Споживчий кредит
передбачено кредитним договором, а також у готiвковiй формi для розрахункiв
iз здавачами сiльськогосподарської продукцiї.
Методика визначення розміру процентних ставок і порядок їх погашення
встановлюється банком і визначається кредитним договором в залежності від
кредитного ризику, забезпечення, попиту і пропозиції, які склал ись на
кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки НБУ та
інших факторів. Для споживача відсоток є основою розрахунку загальної
вартості кредиту та разових виплат.
Процентна політика банку, зокрема, справляння платні за використання
кредитами, будується з урахуванням рентабельності банку, а також інтересів
розвитку економіки країни в цілому. Орієнтуючись на ці дві задачі, банк
прораховує фактори, які впливають на рівень кредитного відсотку і
встановлює ставку по кожному окремому кредиту. Ставки відсотків по активним
операціям банку визначаються з урахуванням ставки Національного банку
України, кредитної маржі по різним категоріям клієнтів, виду і терміну
надання кредиту.
Якщо облікова ставка Національного банку України змінилась, то умови
договору можуть бути переглянуті і змінюватись тільки на основі взаємної
згоди кредитора і позичальника, та оформлюється додатковою угодою до
кредитного договору.
Споживчі кредити є найбільш дорогостоючими та ризикованими видами
кредитів. Споживчі кредити також залежать від економічного циклу. Їх об`єм
збільшується на стадії економічного росту, коли споживачі більш
оптимістично настроєні відносно свого майбутнього. І навпаки, в умовах
економічного спаду скорочується об`єм позик в установах банків.
Сумма відсотків розраховується за формулою:
|Сума відсотків = Сума боргу * % ставку * кількість днів |
|користування |
|365 * 100 |
| |
Погашення кредиту здійснюється із власних коштів позичальника готівкою,
переказами через підприємство зв’язку, або перерахуванням сум із заробітної
плати, стипендії, пенсії на підставі доручення позичальника бухгалтерії за
місцем праці, відділу соціального захисту населення.
Погашення довгострокового кредиту і сплата відсотків по ньому
здійснюється з наступного після отримання кредиту місяця і в подальшому
здійснюється щомісячно або першого місяця кварталу платежами. Строк
погашення кредитів, які надані на будівництво індивідуального житлового
будинку для постійного місця проживання, а також кредити фермерським
господарствам може розпочинатися після закінчення строків освоєння кредиту.
Відсотки за користування кредитом погашаються, виходячи із фактичної суми
відсотків за час користування кредитом.
Конфліктні випадки при наданні кредитів населенню вирішуються через
суд, куди може звернутись, як позичальник, так і кредитор при виникненні
спірних випадків. До числа останніх можна віднести неможливість банку по
різним причинам реалізувати заставу по кредиту для погашення заборгованості
клієнта (різке знецінення цінних паперів, які були прийняті банком в
забезпечення кредиту, загибель майна позичальника у випадку стихійного лиха
і т.д.), шахрайство зі сторони позичальника, вибуття останнього з місця
постійного проживання у невідомому напрямку, смерть позичальника і
переведення його боргу на рідних померлого і т. п.
При неможливості погашення позики безпосередньо позичальником і
поручителем виникає ситуація, коли таку позику потрібно погашати банку. Для
таких потреб в установах банків утворюються спеціальні страхові фонди на
покриття кредитних ризиків. Чим більш ризиковану політику проводить банк,
тим більший страховий резерв повинен він мати, використав для цього кошти з
прибутку.
ВИСНОВОК
Кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва, внаслідок розвитку
процесів обміну товарами.
Особливості кредиту, що відрізняють його від інших економічних
категорій:
. При наданні кредиту позичильник лише реалізує право тимчасового
користування наданими коштами чи цінностями (об’єкт кредиту
залишається у власності кредитора);
. суб’єкти кредиту можуть почергово виступати як у ролі кредитора,
так і в ролі позичальника;
. позичальник зобов’язаний пред’явити кредитору екномічні та
юридичні гарантії повернення боргу;
. повернення кредиту здійснюється позичальником, а у винятковиз
випадках- третьою особою-гарантом, якщо позичальник неспроможній
сам це зробити;
. конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин:
від кругообігу котшів у позичальника *на який термін йому
необхідні кошти і коли він зможе погасити позику) та від
можливостей кредитора щодо терміну, на який він може надати
кредит;
. характерною рисою кредиту є оплата процентів за користування ним.
. кредитні відносини реалізуються тоді, коли зберігаються інтереси
кредитора й позичальника щодо конкретних параметрів позики, в
першу чергу – її цільового призначення, забеспечення, терміну
кредитування та величини позикового процента.
Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є:
• позичальниками, як правило, виступають суб’єкти господарювання, а
кредиторами - банківські установи;
• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на
виробничі потреби);
• джерелом позикового процента є прибуток на позичені кошти;
• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у
суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.
Процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних
факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений
термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності
клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення .
Аналіз кредитоспроможності заключається в визначенні здатності
позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за
кредитом, ступені ризику, який банк готовий взяти на себе; розмір кредиту,
який може бути наданий при даних обставинах і, нарешті, умов його надання.
Як правило, покупки в кредит обходяться дорожче, ніж при оплаті
готівкою. Це відбувається тому, що при купівлі товару в кредит ціна на
товар часто трохи вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї слід
добавити процент за користування кредитом.
В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин,
пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних
осіб.
В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна
і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці.
Тому він активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на
рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в
заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку,
термін кредиту, первісна участь власними коштами в кредитній операції, або
ж в більш жорсткому режимі кредитування.
Споживчий кредит стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну
плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду
товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість
купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом,
кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит,
намагається протриматись на соєму робочому місці як можна довше, тобто на
більш довгий проміжок часу. Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію
товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит
населення, підвищує його життєвий рівень.
У період, що передував переходу до ринкової економіки в Україні, роль
кредиту була обмежена. Обмежене застосування мав комерційний кредит, не
використовувався кредит як джерело капіталовкладень, не видавався іпотечний
кредит. Існувала жорстока централізація управління банківським кредитом:
усі кошти виділялися з центру для різних позичальників на різні цілі і в
межах визначених сум (ліміт кредитування).
Однорівнева банківська система також не сприяла розвитку кредитних
відносин.
У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних
відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:
• відбувається перехід до децентралізації управління кредитними операціями
комерційних банків;
• розширюються права і можливості комерційних банків та їх клієнтів на
основі договірних відносин;
• розширюється сфера застосування кредиту;
• вдосконалюються методи кредитування;
• поява акціонерних товариств, випуск акцій, залучення урядом коштів до
бюджету за допомогою цінних паперів сприяє розширенню кредитних операцій з
цінними паперами (участь кредиту в операціях з емісії цінних паперів);
• починає використовуватись комерційний та іпотечний кредити;
• підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.
Тобто створюються умови для подальшого вдосконалення управління кредитом і
розширення сфери його застосування.
Роль кредиту не залишається не змінною. Із зміною економічних умов у
країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. Так, в
умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо
зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту.
Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалось шляхом перетворення
їх у скарб (без участі кредиту), і - навпаки. При функціонуванні
неповноцінних грошей збільшення, або зменшення їх маси відбувається завдяки
кредитним операціям. Тому роль кредиту зростає.
Ще більш важливою є роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання
грошової маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для
підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. ПОЛОЖЕННЯ ПРО КРЕДИТУВАННЯ Затверджено постановою Правлiння
Нацiонального банку України вiд 28 вересня 1995 р N 246
2. Концепція економічного і правового розвитку України. Січень 2000
3. Про внесення змін до Положення про кредитування Постанова Правління
НБУ від 07.05.2001 р. №186
4. “Гроші та кредит”: навч. - метод. посібн. для самост. вивч. дисципліни
/ М.І. Мирун, М.І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; — К., 1999.
5. “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування
можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” Положення
Національного банку України Затверджено Постановою Правління
аціонального банку України , 0474-00 ,06.07.2000
6. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 12 2000р. 2121-
14
