Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития

Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития

Підгалузі харчової промисловості є важливою ланкою АПК України, поєднуючих

виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів рослинного

походження з реалізацією готової продукції і основні обслуговуючі ланки

комплексу підприємства і організації. Рослинні сільськогосподарські ресурси

можна поділити на дві групи. Перша об’єднує виробництва, що займаються

вирощуванням сировини для харчової промисловості, інша — для легкої.

Найбільш характерні такі спеціалізовані рослинно-промислові комплекси:

зерно промисловий, бурякоцукровий, плодоовочеконцервний, маслобойно-

жировий, виноградарсько-виноробний, льнопромисловий і ефирномасличний.

Ведуче місце в складі АПК України займає зерно-промисловий комплекс. Він

об’єднує галузі, що займаються виробництвом зернових, їхньою заготівлею,

переробкою, обслуговуванням сільськогосподарського і що переробляє ланок.

Сільськогосподарська ланка уявлена вирощуванням зернових культур.

Хлібоприймальні підприємства здійснюють заготівлю і зберігання зерна. В

склад ланки ,що переробляє входять мукомольно-круп*яні, комбікормові і

хлібопекарні виробництва.

Основу комплексу складає зернове господарство . Зерновим культурам належить

важлива роль в усіх областях України, особливо в областях Степової і

Лісостепової зон. Навіть в Закарпатській і Івано-франківській областях, де

частка зернових культур є самою низькою в Україні, вони займають біля 40%

посівних площ.

Головна зернова культура в Україні — озима пшениця. Найбільш сприятливі

грунтово-кліматичні умови для її вирощування склалися в областях Степовій і

Лісостеповій Зон, де ця культура займає половину площ, відведених під

зернові. В областях Полісскої зони питома вага посевів озимої пшениці

значно нижче.

Важливою зерновою культурою є озиме жито. Ця культура займає друге місце

(після пшениці) за розмірами посівних площ під озимі. Основні райони

вирощування озимого жита знаходяться на Полісся і в західних областях

Лісостепової Зони.

Велике продовольче значення мають гречиха, просо і рис, хоча в структурі

посівних площ зернових культур вони займають лише біля 5%.

Гречиха є однією з найціннійших круп*яних культур. На її розміщення впливає

підвищена потреба цієї рослини в волозі. Тому основні площі посевов гречихи

зосереджені на Полісся і в Лісостепі і зовсім зникають в південному Степі.

Просо в Україні є однією з страхових культур завдяки пізнім рядкам сева.

Воно відноситься до посухостійким круп*яним і дасть відносно високі урожаї,

особливо в засушливі роки. Основні посіви його розміщені в Лісостеповій, а

також в північних і центральних областях Степовий зони.

Новою для України зерновой культурою є рис. В Україні його вирощують тільки

на поливних землях, де він дасть високі і стабільні урожаї. Зрошувальна

Меліорація в південній частині України сприяла розширенню його посівов.

Зернове господарство має важливе значення і для розвитку тваринництва.

Фуражне зерно складає більш 40% валового збору зернових культур. Основними

зернофуражними культурами в Україні є ячмінь, овес, кукурудза і зерно

бобові — горох, віка, люпін. Такі культури, як ячмінь, кукурудза і горох,

використовуються і для продовольчих мети. Яровий ячмінь вирощують в усіх

областях України. Зерно ячміня має високі кормові якості, використовується

також як сировина в пивовареній промисловості, фармацевтичній,

хлібопекарній, спиртовій і кондитерській галузях.

Кукурудзі належить важлива роль в забезпеченні тваринництва кормами ,що

концентрувалися. Найбільші посівні площі під цією культурою розміщені в

областях Лісостепової і Степової зон. Вирощують кукурудзу також на

Закарпатті і Прикарпатті.

Промислова ланка зерно промислового комплексу забезпечує зберігання і

переробку зерна. Основними галузями зерно промисловості ,що переробляє є

мукомольно-крупяная, комбікормова і хлібопекарна. Продукція зернового

господарства транспортабельна. Тому підприємства, що виробляють

хлібопродукти, містяться в місцях їхнього споживання. Потужні підприємства

по виробництву борошна і хліби розміщені в Києві, Одесі, Харкові,

Дніпропетровськові, Донецьку, Львові і інших більших містах (рис. 46).

Хлібозаводи є в усіх середніх і малих містах, селищах міського типу і

більших селі. Розвиток мукомольної і хлібопекарної промисловості залежить

від потреб в хлібопродуктах.

В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі природні

умови для вирощування цукрового буряка, забезпеченість трудовими ресурсами

і навики населення. Найважливими його ланками є сільськогосподарське

(вирощування цукрового буряка) і (виробництво ,що переробляє цукру).

Значення цукрового буряка передусім в тому, що вона є основним джерелом

виробництва цукру, а також важливим чинником зміцнення кормовий бази і

підвищення культури хліборобства.

В Лісостепі розміщене більш ѕ посевов цукрового буряка. Частка їх в

посівних площах досягає 9-II%. Середня урожайність в останні роки

коливається в кордонах 300 — 320 ц/га. Найбільшими виробниками цукрового

буряка є Вінницька, Черкаська і Полтавська області, що дадуть біля 25%

загального проведення цієї культури.

Розвиток бурякосіяння в Україні спирається на потужну технічну базу

цукрової промисловості. Всього в Україні діє 194 цукрові заводи, що

переробляють в середньому за рік біля 44.0 млн т буряка. В середньому за

добу один цукровий завод переробляє 2.3 тис т цукрового буряка. Обсяг

випуску цукру-піску складає біля 3.5 млн т.

Найбільшими в Україні виробниками цукру-піску є Вінницька, Хмельницька,

Черкаська, Полтавська, Одеська і Кіровоградська області. Виробництво цукру-

рафинада зосереджене в основному в Одесі, Черкасах, Бердичеві, Ходорове і

Вінниці. Деякі цукрові заводи суміщають виробництво цукру з виробництвом

молочних консервів, спирту, лимонної кислоти і кормових дріжджів. Такі

підприємства називаються цукровими комбінатами.

В склад плодоовочеконцервного комплексу України входить вирощування овочів,

фруктів і ягод, підприємства концервної і плодоовочеконцервної

промисловості, а також обслуговуючі і допоміжні підприємства.

Овочеводство розповсюджене по всій території України, але рівень його

концентрації і спеціалізації в різних регіонах різний. На Полісся,

наприклад, вирощують здебільшого огірки, морква, столовий буряк і капусту,

в Лісостепі — огірки, помідори, цибуля, в Степі — помідори, перець,

баклажани. Самая більша концентрація посівов овочевих культур в тих

господарствах, що входять в склад сировинний зони концервного заводу, а

також розміщені навколо більших міст.

Важлива роль в постачанні населення міст свіжими овочями в міжсезонний

період належить парниково-тепличним господарствам. Найбільші площі

закритого ґрунту відводяться під овочі в Криму, навколо Києва, Харкова,

Донецька, Одеси, Львова.

Садівництво розвивається по всій території України. Тут розповсюджені такі

плодово-ягідні культури: яюлука, груші, сливи, вишні, черешні, полиниця,

малина. В південних районах вирощують абрикоси, персики, инжир. Особливо

сприятливі умови для садівництва склалися в Криму, Переднестровье, в

південному Степі і Закарпатті.

Більша частина овочів, фруктів і ягод споживається в свіжому вигляді, а

інша надходить на що переробляють підприємства для виробництва консервів.

Найбільш розвинута плодоовочеконцервная промисловість в Криму, Херсонській

і Одеській областях, що виробляють біля 40 Ёо всіх плодоовочевих консервів.

В Україні склалася певна спеціалізація в виробництві плодоовочевих

консервів. Що переробляють підприємства Центру і Заходу виробляють в

основному фруктові консерви, а Південний район спеціалізується на

виробництві томатних консервів.

В склад виноградно-виноробного комплексу входить виноградарство, промислова

переробка винограда, а також підприємства, обслуговуючі ці галузі. Кінцевою

продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік,

коньяки, що виготовляють з технічних сортів винограда. З відходів переробки

одержують різні кислоти, чинбарні речовини, спирт.

Загальна площа виноградних насаджень в 1990 р. Склала 176 тис. га. Основні

їхні масиви розміщені в Степовій зоні. Найбільшою концентрацією

виноградників характеризується зона передгорних і гірських районів Криму,

де створені великі спеціалізовані господарства. Основними виноробними

областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська і Закарпатська. Тут

зосереджене більш 90% виноградних насаджень України.

Виноград — малотранспортабельний продукт, тому виробництва первинної його

переробки розміщені поблизу від сировинних баз. Промислову переробку

Страницы: 1, 2