Фінансові аспекти санац
p align="left">З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були милосердними до неспроможних боржників. Вид покарання неспроможного боржника тепер значною мірою залежить від того, з яких причин боржник став банкрутом. Якщо банкрутство настало в наслідок дії об'єктивних обставин, то покарання є мінімальним, а якщо воно є результатом шахрайства, недбалості чи халатності, то винні в цьому особи підлягають адміністративним та кримінальним покаранням. У результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств до нього дедалі більше вносилося норм, спрямованих не стільки на ліквідацію боржника, скільки на його фінансове оздоровлення.Загалом законодавство про банкрутство спрямоване на:
1) запобігання непродуктивному використанню активів підприємства;
2) реабілітацію підприємств, які опинилися на межі банкрутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову санацію (реорганізацію);
3) сприяння якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.
Головне у провадженні справи про банкрутство підприємства - якомога повніше задовольнити вимоги кредиторів, які пред'явлені до боржника. Цього можна досягти так:
- у процесі ліквідаційної процедури продати майно боржника й розподілити виручені кошти між кредиторами;
-- втілити в життя план санації (реорганізації) боржника, що передбачає його збереження.
Господарський суд може застосувати до боржника такі типи процедур: ліквідаційні, реорганізаційні, санаційні.
До прийняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував перший метод. Проте в багатьох розвинутих країнах пріоритетною є санація, а не ліквідація підприємства-боржника. У вітчизняному законодавстві про банкрутство, яке діяло до 2000 p., також передбачалася можливість санації підприємства у процесі провадження справи про банкрутство, проте це питання було недостатньо врегульованим. Новий закон передбачає більше можливостей для відновлення платоспроможності боржника до і після справи про банкрутство.
Після ухвали про визнання боржника банкрутом припиняється підприємницька діяльність банкрута, призначаються ліквідатори та утворюється ліквідаційна комісія, тобто відбувається оцінка та продаж майна банкрута, задоволення претензій кредиторів та складання ліквідаційного балансу.
Згідно з законодавством про банкрутство у разі розподілу виручки від продажу ліквідаційної маси черговість задоволення претензій така:
1) покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в господарському суді та з роботою ліквідаційної комісії, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою;
2) виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу);
3) задовольняються вимоги щодо сплати державних та місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення;
4) задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства та інші вимоги;
6) задовольняється решта вимог, зокрема вимоги власників корпоративних прав.
Коли завершено реалізацію майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси й необхідні для повного задоволення всіх вимог кредиторів, а виручені суми розподілені між ними, ліквідаційна комісія має скласти й подати до господарського суду на затвердження звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
¦ показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);
¦ відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
¦ копії договорів купівлі-продажу та акти приймання -- передачі майна;
¦ реєстр вимог кредиторів за даними про розміри погашених вимог кредиторів;
¦ документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Загалом баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, де відбито активи, зобов'язання та власний капітал на певну дату.
Ліквідаційним є такий баланс підприємства, який складається після виконання ліквідаційних процедур - реалізації майна об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій кредиторів, та розподілу виручених сум між кредиторами.
Зрозуміло, що ліквідаційна процедура вирішально впливає на стан активів та пасивів підприємства. В ліквідаційному балансі наводяться показники виявленої ліквідаційної маси і відбивається стан активів та пасивів після розподілу виручених сум.
Серед безлічі завдань, які належить вирішити Україні в ринкових умовах господарювання, центральне місце займають стабілізація і зростання виробництва, нормалізація товарно-грошових відносин. Шляхи стабілізації і зростання ефективності економіки нашої країни полягають в її переході до нового стану - демократизації і ринкових відносин, що підтверджується багаторічним досвідом розвинутих країн світу. Але перехід від централізованої системи господарювання до ринкових відносин виявився набагато складніше, ніж уявлялося. Новосформований і ще незрілий апарат (законодавчий і виконавчий) державної влади не зумів своє-масно сформувати політичну і економічну моделі нового демократичного суспільства, механізм переходу до ринкових відносин.
Вироблені на підприємствах України товари йдуть як на внутрішній, так і на зовнішній ринок, а валютна виручка від їх реалізації за кордоном не потрапляє в країну. Так, у 1992 р. українські підприємства поставили Росії товари на суму близько 900 млрд. крб., а на їх рахунки в банках України не надійшло жодного рубля. Це суперечить законам ринку і може бути виправлене, якщо зовнішньоекономічна діяльність підприємств регулюватиметься державою.
Серед цілої низки різноманітних факторів економічного зростання України найзначнішим є уміла реалізація підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентоспроможності і суспільного процвітання.
Стає очевидним, що провідна роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва і малого бізнесу належить державі. Малі підприємства об'єктивно за своєю природою, особливо на першому етапі розвитку, знаходяться в гірших конкурентних умовах на ринку в порівнянні збільш крупними і об'єктивно вимагають відповідної підтримки. Тому створення розгорнутої і усесторонньої системи державної підтримки малого підприємництва є найважливішою умовою його успішного розвитку. Найбільша ефективність такої системи може бути досягнута тільки на основі комплексної державної програми розвитку малого бізнесу, що враховує всі аспекти і сторони успішного функціонування малих підприємств у різних сферах діяльності.
Банкрутство є кризовим станом і його подолання вимагає спеціальних методів фінансового управління. Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів діагностики банкрутства і методику ухвалення управлінських рішень в умовах загрози банкрутства. Ця методика призначена не тільки для ситуацій, коли криза очевидна і необхідно вживати невідкладних заходів по стабілізації, а для всіх підприємств, що працюють в ринкових умовах, оскільки її специфіка дозволяє виявити на ранній стадії і усунути негативні чинники розвитку підприємства.
Основою методики є три положення:
-- діагностика банкрутства;
-- виявлення факторів, що впливають на кризовий розвиток;
-- вироблення антикризових механізмів управління фінансами.
Підприємства стикаються як із зовнішніми загальнодержавними проблемами (недосконалість законодавчої бази, спад виробництва), так і з внутрішніми -- неефективний маркетинг, неефективне використання засобів, неефективний виробничий менеджмент, незбалансованість фінансових потоків. Сукупність перерахованих факторів викликає необхідність постійної діагностики фінансового стану підприємства з метою ранньої діагностики кризового розвитку підприємства і вироблення захисних механізмів антикризового управління фінансами залежно від виявлених факторів і сили їх дії.
Проблема фінансового оздоровлення українських підприємств надзвичайно актуальна. Законодавство про банкрутство має не тільки стимулювати ефективне використання активів підприємства, а й дати можливість розробити дійовий механізм санації боржника. У сфері банкрутства є два шляхи: ліквідація або фінансова санація. Як свідчить практика, завершення справи про банкрутство ліквідацією боржника не завжди вигідне.
Рівень задоволення вимог державних органів (бюджети усіх рівнів, податкові служби) від ліквідації підприємства дуже низький, атому необхідно передусім розробляти механізм фінансової санації боржника.
Санація -- це комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.
Оздоровлення здійснюється за проектом санації, який розробляється на базі санаційної програми. Програма включає техніко-економічне обґрунтування санації; розрахунок обсягів фінансових ресурсів, потрібних для досягнення стратегічних цілей; конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу; терміни освоєння інвестицій та їхньої окупності; оцінку ефективності санаційних заходів; прогнозовані результати виконання проекту.
Розробка плану фінансового оздоровлення підприємств -- головне завдання. На основі дослідження фінансового стану підприємства та аналізу причин кризової ситуації формулюються стратегічні цілі санації і системний прогноз проведення фінансового оздоровлення (поліпшення) підприємства. Обов'язково формується бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства.
Один з основних шляхів санації -- це реструктуризація суб'єкта господарювання. Є методичні рекомендації щодо проведення санаційної реструктуризації підприємств, затверджені Міністерством економіки України.
Реструктуризація підприємства -- це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.
Централізована державна санаційна підтримка проводиться: а) шляхом прямого бюджетного фінансування; б) непрямими формами державного впливу. Пряме бюджетне фінансування санації підприємств може здійснюватися на поворотних (бюджетні позички) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).
Особливе значення має фіскальна підтримка, пов'язана зі стимулюванням лізингової форми фінансування виробничо-технічних санацій. Основне значення лізингу, як санаційного інструменту, полягає в можливості залучення до процесу виробництва найсучасніших технологій при відсутності не тільки необхідних для здійснення капіталовкладень фінансових ресурсів, а й достатнього для виходу на фінансовий ринок кредитного забезпечення.
Сьогодні загальновизнано, що підприємство -- це самостійний інститут, тобто організація з внутрішньою ієрархічною структурою. Автономні рішення на рівні окремого підприємства є основоположними для забезпечення загальноекономічного результату. У поєднанні з рішеннями інших суб'єктів господарювання вони визначають ринкову ситуацію, організують та координують ринок. Саме такі рішення ініціюють ситуацію рівноваги або нерівноваги макроекономічної системи (економіки в цілому), а отже є рушійною силою її економічного розвитку. На сучасному етапі ще не всі аспекти цієї багатогранної й складної проблеми з'ясовано та обґрунтовано. Важливим, на наш погляд, є створення моделі діагностики банкрутства українських підприємств. З методичної точки зору перешкод для цього немає. Проблеми виникають з інформаційною базою для розробки української моделі, оскільки портрет вітчизняного підприємства-банкрута у кожному випадку має більше індивідуальних, специфічних рис, ніж спільних ознак, які лягли б в основу цієї моделі.
Все сказане з особливою актуальністю ставить проблеми антикризового регулювання в ринкових умовах, що змінилися.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або його визнання банкрутом» від 30 червня 1999 р. // Голос України. - 1999
2. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р.
3. Постановка Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств» // Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № 5.
4. Постанова Правління НБУ від 19 березня 1998 р. «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства»
5. Антикризисное управление: теория, практика, инфраструктура: Учеб. пособ. / Отв. ред. Г.А. Александров. - М.: БЕК, 2002. - 544 с.
6. Баринов В.А. Антикризисное управление. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. - 520 с.
7. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учеб. курс. - К.: Ника-Центр, 2001. - 528 с.
8. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством. Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2003. - 504 с.
9. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 412 с.
10. Фінанси підприємств. Підручник. Вид. 4-те, перероб і доп. / За ред. А.М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2003. - 534 с.
11. Чернявский А.Д. Антикризисное управление: Учеб. пособ. - К.: МАУП, 2000. - 208 с.
12. Методичні вказівки та завдання з дисципліни «Управління фінансовою санацією підприємства» / Укл.: Н.В.Акмаєва, О. В. Солохіна. - Алчевськ: ДГМІ, 2004. - 20 с.13. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - К., Професіонал, 2004 - 304 с.
14. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств. Навчальний посібник - Херсон, Олді-Плюс, 2007 - 480 с.
