Управління фінансами в Україн

Управління фінансами в Україн

2

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Заочне відділення факультету менеджменту і фінансів

Кафедра економічної теорії

Контрольна робота

курсу: „Фінанси”

Тема: „Управління фінансами в Україні”

Виконала: Лавруша Олена Григорівна

Група: ОіА - 05 - 1з

Номер залікової книжки:

Дата здачі на перевірку:

Перевірив: Антипенко Євгеній Юрієвич

Дата перевірки:

Запоріжжя 2007

Контрольна робота 28с., джерел літератури 5.

Питання управління фінансами в нашій державі на сьогоднішній день є дуже актуальне. У першому питанні у розглянула поняття фінансів та фінансової системи. Фінанси - це економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів. У другому - поняття управління фінансами. Управління державними фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

У третьому - органи управління фінансами: Міністерство фінансів, до якого входять: Контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата, Комітет нагляду за страховою діяльністю, Аудиторська палата.

У четвертому питанні я розглянула методи управління фінансами.

Вплив на фінансові відносини здійснюється за допомогою спеціальних методів: фінансового прогнозування, фінансового планування, фінансового регулювання, фінансового контролю.

Ключові слова: Фінанси, управління фінансами, податки, фінансове прогнозування, фінансове планування, фінансове регулювання, фінансовий контроль.

ПЛАН

• Вступ 4
• 1. Фінанси та фінансова система 6
• 2. Поняття управління фінансами 10
• 3. Органи управління фінансами та їх функції 13
• 4. Методи управління фінансами 18
• Висновок 27
• Література 28

Вступ

Управління як діяльність існувало протягом усієї нашої історії. Можна сказати, що управління існувало певною мірою відтоді, як у людей виникла потреба у спільній праці. Коли треба було збирати податки, створювати армію, годувати людей, які самі не виробляли харчів, тоді постала певна форма управлінської діяльності.

Управління в економіці - це свідоме спрямування економічних і соціальних процессів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. При цьому визначальними є фактори: дія об'єктивних економічних законів, вплив приватних, колективних і державних інтересів, потреби суспільства.

Світовий досвід переконує, що в основі успіхів прогресу завжди лежать безпосередні економічні інтереси людини, дисципліна і порядок, чітка система організації та управління процесами капіталотворення, формування фондів негромадження і споживання.

Сучасний бізнес - це високоорганізована й ефективно функціонуюча система дій підприємців незалежно від форм власності й господарювання в ринковій економіці демократичного суспільства. Ця система нічого спільного не має з хаотичною базарною економікою, що переважає нині в пострадянських країнах.

У високорозвинутих країнах регулюючий механізм об'єднує як ринкову кон'юнктуру, так і регулюючі функції держави через банківсько-фінансову, монетарну, кредитну, бюджетну, страхову, митну, антимонопольну, податкову політику.

До розуміння потреби у державному регулюванні економічних перетворень прийшли в останні роки керівники і нашої держави. Проте цього не скажеш про значну частину підприємців, які ратують за повне усунення держави від регулювання ринкових відносин і за ліквідацію інституцій державного контролю.

Отже, необхідно визначитися, яке державне управління потрібне економіці України та яке місце в цьому процесі повинен займати державний фінансовий контроль.

1. Фінанси та фінансова система

Фінанси є неминучим атрибутом, як організації підприємницької діяльності, так і держави. Необхідність фінансів зумовлена об'єктивністю товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну, національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і держави фінанси, як і економічна система загалом, набувають національних ознак. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей.

Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні.

За формами організації фінанси мають три рівні:

- фінанси загальнодержавні;

- фінанси підприємств і їх галузей;

- фінанси населення.

Фінанси держави і підприємств забезпечують виконання функцій державою і підприємством або керівництвом галузі.

Матеріальною основою фінансів є національне виробництво. Основою загальнодержавних фінансів є бюджет, тобто виражений в грошових сумах розклад майбутніх прибутків і витрат держави, який складають щорічно. Соціально-економічну природу бюджету держави, його роль в економічному і політичному житті країни структуру прибутків і витрат визначає характер державного суспільного устрій.

Система фінансів в Україні тільки з 90-х р.р. почала формуватися як національна. До того часу вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від його фінансової політики. Характер фінансової системи в той час відображав характер самої системи господарювання і був витратним і неефективним. Екстенсивні методи господарювання, відсутність стимулів до високоефективного праці приводили до збитковості підприємств в промисловості і господарств в агропромисловому комплексі. Такі підприємства постійно субсидувалися з бюджету за рахунок більш ефективних підприємств, що підривало будь-який інтерес до добросовісного відношення і продуктивного труда. Регіональні бюджети і фонди розвитку підприємств формували по нормативах, певними центральними відомствами. Ними ж регламентували і використання цих фінансових ресурсів. Фінансова система формувала споживчу психологію виробників, відчужувала від підприємницької ініціативи, від уміння ризикувати під час створення нових виробництв, від потреби цінити кошти, ресурси, розраховувати витрати на виробництво.

Незалежній Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему, яка б була позбавлена всіх негативних меж попередньої, яка б стимулювала високоефективний труд, ліквідувала будь-яку форму експлуатації людини, яка стала б знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого суспільства, підйому життєвого рівня народу. Необхідність національної фінансової системи обумовлює державна самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу

Перехід економіки України до ринкового типу і перші кроки до створення національної фінансової системи показують, що держава орієнтується на посилення економічної незалежності, підприємницької діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових розрахунках.

Бюджетна система складається з двох частин:

- прибуткової;

- витратної

Перша частина забезпечує акумуляцію коштів через систему податків, інша - розподіл акумульованих коштів на виробничі, соціальні і державні потреби.

Інструментом формування прибуткової частини бюджету є система податків.

Податки - це обов'язкові платежі, що нормуються до державного або місцевого бюджету, які вносять окремих осіб, підприємства, організації і установу.

Податки розділяють на прямі і непрямі. До прямих податків належать податки з прибутку (прибутковий податок), спадщини, землі, будівель і тому подібне. До непрямих - мито, податок на додану вартість, акцизи і інші. Податкова система є основою формування державного бюджету і податкової політики.

Податкова політика має велике значення для фінансової системи загалом, оскільки від її гнучкості залежить вплив фінансової системи на виробництво, зокрема на стимулювання виробництва. Для сбалансування економічної системи найкращої є така система оподаткування, в якій відносно зростає частка прямих податків і меншає частка непрямих.

Витратну частину бюджету визначають суспільні і державні потреби, які можуть формувати в різних співвідношеннях таку структуру витрат:

- на народне господарство;

- на соціально-культурні заходи і науку, на управління;

- на оборону,

- інші. (4)

2. Поняття управління фінансами

В умовах глобалізації економіки наявність ефективної системи управління державними фінансами (далі - система управління фінансами) має фундаментальне значення для забезпечення стабільності національної бюджетної системи, а також загальної фінансової безпеки та стійкого економічного зростання кожної країни. Вона займає провідне місце в системі державного управління. Принципи і механізми, що лежать в її основі, є, з одного боку, фактором соціально-економічного розвитку країни, з іншого, - ефективним інструментом державного регулювання. (5) У Великому тлумачному словнику слово "управляти" означає спрямовувати діяльність, керувати, направляти діяльність кого-небудь, чого-небудь. Тому управління - це процес впливу на кого-небудь або що-небудь. Крім того, слово "управління" поєднують з діяльністю органів влади, керівних органів тощо.

Страницы: 1, 2, 3, 4