Зовнішня і міжнародна торговельна політика
p align="left">- Угода по попередньо відвантажувальній інспекції;- Угода по правилам походження;
- Угода по процедурам імпортного ліцензування;
- Угода по субсидіям і компенсаційним мірам;
- Угода по захисним мірам.
II. Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС).
ІІІ. Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (Трипс).
ІV. Домовленість про правила і процедури, регулюючі розв'язання суперечок;
V. Механізм огляду торгової політики.
VI. Плюрілатеральні угоди (з обмеженою участю, тобто необов'язкові для всіх членів ВТО):
- Угода по торгівлі цивільною авіатехнікою;
- Угода по урядових закупівлях.
Існують також так звані секторальні тарифні ініціативи ("нульовий варіант", "гармонізація торгівлі хімічними товарами", "інформаційні технології"), у яких на добровільний основі беруть участь лише частина країн-членів ВТО.
Структура і функції. Вищим органом ВТО є Міністерська конференція, що поєднує представників всіх учасників організації. Сесії конференції збираються не рідше одного разу в два роки для обговорення і прийняття рішень по принципових питаннях, пов'язаних з угодами Уругвайського раунду. Перша конференція відбулася в грудні 1996 р. в Сінгапурі; друга - у травні 1998 р. в Женеві, де підводилися основні підсумки п'ятдесятилітньої діяльності ГАТТ/ВТО. В Міністерській декларації за підсумками цієї конференції сформульоване доручення Генеральній Раді підготувати рішення по термінах проведення, порядку денному і параметрам нового раунду багатобічних торгових переговорів ("раунд тисячоріччя").
Наступний форум ВТО пройшов наприкінці 1999 р. і був присвячений обговоренню виконання країнами-членами організації діючих угод Уругвайського раунду, а також формату нового раунду МТП: початок переговорів по "вбудованому порядку денному" (сільське господарство, послуги, огляд Угоди по Трипс), підготовка рекомендацій з перспектив діяльності організації з врахуванням рішень Сінгапурської конференції, тобто можливому включенню в майбутні переговори принципово нових сфер - конкуренції, екології, трудових стандартів, а також тарифів на промислові товари.
Міністерська конференція ВТО заснувала Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансам і адміністрації, а також Комітет з торгівлі і навколишнього середовища.
Між сесіями в міру необхідності (8-10 разів на рік) для рішення поточних і процедурних питань ззивається Генеральна рада, що складається також із представників всіх учасників. Крім того, Генрада адмініструє діяльність Органа по врегулюванню суперечок й Органа по огляду торгової політики. Під керівництвом Генради працюють Ради по торгівлі товарами. Рада по торгівлі послугами і Рада по торгових аспектах прав інтелектуальної власності, інші органи по проблематиці ВТО. У рамках Рад по торгівлі товарам і послугами засновані Комітети з Угод і переговорні групи. Членство в радах і комітетах відкрито для всіх учасників ВТО. Крім того, функціонують спостережні органи за виконанням плюрилатеральних угод.
Прийняття рішень. У ВТО практикується прийняття рішень на основі консенсусу. При його відсутності рішення приймається більшістю голосів, якщо іншого не передбачено. Тлумачення положень угод по товарам, послугам, інтелектуальній власності, звільнення від прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що неторкаються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).
Відповідно до Угоди про заснування ВТО країнами-засновниками організації стали учасники ГАТТ, що представили списки зобов'язань по товарах і послугам і ратифікували пакет угод ВТО до 1997 року. В даний час більше тридцяти держав мають статус спостерігача у ВТО. Переважна більшість з них знаходяться на різних стадіях процесу приєднання до ВТО. Крім того, біля п'ятдесятьох міжнародних організацій мають статус спостерігача у ВТО, у т.ч. МВФ, Світовий Банк, ОЕСР, різні підрозділи ООН, регіональні угруповання, товарні організації і т.д.
Процедура приєднання до Всесвітньої торгової організації. Процедура приєднання до Всесвітньої торгової організації, вироблена за піввіку існування ГАТТ/ВТО, досить складна і складається з декількох етапів. Як показує досвід країн, що приєднуються, цей процес займає кілька років. Усі зазначені нижче процедури приєднання цілком поширюються і на Україну. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд економічного механізму і торгово-політичного режиму країни, що приєднується. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-здобувача в цій міжнародній організації. Подібні консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами ВТО.
Насамперед, ці переговори стосуються "комерційне значимих" поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам ВТО по доступу на її ринок товарів і послуг, а також по термінах прийняття на себе зобов'язань по Угодах, що випливають із членства у ВТО. Замість того країна, що приєднується, дістає права, якими володіють члени ВТО, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. У випадку протиправних дій з боку якого-небудь члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою в Орган з розв'язання суперечок (ОРС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні.
Відповідно до встановленої процедури результати двосторонніх переговорів про взаємну лібералізацію доступу на ринки й умови приєднання повинні бути оформлені наступними офіційними документами:
1. Доповіддю Робочої групи, у якій буде викладений весь пакет зобов'язань, що прийме за підсумками переговорів на себе країна, що приєднується;
2. Протоколом про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості;
3. Списком зобов'язань по тарифних знижках в області товарів і сільського господарства;
4. Списком специфічних зобов'язань по доступу на ринок послуг;
5. Однією з головних умов приєднання нових країн до ВТО є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до положень пакета угод Уругвайського раунду.
Останнім етапом є ратифікація законодавчим органом країни, що приєднується, всього пакета документів.
Відмінності ВТО від ГАТТ. Всесвітня торгова організація не просто продовження ГАТТ. Навпроти, вона цілком замінила собою свого попередника і докорінно відрізняється від нього за своїм характером. Серед принципових відмінностей варто назвати наступні:
1. ГАТТ - це був комплекс правил, зафіксованих у міжнародній угоді, що не передбачав створення якої-небудь організаційної основи. Діяльність ГАТТ обслуговувалася лише невеликим секретаріатом, що виник у результаті спроби створити Міжнародну торгову організацію ще в сорокових роках. ВТО є постійно діючою організацією, що має власний секретаріат.
2. ГАТТ застосовувався на "тимчасовій основі", хоча - після більш, ніж сорока років його існування, - уряди воліли розглядати зобов'язання, що містяться в ньому, такими, що як діють на постійній основі. Зобов'язання ВТО носять повномасштабний характер і є постійними.
3. Правила ГАТТ застосовувалися до торгівлі товарами. Крім товарів, ВТО охоплює торгівлю послугами, а також зв'язані з торгівлею аспекти інтелектуальної власності.
4. Хоча ГАТТ і був міжнародним інструментом, до вісімдесятих років до нього додалося багато нових угод, укладених між обмеженим числом країн, що, відповідно, носили виборчий характер. Практично всі угоди, що лежать в основі ВТО, є багатобічними, і, таким чином, зобов'язання, що містяться в них , є зобов'язаннями всіх членів організації.
5. Існуюча в рамках ВТО система врегулювання суперечок діє майже автоматично, а тому імовірність того, що вона буде блокована, набагато менше, ніж при старій системі ГАТТ. Виконання рішень, прийнятих для врегулювання суперечок, буде легше реалізовувати на практиці.
"ГАТТ 1947 року" продовжував діяти до кінця 1995 p., що дало всім членам ГАТТ час для приєднання до ВТО і дозволило продублювати діяльність у деяких областях, наприклад, у сфері врегулювання суперечок. Більш того, ГАТТ продовжує своє життя як "ГАТТ 1994 року", що являє собою доповнений варіант ГАТТ 1947 року, який відповідає вимогам сьогоднішнього дня. "ГАТТ 1994 року" є невід'ємною частиною Угоди про заснування ВТО і як і раніше регламентує ключові положення міжнародної торгівлі товарами.
5. Україна на шляху приєднання до ВТО
На сьогоднішній день до ВТО входять 145 держав, 7 з яких держави колишнього СРСР.
Відносини України з іноземними державами в області зовнішньоторгової діяльності будуються на основі дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і зобов'язань, які базуються на міжнародних угодах України.
З метою інтеграції економіки України у світову економіку Україна відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права бере участь у міжнародних договорах про митні союзи і вільні економічні зони з всіма наслідками, що звідси випливають.
В даний час торгова політика України здійснюється за допомогою митно-тарифного регулювання (експортні й імпортні митні тарифи) і нетарифного регулювання (зокрема, шляхом квотування і ліцензування) зовнішньоторговельної діяльності. Не допускаються інші методи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом втручання і встановлення різних обмежень органами державної влади. Експорт і імпорт здійснюються без кількісних обмежень. Кількісні обмеження вводяться у виняткових цілях :
