їм можливочті рівномірного впливу на функціонування державних органів. Це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправнорсті його членів, періодичної виборності органів управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості. До спільних рис демократичних режимів відносяться: визнання народу джерелом влади, рівноправність громадян, виборність законодавчих органів влади, пріоритет права людини над правами держави. Тоталітаризм - режим всеохоплюючого репресивного примусу громадян до виконання владної волі, цілковитого державного контролю за діяльністю окремих громадян, їх організацій. У ньому поширена практика надмірного одержавленого суспільного життя. Риси такого режиму: цілковита відчудженість громадян від власності, розвиток органів ідеологічного і фізичного приниження особистості, відсутність відкритих виборів, ліквідація прав особистості. Варіанти тоталітаризму - деспотизм і диктатура. Авторитаризм - режим, який характеризується значнии зосередженням влади в руках однієї особистості, звуженням політичних прав і свобод громадян, їх суспільно-політичних організацій, строгою регламентацією їхньої активності, різким скороченням прерогатив та повноважень демократичних інституцій. Це режим жорсткого примушування до дотримування законів. Такий режим допускає існування деяких фрагментів демократії (парламентські вибори). Проте його ознаками є щодення загроза репресій, свавілля, використання армії, каральних органів.
26. Поняття держави, її визначальні ознаки і типи.
Держава - базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення у соціально-неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності і безпеки, задоволення загальносоціальних потреб. Виникнення та існування держави пов’язується з будь-яким соціальним розшаруванням суспільства, ястини якого нерідко мають протилежні інтереси. Поділ суспільства на класи - найбільш причина виникнення держави. Будь-яка соціальна неоднорідність суспільства зумовлює необхідність держави. Ознаки держави: відділення публічної влади від суспільства, її нетотожність з організацією всього населення, поява професіональних управлінців, класовий характер, монополія на легальне застосування сили, право на збирання податків. Розрізняють дві функції держави - внутрішню і зовнішню. Сучасні держави відрізняються між собою за формою врядування (монархії та республіки), формою устрою (унітарні, федерації, конфедерації), формою політичного режиму (парламентські, президентські, авторитарні, тоталітарні).
27. Типи державного устрою і форми правління.
28. Держава і громадянське суспільство.
Громадянське суспільство - суспільство громадян із високим рівнем економічного, соціального, політичного, культурного і морального розвитку, яке спільно з державою державою утворює розвинені правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради загального блаша. Громадянське суспільство є базисом держави, воно ініціює в ній необхідні зміни. Держава в свою чергу, захищає принципи самоврядування всіх недержавних організацій, які формують громадянське суспільство. Але якщо державі властиві рзіні форми правління, то громадянське суспільство існує виключно за умов демократії. Високий рівень розвитку громадянського суспільства забезпечує демократичність держави. Нерозвиненість громадянського суспільства є однією з умов існування тоталітарного й авторитарного режимів. Сутність громадянського суспільства полягає в забезпеченні законних прав людини. Особистість має гарнтію вільного вибору тих чи інших форм економічного чи політичного буття, ідеології, світогляду, можливість вільно висловлювати і відстоювати свої погляди та інтереси. Становлення громадянського суспільства являє собою невпинний процес удосконалення громадянина, суспільства, влади, політики, права, які охоплює всі без винятку сфери життєдіяльності. Поняття громадянського суспільства знаходимо в Аристотеля. Цікаві погляди виклав Макіавеллі: громадянське суспільство, як спільність людей протилежну державі, яка прагне підірвати будь-яку діяльність суспільства, щоб самій піднестися над ним. Макіавеллі дові, що окрім держави є щось самостійне, самодостатнє, що живе за своїми законами. На його думку, це і є громадянське суспільство. Громадянське суспільство має під собою економічну основу. Його формування супроводжується появою різноманітних форм власності та перевагою приватного капіталу. У розвиненому суспільстві діє розгалужена ринкова інфраструктура, що підлягає регулюванню. Зазначені чииники спричиняють ділову активність, заповзятливість людей, створюють передумови плідної роботи. У політичній сфері громадянське суспільство забезпечує громадянам вільну участь у державних і громадянських справах. Головним суб’єктом такого супільства виступає людина.
29. Партія як політичний інститут виникнення та еволюція політичних партій.
Партія - добровільне об’єднання людей, які прагнуть домогтися здійсненню ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви класу, покликан висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним «голосом», «уособленням» окремих групових інтересів. Дехто партії розуміють як своєрідні штаби для підготовки до чергових виборів, як засоби перетворення волі індивідів на колективну волю, як знаряддя для участі громадян у формуванні політики держави, як засіб впливу політичної та державної еліти на маси. Феномен партій досліджували Дюверже, Сарторі. Неодмінною умовою існування будь-якої партії є протистояння їй інших партій. Партії, будучи створенні як засіб осягнення соціально-групової мети, партії скоро стають метою самих себе, починають дбати про власний добробут і успіх. Сучасні партії є одним з найдієвіших важелів впливу громадянства на державну владу. Прийнято вважати, що громадсько-політична організація стає партією тоді, коли ставить своєю метою боротьбу за владу. Партія може брати участь у державних справах, але вона не може, не повинна сама перетворюватися на державу, підміняти її, мати загальнодержавне значення, державне значення.
