орговельні перешкоди можуть виникати і внаслідок демпінгу.
Демпінг - це експорт товару за ціною, нижчою від витрат на його виробництво, або у випадку, коли його ціна всередині країни є вищою за ціну, за якою продається даний товар за кордоном. Демпінг можна розділити на три основні види: постійний, хижацький та випадковий (спорадичний).
Постійний демпінг, або міжнародна цінова дискримінація, - це тривала тенденція національного монополіста максимізувати прибуток через продаж товару на внутрішньому ринку за завищеними цінами (що не враховують транспортні витрати та торговельні перешкоди) порівняно з міжнародним ринком.
Хижацький демпінг - це тимчасовий продаж товару на іноземному ринку за цінами, нижчими за собівартість або нижчими порівняно із внутрішніми цінами з метою витіснення іноземних виробників з ринку, після чого ціни на товари починають зростати, і виробники починають отримувати монопольну ренту на такому ринку.
Випадковий демпінг - це продаж, який проводиться час від часу за цінами, нижчими за собівартість, або нижчими порівняно з внутрішніми цінами з метою зменшення непередбачуваного або тимчасового надлишку товарів без зниження цін у країні.Торговельні обмеження, націлені на протидію постійному демпінгу, є відносно виправданими і захищають національних виробників від непорядної конкуренції з боку іноземних виробників. Такі заходи зазвичай приймають форму антидемпінгових стягнень для того, щоб урівняти ціни. Інколи вистачає навіть загрози зі встановлення таких стягнень.
Експортні субсидії - це прямі виплати або надання податкових пільг чи пільгових кредитів національним експортерам або потенційним експортерам, а також пільгових кредитів іноземним споживачам з метою стимулювання національного виробництва. В такому випадку експортні субсидії можуть розглядатися як форми демпінгу. Незважаючи на те, що експортні субсидії є незаконними згідно з багатосторонніми міжнародними угодами, велика кількість країн надає їх у прихованій формі.Проаналізуємо механізм дії експортних субсидій. Для цього розглянемо рис.2.24. Якщо за умов вільної торгівлі світова ціна на товар 1 дорівнює 3,5 грн. (замість 1 грн.), то країна
Б буде виробляти 25 од. товару 1 за обсягу споживання у 20 од., а експорт буде дорівнювати 15 од. Тобто, при ціні, вищій за 3 грн., країна
Б буде вже не імпортером, а експортером товару 1.Якщо ж уряд цієї країни надає своїм виробникам субсидії у розмірі 0,5 грн. за одиницю експортованого товару, то
Р1 збільшиться до 4 грн. для національних виробників та споживачів. При Р, = 4 грн. країна
Б буде виробляти вже 40 од. товару 1, споживати 10 од., а експортувати 30 од. Від високих цін на товар 1 будуть вигравати виробники країни
Б, а споживачі - потерпати. Зокрема, споживачі будуть втрачати 7,5 грн (площі
а' + b'), місцеві виробники отримують 18,75 грн. (площі
а' + b' + с'), а урядова субсидія становить 15 грн. (b' +
с' + d'). Зазначимо, що площа d не є частиною виграшу виробників, оскільки вона відображає збільшення національних витрат при зростанні виробництва товару 1. Втрати від заходів протекціонізму країни
Б будуть становити 3,75 грн. (сума площ трикутників
В'N'Н' =
b' = 2,5 грн. та
С'J' M' = d' = 1,25 грн.).Якщо країна втрачає більше від заходів протекціонізму, то чому ж уряд країни вдається до субсидій? Найбільш очевидною відповіддю може бути ефективний лобізм своїх інтересів національними виробниками або випадок, коли галузь, яка отримує субсидії, є високотехнологічною чи стратегічно важливою для країни. В той час, як національні споживачі втрачають, іноземні покупці виграють, оскільки отримують 30 од. товару 1 замість 15 од. за ціною 3,5 грн.Рис. 2.24. Часткова рівновага: вплив експортних субсидійНа користь введення протекціоністських заходів наводиться дуже багато різних аргументів, від відверто хибних до більш-менш виважених. Одним із найбільш сумнівних аргументів на захист протекціонізму є так звана необхідність захисту національних робітників від дешевої іноземної робочої сили. Сумнівність такого аргументу полягає в тому, що навіть, якщо заробітна платня в країні була б нижча, ніж за кордоном, то національні витрати праці все ж могли залишатися нижчими, якщо продуктивність праці значно вища, ніж за кордоном. Навіть якби така ситуація і не мала б місце, то взаємовигідна торгівля є можливою при переорієнтації виробництва та створенні і розвитку нових конкурентних переваг.Іншим сумнівним аргументом є "обґрунтоване мито" (
scientific tariff). Такі стягнення вирівнювали б ціни на імпортну та національну продукцію і, як стверджує цей аргумент, дозволяли б національним виробникам конкурувати з іноземними.Двома аргументами щодо захисту протекціонізму, що викликають велику кількість запитань є:1) необхідність зменшити рівень безробіття в країні;2) ліквідація дефіциту торговельного балансу. Проте такі аргументи об'єднуються в систему заходів, що отримала назву політики "
спустош свого сусіда", оскільки вирішення проблем однієї країни відбувається за рахунок інших країн. Особливо це стосується тих випадків, коли заходи протекціонізму застосовуються для зменшення безробіття в країні та дефіциту торговельного і платіжного балансів, що погіршує ситуацію на ринку робочої сили та платіжний баланс інших країн. В результаті інші країни будуть вживати відповідних заходів, і всі країни в кінцевому підсумку будуть потерпати.Наступним аргументом на користь протекціоністських заходів є припущення про
початкові стадії розвитку галузі (infant-industry аrgument), згідно з яким країна може мати порівняльні переваги, але через брак ноу-хау та низький рівень виробництва така галузь не може бути створена або не може з успіхом конкурувати з іноземними виробниками. Тимчасові заходи протекціонізму можуть бути виправдані на початкових стадіях розвитку галузі до того моменту, коли місцеві виробники не отримають економії масштабу та не реалізують довгострокові порівняльні переваги. Аргумент про початкові етапи розвитку галузі є справедливим, але вимагає декількох важливих обмежень, які водночас зменшують його значення. Зрозуміло, що такий аргумент відноситься, перш за все, до країн, що розвиваються, де ринки капіталу функціонують недосконало. По-друге, досить важко визначити потенційні галузі, які вимагають додаткової уваги держави, а також таке спеціалізоване відношення досить важко усунути в подальшому, коли галузь уже буде вважатися зрілою. По-третє, заходи з субсидування "молодих" галузей можуть бути більш ефективними порівняно зі встановленням імпортного мита. Субсидування виробництва є більш безпосереднім методом впливу і його легше усунути порівняно з імпортним митом. Єдиною практичною складністю є те, що впровадження субсидій вимагає втрат бюджетних коштів, а не генерує їх, як це робить мито.Пропозиції щодо введення торговельних обмежень можуть стосуватися галузей, які мають стратегічне значення для економіки, але навіть у такому випадку вливання прямих субсидій буде більш ефективним порівняно з введенням мита. Так звані знижені ставки мита можуть застосовуватися для того, щоб заохотити країну-партнера знизити двосторонні митні ставки.Останніми роками було створено кілька теорій, які дають змогу визначити, які групи та галузі будуть захищені, і, що більш важливо, деякі з цих теорій мають емпіричне підтвердження. В розвинених країнах більшим захистом будуть користуватися працемісткі галузі, в яких зайнята велика кількість низькокваліфікованих та низькооплачуваних робітників, які будуть мати великі проблеми у пошуках іншої роботи у разі втрати теперішньої. Певні емпіричні підтвердження існують на користь теорії "груп тиску", або "зацікавлених груп", яка стверджує, що високоорганізовані галузі (такі як автомобільна), користуються більшим захистом, ніж менш організовані. Галузь буде мати більше шансів вважатися організованою, якщо в ній присутня невелика кількість фірм.Крім того, заходи протекціонізму тяжіють до децентралізованих галузей, в яких зайнята велика кількість робітників, ніж до тих галузей, які сконцентровані в окремому регіоні з невеликою кількістю зайнятих. Такий підхід пояснюється тим, що велика кількість робітників мають більше виборчої влади, яка допомагає обирати саме тих урядовців, які будуть захищати конкретні галузі. Регіональна централізація гарантує, що народні обранці з багатьох регіонів країни будуть підтримувати протекціоністські заходи щодо конкретних галузей, що створить уявлення про прийняття демократичного рішення. Інша теорія припускає, що торговельна політика спрямована на збереження
status quо. Тобто, для галузі, яка не користувалася заходами протекціонізму в минулому, є більше шансів бути захищеною сьогодні.
2. Структура фінансового ринку та характеристика його найважливіших сегментівФінансовий ринок - це сфера прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових ресурсів та інвестиційних цінностей, тобто інструментів утворення фінансових ресурсів.
Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку значно розширює фінансові можливості кожної країни і сприяє вирівнюванню економічного розвитку країн та створенню умов для підвищення суспільного добробуту.Дещо спрощена схема основних сегментів міжнародного фінансового ринку подана на рисунку 2.1.Фінансові зобов'язання без можливості вільної купівлі-продажу.
Страницы: 1, 2, 3
