Україна у часи свiтової кризи та шляхи її подолання
p align="left">Одним з головних винуватців того, що світ зараз знаходиться в активному пошуку шляхів виходу з фінансової кризи, є США. Саме американських фінансистів схильні винити за величезні прорахунки, надмірно високі премії менеджерам, і надмірну самовпевненість. Лише через якийсь час, "мильний пузир" той, що роздувався спекулянтами почав зачіпати інтереси сусідніхкраїн, а потім і всю економіку в цілому. Вельми популярні зараз кризові аналітики вважають, що нинішня світова криза і вихід з нього - події, що не мають свого прецеденту в історії. Ні події 1930 рр., ні 1980-х, не входять ні в яке порівняння з виходом з кризи 2008 року.Дуже важливо знайти вірний шлях виходу з економічної кризи. І різними лідерами робиться безліч спроб зробити це. Проте, діяти поодинці вельми непросто. Тому керівники світових держав прийшли до угоди: всі дії з виходу з кризи 2008-2009 потрібно приймати спільно і узгоджено. Не дивлячись на песимістичні прогнози, рецесію і обвал світової економіки, основні надії покладаються саме на загальні зусилля у пошуках виходу з кризи. Та все ж, поки ці старання не приносять очікуваних і стійких результатів.
На фоні кризових явищ дедалі рельєфніше проглядаються накопичені проблеми. Серед них, зокрема, відсутність структурного реформування національних економік, наявність численних розривів у їх фінансових секторах, недостатня транспарентність заходів із підтримки державою компаній реального сектору економіки і фінансових інститутів, відсутність реального контролю за державною допомогою. А тому на порядку денному постає питання необхідності підвищення дієвості здійснюваної країнами світу антикризової політики.
Для підвищення дієвості антикризових заходів необхідний ефективний контроль за використанням державних коштів. Тим більше, що внаслідок відсутності реального контролю за державною допомогою вона не просто не потрапляє до реального сектору, а й у значних обсягах надходить прямо на валютний ринок, розмиваючи офіційні золотовалютні резерви. Термін "фінансовий тромб", що виражає це явище, вжитий президентом Росії Д. Медвєдєвим у посланні Федеральним зборам, вельми характерний, оскільки використовувався в 1992-1993 і 1998 рр.
До речі, в США громадськість стурбована тим, що ніхто не знає, куди пішли гроші, виділені фінансовим компаніям США в рамках багатомільярдної допомоги економічній системі країни. Адже немає ні механізмів контролю затим, як фінансові компанії витрачають гроші, отримані від американських платників податків, ні механізмів, котрі зобов'язують банки надавати кредити, що, власне, і було метою цих фінансових вливань держави.
Для допомоги реальному сектору держава може перераховувати кошти безпосередньо на рахунки виробничих підприємств у банках. Щоб запобігти нецільовому використанню антикризових коштів, слід заборонити передавати державні гроші іншим банкам, у тому числі й брідж-банкам.
Утім, МВФ і Світовий банк докоряють урядам за те, що ті не виконують рішення саміту G20 і борються з загальною фінансовою кризою не злагоджено, а тому й неефективно. Незважаючи на домовленості, кожна країна вживає заходів, які вважає прийнятними для себе. В підсумку доводиться знижувати прогноз зростання світового ВВП.
Антикризові заходи, що найчастіше застосовуються у світовій практиці:
Запровадження нових програм кредитування.
Створення спеціальних фондів (держкредитів; викупу поганих банківських активів; підтримки проблемних компаній; викупу акцій національних виробників і похідних цінних паперів, забезпечених іпотечним кредитом, а також довгострокових казначейських облігацій; перепідготовки кадрів з числа тих, хто втратив роботу, тощо).
Гарантування міжбанківських кредитів, позичок для малого і середнього бізнесу, підтримки компаній, які не можуть залучити необхідне фінансування через проблеми в банківському секторі.
Націоналізація компаній.
Зниження центральними банками облікової ставки.
Зміна механізму ціноутворення на аукціонах РЕПО.
Розширення переліку активів, що приймаються центральними банками як застава за кредитами.
Зниження нормативів мінімальних резервних вимог для комерційних
банків.
* Субсидування банкам відсоткових ставок за кредитами, наданими населенню для придбання вітчизняних товарів.
Компенсація банкам частини збитків (витрат), що виникають у них за здійсненими упродовж зазначеного періоду угодами з іншими кредитними організаціями, у яких була відкликана ліцензія на здійснення банківських операцій; відокремлення поганих банківських активів від хороших шляхом створення спеціальних установ.
Збільшення розміру державних гарантій на банківські вклади.
Уведення тимчасових адміністрацій і кураторів центробанків у банківських установах.
Викуп у інвесторів дефолтних облігацій; реструктуризація суб'єктів господарювання (лише через механізм контрольованого "розвалу").
Секвестр бюджетних видатків.
Короткострокове збільшення бюджетного дефіциту; зниження податків і обов'язкових платежів.
Податкові пільги для покупців житла і нових автомобілів.
Реалізація масштабних інфраструктурах проектів.
Використання субсидій на операційну діяльність чи на капіталовкладення та пільгових умов фінансування.
Надання суб'єктам господарювання монопольних повноважень.
Розміщення вигідних державних замовлень.
Запровадження сприятливих режимів регулювання.
Обмеження тарифів.
Застосування механізму держано-приватного партнерства.
Підвищення фінансової дисципліни.
Світова економіка виходить з кризи швидше, ніж очікувалося. До таких виводів прийшов МВФ, поліпшивши прогнози розвитку світової економіки - в поточному році зростання світового ВВП складе 1,4%, а в 2010 році - 3,1%. Світова економіка росте завдяки значному підйому в азіатських країнах, а також стабілізації або помірному відновленню в інших регіонах. Зокрема, недивлячись на кризу, в 2009 році ВВП Китаю виросте на 8,5%, а Індії - на 5,4%. МВФ також зафіксував набагато менший очікуваного спад економіки Бразилії (-0,7%) і країн євро зони (-2,7). При цьому в 2010 році зростання економіки покажуть не тільки країни євро зони (+0,3%), але і США (+1,3%) і Японія (+1,7%).
2 Причини та вплив світової кризи на економіку України
Кризу, що наступила, в Україні пов'язують зі світовим фінансовим. Зрозуміло, зв'язок є, але якби не було зв'язку зараз, то криза все одно б наступила в майбутньому (навіть якщо б її не було в світі). Мова йде про кризу виробництва (як наслідок і економіки країни). Виробництво і економіка України сьогодні по багатьом показникам неконкурентоспроможні.
В Україні панує криза, яка накопичує проблеми, як сніжний ком, з якого починається лавина. Всі розуміють, що потрібно щось робити, але ніхто нічого не робить. Можливо, не хоче, можливо, не уміє. Але ситуація така - якщо вже зараз не зробити необхідні в даній ситуації заходи, потім вже буде надто пізно. Чому ж українська влада не діє? Тому що, у відмінності від демократичних країн, влада в Україні намертво зрослася з крупним бізнесом і приймати антикризові заходи означає наступити на інтереси своїх же спонсорів, друзів і колег.
Оцінюючи перманентність виникнення кризових явищ в економіці України, ректор Тернопільського національного економічного університету, професор, доктор економічних наук С. Юрій констатував відсутність в ній класичної кризи -кризи перевиробництва. В той же час відзначив, що, за визначеннями експертів Всесвітнього банку, в країні переважає "економіка інсайдерів", яку Нобелівський лауреат з економіки разом з Робертом Фогелем 1993 року "За нове дослідження економічної історії за допомогою економічної теорії і кількісних методів для пояснення економічних і інституційних змін" Дуглас Норт назвав розвитком "суспільного устрою з обмеженим доступом", оскільки цей лад ґрунтується натому, що еліта навмисно обмежує доступ до ринків інших учасників і створює економічні преференції для "своїх" підприємців і сфер діяльності. В даному аспекті професор С. Юрій відмітив, що вітчизняні інсайдери, як правило, вкладають грошові кошти в свої власні підприємства і це є одним з вагомих чинників зниження конкурентоспроможності виробництва і уповільнення ефективності залучення капіталу в реальний сектор економіки.
Криза, в якій опинилася Україна восени 2008 р. виявила неготовність українських регуляторних органів вчасно та професійно-грамотно реагувати на ситуацію.
На пострадянському просторі (Росія, Вірменія, Україна) спостерігається тотальна макроекономічна криза (фінансова, структурна, соціальна, кон'юнктурна, конкурентна), тоді як на Заході маємо справу з фінансово-структурною кризою. Ця тотальна криза поглиблюється ще й тому, що порівняно із Заходом у зазначених пострадянських країнах:
інфляція прискорюється, а не сповільнюється;
темпи падіння капіталізації ринку в 2-3 рази вищі, ніж на Заході (хоча до кризи вони були на низькому рівні);
- на перший план виходить проблема курсу національної валюти, "з'їдаються" валютні резерви;
дефіцит пропозиції кредитів, а не попиту;
у наявності масове вилучення вкладів населення із банків (в Україні -70 млрд. гривень лише за листопад - січень 2008-2009 років);
- криза супроводжується різким зниженням доходів бюджетів, зростанням дебіторської і кредиторської заборгованості.
