Геополітика та геостратегія України
Геополітика та геостратегія України
16
Міністерство науки та освіти України
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра географії
Реферат
Геополітика та геостратегія України
Виконав студент
5-го курсу групи Г/Б-2
Братішко Андрій
Луганськ 2004
Зміст
Вступ.
Глава 1. Співробітництво з країнами Європейського союзу.
Глава 2. Зовнішньополітичні відносини з Росією.
Глава 3. Стратегічне партнерство з США.
Глава 4. Україна та міжнародні організації
Висновки.
Література.
Вступ
Тому в успішному вирішенні за-вдань державотворення і розвитку держави одним з першочергових завдань є формування незалежної зовнішньої політики. Водночас ефективна зовнішня політика можлива лише при об'ємному баченні світу, постійній аналітичній роботі, відмові від імпульсивних рішень. Інтереси народу, держави ма-ють бути визначальними в політиці Неза-лежність, як відомо, стає реальною цінністю лише тоді, коли вона сприяє створенню кращих умов жит-тя народу, забезпечує реальні права і свободи люди-ни, процвітання, Незалежність України має бути напов-нена реальним змістом, тобто мати стійке підґрунтя, насамперед, економічне! Отже, міцна економічна основа є важливим чинником забезпечення незалежної зовнішньої політики. Водночас зовнішня політика, своєю чергою, може і повинна бути важливим чинником вирішенні економічних завдань, оскільки однією з основних і функцій є створення сприятливих зовнішньополітичних умов для налагодження всебічного співробітництва з іншими країнами} в тому числі і в економічній сфері. Взагалі, функції і завдання зовнішньої політики є надзвичайно багатоманітними. Це передовсім:
*підвищення авторитету і зміцнення міжнародних позицій держави;
*забезпечення національної безпеки країни,:
територіальної цілісності і недоторканності; о створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації внутрішньополітичних цілей і завдань:
*активне співробітництво і взаємодія з усім суб'єктами світового політичного процесу з метою реалізації загальнолюдських інтересів, насамперед, збереження цивілізації;
*участь у міжнародних інтеграційних процесах зокрема у сфері економіки, у міжнародному поділі праці і пов'язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винаходами і духовними цінностями:
*спільний з іншими суб'єктами міжнародної спілкування захист прав людини;
*об'єднання зусиль у боротьбі проти міжнародного тероризму;
Виходячи з аналiзу сучасної геополiтичної ситу-ацiъ, розстановки сил на мiжнароднiй apeнi, своїх об'єктивних можливостей i геополiтичного положен-ня, Укpaїнa має реальнi передумови угвердитися в ролi регiонального полiтичного лiдера. Для цього, разом з урахуванням закономiрних амбiцiй i нацiо-нальних iнтepeciв, їй треба поступово посилювати конструктивний вплив на загальну ситуацiю в ре-rioнi. Важливу роль туг може вiдiграти активне cniвробiтництво й лiдерство України у Балто-Чорно-морському napтнеpcтвi. 3 огляду на своє геострате-гiчне положення, Yкpaїнa є природним посередником мiж регiонами Балтiйського i Чорного мopiв. Розширення зв'язкiв мiж Пiвднем i Пiвнiччю €вpо-пи сьогоднi настiльки вiдповiдає потребам часу, що за пасивностi України роль посередника може пере-брати на себе iнша держава. Спiвробiт-ництво по вici Північ-Пiвдень сприятиме змiцнен-ню безпеки в частинi €вропи мiж Балтiйським i Чор-ним морями. Це надзвичайно важливо для України як у полiтичному, так i в економiчному аспектах.
Незалежність України об'ективно потрiбна новiй Європi, новiй системi континентальних мiждержав-них вiдносин. Без неї неможливе створення системи колективної безпеки в Євponi, що, безперечно, є фактором пiдвищення iнтepecy до неї. Але поки щоУкpaїнa, як зауважував з цього приводу М. Михаль-ченко ще не «міст», не «санiтарний кордон», а тим бiльше не «центр» якихось спiвтовориств. Поки що, Українa - лiмiтроф для Росiї i Європи, промiжний цивiлiзацiйний простiр мiж захiдною i росiйсько-євразiйською цивiлiзацiями, причому лiмiтроф з подвiйною оцiнкою. Для Європи (нaтiвcької) східні кордони України є лiнiєю розлому мiж Європою i Росiєю... А Росiя вбачає в захiдних кордонах Ук-раїни лiнiю розлому мiж НАТО та СНД - просто-ром, який вважає «зоною своїх особливих iнтepeciв». Для того, щоб не бути марионеткою у чужих іграх, потрiбнi глибокi полiтичнi й еко-номiчнi трансформацil в укpaїнcькoму суспiльствi, перетворення Украlїни на європейську державу не тiльки за мicцeм географiчного положення, а й за вiдповiдними стандартами внугрiшньої та зовнішньої стабiльностi. Для цього потрiбне чiтке визначення геополiтичних прiоритетiв i таке ж чiтке самовизна-чення як cувepeннoі держави iз власними геополi-тичними i нацiональними iнтересами. Вирiшення цих завдань передбачає вироблення науково обгрунто-ваної геостратегії, одним iз головних принципiв якої є принцип.багатовекторностi.
Отже, Укpaїнська геостратегiя має грунтуватися на чiтко визначених геополiтичних прiоритетах i жорстко окресленому колi стратегiчних партнерiв. Виходячи особливостей геополiтичного положення України М. Михальченко вважає, що Україна має визначитися як у прiоритетному в одному iз трьох можливих геостратегiчних напрямiв: або обрати шлях до європейськоro спiвтовариства, або забезпе-чити гарантiI незалежноro розвитку як вiд Заходу,так i вiд Росiї, або ж обрати позицiю динамiчної piв-новаги мiж Сходом i Заходом, яка пiдтримується мiжнародним спiвтовариством i є, на йоro думку, найбiльш перспективною.
Дещо iнакше визначає сутність сучасної Української геостратегії С.Пирожков, який вважає, що у XXI ст. для України будуть актуальними тaкi зав-дання:
у короткостроковому плані
- недопущення iзоляцiї на основних стратегiчних напрямах (США, Європа, Азiя);
у середньостроковому плані
- сприяння формуванню регiональних систем
- безпеки i спiвробiтництва в сусiднiх perioHax;
- iнтеграцiя в мiжнароднi економiчнi i полiтичнi структури;
- участь в урегулюваннi мiжнародних конфлiктiв, боротьбi з мiжнародним тероризмом i злочин-ністю у вирішенні єнергетичної та інших глобальних проблем.
у довгостроковому плані
- збереження i змiцнення позицiй нашої держа-ви у свiтовiй полiтицi;
- активна участь у формуваннi демократичної глобальної системи мiжнародного порядкуll.
Глава 1. Співробітництво з країнами Європейського союзу.
Сьогодны Україна вuзначuла як однозначну cвою стратегiчну мету iнтеграцiю до Європейського Сою-зу. Прагнення України до повномасштабної участi у полiтuчному та економiчному жuттi Європи логiчно вuплuває з геополiтuчного положення й icmopї нашої державu. Як одна з найбiльших кpaїн континенту України об'ективно приречена бути важливим чинником тих процесiв, що вiдбуваються в Європi i не може залишатися осторонь тих динамiчних iнтеграцiйних процесiв, якi сьогоднi визначають її обличчя. -
Будучи в геополiтичному вимiрi європейською державою, Україна заiнтересована також у процесах, що сприяють зміцненню регіональної безпеки, стабiлiзацiї та розширенню структур колективної безпеки в Європi. До стратегiчних iнтe-peciв України в Європi належать необхiднicть тех-нологiчної модернiзацiї вiтчизняного виробниuтва, можливість оволодіння наукомісткими техно-логіями, адже національна стратегія розвитку, за-снована на традиційному індустріальному характері, сьогодні вже неприйнятна, навіть більше, вкрай не-безпечна.
Для європейських країн Україна є потенційним партнером, і не лише з політичної точки зору, як важливий фактор формування систе-ми колективної безпеки на континенті, а й з еко-номічної -- як великий споживчий ринок, джерело відносно дешевої робочої сили, як країна з невико-ристаним повною мірою інтелектуальним, науково-технічним і виробничим потенціалом.
Слід зауважити, що перспективи входження Ук-раїни в європейський інтеграційний процес залежать, насамперед, від неї самої, від того, наскільки ради-кально і швидко в ній відбуватимуться демократичні перетворення в усіх сферах життєдіяльності, на-скільки рішуче здійснюватиметься реформування її економіки. Інтеграція економіки України в євро-пейський простір вимагає також створення особли-вого «інвестиційного середовища» для залучення й утримання у країні глобальних високотехнологічних інвестицій, реінвестування отримуваних прибутків.
Ключовими критеріями, що впливають на роль нашої держави у новітній європейській спільноті, мають бути: відкрите громадянське суспільство, ефективне функціонування ринкової економіки, верховенство права, цивільний демократичний кон-троль над військовою сферою, послідовність і передбачуваність у зовнішній політиці. Наших стра-тегічних партнерів на Заході непокоїть високий рівень невизначеності щодо перспектив реформу-вання господарської системи, політична не-стабільність у країні, недосконалість законодавства, відсутність достатніх гарантій приватної власності, розгул корупції, невирішеність багатьох соціальних проблем, недостатня розвиненість демократичних інститутів, відсутність належної системи гарантії прав і свобод громадян.
З іншого боку доводиться констатувати, то прагнення України до європейської інтеграції, що перетворилося на магістральний напрям української зовнішньої політики, не зустрічає відповідної очіку-ваної реакції з боку країн--членів ЄС не лише внаслідок невирішеності в Україні багатьох проблем демократичної трансформації, а й тому, що в їхній позиції виявляються елементи певної байдужості щодо перспектив входження України до європейсь-ких структур.