Історико-культурна спадщина Криму часів античності і середньовіччя та її використання у туризм
p align="left">Особливий інтерес викликає скіфський мавзолей та історія його розкопок. Із зовнішньої сторони захисної стіни хтось із жителів вибрав глину для господарських потреб. Знайдено давнє поховання - ряд погребальних ящиків, які покоїлися один над іншим. Коли дійшли до скелі, вважали, що розкопки завершені. Але в скелі виявилося заглиблення, прикрите плитою. Там знаходилося найдавніше поховання, яке належало до II ст. до н.е. та, на відміну від інших, не пограбоване в давнину. Для людини, що знаходилася в кам'яній гробниці, і був зведений мавзолей. Звичайно ж скіфи ховали своїх родичів в курганах або склепах. Своїм багатством це поховання нагадувало гробниці великих курганів. Відомий антрополог М.М. Герасимов відновив по черепу зовнішність покійного. Так була знайдена гробниця самого царя Скілура. Його місцезнаходження зайвий раз підтверджує значення Неаполя як економічного та культурного центру пізньоскіфської держави, столиці Малої Скіфії. Порівняно нещодавно над мавзолеєм була зведена башта, що захищає башту від розграбування. Однак в останні роки двері в башту були зламані, так що всередину може потрапити кожен.Плато, на якому розташоване городище Неаполь Скіфський, є одним з наймогутніших «Місць Сили» не тільки в Криму, але й на території колишнього СРСР. Сюди приїздять езотерики з різних країн світу в пошуках просвітління. Тут часто можна зустріти групи послідовників різних течій та шкіл, які проводять там свої зібрання. Важко сказати, чим це зумовлено - енергетичними показниками самого плато чи спадщиною давніх жителів міста. Скоріш за все, і тим, і другим. Але факт залишається фактом - місце тут дуже незвичайне, що і приваблює сюди тисячі туристів з усього світу.
Наступним об'єктом дослідження скіфської спадщини на території Кримського півострова є пізньоскіфське поселення перших віків нашої ери Золоте Ярмо. Воно розташоване в Центральному Криму, поблизу с. Дружнє, на схилі Дружньої гори. Пам'ятка, загальною площею не більше 3 га, з південної сторони обмежена глибоким яром, в якому бере початок р. Малий Салгір, зі сходу та заходу - виступами скелі, що обривається в долину річки. Золоте Ярмо було відкрите у 1920-х рр. Н.Л. Ернстом, загальні дослідження проводилися Тавро-Скіфською Експедицією у 1950-ті рр. Масштабні розкопки поселення були проведені у 1990-1991 рр. в рамках експедиції Сімферопольського Держуніверситету. В результаті цієї експедиції відбулася реконструкція етнокультурного складу населення Золотого Ярма. Виходячи з археологічних даних поселення виникло або в епоху пізньої бронзи, або на початку залізного віку. Про це свідчать знахідки уламків ліпних сосудів, що безперечно належать до кизил-кобинської культури (VII-III ст. до н.е.). До цієї ж культури належить і знайдений наконечник стріли, який датується V-IV ст. до н.е.
В південно-східній частині поселення знайдені залишки прямокутної кам'яної будівлі з невстановленою довжиною, шириною 3,6 м, збудованої з використанням одношарової кам'яної кладки, характерної для пізньоскіфських кам'яних прямокутних домів. На північ від нього була розташована округла напівземлянка, діаметром 2,4 м., із заглибленням у землю на 1,2 м. Особливістю цієї будівлі є повна відсутність камінного матеріалу для укріплення його. Також на території поселення обстежено більше 2-х десятків господарських ям. Основним матеріалом знахідок є уламки амфор, виробів із скла, бронзи, заліза, каміння, кістяка та глини, хронологічно співпадаючих та характерних для пізньоскіфської культури в Криму. Загибель поселення датується так само як і інші пізньоскіфські пам'ятки - серединою III ст. н.е. Відомими на весь світ є скіфські погребальні кургани. Курган Куль-Оба розташований в Східному Криму на території некрополя Пантікапею. Це єдиний з кримських курганів, що стоїть на одному ряду з найбагатшими царськими курганами Скіфії, розташованими, головним чином, в районі Дніпровських порогів (Чортомлик, Солоха, Александрівський курган, Товста могила, Гайдаманова могила та ін.) Розкопаний у 1830 р. курган досягав декількох метрів у висоту. Він був насипаний над монументальною спорудою - склепом з перекриттям, складеним з добре оброблених кам'яних плит. Перекриття являло собою ступінчатий свод п'ятиметрової висоти. До склепу вів спеціальний коридор - дромос. Поховання здійснені в майже квадратній гробниці, довжина сторін яких перевищувала 4 м. Всі споруди складені з крупних, добре оброблених камінних плит. Всередині кам'яного склепу, ймовірно, була якась дерев'яна споруда із матерчатим пологом, прикрашеним золотими бляшками. [13]
Головне чоловіче, вірогідно царське, погребіння було здійснене на дерев'яному ложі. Одяг та головний убір - башлик - розшити золотими бляшками з рельєфними зображеннями. На шию одягнена золота гривня з фігурками на кінцях скіфів, що скачуть. На руках і ногах малися золоті браслети. Померлий супроводжувався дорогоцінною зброєю: акінаком (мечем), горитом (колчаном для стріл), нагайкою. Поруч із царем поставили золоту фіалу, орнаментовану рельєфними зображеннями. В гробниці знайдені також погребіння жінки - дружини чи наложниці царя, та слуги - зброєносця. За словами грецького історика Геродота (V ст. до н.е.), на похованні скіфських царів вбивали їх улюблених дружин та слуг, щоб вони вирушили у світ іний разом із своїм володарем.
Погребіння в Куль-Обі демонструють поєднання набору ознак, характерних як скіфській, так і грецькій культурам. До скіфських звичаїв слід віднести споруду курганного насипу, погребіння слуги та коня, велику кількість бляшок, нашитих на одяг, наявність акінаку, гориту, оселка та нагайки, котлів із заупокійною їжею. Перераховані предмети, як і дзеркало, що супроводжувало жіноче поховання, - типових скіфських форм. Шароподібні кубки з дорогоцінних металів, подібні до тих, що стояли в ногах у жінки, - доволі розповсюджена приналежність багатих скіфських погребінь. Зачіска та одяг зображених на кубку та бляхах персонажів також безперечно скіфські. Варвари високого рангу зазвичай носили гривні. Неможна не відзначити також наявність речей, прикрашених в звіриному стилі, етнографічній ознаці скіфської культури. [5]
Безперечно, участь у створенні комплексу Куль-Оба приймали і греки. Ними, судячи з прийомів обробки каміння та техніки кладки, був побудований склеп. За елліністичним звичаєм жіноче погребіння здійснено в саркофазі, форма і прикраси якого мають велику кількість аналогій на території Боспору та інших античних держав. Усі вироби з дорогоцінних металів створені античними майстрами, причому ножни меча і бляха у вигляді оленя помічені їхніми іменами. Деякі речі вони виготовляли спеціально для скіфів, прикрашаючи їх у звіриному стилі; інші, наприклад, намиста і підвіски, являли собою зразки власне еллінського мистецтва. В цілому, курган Куль-Оба добре ілюструє уявлення про багатого та дуже знатного скіфа, можливо, царя, який мав найтісніші зв'язки з Пантікапеєм, а, можливо, і жив в цьому місті.
Таким чином, скіфи залишили по собі велику кількість історико-культурних пам'яток (переважно погребальної архітектури), які на сучасному етапі дали змогу вченим та науковцям дослідити комплекс матеріальної культури, соціальних відносин та релігійних уявлень скіфського етносу.
2.2 Давньогрецькі поліси
Грецькі колонії в Криму отримали статус полісів. Полісом називалося незалежне місто-держава, що володіло власною сільською територією - хорою. Влада в полісі належала всім вільно народженим громадянам. Кожен громадянин мав ділянку землі на хорі, і, у випадку початку війни, ставав членом народного ополчення - основи військових сил полісу.
Пантікапей та сусідні поліси. В Криму налічується немало давніх міст та поселень. Керч - найдавніша з них, вік її складає 26 віків. Це місто притягує до себе багатьох туристів насамперед своїми цікавими пам'ятками античності та середньовічної архітектури. А їх, тільки позначених державним охоронним законом, більше ста тридцяти. Недарма Керч - колишня столиця Боспорської держави - включена до міжнародної програми ЮНЕСКО «Шовковий шлях». В районі міста археологи виявили залишки античних полісів Пантікапею, Тірітаки, Німфею, Аполлонії, Акри та Кітеї.
Розкопки давнього Пантікапею в районі гори Митридат показують, що в еллінські часи місто було обнесено потужними стінами. Гавань з доками могла одночасно приймати до тридцяти кораблів. В центрі полісу в II ст. до н.е. були побудовані театр та приміщення для міської влади - «пританів» площею близько 450 м2. У Британії існував оточений колонадою та статуями двір з алтарем для жертвоприношень. З багаточисленних храмів особливою розкішшю відрізнялися храм Аполлона із шестиколонним портиком та храм Аспурга. На вершині Митридата розташовувався акрополь - укріплена цитадель із прямокутною центральною баштою, в'їзними воротами, стінами і бастіонами, від яких збереглися видовбані в скелі площадки. [5]
Сьогодні в багатьох місцях із землі проступають ледве помітні кладки стін давніх майстерень ливарників, зброярів та гончарів. Декілька сходинок у вузькому проході між майстернями - найдавніший провулок міста, збудований у VI ст. до н.е. Археологи назвали цей провулок Ремісничим.
З гори Митридат добре видно розташований на протилежному від Пантікапею боці Керченської бухти давній еллінський поліс Мірмекій, заснований в середині VI ст. до н.е. Відстань між містами по березі моря - чотири кілометри. Розкопками відкриті житлові будинки, виноробні з давильними майданчиками і резервуарами для збирання виноградного соку, ванні для засолу риби. Оборонна стіна міста занесена до Книги рекордів Криму як найдавніша оборонна споруда, що збереглася до наших часів. ЇЇ побудова датується третьою чвертю VI ст. до н.е. У 1834 р. були виявлені два мармурових саркофаги, які зараз знаходяться в Ермітажі.
