Валютна система: України, світу, та Європи
p align="left">Метою ЄВС було досягнення валютної стабільності та ство-рення єдиної валюти, вирівнювання основних економічних пока-зників та уніфікація економічної політики, розроблення та впро-вадження засобів колективного регулювання валютної сфери, стабілізація економічного становища країн -- членів ЄВС. У зов-нішньому плані -- це створення західноєвропейського валютного полюсу у полі центричній валютній системі.Створення цієї регіональної валютної системи викликане, по-перше, взаємною зростаючою залежністю економік цих країн, а по-друге, кризою Бреттон-Вудської валютної системи. ЄВС в основно-му використовувала елементи валютного регулювання, що були ра-ніше напрацьовані практикою співробітництва між центральними банками країн Західної Європи. За задумкою ініціаторів ЇЇ створення (Франція та Німеччина), ЄВС повинна була стати зоною європейсь-кої валютної стабільності на противагу Ямайській валютній системі та захистити «Спільний ринок» від експансії долара США, витісни-вши його з міжнародних розрахунків у Західній Європі.Механізм ЄВС містив три елементи: європейська валютна одиниця -- ЕКЮ; режим суміс-ного коливання валютних курсів -- «суперзмія»; Європейський фонд валютного співробітництва.
Центром цієї системи була європейська валютна одиниця -- ЕКЮ, яка замінила європейську розрахункову одиницю -- ЕРЕ. Від ЕРЕ ЕКЮ успадкувала побудову за принципом «стандартно-го кошика». Частка кожної національної валюти у цьому «коши-ку» залежала від питомої ваги валового внутрішнього продукту країни у сукупному ВВП ЄЕС. Виходячи з цього визначалися ва-лютні компоненти ЕКЮ та питома вага національних валют у «кошику» ЕКЮ. Вона стала базою встановлення курсових спів-відношень між валютами країн -- членів ЄВС, засобом розра-хунків між їх центральними банками, а також розрахунковою одиницею у спеціалізованих установах та фондах ЄЕС.
У рішенні про створення ЄВС передбачалось, що ЕКЮ стане:
1) основою для розрахунків у межах механізму, що визначаєвалютні курси;
основою для визначення показника коливань курсу будь-якої з грошових одиниць, що входять у цю систему, від середньо-го показника;
засобом здійснення валютних інтервенцій, укладення угод та надання кредитів;
засобом розрахунків між центральними банками країн-членів, а також між валютними органами ЄЕС;
реальним резервним активом.
На відміну від СДР, які не мають реального забезпечення, емі-сія ЕКЮ забезпечувалася наполовину золотом та доларами та національними валютами країн -- членів ЄВС. Технічно випуск ЕКЮ було здійснено у вигляді записів на рахунках центральних банків країн -- членів ЄВС у Європейському фонді валютного співробітництва. З 1 січня 1999 р. замість ЕКЮ в безготівковий обіг 11 країнами було запроваджено євро.
Другим елементом ЄВС була система сумісного коливання валютних курсів. Для кожної грошової одиниці країн-членів до початку дії ЄВС було встановлено центральний курс відносно ЕКЮ, на основі якого були визначені двосторонні паритети всіх валют, що брали участь у системі. Припустимими межами коли-вань курсів від центрального були ± 2,25%, для Італії ± 6% з ура-хуванням нестабільності її валютно-фінансового становища. Під-тримка узгоджених курсів здійснювалася шляхом валютної інтервенції з боку центральних банків країн -- членів ЄВС. Правила цих операцій передбачають використання валют країн-членів поряд із доларами США.
На противагу політиці США, спрямованій на прискорення де-монетизації золота, та на відміну від Ямайської валютної системи ЄВС використовувала золото як часткове забезпечення ЕКЮ. Країни -- учасниці ЄВС орієнтувалися на ринкову ціну золота для регулювання емісії ЕКЮ та обсягу резервів у Європейському фонді валютного співробітництва (20% золотодоларових резервів країн-членів) . Уведення механізму підтримки валютних курсів та використання системи валютних інтервенцій обумовили необ-хідність створення системи коротко- та середньострокового кре-дитування, яка включає:
систему кредитування типу «своп», що існувала у межах двосторонніх відносин між центральними банками. Операції своп здійснюються банками тих країн, курси валют яких досягли межі взаємних коливань. Кредит має бути погашеним протягом 45 днів після закінчення місяця, в якому його було надано;
фонд короткострокового кредитування. Для кожної країни визначені величина внеску у цей фонд та обсяг припустимого кредиту. Кредити надаються на строк від трьох до шести місяців з правом пролонгації до дев'яти;
фонд надання середньострокових кредитів (від двох до п'яти років).
Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний із трансформацією ЄВС у Європейський валютний союз, який пе-редбачає утворення спільного для країн -- членів ЄС Європейсь-кого центрального банку та заміну національних валют спільною єдиною валютою -- євро.
Маастрихтська угода 1992 р. визначила три етапи станов-лення ЄВС.
Перший етап (липень 1990 р. -- грудень 1993 р.):
повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС;
завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС;
розроблення заходів щодо зближення (конвергенції") ряду економічних параметрів для країн-членів.
Другий етап (січень 1999 р.):
-- створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком;
установлення фіксованого курсу для валют країн -- членів ЄВС між собою, а також відносно ЕКЮ;
емісія єдиної грошової одиниці;
проведення єдиної валютної політики країнами -- чле-нами ЄВС.
У травні 1998 р. на самміті Євросоюзу було визначено 11 країн, які відповідають критеріям участі в Економічному і валютному союзі. Це -- Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія. Саме ці країни з 1 січня 1999 перейшли до використання в безготівко-вому обігу спільної валюти -- євро. З різних причин добровільно утрималися від приєднання до євро Великобританія, Швеція і Да-нія, а економіка Греції не відповідала жорстким економічним кри-теріям. Для повноправної участі в цьому економічному та валют-ному союзі було визначено такі фіксовані показники:
--дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;
державний борг не повинен становити більш як 60% ВВП;
річна інфляція не може бути вищою, ніж плюс 1,5-процентних пункти до середнього рівня інфляції у трьох країнах ЄС з найбільшою стабільністю цін;
середнє номінальне значення довгострокової процентної ставки не повинно перевищувати плюс 2-процентні пункти до середнього рівня цих ставок у трьох країнах ЄС з найбільшою стабільністю цін.
Нині країни ЄС вступили у третій етап утворення ЄВС. Ста-ном на 1 січня 1999 р. було зафіксовано валютні курси націо-нальних валют. Фінансові безготівкові операції з цього періоду можуть здійснюватися як у євро, так і в національній валютіМатеріалізація євро відбудеться лише 1 січня 2002 року -- цього дня єдина валюта з'явиться у готівковому грошовому обігу.[3,с.78]З 1 липня 2002 р. в обігу залишається єдина європейська ва-люта -- євро. За стабільність єдиної грошово-кредитної політики ЄВС відповідає Європейська система центральних банків, до якої входять ЄЦБ І центральні банки країн-учасниць. Фактично гро-шово-кредитна політика країн -- учасниць ЄВС утратила само-стійність відтоді, коли центральні банки цих країн взяли зобо-в'язання, використовуючи відповідні ринкові інструменти, забез-печити фіксовані двосторонні обмінні курси за станом на 31 груд-ня 1998 р., тобто національні валюти стали деномінаціями євро.
Основними перевагами введення єдиної валюти є:
-- зменшення операційних витрат;
розширення фінансових ринків;
зростання їх ліквідності;
зменшення валютних ризиків;
.-- спрощення міжнародних фінансових операцій;
-- зростання конкуренції.
Усі ці переваги сприятимуть подальшому розвиткові міжрегі-онального співробітництва, а спільна валюта євро має підстави отримати статус резервної та стати конкурентоспроможною щодо долара США.
Таким чином, найважливішими наслідками запровадження єв-ро найближчим часом стануть:
розширення можливостей економічного співробітництва завдяки вирівнюванню умов торгівлі;
зростання економічної конкуренції у результаті спрощення порівняння результатів виробництва продукції, уніфікації бухга-лтерської звітності та аналізу;
запровадження єдиного масштабу цін;
ліквідація курсових втрат і ризиків під час здійснення еко-номічних операцій;
-- зменшення операційних витрат на конверсійні операції тощо. Ці позитивні наслідки стануть реальними за умови послідовного проведення Європейським центральним банком загальної монетар-ної політики, яка стає все важливішим елементом впливу на розви-ток економіки та підтримання фінансової стабільності Союзу.
Список використаної літератури:
1. Гроші. Фінанси. Кредит.:Навчально-методичний посібник. - 2-е видання, перероблене і доповнене. - К.: ЦУЛ, 2002. - 336с.
2. Гроші і кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. І доп./ М.І.Савчук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг.ред. М.І.Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598с.
3. Васильченко З.М. Міжнародні платіжні розрахунки в евро // Фінанси України. 1999. - №2, ст.78 - 81
