Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
|Країни | Число підприємств, | Число підприємств | Число зайнятих на |
| |тис. |на 1000 жителів |10 підприємств |
| Італія | 890,4 | 15,6 | 22 |
| Іспанія | 555,5 | 14,2 | 23 |
| Португалія | 123,5 | 12,5 | 25 |
| Франція | 343,8 | 5,9 | 47 |
| Нідерланди | 102,0 | 6,6 | 58 |
| Данія | 38,4 | 7,4 | 48 |
| Німеччина | 408,4 | 5,0 | 70 |
| Австрія | 30,7 | 3,8 | 83 |
| Великобританія | 213,0 | 3,7 | 111 |
З таблиці видно, що країни Південної Європи мають величезне число
дрібних торгових точок, у той час як у Великобританії і Німеччини роздрібна
торгівля більш сконцентрована. У Південної Європі число підприємств
оптової торгівлі відносно невелике - 10-18%, у країнах Північної Європи -
30-50%, що зв'язано з роллю імпортних товарів на внутрішньому ринку.
У висновку варто підкреслити, що розвиток третинного сектора, що
випереджає, і особливо сфери виробничих послуг, є неминучою умовою і
передумовою цивілізованого переходу економіки до ринковому,
постіндустріальному етапу розвитку.
Міжнародна торгівля
Міжнародний географічний поділ праці базується на прагненні людства до
усі більшої ефективності ведення господарства, а в останньому десятилітті і
до забезпечення усі більшої розмаїтості запропонованих на світовому ринку
продуктів і товарів, що прийшло на зміну масовості (серійності)
виробництва. Таким чином, і в міжнародному обміні принцип економіки
масштабу (economy of scale) почав витискатися іншим принципом - економіки
різноманіття (economy of scopo).
Цей принцип привів до повної відмови, навіть у теорії, від можливості
того, що кожна національна економіка спроможна покрити всю розмаїтість
попиту. Більш того, в умовах постіндустріального суспільства йде
поглиблення спеціалізації виробництва, що завжди лежало в основі
поглиблення і диверсифікації міжнародного поділу праці, що на сучасному
етапі стає усі більш детальним і більш "адресним". Відбувається не тільки
спеціалізація на виробництві готових продуктів, але і на деталях,
напівфабрикатах, окремих стадіях і елементах виробництва тієї або іншої
продукції. У основі спеціалізації тепер не тільки кількісні (зробити
більше і по більш низькій ціні), скільки якісні критерії (наукоємкість,
надійність, "чистота" і т.д.).
Саме тому на взаємну торгівлю між промислово розвиненими країнами
Заходу припадає вже майже 60% обороту світової торгівлі. Найбільше зріле
економічне інтеграційне угруповання сформувалося саме в Західної Європі,
тоді як міцність між країнами, що розвиваються, дуже невелика і схильна
впливу політичних і кон'юнктурних економічних коливань.
Сучасний етап розвитку зовнішньоекономічних зв'язків характеризується
їхній багатовидністю.
Товарні потоки або товарообмін. Нові тенденції економічної взаємодії
держав, зміни структури міжнародних економічних зв'язків виявляється
особливо яскраво в зовнішній торгівлі товарами, а також у масштабах і
структурі міжнародних транспортних повідомлень, що забезпечують реалізацію
сформованих зовнішньоторговельних зв'язків. Одна з важливих особливостей
сучасного етапу світового економічного розвитку - більш високі, чим у
промислового виробництва темпи росту міжнародної торгівлі. У 1995 р.
вартість товарного експорту склала 4875 млрд долл. , експорту послуг -
1230 млрд долл.
На 25 ведучих країн припадало 85,3% світового експорту і 83,8%
імпорту. По деяким із них ці показники склали: Німеччина - 11,6% і 10,7%,
Франція - 6,0% і 6,3%, Великобританія - 5,2% і 5,8%.
Незважаючи на процес утягування, що прискорився, національних економік
у систему міжнародної торгівлі, світовий товарообіг відрізняється високою
територіальною концентрацією - на п'ять найкрупніших експортерів припадає
майже половина об'єму світового товарообігу. У той же час відбувається
певна просторова дисперсія товарних потоків - сумарна частка головних
потоків (кожний більш 1% світового зовнішньоторговельного обороту) складала
в 1970 р. 29,3%, у 1980 р. - 26%, у 1995 р. - 20%. Одночасно відбуваються
певні зміни пропорцій між потоками (табл.7).
Цікаво відзначити, що серед головних товаропотоків переважають зв'язку
між країнами, що сусідять, хоча їхня питома вага в товарообігу і
знижується. Серед 15 головних міжкражїнних взаємодій - дев'ять сусідські,
що зв'язано з особливостями інтеграційних процесів: принципова однотипність
складних багатогалузевих господарств розвинених країн не тільки не
перешкоджає грузоообміну, а навіть є типологічною ознакою інтеграції.
Таблиця 7
|Країни-партнери | 1980 р. | 1995 р. |
| Німеччина - Франція | 2,1 | 1,6 |
| Німеччина -Великобританія | 1,2 | 1,6 |
| Німеччина - Італія | 1,4 | 1,0 |
| Франція - Італія | 1,2 | 1,0 |
| США - Великобританія | 1,3 | 0,8 |
| Німеччина - Бельгія | 1,3 | 0,6 |
| США - Німеччина | 1,2 | 0,6 |
| Нідерланди - Бельгія | 1,0 | 0,6 |
Співвідношення головних міжкраїнних товаропотоків
( у % до світового підсумка)
Для більшості країн світу міжнародний товаробмін залишається основною
формою зовнішньоекономічних зв'язків. Ступінь участі в географічному
поділі праці, або так називану відкритість економіки, відбиває показник
обміну експорту й імпорту товарів і послуг, віднесений ВВП або до
чисельності населення. Жодна навіть сама розвинена в економічному
відношенні країна не може ефективно робити усі види споживаної продукції .
Ступінь втягненності в міжнародний поділ праці залежить у першу чергу від
рівня розвитку продуктивних сил. Тому промислово розвинені країни займають
головні позиції в міжнародному товарообігу, спеціалізуючись головним чином
на постачаннях продукції високої технології - машин, електронного
устаткування, продукції фармацевтики і тонкої хімії.
Таблиця 8
Динаміка експортної квоти промислово розвинених країн (% до ВНП)
|Країни | 1970 р. | 1995 р. |
| Італія | 15,4 | 25 |
| Франція | 16,3 | 26 |
| Великобританія | 23,2 | 29 |
| Німеччина | 21,2 | 33 |
| Швеція | 24,1 | 35 |
| Нідерланди | 44,8 | 59 |
Для визначення ступеня утягнутості господарства тієї або іншої країни
в світогосподарчу систему частіше усього використовують так називану
експортну квоту господарства - показник, обумовлений як відношення вартості
експорту товарів і послуг до валового внутрішнього продукту в порівняних
цінах (табл.8). Експортна квота за 1975-1995 р. виросла з 12% до 22%, по
товарному експорті (без палива) із 8% до 13%, по експорті послуг із 1,5% до
3%. У світовому експорті зросла доля продукції машинобудування,
автомобілів, електронного устаткування, хімікаліїв, текстильних виробів,
обробленої деревини, папери, скоротилася доля кольорових металів, стали,
продовольчих товарів.
Список використаної літератури:
1. Экономическая география зарубежных стран. /С.И.Ледовских,
М.С.Рожин/, М., 1982
2. Кузнецов А.П. Хрестоматия по экономической географии зарубежных
стран, М., 1985
3. Липец Ю.Г. и др. География мирового хозяйства. Учебное пособие для
вузов. - М., Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999
4. Родионова И.А. Экономическая география отдельных зарубежных стран. -
Донецк, 1992
