Геополітика та геостратегія України
p align="left">Об'єктивно США заінтересовані в тому, щоб Україна розвивалася як демократична країна, увійшла до європейських структур як держава-партнер, зберегла незалежність. Після терористичного нападу на США у вересні 2001 р., Україна, яка різко засудила цей варварсь-кий акт і висловила підтримку Сполученим Штатам у проголошеній ними боротьбі проти міжнародного тероризму, почала розглядатися США ще й як партнер і союзник у цій боротьбі. Таким чином, стратегічне партнерство між Ук-раїною і США означає спільність інтересів та підхо-дів до основних міжнародних проблем, прагнення до взаємного розуміння й урахування інтересів кож-ної держави. Сторони вбачають одна в одній рівно-правних партнерів і поважають позиції одна од-ної». Погоджуючись у цілому з цим висновком; варто, однак, зазначити, що реальні процеси розвитку українсько-американських відносин далекої не завжди свідчать про прагнення США розвивати ці відносини як дійсно рівноправні і партнерські. І це є болючою проблемою у стосунках між обома державами, оскільки час від часу досить виразно проявляється прагнення США втручатися у внутрішні справи нашої країни, що порушує прин-ципи рівноправності і не відповідає національним інтересам України. І цю обставину, безсумнівно, слід ураховувати у розбудові наших відносин із США, рішуче відстоюючи власні інтереси і власний суверенітет.Глава 4. Україна та міжнародні організації.
Здобуття Україною незалежності надало її громадянам нові права та свободи. Тепер вони мають право звертатися до таких міжнародних судо-вих установ, як Європейський суд з прав людини. Було налагоджено контакти з багатьма європейськи-ми структурами. Україна стала повноправним учас-ником Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), підписала документи про співробітництво і партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Чимало зусиль довелося докласти аби стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної ор-ганізації, як Рада Європи (РЄ). Українська держава плідно співпрацює з Міжнародним валютним фон-дом, Міжнародним банком реконструкції та розвит-ку. Успішно розвиваються двосторонні міжнародні відносини, особливо з європейськими державами. Наприкінці XX ст. Україна стала учасником і чле-ном 66 міжнародних організацій і форумів.
Все це створило навколо України принципово новий геополітичний простір, розширило можли-вості щодо застосування досвіду демократичних країн у вирішенні проблем державотворення й соціально-економічної трансформації суспільства.
Особлива увага приділяється співробітництву з ООН. Нині в ООН позиція України досить помітна. Про це свідчить, зокрема, обрання у 1998 р. міністра іноземних справ України головою чергової сесії Генеральної Асамблеї ООН. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалежна дер-жава почала виконувати функції непостійного чле-на Ради Безпеки ООН. І надалі Україна намагається впливати на діяльність ООН шляхом розробки й висунення кон-кретних ініціатив і пропозицій, які підтримували б тенденції політичної діяльності ООН, й водночас відповідали б інтересам самої України.
Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН. Підвищенню міжнарод-ного авторитету України сприяла також її активна діяльність у складі Ради Безпеки ООН як не-постійного члена. Загалом Україна бере участь у діяльності більше як 60 організацій ООН (МАГАТЕ, ЮНІ ДО, МОП, ВПС та ін.)
Своє співробітництво з ООН Україна викорис-товує для сприяння власним ринковим перетворен-ням в економіці, активнішого залучення міжнарод-них програм і фондів для вирішення завдань соціально-економічної трансформації і формування громадянського суспільства.
У 1992 р. Україна офіційно оголосила про свої бажання стати постійним і рівноправним членом Ради Європи. Процес входження до неї був непростим і до сить тривалим, і завершився у 1995р.
Увійшовши до РЄ, Україна тим самим зобов'яза-лася приєднатися до більше як 150 конвенцій з прав людини. Співпраця проходить у цілому успішно, хоча виникали і виникають проблеми. Зокрема, з пи-тання про заборону застосування смертної кари.
Важливою складовою геополітики України стало налагодження співробітництва з воєнно-політичною Північноатлантичною організацією -- НАТО.
Перші кроки співробітництва України з НАТО зафіксовані Програмою «Партнерство заради миру» (1994), що відкрило можливості для організації співробітництва. У 1995р. Українська держава під-писала з керівництвом НАТО індивідуальну «Прог-раму заради миру», згідно з якою почали проводи-тися спільні військові навчання, моделювалися ми-ротворчі акції.
Ефективно працює з 1999 р. комісія НАТО -- Україна. Нею розроблено Меморандум про поро-зуміння щодо планування заходів на випадок над-звичайних ситуацій.
Україна бере активну участь у засіданнях Ради Євроатлантичного партнерства на рівні міністрів за-кордонних справ, міністрів оборони, начальників генеральних штабів. У рамках програми «Партнерство заради миру» на території України постійно проводяться спільні навчання української армії і військ НАТО («Кооперейтив нейбор -- 97», «Си-Бриз--97», «Щит миру--99» і т. ін.).
Активізуючи співробітництво з НАТО, Україна дотримується позаблокового курсу в зовнішній політиці і не ставить питання про безпосереднє вхо-дження до альянсу. Разом з тим існує наукова і гро-мадська думка про те, що послідовна геополітична орієнтація України в європейському напрямі може привести нашу державу до складу НАТО
Найголовнішою складовою геополітичного про-цесу інтеграції України до Європи є розширення її співробітництва з найбільшим європейським між-державним утворенням -- Європейським Союзом (ЄС).
Природно, що Україна вважає вступ до цієї міжнародної організації стрижнем європейського вектора своєї геополітики. Керівництво держави наголошує, що особливе значення має послідовна політика України щодо зближення з Європейським Союзом, набуття статусу асоційованого, а згодом повноправного члена ЄС. Проте для вступу до ЄС Україні необхідно подолати дуже високий «поріг» -- досягти в політичній та економічній сферах певних європейських стан-дартів. Реалізації цього завдання сприяв проведений у Києві (1997) саміт «Україна--ЄС», у якому взяли участь керівники Єврокомісії та нашої держави. Були обговорені перспективи втілення в життя Угоди про партнерство та співробітництво, шляхи взаємодії у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, пи-тання торгівлі, освіти тощо.
Про труднощі цього інтеграційного процесу для України свідчить," зокрема, той факт, що Угода про партнерство між Україною і державами ЄС була ра-тифікована лише в 1998 р. Економічна співпраця, що передбачена в Угоді, спрямована на розвиток про-мисловості і кооперації, агропромислового комплек-су, активізацію зв'язків у галузі науки та освіти тощо. І все ж активні дипломатичні дії дали певні ре-зультати. Україна отримала фінансову допомогу об-сягом в 4 млрд. екю. Товарообмін з країнами ЄС зріс за останні роки більше як у два рази. На тре-тьому саміті «Україна--ЄС» (1994 Київ) у спільно-му комюніке сторони підтвердили свою при-хильність курсові на подальше зміцнення незалеж-ності та суверенітету України, її демократичний
Важливою загальноєвропейською структурою, з якою від початку своєї незалежності Україна вста-новила тісні зв'язки, була Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (з 1995 р. -- ОБСЄ). У лю-тому 1992 р. Україна підписала Гельсінський за-ключний акт, в якому викладені перевірені практи-кою принципи міждержавних стосунків, безпеки і співробітництва європейських країн.
Досить успішно співпрацює Україна з такими європейськими кредитно-фінансовими установами, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Євро-пейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Світовий банк тощо.
ЄБРР, зокрема, надає Україні вигідні кредити, близько 60 % яких спрямовано на кредитування приватних та акціонерних товариств.
Співпраця з МВФ корисна не тільки з огляду на те, що той виділяє дешеві кредити під здійснення різних соціально-економічних проектів, а й надає відповідну консультативну допомогу в розбудові ринкової економіки.
На тлі труднощів, що склалися у відносинах з ЄС, дедалі актуальнішою для України стає регіо-нальна геополітика. У здійсненні важливих завдань геостратегії помітну роль відіграють такі регіональні міждержавні утворення, як ЦЄІ, ОЧЕС, Балто-Чорноморське співробітництво, ГУУАМ тощо.
Нині представники України беруть участь у засіданнях всіх форумів ЦЄІ. Утверджено Міжві-домчу комісію з питань Співробітництва у рамках ЦЄІ. Розроблено комплексний план взаємних кон-тактів та співпраці з відповідними робочими орга-нами об'єднання. Враховуючи особливу заінтересо-ваність у розвитку своєї транспортної інфраструкту-ри, Україна підключається до співробітництва в рамках Мариборзької угоди (Італія--Словенія---Угорщина), одним із основних завдань якої є здійснення проекту побудови транспортного кори-дору Трієст--Любляна--Будапешт--Київ.
Надзвичайно важливе місце в сучасному житті України відводиться євразійському і південному векторам її геополітики, а в них особливу роль відіграє співробітництво із Союзом Незалежних Дер-жав (СНД). Необхідно наголосити на активізації діяльності України в рамках Співдружності Незалежних Дер-жав, а також з окремими державами--учасницями цієї організації. Україна у своєму ставленні до СНД виходить, передусім, з реалій економічної доціль-ності існування Співдружності, прагнучи трансфор-мувати ЇЇ в ефективний механізм економічного співробітництва, спрямований на створення зони вільної торгівлі, оптимізацію її структури, сприяння інтеграції країн СНД у світовий економічний простір. Проте, Україні потрібно активізувати свою роль у СНД, насамперед з метою посилення економічних інтеграційних процесів усе-редині цієї організації і не відмовлятися від спів-праці з іншими членами СНД у політичній сфер. Україна ставить питання про необхідність ре-формування СНД, створення раціонального ме-ханізму економічного співробітництва, поглиблення міжнародної виробничої кооперації та прямих зв'язків між підприємствами країн-учасниць, ре-алізацію угоди про вільну торгівлю. В переліку органів СНД у галузі військового співробітництва налічується 29 назв підрозділів, у більшості яких Україна участі не бере. Зокрема, на-ша держава не підписала документи військово-політичного характеру, що стосуються створення сил і органів колективної безпеки, миротворчих формувань, утримується від будь-яких кроків, пов'язаних із залученням її до воєнних союзів у рамках СНД. Не підтримала вона також ідею створення спільних прикордонних військ, вважаючи, що такі питання слід вирішувати відповідно до загально визначених норм міжнародного права.
На всіх самітах СНД українське керівництво на-голошує на необхідності вирішення передусім еко-номічних завдань, зокрема створення більш сприят-ливих умов для товарообміну на ринку СНД. Взаємний експорт держав--учасниць співдружності майже в чотири рази менший, аніж їх експорт у треті країни.
У політичній та економічній сферах Україна на-дає пріоритетного значення двостороннім стосун-кам у рамках СНД. Геополітичні інтереси нашої країни продиктовані тут необхідністю забезпечити правову базу торговельно-економічних зв'язків з країнами співдружності, доступу українського капіталу до ресурсів та ринків збуту СНД. Адже на ці ринки припадає близько 80 % українського екс-порту.
У середині 90-х років у СНД склалося угруповання ГУУАМ, до складу якого увійшли Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан і Молдова. Його учасники поставили своїми основ-ними цілями відновлення «Великого шовкового шляху» (проект ТК-АСЕКА), боротьбу з міжнарод-ним тероризмом і організованою злочинністю, спільне використання каспійських енергоресурсів (проект ШОСАТЕ). Остаточне організаційне оформлення цього об'єднання знайшло втілення в Хартії, підписаній президентами країн-учасниць у 2001 р.
Реалізація проекту, що передбачає видобуток і транспортування каспійської нафти, не тільки б відкрила для України, як і для інших членів ГУУАМ, доступ до світового «нафтового пирога», а й стала б додатковим фінансово-політичним інстру-ментом на підтримку незалежності та геополітичного впливу на південному напрямку.
Внаслідок реалізації проекту для членів ГУУАМ, особливо України, відкриються сприятливі можли-вості для включення у світову систему економіки як для країн--транзиторів товаропотоків великого Євразійського простору.
Висновки.
Таким чином можна зробити висновок, що покладена в основу геостратегії
України багатовекторність, яка чітко визначає пріоритетні напрямки зовнішньої політики, у повній мірі відповідає інтересам та можливостям нашої держави, та виступає чинником зростання його міжнародного авторитету. Отримання Україною політичної незалежності, її перетворення на самостійну державу є найважливішим позитивним чинником, який сприяє покращенню та стабілізації геополітичної ситуації у світі. Та дивлячись на реалізацію української геостратегії, є багато проблем та труднощів, вирішення яких дуже необхідне з метою забезпечення національної безпеки та реалізації її національних інтересів.
Вихідним для політичного керівництва України має стати усвідомлення того, що майбутнє залиша-ється за тим способом життя, який забезпечує кра-щу суспільну організацію, сталий розвиток науки й економіки, права людини.
У площину найважливіших завдань має бути по-кладене набуття державою якостей вигідного, на-дійного в економічному й політичному вимірах парт-нера, як на європейському, так і на світовому ринках.
Література:
Мадіссон В.В. Шахов В.А. Сучасна українська геополітика. -
К.:Либідь.2003 - 176 с.
