Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україн

i>2.2 Залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств в Україні

В умовах суверенного економічного розвитку необхідність утворення і диверсифікації діяльності спільних підприємств в Україні диктується такими головними факторами. По-перше, поглибленням загальносвітових процесів ін-тернаціоналізації, транснаціоналізації і глобалізації виробництва товарів і по-слуг, фінансово-кредитних відносин і створення на цій основі глобальних і ре-гіональних економіко-технологічних систем і структур, По-друге, переходом до відкритої економічної системи, яка об'єктивно повинна залучати щоразу бі-льше світогосподарських факторів і джерел для власного прогресивного розви-тку. По-третє, потребами розв'язання завдань щодо ринкового реформування економіки, створення конкурентного середовища, подолання кризових явищ (насамперед в інвестиційно-виробничій сфері), структурної перебудови, удо-сконалення торговельних і платіжних відносин України із зарубіжними парт-нерами тощо.

Сьогодні СП функ-ціонують переважно у таких галузях, як внутрішня торгівля (22,4%), харчова промисловість (14,5%), машинобудування і металообробка (12,8%), чорна і ко-льорова металургія (5,0%), зовнішня торгівля (4,4%), транспорт і зв'язок (4,1%), легка промисловість (4,0%), хімічна промисловість (3,9%), будівництво (3,7%). Найбільша кількість СП зосереджена у м. Києві, Львівській, Одеській, Дніпропетровській, Закарпатській областях. Питома вага внесків іноземних ін-весторів у статутні фонди СП оцінюється у 80% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Іноземні інвестиції у формі СП розподіляються за регіонами України вкрай нерівномірно. Зокрема, можна виділити регіони, де обсяг іноземних ін-вестицій в СП досягає значення 100 млн. дол. В цілому на основі означених тенденцій щодо розмірів іноземних капі-таловкладень у рамках СП можна зробити висновок про інвестиційну приваб-ливість різних регіонів України.

На основі інформації Держкомстзту України розраховано показники, що відображають розподіл СП за галузями народного господарства (табл).

Таблиця 2.2.1

Розподіл спільних підприємств України з галузями народного господарства.

Галузі	Кількість СП
	всього	%
1	2	3
Промисловість	1828	25,4
Сільське господарство	153	2,1
Лісове господарство	19	0,3
Транспорт і зв'язок	182	2,5
Будівництво	584	8,1
Торгівля і громадське харчування	3076	42,8
Матеріально-технічне постачання і збут	60	0,8
Заготівля	75	1,0
Інформаційно-обчислювальне обслуговування	44	0,6
Операції з нерухоми майном	42	0,6
Загальне комерційна діяльність	165	2,3
Геологія та розвідування надр	6	0,1
Виробничі види побутового обслуговування	209	2,9
Інші види діяльності сфери матеріального виробництва	64	0,9
Житлово-комунальне господарство	15	0,2
Невиробничі види побутового обслуговування	33	0,5
Охорона здоров'я, фізична культура та соц. забезпечення	202	2,8
Освіта	44	0,6
Культура і мистецтво	40	0,6
Наука і наукове обслуговування	276	3,8
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення	37	0,5
Управління	34	0,5
Об'єднання громадян	5	0,1
ВСЬОГО	7193	100

Найбільше спільних підприємств функціонує у промисловості - 1828, або 1/4 від їх загальної кількості, у торгівлі й громадському харчуванні - 3076 (42,8%) і будівництві - 584 (8,1%). Відносно низького залишається питома вага спільних підприємств, що функціонують у сільському господарстві, хоча поте-нційні можливості даної галузі оцінюються як досить високі.

Певний інтерес викликає також питання кадрового забезпечення СП України. Як показала практика, співвідношення між іноземними й українськими громадянами в СП схиляється в бік українського персоналу - в середньому на таких підприємствах працює 85% українців. При проведенні своїх операцій в Україні вищий керівний склад СП орієнтується на локальні трудові ресурси, оскільки:

1) ціна української робочої сили значно нижча, ніж у країнах із роз-винутою економічною системою;

2) кваліфікація українських фахівців не по-ступається перед західними спеціалістами (хоча іноді корисно проводити тренінги на базі спеціальних методик для підвищення кваліфікації);

3) українські фахівці знають місцеві особливості роботи, включаючи локальну культуру;

4) український персонал має зв'язки з потенційними клієнтами на внутрішньому ринку і т. ін.

Але існують і деякі проблеми, оскільки переважній кількості пра-цівників властиві такі риси, як необов'язковість, відсутність порядності та ді-лової етики, невміння й небажання працювати, психологічна неготовність до самостійності, жадоба до легких грошей тощо.

Керівний склад СП становлять в основному чоловіки середнього віку з базовою технічною, рідше економічною освітою, але з високим досвідом гос-подарської діяльності. Спільні підприємства використовують і молодих перс-пективних українських менеджерів. Як правило, при відборі важливими крите-ріями є: успіхи в навчанні (перевага віддається випускникам бізнес-напрямків, менеджменту й маркетингу), знання англійської (при володінні кількома мова-ми рейтинг спеціаліста значно підвищується), громадська активність, комуні-кабельність та задатки лідера. Особлива перевага надається фахівцям, які воло-діють знанням комп'ютера. Досвід роботи в СП розцінюється як перевага і теж підвищує загальний рейтинг фахівців.

Саме ринкове оточення ведення бізнесу провокує прийняття нових ме-тодів і стилів керівництва СП. У сучасній Україні спостерігається піднесення "школи людських відносин", яка досліджує проблеми мотивації поведінки фа-хівців та управлінців. Експерти оцінюють соціально-психологічні наслідки ор-ганізаційних змін і дають рекомендації з удосконалення методів управління, стратегії та структури, які стимулювали б спільні зусилля персоналу. Зростання економічної вигоди досягається не лише нарощуванням капіталовкладень, а й за рахунок інвестування у соціальну інфраструктуру. Причиною плинності кад-рів часто є те, що вищий керівний склад СП не використовує належним, чином у своїй діяльності соціально-психологічні підходи управління. Звільнення ква-ліфікованого українського фахівця завжди розцінюється як втрата для СП, оскільки в того підприємством були вкладені інвестиції, якими зможе скорис-татися інше підприємство - можливо, конкурент.

Аналіз критеріїв мотивуючої організації праці українських менеджерів у СП дозволив виділити такі їхні групи: фінансова винагорода, можливість кон-тактувати з партнерами за кордоном (стажування, тренінги і т. ін.), придбання нових знань та навичок, осмисленість праці, значимість власної точки зору, ві-дображення своєї точки зору в політиці підприємства, прагнення і визнання успіху, відповідальність за делегування повноважень від вищого керівництва. Іноземні партнери найбільше цінують такі якості в українських партнерах: ді-лові зв'язки (100%), ділові якості (90%), імідж фірми (40%), персональні якості - порядність, чесність, добросовісність, контактність, професіоналізм (30%), фінансовий стан (20%), знання української мови (10%), місцезнаходження май-бутнього СП (10%). При цьому іноземці вважають, що для українських колег найпривабливішими є такі фактори: фінансовий стан (90%), ділові зв'язки (70%), престиж іноземної фірми (60%). Вихід на західні ринки назвали тільки 10% опитаних.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5