Быстрый поиск

Життєвий шлях З. Фрейда

Факультет соціальних технологій

Кафедра: психологія

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

Психологія. Вступ до спеціальности.

Тема: «Життєвий та творчий шлях З.Фрейд»

Виконала: студентка І курсу,

Київ-2008

Зміст

Вступ 3

Біографія 4

Прихід Фрейда в медицину 8

Передумови створення психоаналізу Внесок Фрейда в психологію Основні праці Фрейда 14

Висновок 17

Список літератури 19

Вступ

Коли психологія відділилася від філософії у другій половині XІ століття стала науковою дисципліною, головною її метою було розкриття основних елементів психічного життя дорослої людини за допомогою методу самоспостереження в лабораторних умовах. Це напрямок, що одержав назву "структурної школи", засновано психологом Вільгельмом Вундтом, що відкрив в 1879 році першу психологічну лабораторію в Лейпцизі.

Як основне завдання психології Вундт висував розкладання процесів свідомості на основні елементи й вивчення закономірних зв'язків між ними.

Тому психологи того часу були просто приголомшені появою радикально іншого підходу до вивчення людей, розробленого майже без сторонньої допомоги Зиґмундом Фрейдом, тоді ще молодим віденським лікарем.

Замість того щоб ставити в центр психічного життя людини свідомість, Фрейд зрівняв його з айсбергом, мізерно мала частина якого виступає над поверхнею води. На противагу погляду, що панував у минулому столітті, на людину як на істоту розумне й поводження, що усвідомить своє, вона висунув іншу теорію: люди перебувають у стані невпинного конфлікту, джерела якого лежать в іншій, більше великій сфері психічного життя - у неусвідомлюваних сексуальних і агресивних спонуканнях

Біографія

Зиґмунд Фрейд народився 6 травня 1856 року в австрійському місті Фрайберге, Моравія (нині Пршибор на території сучасної Чехії) у родині небагатого торговця вовною. Коли Фрейдові було чотири роки, його родина у зв'язку з фінансовими утрудненнями перебралася у Відень, де майбутній учений прожив близько 80 років. У великій родині було 8 дітей, але тільки Зиґмунд виділявся своїми винятковими здатностями, дивно гострим розумом і пристрастю до читання. Тому батьки прагнули створити для нього кращі умови. Незважаючи на обмежені фінансові можливості, що змушували всю родину тулитися в тісній квартирці, у Фрейда була своя власна кімната й навіть лампа з масляним ґнотом, який він користувався під час занять. Інші члени родини задовольнялися свічами. Фрейд згадував, що в дитинстві він часто мріяв стати генералом або міністром. Однак, оскільки він був євреєм, майже будь-яка професійна кар'єра була для нього закрита, за винятком медицини і юриспруденції - так сильні були тоді антисемітські настрої. Фрейд вибрав медицину без особливого бажання. Він надійшов на медичний факультет Віденського університету в 1873 році. Після одержання медичного ступеня в 1881 році Фрейд обійняв посаду в Інституті анатомії мозку й проводив порівняльні дослідження мозку дорослої людини й плода. В 1885 році одержав звання приват-доцента, і йому була надана стипендія для наукового стажування за кордоном, після чого він відправився в Париж у клініку Сальпетриер до знаменитого психіатра Ж.М. Шарко, що застосовував гіпноз для лікування психічних захворювань. В 1886 році Фрейд одружився на Марті Бернайс, з якою вони прожили разом більше половини століття. У них народилися три дочки й три сини. Молодша дочка, Ганна, пішла по стопах батька й згодом зайняла лідируюче положення в психоаналітичному напрямку як дитячий психоаналітик. В 1891 році Фрейд переселяється в будинок за адресою: Відень ІX, Берггассе, 19, у якому він жив з родиною й приймав пацієнтів аж до змушеної еміграції в червні 1937 року. До цього ж року ставиться початок розробок Фрейдом разом з Й. Брейером особливого методу гіпнотерапії - так званого катартического (від грецького katharsіs - очищення).

В 1895 році Фрейд остаточно відмовився від гіпнозу й почав практикувати метод вільних асоціацій - лікування розмовою, згодом названий "психоаналіз".Поворот до справжньої слави й більших грошей відбувся 5 березня 1902 року, коли імператор Франсуа- Жозеф І підписав офіційний указ про присвоєння Зиґмундові Фрейдові звання професора-асистента.

1907 рік, по оцінці самого Фрейда, переломний в історії психоаналітичного руху - він одержує листа від Э. Блейлера, що першим у наукових колах висловив офіційне визнання фрейдовской теорії.

У березні 1908 року Фрейд стає почесним громадянином Відня.

В 1909 році він виступає з лекціями в США, в 1910 році в Нюрнберге збирається "Другий міжнародний конгрес по психоаналізі", далі конгреси стають регулярними.

В 1912 році Фрейд засновує періодичне видання "Міжнародний журнал по медичному психоаналізі".

В 1915-1917 р. він читає лекції по психоаналізі на своїй батьківщині, у Віденському Університеті, і готовить їх до видання. Виходять у пресі його нові роботи, де він продовжує свої дослідження таємниць несвідомого.

У січні 1920 року Фрейдові привласнюється звання ординарного професора університету. Показником справжньої слави було ушановування в 1922 році Лондонським університетом п'яти великих геніїв людства - Филона, Мемонида, Спинозы, Фрейда й Эйнштейна.В 1923 році доля піддає Фрейда важким випробуванням: у нього розвивається рак щелепи, викликаний пристрастю до сигар.

В 1926 році з нагоди 70- летия Зиґмунд Фрейд одержує поздоровлення із усього миру. Серед що поздоровили - Георг Брандес, Альберт Эйнштейн, Ромен Ролан, віденський бургомістр, однак академічна Відень проігнорувала ювілей.

12 вересня 1930 року у віці 95 років умерла мати Фрейда. Фрейд у листі до Ференци писав: "Я не мав право вмерти, поки вона була жива, тепер у мене є це право. Так чи інакше, цінності життя істотно змінилися в глибинах моєї свідомості".В 1933 році в Німеччині до влади приходить фашизм і книги Фрейда, разом з багатьма іншими, не бажаними новій владі, надаються вогню. На це Фрейд зауважує: "Якого прогресу ми досягли! У середні століття вони спалили б мене, у наші дні вони з тим, що спалили мої книги".

В 1935 році Фрейд стає почесним членом Королівського суспільства медиків у Великобританії. 23 серпня 1938 року влада закриває Віденське Психоаналітичне суспільство. 4 червня 1938 року Фрейд із дружиною й дочкою Ганною залишає Відень і "Східним експресом" їде через Париж у Лондон.

Болісно страждаючи від раку, викликаного палінням, в 1939 році він просить свого лікаря й друга Макса Шура допомогти йому зробити самогубство. Той дав йому потрійну дозу морфіну, від якої він помер 23 вересня 1939 року.

Прихід Фрейда в медицину

Першим учителем Фрейда був видатний європейський фізіолог Эрнст Брюкке. Під його керівництвом студент Фрейд працював у віденському фізіологічному інституті, просиджуючи по многу годин за мікроскопом. Уміння зосереджено працювати, цілком віддаючи себе науковим заняттям, вироблене в цей період, Фрейд зберіг на наступні десятиліття. Він мав намір стати професійним науковцем . Але вакантного місця у фізіологічному інституті в Брюкке не було. Був один вихід - стати практикуючим лікарем, хоча до цієї професії він ніякого тяжіння не випробовував. Фрейд вирішив зайнятися приватною практикою як невропатолог. Для цього довелося спершу піти працювати в клініку, тому що медичного досвіду в нього не було. У клініці Фрейд освоює методи діагностики й лікування дітей з ураженим мозком (хворих дитячим паралічем), а також різних порушень мови (афазій). Його публікації про це стають відомі в наукових і медичних колах. Фрейд здобуває репутацію висококваліфікованого невропатолога.

Передумови створення психоаналізу

Своїх хворих Фрейд лікував прийнятими в той час методами фізіотерапії.

Вважалося, що оскільки нервова система являє собою матеріальний орган, та й хворобливі зміни, які в ній відбуваються, повинні мати матеріальні причини. Тому усувати їх треба за допомогою фізичних процедур, впливаючи на хворого теплом, водою, електрикою та ін.

Дуже незабаром, однак, Фрейд став випробовувати незадоволеність цими фізіотерапевтичними процедурами. З лікування залишала бажати кращого, і він задумався над можливістю застосувати інші методи, зокрема гіпноз, використовуючи який деякі лікарі домагалися гарних результатів.

Одним з таких успішно практикуючих лікарів був Йосип Брейер, що став у всім захищати молодого Фрейда (1884 рік).

Страницы: 1, 2