Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.

Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

Інститут Історії, Етнології і Права

Кафедра слов'янських народів

Індивідуальна навчально-дослідна робота

на тему:

«МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЗМІНИ ЕТІЧНОГО СКЛАДУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVIII - ПОЧАТКУ XX СТ.»

Основним завданням навчально-дослідного роботи є з'ясувати міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIIIст. початку XXст.

Наприкінці XVIIIст. - початку XX ст. українські землі були до складу великої Російської Імперії. Росія активно засиляла українцями захоплені нею території.

Більш того, жоден із завойовників не залучав до своїх планів місцевого населення в таких величезних масштабах, як Москва. Вона переселяла українців на загарбані землі інших народів.

Важливим напрямом стало заселення наших земель росіянами, підкореними народами, наслідком чого стало падіння частки українців на своїх землях.

Українську шляхту приваблювали високими посадами, титулами, нагородами, землями місцевого населення та ін.

Селянам, які переселялися на нові місця, надавали землі понад 60 десятин на родину, звільняли на декілька років від податків, військової служби, надавали на пільгових умовах грошові кредити та ін.

Саме завдяки таким умовам у досліджуваний нами період спостерігається переселення українців майже по всій величезній території Російської імперії.

Основна маса українського етносу в межах Росії мешкала у Лівобережній і Правобережній Україні та Новоросії.

Перед дослідником, який прагне простежити зміни в загальній кількості українського етносу в світі або в конкретному регіоні, виникає багато труднощів, не всі з яких він може подолати. Особливо значні труднощі перед науковцями постають при визначенні кількості українського народу в XVIII -- на початку XX ст.

Відомий український етнограф В. Наулко у згаданій статті подає кількість українців у світі, на території колишнього СРСР та України за 1719--1989 рр.

Значний внесок у дослідження кількості українців на території колишнього СРСР та України зроблено московськими демографами.

Відомо, що ревізії, тобто обчислення населення, на українських землях більш-менш систематизовано розпочалися в Російській імперії, до якої входило приблизно 80% українських земель з XVIII ст.

Для нас більший інтерес становлять матеріали ревізій XVIII, ніж XIX ст. Переписи XVIII ст. містили в собі дані про кількість представників багатьох національностей, які мешкали на території Російської імперії, в тому числі й про українців. До IV ревізії (1782 р.) українське населення не обкладалося подушним податком, а оскільки це було майже головною метою ревізій, то вони раніше і велися не зовсім сумлінно. У маніфесті щодо проведення IV ревізії зверталася особлива увага на українців, які вперше в Росії переписувались на загальних умовах. На жаль, матеріали цієї ревізії не можна порівнювати з наступними, адже до неї не увійшло населення Правобережної України, яке було приєднане до складу Росії за II і III поділами Речі Посполитої в 1793 і 1795 рр.1

Загальновідомо, що на кількість українців Правобережжя значною мірою вплинув потік переселенців з цієї території в другій половині XVIII ст. у Новоросійську губернію і на Північний Кавказ. Тому для порівняння змін кількості населення можна брати кількість українців по V ревізії 1795 р. і за переписом 1897 р. Слід підкреслити, що V ревізія була останньою, в якій виділялися українці як окремий етнос.

Уже наступна, VI ревізія (1811 р.) не передбачала обліку українців, які враховувалися разом із росіянами і білорусами. Це один з напрямів русифікації слов'янського населення Росією. Окремо виділялися лише євреї, іноземні колоністи та народи Сибіру.

Національна приналежність відновлюється лише за Всеросійським переписом 1897 р. Складність полягає в тому, що за переписом 1795 р. обчислювалося лише чоловіче населення (ревізька душа).

У XVIII--XX ст. українці компактно проживали на своїх рідних споконвічних землях. Протягом XVIII -- початку XX ст. ці землі входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій.

До Російської імперії входили Лівобережна та Правобережна Україна і так звана Новоросія; до Австро-Угорської -- Східна та Західна Галичина, Буковина та Закарпаття.

Кількість українців на землях двох імперій за період, що охоплює початок XVIII ст. -- перше двадцятиріччя XX ст. підрахував відомий московський демограф В. М. Кабузан разом з С. І. Брук (табл.1).

Таблиця 1. Розселення українців у Російській та Австро-Угорській імперіях на початку XVIII і в XX ст. у кордонах кінця XIX ст. (тис. осіб, % до населення регіону)

Страницы: 1, 2, 3, 4