Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україн
аким чином, у ході дослідження виявлено специфічні риси становлен-ня і розвитку комплексів маркетингу, виробництва, ресурсного забезпечення та управління на спільних підприємствах. Однак економіч-ний механізм функціонує як єдине ціле, і його дієвість визначається рівнем ефективності діяльності СП.Проведені розрахунки дозволили чітко розподілити спільні підприємст-ва на збиткові і прибуткові. До перших можна віднести СП з від'ємним значен-ням показника середньорічної рентабельності. Фінансовий стан цих підпри-ємств погіршується з року в рік внаслідок різкого коливання курсів іноземних валют, падіння платоспроможного попиту і, відповідно, скорочення обсягів ре-алізації продукції. Як наслідок, майже на усіх зазначених СП замість інтегра-льного ефекту мають місце збитки - як підприємства в цілому, так і кожного із засновників.До групи прибуткових об'єктів належать СП з позитивним значенням рівня середньорічної рентабельності. Ці підприємства можуть належить до різних сфер діяльності (харчова промисловість, сільське господарство, ма-шинобудування), але їх має об'єднувати те, що всі СП мають великий статутний фонд, а також виступають одночасно на кіль-кох географічних ринках, здійснюючи експортно-імпортні операції. Однак на-віть ці великі фірми з належною організацією і значними обсягами виробницт-ва можуть зіткнулися із серйозними фінансовими труднощами. Ще один показник, що був розрахований у ході дослідження, - це на-родногосподарський ефект України від діяльності спільних підприємств. В ці-лому, як показали результати розрахунків, більшим є ефект, одержаний від дія-льності СП на макрорівні приймаючої держави, ніж на рівні безпосередніх уча-сників. Невідповідність між розмірами ефекту на макро- й мікрорівнях можна пояснити насамперед тим, що у показнику народногосподарського ефекту враховується сума плате-жів, внесених підприємством до бюджету, причому більша частина цих плате-жів не залежить від наявності та розміру прибутку (наприклад, податок на до-дану вартість). Ще один фактор, що сприяє збільшенню значення означеного показника, - це врахування відсотків за кредит, сплачуваних підприємствами вітчизняним банківським установам. Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні.Отже, результати розрахунку показників економічної ефективності за-свідчили наявність великої кількості нерозв'язаних проблем у діяльності спіль-них підприємств. Ось деякі з цих проблем, стосовно сфер, до яких вони відносяться. Маркетинг:ь Відсутність належного транспортного забезпечення для підтримання зв'язків зі споживачами продукції підприємства;ь Недостатня кількість огртехники для обробки й аналізу інформації;ь Слабка проінформормованість державних установ з питань щодо тенденцій розвитку світового ринку за напрямками, які стосуються діяльності СП;ь Недостатню обізнаність спеціалістів з питань організації маркетингових досліджень;ь Нестабільність ринкових відносин в Україні, що ускладнює запровадження методів маркетингових досліджень.Виробництво:ь Труднощі із впровадженням нової технології через перепони, які ставлять митні служби та центр стандартизації при закупівлі імпортного обладнання;ь Відсутність в ряді випадків реакції з боку постачальника обладнання на акт рекламації;ь Невідповідність у темпах розвитку технологій на СП та підприємствах-суміжниках;ь Труднощі, пов'язані з комп'ютерізацією виробничого процесу;ь Недосконалість виробничого процесу у зв'язку з відсутністю оборотних засобів, комплектуючих, запчастин для обладнання;ь Підвищення собівартості виробництва у зв'язку з подорожчанням електроенергії і бензину.Кадрове забезпечення:ь Висока плинність кадрів;ь Низька професійна підготовленість, відсутність кваліфікованих фахівців, які відповідали б міжнародним стандартам;ь Невідповідність розміру оплати необхідному рівневі соціального забезпечення. Матеріально-технічне забезпечення:ь Труднощі, пов'язані з пошуком оптимального каналу МТЗ;ь Нестабільність цін на ресурси;ь Висока вартість та низька якість комплектуючих виробів;ь Відсутність оригінальних запчастин для здійснення належного сервісного обслуговування продукції;ь Перебої у поставках ресурсів (порушення умов договору).Фінансове забезпечення:ь Високі процентні ставки за кредит і відсутність виваженої кредитної політики;ь Складна процедура оформлення кредиту із зарубіжного банку;ь Нерозробленість механізму фінансового лізингу на СП;ь Поступове вичерпування джерел фінансування (відсутність прибутку, оборотних коштів);ь Високий ступень відповідальності за фінансових ризик перед іноземним інвестором. Управління:ь Конкурентна боротьба між СП і вітчизняним засновником на ринку відповідної продукції;ь Невизначеність функцій управлінського персоналу.В цілому проблеми СП можна умовно розділити на дві групи:1) питання, що можуть бути розв'язані на рівні окремо взятого підпри-ємства завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень (щодо вибору виробничої стратегії і політики збуту продукції, вжиття заходів по підвищенню рівня кваліфікації і скорочення плинності кадрів);2) труднощі, які виникають внаслідок контактів спільного підприємства з іншими суб'єктами - засновниками, кредиторами, постачальниками, замовни-ками, державними органами.Усі виявлені проблеми надзвичайно тісно взаємопов'язані. Так, за відсу-тності необхідного ресурсного потенціалу неможливо розпочати виробництво, без маркетингових досліджень - правильно сформувати виробничу програму і стратегію збуту, а без належного управління неможливо досягти очікуваного рівня ефективності підприємства. Центральне місце у розглянутій сукупності проблем безперечно посідає питання фінансового забезпечення. Керівники майже усіх досліджуваних СП відзначали, що недостатність фінансових коштів перешкоджає реалізації запланованих проектів - розвитку виробництва, впро-вадженню нових технологій, організації маркетингових досліджень. Проте не слід зосереджувати зусилля виключно на розв'язанні фінансових проблем, за-лишаючи поза увагою інші сфери функціонування СП. Адже важливо не тільки отримати доступ до нових джерел фінансування, але й зуміти правильно розпо-ділити кошти між різними напрямками діяльності, застосувавши певні критерії пріоритетності сфер. Тому оптимальним методом підвищення рівня ефектив-ності СП є комплексний підхід до розв'язання наявних проблем. Саме такий підхід відповідає багатофункціональній сутності спільного підприємства. Крім того, у даному процесі повинні брати участь не лише безпосередні учасники проекту, але й інші зацікавлені сторони - органи державної влади, кредитні установи тощо, від узгоджених дій яких залежить ефективність спільного під-приємництва на мікро- й макрорівнях.На основі результатів дослідження розроблено ряд загальних рекомен-дацій стосовно раціоналізації підходів до організації функціонування СП:1) доцільним для багатьох СП є запровадження стратегії диференційо-ваного або концентрованого маркетингу, що дозволить сконцентрувати увагу на певній "ринковій ніші", відмовитись від менш прибуткових сегментів і зе-кономити кошти за рахунок зменшення масштабів ринкових досліджень;2) враховуючи, що одночасно на великій кількості ринків з різнорідною продукцією виступає незначна частка СП, доцільно в ряді випадків спростити складну матричну структуру управління маркетингом до товарної (якщо СП випускає великий асортимент продукції) або ринкової (якщо СП виступає на великій кількості географічно віддалених один від одного ринків);3) є сенс практикувати залучення нематеріальних засобів у якості внес-ків учасників (передусім іноземних) до статутного фонду СП, що перетворить спільне підприємство у дієвий механізм трансферу технологічних знань, умінь, навиків тощо і тим самим дозволить прискорити технологічний прогрес вітчи-зняного виробництва; 4) більш широке залучення трудового потенціалу зарубіжного партнера у межах СП могли о стати реальною основою для вивчення передового досвіду у сфері організації праці;5) спільним підприємствам слід отримувати якомога більший і, по мож-ливості, пільговий доступ до мережі матеріально-технічного забезпечення іно-земного партнера, що дозволить спростити пошук оптимального каналу поста-чання ресурсів;6) з метою отримання нових джерел фінансування спільним підприємс-твам слід розглянути можливість диверсифікації діяльності - дослідити перспе-ктиви виходу у нові сфери з нижчим ступенем ризику і вищим рівнем прибут-ку;7) спільник підприємствам доцільно вивчити можливості для отримання кредитних коштів не лише на території України, а й за її межами (доволі кори-сними у цьому плані можуть виявитись ділові зв'язки західних партнерів);8) для підвищення ефективності управлінських рішень СП слід більш широко вивчати ту аналізувати світовий досвід (організація тренінгів, семіна-рів, стажувань тощо), удосконалити контроль за результатами діяльності СП (активніше залучати до процесу контролю іноземних засновників), що дозво-лить вчасно виявляти негативні тенденції та вживати заходи щодо попередження банкрутства.Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма у даний час, її керівництво може вибрати одну з наведених нижче базових стратегій :ь стратегію виживання - вона є, по суті, захисною стра-тегією і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства;ь стратегію стабілізації - стратегію діяльності підпри-ємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримуваної величини доходів;ь стратегію зростання (наступальну) - стратегію стабільного зростання обсягів продажу, прибутку капіталу, зайняття вигідних положень (ніш) на ринку. ВисновкиВивчаючи стан міжнародного спільного підприємництва на Україні наприкінці двадцятого сторіччя, можна зробити висновки про те, що у цієї сфери міжнародного співробітництва все попереду. До такого результату підводять нас як широкомасштабні інтеграційні процеси в межах всього світу, так і наші нагальні внутрішні потреби у припливі іноземних капіталів.
Співробітництво у межах спільних підприємств передбачає не тільки залучення капітальних вкладень, матеріально-технічних та фінансових вкладень, але й сучасних форм організації та управління даними капіталами. Переймаючи досвід зарубіжних підприємств, вітчизняні фірми стають на шлях у напрямку до стабілізації. За подібних умов фірма в питаннях управління та координації виробничо-комерційної діяльності може використовувати не лише оперативне, а й стратегічне планування.
Недостатня швидкість розвитку економічної системи на Україні багато в чому пояснюється несприятливим економічним кліматом. Звісно, спільні підприємства не ставлять на меті формування сприятливого інвестиційного клімату у макромасштабі, але, переслідуючи свої власні інтереси, вони позитивно впливають на інвестиційну сферу. Функціонування СП на Україні призводить до орієнтації не лише на програми з точковою або короткостроковою співдією, але й на більш тісні взаємовідносини.
Ефективність функціонування економіки починається з ефективності у діяльності підприємств. Саме тому необхідним є дослідження цих суб'єктів економічної діяльності на рівні визначення їх результативності.. Визначення ефективності у минулому періоді, аналіз ризиків та загроз з боку конкурентів допоможе запобігти подібним негараздам трапитися в майбутньому.
Хоча, звісно як і у кожній справі, при створенні СП виникають певні негативні моменти, як розбіжності цілей інвесторів з пріоритетами держави, розвиток монополізму в галузях тощо, але вони наближають Україну до міжнародного процесу інтеграції, а це досить приваблива річ, щоб за неї поборотися.
Список використаної літератури.1. Торгова Л.В., Хитра О.В. Спільні підприємства в Україні: Організаційно-економічний механізм і ефективність функціонування. - К.: Фада, ЛТД, 2001. - 218 с.2. Єгошин В.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. - 413 с.3. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.4. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. - 3-тє вид.,допов. - К.: МАУП,2004. - 480 с.5. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - Київ: «Центра навчальної літератури», 2004. - 376 с.
