Італія
p align="left">Основні торгові партнери: 60% товарообігу припадає на ЄЕС (особливо ФРН та Францію); в імпорті велика роль належить країнам ОПЕК, а в експорті - США (найбільшому покупцю товарів легкої і харчової промисловості).Значні валютні доходи приносять італійські будівельні фірми, що діють за кордоном - особливо активно в Африці, де вони споруджують ГЕС, іригаційні системи, автошляхи, аеропорти та метрополітени. Прикладом такої взаємодії з Україною можна назвати спорудження трубного заводу в м. Суми, з Росією - побудову нового причального комплексу в порту Находка.
6. Територіальна структура господарства
Італія має істотні внутрішні відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку (див. табл. 1), що дозволяє легко диференціювати її територію на економічні райони з яскраво вираженою спеціалізацією.
Як бачимо, економічним авангардом Італії є її північна частина, яка при 40% площі та 44% населення виробляє 55% ВВП країни та 66% її промислової продукції. В природному відношенні Північ включає в себе Паданську рівнину та оточуючі схили Альп і Апеннін. Це найбільш розвинена частина країни з переважанням у галузевій структурі електроніки, електротехніки, автомобіле-, судно- та верстатобудування. Саме тут розташовані провідні ГЕС, поширена електрометалургія. У цій частині країни сконцентровані найбільші взуттєві та швейні фірми. Для сільського господарства характерні крупні спеціалізовані ферми. Тому Північ - головний виробник зерна, цукрових буряків, овочів та фруктів помірного поясу, на схилах пагорбів розташовуються виноградники. При цьому головний сільськогосподарський профіль Півночі визначає тваринництво (молочне скотарство, свинарство і птахівництво). Північ має найщільнішу в Італії мережу автошляхів і трубопроводів. Важливими господарськими функціями Півночі є фінансові операції та обслуговування туристів.
Таблиця 1. Територіальна диференціація соціально-економічного розвитку в Італії
Провінція | Адміністративний центр | Індекс рівня життя (Італія = 1) | |
Північно-Західний економічний район | |||
Валле-д'Аоста | Аоста | 1,23 | |
П'ємонт | Турін | 1,13 | |
Ломбардія | Мілан | 1,28 | |
Лігурія | Генуя | 1,15 | |
Північно-Східний економічний район | |||
Трентіно-Альто-Адідже | Тренто | 1,18 | |
Венето | Венеція | 1,11 | |
Фріулі-Венеція-Джулія | Трієст | 1,16 | |
Емілія-Романья | Болонья | 1,22 | |
Центральний економічний район | |||
Тоскана | Флоренція | 1,07 | |
Марке | Анкона | 0,99 | |
Умбрія | Перуджа | 0,98 | |
Лаціо | Рим | 1,14 | |
Південний економічний район | |||
Абруццо | Л'Акуіла | 0,90 | |
Кампанія | Неаполь | 0,70 | |
Апулія | Барі | 0,73 | |
Базиліката | Потенца | 0,64 | |
Калабрія | Катандзаро | 0,60 | |
Сицилія | Палермо | 0,70 | |
Сардинія | Кальярі | 0,75 | |
Молізе | Кампобасо | 0,78 |
Північ складається з двох економічних районів - Північно-Західного та Північно-Східного, але спільним для них центром виступає Мілан - найбільший фінансовий, торговий і промисловий центр Італії (1,7 млн. мешканців, а в міській агломерації - 4,7 млн.).
1. Північно-Західний економічний район є найбільш розвиненою територією Італії, його ядро становить трикутник "Мілан - Турін - Генуя". Мілан - адміністративний центр найбагатшої провінції Ломбардії. Місто має радіально-кільцеву забудову, а в його центрі знаходиться знаменитий Міланський Собор, який будувався більше 600 років. Мілан славний давніми культурними традиціями, особливо в музично-театральній діяльності. В місті багато театрів і концертних залів, включно із найвідомішим - "Ла Скала".
В житті адміністративного центру П'ємонту - міста Турін (1 млн. мешканців, в міській агломерації - 1,5 млн.) вирішальне значення має концерн ФІАТ. Саме в Туріні зосереджено виробництво 80% італійських автомобілів. Місто надзвичайно красиве, його називають "італійським Парижем".
Місто Генуя (адміністративний центр Лігурії) - морські ворота економічного району, а також Швейцарії. Промисловість міста пов'язана із діяльністю порту: чорна металургія, суднобудування, нафтохімія, харчова промисловість. У центрі 700-тисячної Генуї зберігся будиночок, в якому народився Христофор Колумб. Генуя залишається також центром курортів Лігурійської Рив'єри (найвідоміший серед них - Сан-Ремо).
2. Північно-Східний економічний район - другий за вагою в національній економіці. Концентрація населення та виробництва тут дещо нижча, дещо більше значення мають дрібні підприємства групи "Б". Але і в цьому районі провідні позиції залишаються за машинобудуванням, зокрема сільськогосподарським, та хімічною промисловістю (особливо у портах Адріатики - Трієсті, Венеції, Соттомарині та ін.). Район виступає житницею країни, а також важливим виробником тваринницької продукції.
Найбільше місто - Венеція (310 тис. населення), відомий у світі центр туризму, фестивалів, симпозіумів, виставок та ін. Власне Венеція розташована на 117 островах у 4 км від материка, вулицями в ній слугують канали, їх більше 150, через них перекинуто 400 мостів. Мешкає в історичній острівній частині міста всього 88 тис. осіб. А сучасний торгово-промисловий комплекс сформувався по сусідству на материку, де мешкає більшість венеціанців. Рівень моря постійно підвищується, тому порятунок міста від затоплення - одна з найскладніших проблем міжнародного значення.
У цьому економічному районі розташоване місто-красуня Верона (260 тис.) із всесвітньо відомими пам'ятками епохи Відродження. Але світову славу місто має ще й дякуючи Шекспіру, що оспівав любов двох юних веронців - Ромео і Джульєтти.
3. Центральний економічний район - середньорозвинений район на чолі із столицею країни Римом. Район займає 19% території країни при 19% населення та створює 21% ВВП країни. Це перехідний між Північчю та Півднем район, більшість економічних показників якого є середніми по країні. Спеціалізація промисловості - верстати і прилади, легка і харчова промисловість, виробництво меблів. Видобувається тут ртутна руда (кіновар) та високоякісний мармур. Значні масштаби має використання термальних джерел.
Сільське господарство району змішане, багатогалузеве. Експортне значення має виробництво овочів та фруктів. В тваринництві поруч із свинарством розвивається вівчарство та козівництво.
Серед міст за розмірами та значенням помітно виділяється Рим (2,8 млн. мешканців, 3,5 млн. у міській агломерації). "Вічне місто" зростає переважно за рахунок обслуговування туристів (10 млн. на рік), розвитку адміністративних та освітніх функцій, кіноіндустрії тощо. У матеріальному виробництві Рим зберігає видатні позиції в Італії та світі у поліграфічній, фарфоровій та меблевій промисловості, почасти - харчовій та швейній. Рим й сьогодні зберігає кільцево-радіальну структуру, але найшвидше росте вздовж річки Тибр у напрямку до моря. Від центру Рима до моря всього 27 км. Сприяє такому напрямку розвитку той факт, що на цьому шляху розташований головний аеропорт країни "Леонардо да Вінчі".
Другим за значенням містом району є 400-тисячна Флоренція - важливий центр багатогалузевої хімії та найбільший в Італії центр побутового приладобудування. Це місто де жив і творив Леонардо да Вінчі та інші видатні поети, архітектори, художники і скульптори епохи Відродження. Флоренція - місто-побратим Києва.
Південний економічний район займає 41% території Італії, але має 37% населення та виробляє лише 24% ВВП. Диспропорція між Північчю та Півднем - ключова регіональна проблема країни, яка вкорінюється ще в часи об'єднання Італії та є результатом незавершеності буржуазної революції на Півдні, а відтак і перетворення її в аграрно-сировинний додаток Півночі, поширення на Півдні мафіозних укладів життя тощо.
Державна регіональна політика привела до спорудження потужних металургійних (Таранто) та нафтохімічних (Аугуста-Сіракузи) комплексів. Південь перестала бути виключно сільськогосподарським районом. Але нові комбінати ніяким чином не пов'язані з оточуючою територією, оскільки працюють на довізній сировині, а їх продукція споживається на Півночі або в інших країнах. Самі італійці стали називати такі підприємства "Соборами в пустелі". Отже, проблема соціально-економічної відсталості Півдня залишається гострою. Сільське господарство Південного економічного району продовжує відрізнятися архаїчністю аграрних відносин. В структурі виробленої продукції переважають тверда пшениця, виноград, цитрусові, маслини, горіхи. Провідний господарський центр - Неаполь (1,1 млн. мешканців, у складі Неаполітанської міської агломерації - 2,5 млн. осіб). "Побачити Неаполь та померти" - так співається у відомій неаполітанській пісеньці. Другим за чисельністю населення є сицилійське місто Палермо (700 тис.). Значну промислову роль відіграє трикутник Барі - Бріндізі - Таранто (це своєрідні "полюси росту"). В складі району знаходиться острів Сардинія - найбільш відокремлена і найменш відома частина Італії. Від адміністративного центру Сардинії міста Кальярі до Сицилії 320 км, а від Ольбії до Чивітавеккьї (порту, що обслуговує Римську міську агломерацію) - 230 км. Натомість від французької Корсики Сардинію відділяє 10-тикілометрова протока Боніфаччо. Мешканці Сардинії навіть розмовляють на не дуже зрозумілому для інших діалекті італійської мови, основу якого складає так звана "народна латина".
Сардинія є найбільшим в Італії районом видобутку руд та виплавки кольорових металів. Найважливіший промисловий комплекс сформувався у Порто-Весме. До речі, Сардинія - єдиний в Італії регіон, що має вугільну промисловість. Вугілля повністю споживається на місці. У сільському господарстві Сардинія виділяється масштабами розвитку вівчарства. Головними її господарськими проблемами є нестача прісної води та часті лісові пожежі. До складу Південного економічного району входить велика кількість дрібних островів, серед яких такі славні центри міжнародного туризму, як Капрі та Іскья.
