Розвиток законодавства з фінансового ринку у країнах з розвинутою економікою
p align="left">Права акціонерів у Німеччині закріплені у Законі про акціонерні товариства, в якому обумовлюється право акціонерів на отримання інформації про діяльність товариства від Ради директорів. Усі німецькі акціонерні товариства зобов`язані публікувати річний звіт, що має обов`язково містити звітність про прибутки і збитки, баланс, опис діяльності за рік, звіт Спостережної ради і пропозицію Ради директорів про розподіл чистого прибутку.СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ
У рамках чотирирівневої структури контролю та нагляду за фондовим ринком (федеральні органи -органи біржового нагляду федеральних земель -комітети з контролю на фондових біржах -управління внутрішнього контролю комерційних банків та інших учасників ринку) налагоджена взаємодія на кожному рівні при чіткому розподілі функцій.
У зв`язку з особливостями організації ринку значна роль у регулюванні фондового ринку належить :
- Земельним органам нагляду за біржами;
- Органам регулювання банківської діяльності.
Відомства по нагляду за ринком:
- Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами BAWe;
- Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ(BAKred)
- Земельні органи біржового нагляду;
- Біржові органи по нагляду за торгівлею HUST.
(Див. «Рівні нагляду за біржовою діяльністю у Німеччині», додаток 1)
Представниками земельних урядів на біржах є призначені державні комісари.
Основні функції і повноваження земельних наглядових установ:
- Дозвіл на відкриття і закриття бірж (§ 1 ст.1 Біржового закону);
- Правовий нагляд за біржею ( §1 ст.2 Біржового закону)
- Залучення і відкликання курсових маклерів та їх заступників (§30 Біржового закону);
- Нагляд за ринком на біржі (§ 1 ст2 Біржового закону)
- Нагляд за платоспроможністю маклерів(§ 8а Біржового закону);
- Нагляд за палатою курсових маклерів.
Традиційно регулювання ринку цінних паперів у Німеччині було децентралізоване і здійснювалося спеціальними земельними органами (Див. «Механізм взаємодії між органами з нагляду», додаток№2 )
Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ (BAKred)
Завдання :
- Забезпечення функціонування кредитної системи;
- Нагляд за платоспроможністю банків;
- Видача ліцензій на здійснення банківської діяльності , ліцензія керівника банку;
- Дотримання принципів по власному капіталу і ліквідності кредитних інститутів;
- Контроль дотримання обов`язків кредитних інститутів по реєстрації, звітності і наданню інформації;
- Планові та спеціальні ревізії.
- Повноваження :
- Грошові штрафи у випадку порушення законодавства;
- Звільнення з посади керівників банків;
- Скасування ліцензії на здійснення банківської діяльності;
- Інші заходи.
У загальновживаній термінології для позначення організації внутрішнього нагляду використовується спеціальне поняття -коплайнс. У широкому значенні під ним розуміється порядок ведення фондових операцій у відповідності з чинним законодавством; у вузькому -це система заходів, за початкованих на солідарній і довірчій взаємодії клієнтів,банку та його працівників, які забезпечують захист інвесторів у рамках прийнятих законів та інших нормативних актів.
Оскільки у комерційних банків існують широкі можливості обміну між співробітниками конфіденційною інформацією, яка може бути використана з корисливою метою, головна функція комплайнс полягає в управлінні інформаційними потоками та контролі за належною поведінкою службовців, зайнятих операціями з цінними паперами. Для цього у банках створюються спеціальні підрозділи( контрольні служби), безпосередньо підпорядковані керівництву.
До компетенції таких служб входить збирання та накопичення нерозкритої інформації, яка здатна стати об`єктом зловживань співробітників при укладенні угод та здійсненні операцій, до яких така інформація має відношення. Певною мірою контрольні служби виконують функції підрозділів внутрішньої фінансової безпеки та управління організацією роботи банку .
Управління (відділи) комплайнса комерційних банків та інших учасників фондового ринку Німеччини поки-що тільки формуються, хоча у великих банках вони існували ще до прийняття Закону про торгівлю цінними паперами. У не великих банках та в учасників ринку функції цих підрозділів виконують служби внутрішнього аудиту. Перед згаданими підрозділами ставиться завдання забезпечити таку організацію інвестиційної діяльності, яка перешкоджала б виникненню конфліктів інтересів сторін, які беруть участьу ній.
Функції та завдання регулюючого органу. Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами( BAWe)
Основні завдання:
- Переслідування інсайдерської діяльності;
- Нагляд за ринком капіталів;
- Депонування проспектів емісій.
Мета :
- Розвиток торгівлі цінними паперами шляхом регулювання та нагляду за фондовим ринком;
- Нагляд за торгівлею цінними паперами з метою захисту інвесторів.
Функції:
- Контроль інсайдерської торгівлі ;
- Перевірка дотримання обов`язків по розкриттю інформації і публікації матеріалів;
- Нагляд за дотриманням правил поведінки на фондовому ринку;
- Міжнародне співробітництво.
Повноваження :
- Грошові штрафи;
- Кримінально-правові норми.
3.2РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНККУ НІМЕЧЧИНИ
Єдина грошова система Німеччини склалася в 1870-ті роки, коли після проголошення імперії була введена грошова одиниця -рейхсмарка з золтим вмістом 0,358423 г, що ознаменувало початок золотого монометалізму. До цього на території держави існувало 7 монетарних систем: срібний монометалізм в Північній (талер) і Південній(гульден) Німеччини, золотий талер в Бремені, золоті монети -фрідрігсдори, луїдори, пістолі і дукати, які обертались із змінним курсом по відношенню до срібла. Крім того були в обігу банкноти і паперові гроші. Перші паперові гроші випустила Саксонія , а в 1772 р. тут війшли в обіг казначейські білети -від 1 до 100 талерів на загальну суму1,5 млн. В 1856 р прусія почала випускати паперові гроші з виокристанням багатобарвного друку.
В 1875 р. почав функціонувати Рейхсбанк (Reichsbank) -центральний емісійний банк, якому вдалось одержати відносну монополію на випуск грошей лише після Першої світової війни і абсолютну -в 1935 р. До Першої світової війни паралельно з Рейхсбанком функціонували ще кілька емісійних банків.
Перша світова війна привела до дуже глибокої фінансової кризи і найвищого рівня інфляції за всю історію Німеччини. Керівництво країни змушене було відмовитись від золотомонетного стандарту тому що необхідні були постійні емісії для проведення воєних кампаній . Військові витрати склали 150 млрд марок. В результаті до кінця війни грошова маса перевищувала довоєнні цифри в 5 разів. Ціни зросли приблизно в 2 рази.
Поразка у війні вимагала ще більшої кількості грошей. Країни-переможниці наклали репарації в розмірі 132 млрд золотих марок, які необхідно було виплатити в короткий термін. Емісія після війни привела до того, що до червня 1923 р грошова маса збільшилась приблизно в 90 разів, ціни -в 180 разів, а курс долара -в 230 разів. Так один долар в червні 1921 р дорівнював 65 марок, а липні 1922р -420, в січні 1923 р. -7260, а в червні 1923 -100000, в жовтні 25млрд, в листопаді -4,2 трлн марок. В забепеченні репараційних сумпереможці з Німеччини все що, було цінного, а в 1923 р. франко-бельгійські війська окупували Рурську область, яка давала 90% вугілля і 50% металу Німеччини, щоб беперешкодно вивезти продукцію цих галузей. Рейхсбанк продовжував друкувати гроші і до кінця 1923 року об`єм паперових грошей досяг майже 500 квінтиліонів марок, а на чорному ринку курс долара склав 10 трлн рейхсмарок.
Історія Німеччини того часу знає унікальні приклади цін. Хлібина коштувала 430 млрд марок (0,29 марки до війни). Для оплати елементарних послуг було необхідно мати буквально мішки готівкових грошей,які вже наступного дня втрачали свою цінність ситуація вимагала грошової реформи.
В кінці 1923 р. була введена нова валюта -рентна марка, випущена Рентним банком. Вона обмінювалась у співвідношенні 1:1 трлн рейхсмарок і на сорок процентів забезпечувалася золотом та іноземною валютою. В перехідний період паралельно функціонували два емісійних банки -Рентний і Рейхсбанк. Капіталом Рентного банку було не золото, а боргові зобов`язання його засновників -власників сільськогосподарських земель, промисловців, торговцій і власників банків. Забезпеченням цих зобов`язань були закладні листки і облігації чотирьох процентної вартості їх підприємств. Однак зобов`язання засновникыв банку, як ы банкноти. Обыковувались в золотих марках. Ресурси склали 3,2 млрд марок. З них 1,2 млрд. кредитувались уряду для покриття його заборгованості Рейхсбанку і збалансування бюджета. Така ж сума передавалась Рейхбанку для кредитування приватних господарств, а залишкові марки залишались в резерві. Після завершення грошової реформи в серпні 1924 р і вилучення по мірі погашення заборгованості рентних марок із обігу Рентний банк перестав існувати, його функції передались реорганізованому Рейхсбанку.
