Історико-культурна спадщина Криму часів античності і середньовіччя та її використання у туризм
p align="left">Середньовічні печерні міста. Дуже важко однозначно визначити, який з етносів, що пройшов через півострів або встиг скластися на його території протягом бурхливого середньовічного періоду, був конкретним творцем того чи іншого «печерного міста» або тим більше міст в цілому. По-різному складалися долі цих поселень на різних етапах історії півострова. За час свого досить тривалого існування вони неодноразово могли змінити свій статус, населення і навіть ім'я. До речі, в переважаючій більшості назви «печерних міст», що дійшли до нас, безперечно, виникли дуже пізно - тоді, коли вони вже були давно покинуті мешканцями, і оточуюче населення втратило про них реальну історичну пам'ять. Цікавим в цьому відношенні є приклад одного з найбільш мальовничих пам'яток - Ескі-Кермену. Назва перекладається з кримськотатарської мови як «Стара фортеця», вперше воно фіксується лише в кінці XVIII ст. Лише для Мангупа, Чуфут-Кале та Інкермана відомі їхні дотатарські назви, відповідно: Феодоро, Кирк-Ор, Каламіта, але і вони не є першопочатковими, а зазначаються джерелами не раніше другої половини XIII ст., і тільки по відношенню до Кирк-Ору.Таким чином, в процесі формування своєї унікальної історико-культурної спадщини, Кримський півострів ставав батьківщиною для багатьох найрізноманітніших за особливостями культури, побуту та релігійних уявлень народів і етносів. Кожний з них залишив по собі цінну спадщину, яка дійшла до нас в різній кількості в залежності від подій, які відбувалися на території півострова в конкретний період часу. На сьогодні ми маємо змогу спостерігати величезну кількість історико-архітектурних пам'яток часів античності та середньовіччя, сконцентрованих переважно в гірській частині Криму та на сході півострову, сучасний стан та ступінь збереженості яких детально розглядається в наступному розділі.
3. Сучасний стан використання історико-культурних ресурсів Криму
3.1 Історико-культурний потенціал спадщини античності та середньовіччя
Крим володіє величезним різноманіттям пам'яток історії і культури, залишених різними народами, для яких в певні періоди історії територія півострова являла собою постійне або тимчасове місце проживання. На сьогодні ці пам'ятки перетворилися на образи та складові людського уявлення про побут, життя і культуру того чи іншого народу, розвитку того чи іншого давнього міста чи селища Криму. Для вчених та науковців об'єкти історико-культурної спадщини можуть слугувати орієнтирами для визначення та дослідження різних періодів історії, особливостей культури, звичаїв та традицій народів, територію Криму.
Багата історико-культурна спадщина півострова є достойним внеском до світової скарбниці. Протягом всієї своєї багатовікової історії Крим неодноразово включався до сфери впливу світових імперій. Сліди матеріальної культури, залишені багато численними народами, які і нині проживають на території півострова, дозволяють судити про життя та побут наших пращурів, зазирнути в далеке минуле. Саме на території Кримського півострову розташовані найдавніші міста України та Європи (Керч, Феодосія, Севастополь та інші). Ці міста процвітали, коли не було ще ні Лондону, ні Парижу, ні Києва, ні Москви.
Пам'ятки, залишені сучасності у спадок античністю і середньовіччям мають загальносвітове історико-культурне значення, оскільки виступають носієм історії давніх світових конфесій та релігій, моральних принципів та елементів культури різних народів, Кримський півострів.
З точки зору туризму, історико-культурна спадщина Криму володіє величезним потенціалом, який характеризується значною цінністю пам'яток історії і культури на ринку туристичних послуг як в загальнодержавному значенні, так і на міжнародному рівні.
3.2 Ступінь збереженості та законодавчі засади охорони історико-культурної спадщини Криму
Збереження та розумне використання культурної спадщини попередніх поколінь в будь-якій розвиненій державі повинно розглядатися в якості однієї з найважливіших завдань. Адже культурна спадщина є внеском даного народу до розвитку людської цивілізації та формою абсолютної відмінності однієї нації від іншої, а також засобом соціалізації майбутніх поколінь.
Використання історико-культурних об'єктів в туристсько-рекреаційних цілях може відбуватися лише в об'ємі, що забезпечує збереженість пам'ятників, їх територій та навколишнього природного середовища. Так проголошує закон про відношення між історико-культурним об'єктом та його користувачем. Однак дійсність набагато складніша та багатогранніша.
Наукові положення про охорону історико-культурних об'єктів міститься в ряді міжнародних конвенцій, угод та рекомендацій форумів науковців. Основоположні принципи збереження та використання пам'яток історії і культури отримали в останні роки відображення і в нашому законодавстві.
У 1998 р. Україна підписала Європейську конвенцію по охороні археологічної спадщини. Хоча вона досі не була ратифікована Верховною Радою.
Крим, як жоден інший регіон України, володіє колосальною кількістю пам'яток археології починаючи з епохи палеоліту до пізнього середньовіччя. Розосереджені в різноманітних ландшафтних зонах вони інколи на території одного об'єкту можуть продемонструвати старожитності різних епох. Тисячоліттями Кримський півострів знаходився в зоні контакту давніх середземноморських цивілізацій та варварського світу. Тут перетиналися морські та сухопутні караванні шляхи, проходили міграції багатьох народів. На сьогоднішній день охорона пам'яток історії та культури в Україні регулюється Законом «Про охорону культурної спадщини», який був прийнятий в червні 2000 р. Він визначає управління охороною культурної спадщини, реєстрацію пам'яток, передбачає захист історії і культури, їх фінансування, відповідальність за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Верховною Радою України 18 січня 2005 р. були внесені зміни та доповнення до діючого Закону України «Про охорону культурної спадщини», які більше конкретизували та визначили відповідальність за здійснені порушення, чітко розмежовували права і обов'язки власників та користувачів пам'яток. В наш час проводиться подальша розробка та утверджуються нові нормативно-правові акти у зв'язку з прийняттям нового Закону.
Вперше ставиться питання про необхідність створення єдиного державного органу з цих питань. Однак всі ці починання в подальшому не були підкріплені розвитком і поглибленням законодавчої бази та потрібного цільового фінансування. У свідомості чиновників адміністрації, співробітників туристських організацій різних форм власності, у місцевого населення на рівні повсякденного мислення склалося враження, що колосальні археологічні багатства Криму можуть вже зараз безпосередньо використовуватися для екскурсійного показу та зобов'язані приносити прибуток. Все це, звичайно, не має під собою ніякого підґрунтя. Хоча доволі часто багато туристських фірм проводять екскурсії, отримуючи за це гроші, по місцях проведення розкопок (як сучасних так і давніх міст), які ніяк не пристосовані для показу. При цьому не тільки руйнуються пам'ятки, а й доволі часто самі екскурсанти отримують травми.
Рівень збереженості історико-культурної спадщини Криму часів античності і середньовіччя в цілому можна оцінювати як недостатній для задіяння цієї спадщини у туристських маршрутах. На сьогоднішній день спостерігається тенденція до зменшення ступеню збереженості пам'яток (особливо архітектурних), що виявляється в погіршенні їх зовнішнього вигляду та іноді навіть цілковитій руйнації. Все це перш за все спричинено відсутністю фінансової підтримки з боку держави, адже більшість історико-культурних пам'яток Кримського півострова та інших пам'яток по всій території України підтримуються в більш-менш належному стані лише завдяки зусиллям окремих фізичних осіб або недержавних установ з метою отримання прибутку.
Найбільш значні пам'ятки античної археології сконцентровані в містах Керчі та Севастополі. Причому Керч володіє унікальним з точки зору світової науки сузір'ям залишок давньогрецьких міст та погребальних комплексів на території одного сучасного міста. Вздовж морського узбережжя, практично через кожні 5-6 км, розташовані давні міста: Німфей, Тірітака, Гермесій, столиця тисячолітнього Боспорського царства - Пантікапей, Мірмекій, Парфеній, Пормфій. Поруч знамениті погребальні пам'ятки: Царський курган, Мелек-Чесменський курган, Золотий курган, розписний склеп «Деметра», усипальниці боспорських династів, курганний могильник Юз-Оба. Саме тут в другій половині XIX ст. на початку досліджень цих археологічних об'єктів формувалася класична археологія Російської імперії. Відкриття у 1830 р. на околиці Керчі кургана Куль Оба слугувало поштовхом для початку широкомасштабних державних археологічних досліджень в Керчі та в північному Причорномор'ї, створенні цілої мережі публічних музеїв та дослідницьких центрів. Вже тоді закладаються основи консервації та музеєфікації античних старожитностей.
Отриманий досвід вилився в музеєфікацію в кінці XIX - на початку XX ст. Царського і Мелек-Чесменського курганів, склепу «Деметра» і деяких розкопів Пантікапею. Однак це були одиничні приклади. В той же час Керченська міська управа дозволяє розбірку «на каміння» унікальної, висотою в 12 метрів, погребальної камери IV ст. до н.е. Золотого кургану, а також інших давніх споруд. Протягом всього XX ст. реставрація та музеєфікація пам'яток античної археології практично не отримала розвитку у Східному Криму. Окремі роботи на горищах Пантікапей, Мірмекій, Тірітака, Ілурат носили в цілому хаотичний характер, концептуально ніяк не підтверджуючись в довгострокових актах і проектах. Тому зараз у Східному Криму відсутні не тільки музеєфіковані античні городища, а й навіть скільки-небудь законсервовані і вільні від археологічних обвалів об'єкти. Мабуть, лише такі пам'ятки погребальної архітектури як Царський та Мелек-Чесменський кургани в деякій мірі можуть відноситися до екскурсійних об'єктів, однак їх нинішній стан відображає позавчорашній день в цій області.
