Джерела формування доходів місцевого бюджету (на прикладі місцевого бюджету м. Дніпропетровська)
p align="left">плата за використання природних ресурсів ;обов'язкове страхування ( майна, особисте, відповідальності) ;
обов'язкові платежі в централізовані фонди грошових ресурсів системи соціального страхування (пенсійний, соціального страхування та інші);
До добровільних видів платежів у державні фонди накопичення відносяться :
державні грошово-речові лотереї ;
державні внутрішні та зовнішні облігаційні позики (державний
кредит);
добровільні внески громадян ;
інші види платежів;
Методами розподілу фондів грошових ресурсів є фінансування, кредитування й виплата пенсій, страхових відшкодувань і різних допомог.
Головне матеріальне джерело державних доходів - це річний національний доход. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучує національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею передуючих і теперішніх поколінь та залучених в процес відтворення природних ресурсів, якими володію суспільство на визначений момент часу). Одержавлення національного доходу здійснюється державою різними методами. Основним методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу та утворення бюджетних доходів, являються податки, державний кредит та емісія грошей. Співвідношення між ними різне в залежності від країни ті часу; визначається економічною ситуацією та іншими протиріччями, станом фінансів і фінансової політики держави.
Суть податків криється у примусовому відчужуванні державою частини знову утвореної вартості (національного доходу).
У будь-якій країні державний бюджет - ведуча ланка фінансової системи, єдність основних фінансових категорій: податків, державних витрат, державного кредиту - у їхній дії. Проте, будучи частиною фінансів, бюджет можна виділити в окрему економічну категорію, що відбиває грошові відносини держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, призначеного на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, нестатків оборони і державного керування [28].
Саме за допомогою бюджету держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках соціального й економічного розвитку, за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями, територіями, сферами суспільної діяльності. Жодна з ланок фінансів не здійснює такого багатовидового і багаторівневого перерозподілу засобів, як бюджет. Разом з тим, відображаючи економічні процеси, що протікають у структурних ланках економіки, бюджет дає чітку картину того, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, показує, чи відповідає розмір централізуємих ресурсів держави обсягу його потреб.
Таким чином, при правильному підході бюджет об'єктивно може бути не просто засобом державного економічного регулювання, він може реально впливати на зростання економіки і соціальної сфери, прискорення темпів науково-технічного прогресу, відновлення й удосконалювання матеріально-технічної бази суспільного виробництва. Але тут важливо підкреслити, що прояв властивих бюджету якостей, його використання як інструменту розподілу і контролю можливо тільки в процесі людської діяльності, що знаходить своє вираження в створюваному державою бюджетному механізмі, який є конкретним вираженням бюджетної політики, що відбиває націленість бюджетних відносин на рішення економічних і соціальних задач.
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах [1]:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Важливе економічне значення має принцип щорічності бюджету. Щорічно закріплюваний Законом Державний бюджет представляє можливість найбільш повно враховувати економічний стан країни, найбільш раціонально використовувати ресурси на виконання заходів, передбачених індикативним планом (прогнозом) економічного і соціального розвитку, обираючи пріоритетні галузі і рівень матеріального забезпечення населення [31].
Економічне значення принципу щорічності полягає в тому, що представляється можливість найбільш повно враховувати ефективність дії економічних нормативів, по яких розраховуються показники бюджету, повніше виявляти внутрішньогосподарські резерви, робити аналіз росту чи спаду виробництва і його причин; визначати додаткові доходи чи виникаючий дефіцит у бюджеті.
Рис.1.1. - Структура державного та місцевих бюджетів України [31]
Правові початки лежать в основі всіх стадій бюджетного планування, дотримання бюджетної дисципліни по надходженню доходів у бюджет і витраті засобів з бюджету. Це забезпечується бюджетною класифікацією, юридичне значення якої полягає в тому, що в її границях здійснюється компетенція представницьких і виконавчих органів усіх рівнів в області бюджетного фінансування і виконання.
Бюджетним кодексом України регулюються фінансові відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів [1].
Бюджетні форми фінансового регулювання в Україні виконують наступні функції [55]:
а) розподіляють всі доходи та видатки Державного та місцевих бюджетів згідно з бюджетною класифікацією , що згідно з законодавчо затвердженими нормами державного та місцевого розмежування бюджетних надходжень дозволяє:
зосередити в місцевих бюджетах закріплений кошик доходів з бюджетних надходжень в кордонах теріторальної громади ;
централізувати частину загальнодержавних бюджетних надходжень для перерозподілу між територіальними громадами , враховуючи різну плотність населення та економічний розвиток території ;
виділити частину загальнодержавних бюджетних надходжень на планові загальнодержавні проекти будівництва чи розвитку конкретних територіальних громад ;
б) призначають розпорядників витрат бюджету у формі використання сум бюджетного розпису та контролю за діями розпорядників бюджету та бюджетних організацій з боку територіальних відділень державного казначейства в межах цільового використання статей затверджених кошторисів.
Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
