Значення психологічної уваги. Методи взаємодії психолога та клієнта в рамках психоконсультативної допомоги
p align="left">Після довільна увага характеризується тривалою зосередженістю, напруженою інтенсивністю розумової діяльності, високою продуктивністю праці.2. Психоконсультативна допомога, методи взаємодії психолога з клієнтом
Важко дати чітке визначення цьому виду діяльності чи однозначно вказати сфери його застосування, оскільки слово “консультування” представляє родове поняття для різних видів консультативної практики. Так фактично в будь-якій сфері, у якій використовуються психологічні знання, тією чи іншою мірою застосовується консультування як одна з форм роботи.[2, стор.5].
У підході дійсного консультанта, за словами американського психолога і психотерапевта Ролл Мей [3], головним є доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти побачити себе з кращої сторони й усвідомити свою цінність як особистості. Таке розуміння усуває бар'єри між людьми, допомагає людині на час вирватися із самітності свого особистісного існування і вступити в дружнє спілкування зі схожою душею. Людину, немов подорожника, після довгої дороги в снігу і холоді, запрошують посидіти годинку біля теплого вогнища. Не буде перебільшенням сказати, що таке розуміння об'єктивно рівнозначне любові до людини. Видимо, тому клієнта завжди тягне до консультанта, відчуваючи до нього ніжне почуття, як до людини, “яка мене розуміє” [3].
У бесіді з фахівцем зачіпаються не тільки актуальні ситуації взаємин клієнта, але також минуле (події далекого дитинства, юності), активно використовуються такі специфічні форми психічної продукції, як сни й асоціації. Аналіз глибинних шарів психіки приводить до розуміння причин переживань поводження. Таким чином, консультування сприяє рішенню особистісних проблем.
Буває, що на початку бесіди консультант зіштовхується із ситуацією, коли клієнту необхідно пояснити, що таке консультування, на що він може розраховувати, звертаючись за допомогою. Важко запропонувати якусь універсальну формулу на усі випадки життя, оскільки для різних людей те, що представляється найбільш важливим у їхній професійній діяльності, звучить по-різному. Колись проводячи прийом до медичної консультації, автори книги “Індивідуальне і сімейне консультування” Ю.Є.Альошина і Л.Я.Гозман придумали наступне формулювання: “Ми психологи, порад не даємо, ніяких ліків не прописуємо. Наша допомога людям полягає в тому, що ми розмовляємо з ними і намагаємося допомогти їм побачити їхню власну ситуацію зі сторони, з іншого погляду, інакше поставитися до неї, якщо потрібно, на підставі цього прийняти рішення чи змінити своє поводження”.[2, стор.20-21]. До подібних формулювань ніколи не буває зайвим додати гарантію анонімності всього того, що відбувається за дверима кабінету.
Звичайно, така коротка характеристика професійної діяльності може викликати безліч питань у клієнта, наприклад: “А ви упевнені, що зможете мені допомогти?”. У цьому випадку краще не вступати в тривалу дискусію, не обіцяти клієнту гарантовану допомогу, а запропонувати: “Давайте спробуємо”.
Від такого правильного формулювання консультування, залежить успіх взаємодії консультанта з клієнтом.
2.1 Принципи та методи консультування
Існують визначені принципи поводження консультанта. Наслідування їх не тільки забезпечує етичність професійної діяльності, але і є запорукою успішного психологічного впливу.[2, стор. 10]
1. Доброзичливе і без оцінне відношення до клієнта. Клієнт повинний почувати себе затишно і комфортно. Його повинні уважно слухати, надавати підтримку і не засуджувати.
2. Орієнтація на цінності і норми клієнта. Потрібно спиратися на систему цінностей самого клієнта. Поважаючи їх, консультант зможе впливати на них.
3. Заборона давати поради. Який би не був ваш життєвий досвід, дати гарантовану пораду неможливо. Життя унікальне і непередбачене. Радячи, консультант цілком бере відповідальність за те, що відбувається, що формує в клієнта пасивне відношення і всі невдачі будуть приписані консультанту.
4. Анонімність. Будь-яка інформація не може бути передана без згоди клієнта в інші установи, у тому числі друзям і родичам, якщо це не загрожує або життя.
5. Розмежування особистих і професійних відносин, потрібно тримати дистанцію. Соціальний працівник повинний мати відсторонену позицію.
6. Залученість клієнта в процес консультування. Під час прийому клієнт повинний почувати себе максимально включеним у бесіду, тобто йому повинна бути цікава і зрозуміла розмова.
2.2 Етапи і побудова консультації
Ролло Мей у своїй книзі “Мистецтво психологічного консультування” [3] приводить підхід до структурування консультативної розмови. Він розділяє розмову на дві фази - сповідь і тлумачення, що у свою чергу можуть бути розділені на етапи і використовують специфічні уміння консультанта.
На думку Альошиної Ю.Є. [2], час є дуже важливою характеристикою консультативної бесіди. Насамперед, правильний вибір часу бесіди, коли й у клієнта, і в консультанта є можливість поговорити спокійно, не поспішаючи, на свіжу голову, багато в чому визначає те, наскільки ефективною і успішною буде консультативна взаємодія.
Годинник на столі чи стіні - це важливий атрибут кабінету консультанта, що нагадує клієнту і консультанту, що час йде, і їм обом необхідно працювати активно і динамічно.
2.3 Технологічні правила консультування
Існують дев'ять правил, що повинні засвоїти соціальні працівники [5.]:
1. Уміти дивитися в очі співрозмовнику.
2. Уміти слухати.
3. Уміти задавати питання.
4. Виявляти впевненість у собі.
5. Виявляти почуття гумору.
6. Бути чесним.
7. Любити і поважати людей.
8. Бути доброзичливим.
9. Бути привабливим.
Опис деяких з них:
Уміти дивитися в очі співрозмовнику.
“Око - дзеркало душі”.
Дивитися один одному в очі - один з найважливіших моментів спілкування між двома людьми. Ми схильні довіряти тому, хто не уникає нашого погляду. Але недостатньо просто дивитися в очі співрозмовнику. Треба робити це з інтересом.
Якщо Ви хочете зацікавити кого-небудь, дивіться йому чи їй прямо в очі і намагайтеся не втратити цей контакт, щоб зберегти інтерес. Сфери діяльності, де такий контакт особливо важливий - це публічні виступи: саме тут він необхідний для збереження уваги аудиторії. Зустрівшись поглядом з якимось зі слухачів, ми встановлюємо контакт і взаєморозуміння. Надалі ця людина вже рідко відводить погляд [5, с.18-19].
Уміти слухати
Коли ми слухаємо людину по-справжньому, ми даруємо її таку коштовну річ, як повага. Фахівець із психології міжособистісних відносин Елан Циммерман говорить: “У момент, коли ви слухаєте іншу людину, ви даєте зрозуміти, що він чи вона є найважливішими для вас у світі”. Потрібно змусити співрозмовника відчути свою цінність. Своїм бажанням знати і розуміти проблему співрозмовника ми показуємо, що щиро піклуємося про його благополуччя. У свою чергу ми повинні цікавитися його життям, успіхами і планами на майбутнє. Дослідження показують, що ми використовуємо тільки 25% нашої природної здатності слухати. Задумайтеся про усе, що вас відволікає на роботі і вдома: дзвінки телефону, розмови навколо, стукіт у двері - від усього цього легко втомитися. Коли хто-небудь починає втомлюватися від нас, ми почуваємо себе самотньо.
Уміти задавати питання
“Людей не хвилює, Як багато ви знаєте, поки вони не довідаються,
наскільки Вас хвилюють вони”.
Уміння задавати питання - один із кращих способів виявити інтерес і розвити свою здатність бути гарним слухачем. Намагатися задавати питання, що вимагають розгорнутих відповідей.
Наприклад, питання “Вам подобається Ваша робота?” вимагає відповіді “так/ні”, краще буде “Що Вам більше всього подобається у Вашій роботі?”
Питання “ чи подобаються Вам сформовані тут відносини?”. Краще “Як би Ви описали сформовані тут відносини між людьми”
Задаючи питання, що вимагають неоднозначних відповідей, ми будуємо нормальні довірчі взаємини [5, с.24-28]
У першій фазі процесу надання допомоги, головною метою при постановці питань є приведення думок у порядок і з'ясування проблем. Варто розрізняти відкриті і закриті питання.
На відкриті питання клієнт може цілком вільно відповісти, він може поговорити про свої переживання і самостійно направити розмову. Такі питання здебільшого починаються зі слів: “Що...”, “Як...”, “Розкажіть, будь ласка, про це побільше”. Питання з “Чому” тільки здаються відкритими, але тільки лише на перепрошуючі заяви і навряд чи збільшують відкритість розмови. Особливо спочатку розмови питання з “чому” можуть показатися загрозливими і привести клієнта до бажання втекти. При слові “чому” багато людей відразу ж почувають себе у тупику.
Закриті питання часто сприймаються як направляючі, що вселяють і добре підходять не тільки, щоб одержати фактичну інформацію, але і для перелому. Занадто багато закритих питань роблять клієнта пасивним, у дослідницькій фазі кращі відкриті питання, тому що вони принесуть найбільшу інформацію. Важливо, щоб соціальний працівник міг працювати з обома формами.
Виявляти в собі впевненість
Оточуючі повинні почувати, що ми упевнені в собі, і тоді вони захочуть спілкуватися з нами. Упевненість залучає, надихає і стимулює навколишніх. Люди звертають більше уваги на впевненість, з яким ви тримаєтеся, чим на те, як і що ви говорите. Оскільки 60% інформації передається невербальним способом, це означає, що люди створюють думку про нас, більше ґрунтуючись не на тому, що ми говоримо, а на тому, що вони бачать: як ми поводимося, як одягаємося, і яке вираження нашого обличчя. “Ніхто не повинен помітити, що вам важко.” Входячи в приміщення, де багато незнайомих людей, направлятися прямо в центр, упевнено триматися, дивитися в очі присутнім з посмішкою. “Історія світу повна прикладів, коли люди ставали лідерами, завдяки одній тільки силі впевненості в собі, сміливості і завзятості.” [Махатма Ганді]
