Податковий облік і звітність

p align="left">Імпортери (замовники) для одержання марок акцизного збору подають до податкового органу: заявку-розрахунок на придбання марок, яка складається у трьох примірниках, один з яких передається митним органам для оформлення вантажної митної декларації; платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки акцизного збору та сплату податку; оригінал та копію зовнішньоекономічного договору (контракту), відповідно до якого в Україну вводяться алкогольні напої та тютюнові вироби; ліцензії на право здійснення імпортних операцій та оптової і роздрібної торгівлі.

Замовники алкогольних напоїв та тютюнових виробів з використанням давальницької сировини, а також імпортери цих товарів (включаючи громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи) зобов'язані зареєструватися в податкових органах за місцезнаходженням та отримати марки акцизного збору для маркування товарів. Придбані марки акцизного збору передаються імпортерами (замовниками) іноземним виробникам для маркування імпортованих підакцизних товарів у процесі їх виробництва. Якщо імпорт підакцизних товарів здійснюється імпортером регулярно, то продаж марок акцизного збору для введення наступної партії виробів здійснюється після подання податковій адміністрації копії ввізної вантажної митної декларації про ввезення попередньої партії товарів і копії платіжних документів про сплату акцизного збору в повному обсязі (рис. 7).

Продавець зберігає марки в своїх приміщеннях або згідно з договором у приміщеннях банківських установ. Приміщення, в якому зберігаються марки, повинні бути ізольованими, технічно укріпленими, обладнані засобами охоронно-пожежної сигналізації. Марки повинні зберігатися у металевих шафах.

Нерідше одного разу на квартал проводиться раптова ревізія з повною перевіркою наявності марок та ведення їх обліку.

Продаж марок українським виробникам проводиться виходячи з планових щомісячних обсягів їх виробництва (реалізації) відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок. Плата за марки зараховується на окремий спеціальний рахунок ДПАУ і використовується на фінансування витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та створенням матеріально-технічної бази для зберігання марок. ДПАУ щомісяця в установлений строк подає Держказначейству звіт про надходження зазначених коштів на спеціальний рахунок та їх використання.

Передача або продаж придбаних марок іншим субєктам підприємницької діяльності забороняється, за винятком передачі або продажу марок разом з відповідними правами і зобов'язаннями щодо підакцизних товарів за умови реєстрації у продавця марок.

У разі ліквідації підприємства покупець повинен повернути невикористані марки продавцю без відшкодування їх вартості. У разі закінчення у підприємства-виробника (імпортера) строку дії ліцензії марки здаються ним продавцеві на відповідальне зберігання на період до 365 календарних днів.

Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції.

Розміри плати за марки акцизного збору, запроваджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р.: за одну марку акцизного збору для алкогольних напоїв - 0,037 гривні; за марку акцизного збору для тютюнових виробів - 0,022 гривні [38].

5.7. Звітність з акцизного збору

Платники акцизного збору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації розрахунок акцизного збору. Порядок подання розрахунку акцизного збору затверджено наказом ДПАУ № 111 від 19.03.2001 р. [23]. Платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку вказують у розрахунку акцизного збору.

Розрахунок складається на підставі даних накопичувальних відомостей реалізації підакцизних товарів, в яких окремо за кожним найменуванням товарів на підставі первинних товарно-транспортних документів накопичуються дані про кількість реалізованих товарів, ціни реалізації, вартості за відпускними цінами з урахуванням акцизного збору, про товари, що виготовлені з давальницької сировини, дані про кількість отриманої готової продукції та її вартості.

Існують дві форми розрахунку: одна для суб'єктів підприємницької діяльності, що отримують спирт етиловий неденатурований, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію, які зобов'язані надати податковим органам податковий вексель, а друга - для всіх інших платників акцизного збору.

У Розрахунку вказуються всі передбачені в ньому показники. У разі незаповнення того чи іншого показника через його відсутність у відповідній графі Розрахунку ставиться прокреслення. Розрахунок заповнюється чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарської машинки, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності.

Розрахунок, який подається платниками, що не видають векселя, складається з двох розділів.

Розділ 1 “Обчислення акцизного збору” - вказується код товару, назва товару, об'єм реалізації (передачі) товару, ставки акцизного збору та сума податкового зобов'язання.

Розділ 2 “Результати перерахунку акцизного збору” - вказується сума, яка сплачується щоденними платежами, сума, що підлягає доплаті платником чи поверненню платнику.

До розрахунку додається розшифровка оборотів, які не підлягають оподаткуванню відносно товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни; розшифровка оборотів з продажу, обчислених за максимальною роздрібною ціною на підакцизні товари (продукцію), встановленими виробниками чи імпортером таких товарів.

ТЕМА 6. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

До числа важливих джерел бюджету будь-якої держави відноситься податок з доходів фізичних осіб. В більшості зарубіжних країнах податок на особисті доходи громадян служить головним джерелом доходної частини бюджету. Наприклад, в федеральному бюджеті США його питома вага становить більше 40%, в бюджеті Данії - 48%, в Німеччині цей податок займає перше місце серед статей доходів бюджету, в Франції - друге місце після ПДВ.

Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється згідно із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. № 889-ІV [7].

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

6.1. Документальне підтвердження права на податковий кредит

Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року. Підстави для нарахування податкового кредиту відображаються платником податку у річній податковій декларації (рис. 8).

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту (рис.9).



Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28