Нетарифне регулювання міжнародної торгівлі. Міжнародний фінансовий ринок

ип зобов'язань.

Фінансові інструменти, які можуть вільно купуватися і продаватися на ринку.

Рис.2.1 Структура фінансових ринків.

Грошовий ринок являє собою фінансовий ринок, призначений для здійснення операцій з надання і запозичення грошових фондів на короткий термін. Грошовий ринок здійснює свої операції через банківські структури, як державні, так і комерційні. Підрозділом грошового ринку є валютний ринок, який призначений для здійснення операцій в іноземній валюті.

Ринок капіталів є фінансовим ринком, призначеним для операцій з надання і запозичення капіталів на тривалий термін. До короткострокового капіталу відносять фонди, надані в позичку на термін від доби до року. До довгострокового капіталу відносять капітал, що інвестується або позичається на термін від п'яти і більше років. Капітал, наданий у позичку на термін У межах від одного до п'яти років, відносять до середньострокового.

Ринок цінних паперів, призначений для акумулювання капіталу з подальшим його перерозподілом у вигляді інвестицій у виробничу і соціальну сфери народного господарства шляхом випуску, придбання та вільного розпоряджання цінними паперами їх власниками.

Цінні папери можуть існувати у формі паперових документів або записів на рахунках. Значне збільшення обороту цінних паперів викликало оформлення їх шляхом запису в книгах обліку або на рахунках, що ведуться на магнітних та інших носіях інформації. Таким чином, вони перейшли в безготівкову, фізично невловиму (безпаперову) форму. Тому на ринку цінних паперів випускаються, обертаються і погашаються як документарні цінні папери, так і бездокументарні.

Власник бездокументарних цінних паперів може не мати ніякого документа, крім виписки з реєстру, але при цьому його права будуть захищені навіть більш надійно, ніж при паперовій формі випуску. Безготівковий цінний папір не можна підробити. Крім того, він гарантує власнику максимальну ліквідність, тобто можливість швидко його продати з мінімальними витратами.

Кредитний ринок - це сфера формування попиту та пропозиції на грошові фонди або позичковий капітал. Кредитний ринок здійснює свої операції через банківські структури, які після проведення експертного аналізу платоспроможності клієнта визначають можливість надання того чи іншого кредиту. Кредитний ринок формується в основному за рахунок депозитів населення. Кредити видаються як у готівковій формі (в національній та іноземній валюті), так і в безготівковій формі.

3. Платіжний баланс - поняття, основні принципи та структура складання

Платіжний баланс (ПБ) є ключовим поняттям міжнародної економіки, оскільки він систематизує і тому дозволяє аналізувати взаємовідносини країни з зовнішнім світом. На основі аналізу платіжного балансу уряд може зрозуміти макроекономічні проблеми, що стоять перед ним, не тільки з боку суто національних інтересів, а й у контексті зв'язків країни з міжнародною економікою.

Платіжний баланс, за визначенням МВФ, - це статистичний звіт за певний період, який показує: а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення (СДР.), що належать даній країні, а також фінансових вимогах і зобов'язаннях стосовно закордону; в) односторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні для бухгалтерського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються. Іншими словами, платіжний баланс - це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наводяться підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно насамперед визначити основні принципи його побудови:

Охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний період (місяць, квартал, рік).

Система подвійного запису. Оскільки платіжний баланс - це бухгалтерська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший - як дебет зі знаком мінус.

Економічна територія країни - географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої можуть вільно переміщуватися робоча сила, товари і капітал.

Резидент - нерезидент. Для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньоекономічних МВФ рекомендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни.

Ринкова ціна. Для реєстрації операцій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни - тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем.

Розрахункова одиниця. При складанні платіжного балансу країни повинні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку. Для перерахування даних у долари рекомендується використовувати курс національної валюти до долара, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу.

Час реєстрації. Оскільки кожна операція у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі повинні бути зроблені одночасно - у момент здійснення даної операції.

Джерела інформації. Для складання платіжного балансу використовуються: митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про розміри зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.

Схема побудови платіжного балансу. Повна схема складання ПБ, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп) (див. табл.6.1).

4. Динаміка і фактори розвитку міжнародних інтеграційних союзів

Найбільш інтенсивно інтеграційні процеси розвивались у другій половині XX століття. Вони набули різних організаційних форм, серед яких найбільш розповсюдженими на мікрорівні вважаються:

спільне проведення проектно-конструкторських робіт;

спільне будівництво господарських об'єктів;

створення спільних підприємств;

спеціалізація і кооперація виробництва;

формування міжнародних науково-виробничих, господарських і економічних організацій.

Сьогодні інтеграційні процеси мають здебільшого регіональний характер. Вони реалізуються шляхом формування міжнародних регіональних інтеграційних угруповань (рис.3.2).

Їх розрізняють за глибиною процесів, що відбуваються (рис.3.3). В економічній літературі частіше виділяють шість основних етапів розвитку інтеграційних об'єднань:

преференційні торгові угоди (території країн, де застосовують ся пільгове оподаткування, митне регулювання, кредитування);

зона вільної торгівлі - ЗВТ (скасування митних бар'єрів у межах об'єднання);

митний союз (ЕАВТ, ЛАСТ, вільне переміщення товарів і послуг усередині угруповання, єдиний митний режим відносно третіх країн);

спільний ринок (зниження бар'єрів між країнами не тільки у взаємній торгівлі, але й для переміщення робочої сили і капіталу);

економічний союз (передбачає проведення єдиної економічної політики, функціонування єдиної валюти, створення єдиного емісійного центру - банку);

політичний союз (гармонізація внутрішньої та зовнішньої політики країн-учасниць, в тому числі військової).

Сьогодні в світі існує близько 20 міжнародних інтеграційних угруповань.

Деякі з інтеграційних угруповань нараховують десятки країн.

На їхню частку припадає майже 2/3 ВВП планети і основна частина міжнародної торгівлі (приблизно 7 трлн. долл.). Склад восьми найбільших міжнародних регіональних економічних об'єднань наведений нижче.

Європейський Союз (ЄС) - Австрія, Велика Британія, Франція, Іспанія, Італія, Португалія, Фінляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чеська Республіка, Словаччина, Угорщина, Словенія, Німеччина, Ірландія, Кіпр, Мальта.

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) - США, Канада, Мексика.

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) - Австралія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі, В'єтнам.

Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) - Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.

Південноафриканський комітет розвитку (САДК) - Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.

Південноазіатська асоціація регіонального співробітництва - Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдівія, Бутан, Непал.

Андський пакт - Венесуела, Еквадор, Перу, Болівія, Колумбія.

Аналіз регіональних інтеграційних об'єднань дає підстави зробити висновок, що на перший план виходить концепція географічної близькості. Зокрема, це стосується Європейської асоціації вільної торгівлі, Європейського Союзу, Північноамериканської асоціації вільної торгівлі, Латиноамериканської асоціації інтеграції. Територіальна близькість країн-учасниць регіональних інтеграційних об'єднань передбачає наявність таких стимулюючих факторів до інтеграції:

близькість території передбачає зменшення витрат на транспортне обслуговування;

схожість смаків полегшує формування розподільчих каналів;

спільна історія, близькість культур формує їх спільні інтереси.

Практика міжнародних економічних відносин кінця XX - початку XXI століть засвідчила, що на зміну панівній ідеології самодостатнього регіоналізму приходять ідеї відкритого регіоналізму. Конкретним прикладом його реалізації є діяльність АТЕС, яке включає в себе ряд субрегіональних економічних об'єднань, таких як АСЕАН, НАФТА, Південно-Тихоокеанський форум. Теорія відкритого регіоналізму розглядає регіональну інтеграцію як складову, етап у розвитку загальносвітових глобалізаційних процесів.

5. Задача

Припустимо, що країни А та Б виробляють цукор і сталь; рівень затрат на їх виробництво характеризується наступними даними:

	Витрати на випуск 1 т сталі	Витрати на випуск 1 ц цукру
А	150	100
Б	120	120

Витрати заміщення незмінні.

Визначити галузі спеціалізації в кожній країні.

В яких межах встановляться співвідношення світових цін на сталь і цукор в умовах вільної торгівлі між країнами А та Б?

Відповідь: Країна Б має абсолютну перевагу у виробництві сталі, оскільки витрати на випуск продукції становлять 120, тоді коли в країні А - 150.

Країна А має абсолютну перевагу у виробництві цукру, оскільки витрати на випуск продукції становлять 100, тоді коли в країні Б - 120.

Якщо умовно допустити, що країна А вироблятиме лише цукор, а країна Б - лише сталь, то співвідношення світових цін "сталь-цукор" становитиме Далі, якщо допустити (також умовно), що країна А в себе буде виробляти також сталь, а країна Б - також цукор, то дане співвідношення прийме вигляд:

Висновок: Звідси межі співвідношення світових цін на сталь та цукор будуть: 1,2 - 1,25.

Використана література

1. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г., та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002.

2. Моринець С.Я. Міжнародні фінанси. - К.: Знання-Прес, 2002.

3. Бровков С., Руденко Л. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі. - К.: Україна, 2001.

4. Буряк П.Ю. Інтегровані підприємницькі структури: перспективи розвитку в Україні. - Л.: Логос, 2003.

5. Гудь Б.В., Дідух А.І. Україна в політиці провідних країн ЄС. // Вісник Львівського університету: Серія міжн. відн. - Вип.12, 2004. - с.39-43.

6. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. Учеб. пособие для вузов. - М.: Международные отношения, 1999.

7. Козик В.В., Панкова Л.А. та ін. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини. Практикум. Вид.2-ге перероб. та доп. - Київ: Вікар, 2006.

8. Міжнародна економіка: Навч. посібник під заг. ред. Гупала О.Г. - К.: "Хай-Тек Прес", 2007.

9. Міжнародна економіка: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. Під ред. Поручник А.М. - К.: КНЕУ, 2005.

10. Одягайлло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. посібник. - К.: Знання, 2005.

11. Передій О.С. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2006.

12. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми: Навч. посібник. Вид.2-ге перероб. і доп. - К.: ЦНЛ, 2006.

13. Філіпченко А.С. та ін. Україна та світове господарство. - К.: Либідь, 2002.

14. Шевчук В. Міжнародна економіка: Теорія і практика. Навч. посібник. - Львів: Каменяр, 2003.

Страницы: 1, 2, 3