Умовивід та його види
Умовивід та його види
УМОВИВІД ТА ЙОГО ВИДИ
Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з двох або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить в собі нове знання. Термін “умовивід” вживається у подвійному значенні. Це і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження, як наслідок розумової операції. Поняття і судження входять до складу умовиводу як його елементи. Будь-який умовивід складається із засновків і висновку. Засновки - це судження, із яких виводяться нові знання. Висновок - судження, виведене із засновків.
Умовивід - це логічний спосіб здобування нового знання. Об'єктивною підставою умовиводу є зв'язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якщо предмети дійсності не пов'язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, не будуть логічно пов'язані між собою і тому побудувати умовивід не можна. Наприклад, із двох суджень: “Будь-який злочин є діяння суспільно небезпечне”, “усі дерева рослини” - не можна зробити ніякого логічного висновку, тому що ці судження логічно не пов'язані. У будь-якому умовиводі розрізняють три види знань:
1) Вихідне знання, те з якого виводяться нові знання - воно міститься в засновках умовиводу;
2) Висновкові знання - міститься у висновку;
3) Обґрунтовуюче знання - котре пояснює правомірність висновку; Знання бувають безпосередні та опосередковані (висновкові). Безпосередніми називаються знання, здобуті за допомогою безпосереднього сприймання явищ або предметів.
Опосередкованими знаннями називаються знання, які ми виводимо з раніше добутих знань.
Умовиводи бувають різних видів. За кількістю засновків умовиводи поділяються на безпосередні та опосередковані.
Безпосереднім називається такий умовивід, у якому висновок робиться із одного засновку.
Опосередкованим називається такий умовивід, у якому висновок робиться з двох або більше засновків. Тофтул М.Г. Логіка. - К.: Академія, 2006. - С.448
За спрямованістю процесу міркування опосередковані умовиводи поділяються на дедуктивні та індуктивні.
У дедуктивних умовиводах висновок іде від знання більшого ступеня спільності до знання меншого ступеня спільності.
В індуктивних умовиводах висновок іде від знання окремих, одиничних предметів до знання всіх предметів класу.
БЕЗПОСЕРЕДНІ УМОВИВОДИ
Безпосередні умовиводи - це одержання нових знань шляхом перетворення логічної форми одного і того ж судження.
Безпосередні умовиводи можна робити з простих і складних суджень. Із простих атрибутивних суджень безпосередні умовиводи робляться або завдяки логічним операціям (трансформації суджень), або через їх відношення (у “логічному квадраті”).
Безпосередні умовиводи через трансформацію суджень можна отримати завдяки операціям перетворення суджень або обернення суджень. Загальне правило для таких умовиводів полягає в тому, що термін, не розподілений в засновку, не може бути розподіленим і у висновку.
Ми можемо отримати такі умовиводи через обернення суджень.
Із загальностверджувальних суджень-засновків можемо отримати або частково стверджувальні судження-висновки (якщо у вихідних судженнях розподілений лише суб'єкт), або загальностверджувальні судження-висновки (якщо у вихідних судженнях розподілені і суб'єкт, і предикат).
Наприклад:
1. Всі кримінальні злочини є правопорушеннями.
2. Деякі правопорушення є кримінальними злочинами
Зрозуміло, що у першому судженні розподілений лише суб'єкт, тому отримали частково стверджувальний висновок.
Із частково стверджувальних суджень-засновків можемо отримати або частково стверджувальні судження-висновки (якщо у вихідних судженнях не розподілені ні суб'єкт, ні предикат), або загальностверджувальні судження-висновки (якщо у вихідних судженнях розподілений предикат).
Із загальнозаперечних суджень-засновків ми можемо отримати лише загальнозаперечні судження-висновки, оскільки у вихідних судженнях розподілені і суб'єкт, і предикат.
Із частково заперечних суджень-засновків шляхом обернення не можемо отримати висновок, оскільки у вихідних судженнях не розподілений суб'єкт, отже, він не може стати предикатом висновку.
Через операцію перетворення суджень ми можемо отримати такі умовиводи:
1. Із загальностверджувальних суджень-засновків отримаємо загальнозаперечні судження-висновки.
2. Із загальнозаперечних суджень-засновків отримаємо загальностверджувальні судження-висновки.
3. Із частково стверджувальних суджень-засновків отримаємо частково заперечні судження-висновки.
4. Із частково заперечних суджень-засновків отримаємо частково стверджувальні судження-висновки.
У силогізмі за логічним квадратом зв'язок між засновком і висновком (представленими простими категоричними судженнями) відображають відношення контрадикторності (суперечності), контрарності (протилежності), субконтрарності (перетину) і підпорядкування (підпорядкованості). Жеребкін В.Є. Логіка. - Х.: Основа, 1998. - С. 212
Детально ми розглянемо лише ті силогізми за логічним квадратом, які базуються на відношеннях контрадикторності (суперечності), оскільки саме вони набули найбільшого поширення у науці і практиці.
Для решти відношень обмежимось лише загальною характеристикою.
Згадаємо, що за логічним квадратом у відношеннях контрадикторності перебувають судження виду: А-О; Е-І. Ці судження не можуть бути одночасно істинними і одночасно хибними.
Між А-О виникають такі структури:
1. Якщо А, то не-О. Наприклад, якщо правильно, що всі фізики -- вчені, то неправильно, що деякі фізики не є вченими.
2. Якщо не-А, то О. Наприклад, якщо неправильно, що всі люди є вченими, то правильно, що деякі люди не є вченими.
3. Якщо О, то не-А. Наприклад, якщо правильно, що деякі люди не є студентами, то неправильно, що всі люди є студентами.
4 . Якщо не-О, то А. Наприклад, якщо неправильно, що деякі заочники не є студентами, то правильно, що всі заочники є студентами.
Між Е-І виникають такі структури:
1. Якщо Е, то не-І. Наприклад, якщо правильно, що всі корови не є хижаками, то неправильно, що існують деякі корови, які є хижаками.
2. Якщо не-Е, то І. Наприклад, якщо неправильно, що всі люди не курять, то правильно, що деякі люди курять.
3. Якщо І, то не-Е. Наприклад, якщо правильно, що деякі ссавці є хижаками, то неправильно, що всі ссавці не є хижаками.
4. Якщо не-І, то Е. Наприклад, якщо неправильно, що деякі коти є собаками, то правильно, що жоден кіт не є собакою.
Враховуючи, що кожне судження А, Е, І, О за логічним квадратом може перебувати у трьох типах відношень з іншими, відповідно, з кожного з них можна зробити по три висновки. Розглянемо такі типии відношень на прикладі загальностверджувальних суджень (виду А).
Якщо А істинне (наприклад, всі шимпанзе -- мавпи), то отримаємо такі види суджень:
І істинне (наприклад, деякі шимпанзе -- мавпи).
Е хибне (наприклад, усі шимпанзе -- не мавпи).
О хибне (наприклад, деякі шимпанзе -- не мавпи).
Якщо А хибне (наприклад, всі шимпанзе -- тигри), то отримаємо такі види суджень:
І невизначене, тобто може бути істинним або хибним (у нашому прикладі І буде хибним: деякі шимпанзе -- тигри).
Е невизначене (може бути істинним або хибним) (у нашому прикладі Е буде істинним: усі шимпанзе -- не тигри).
О істинне (у нашому прикладі: деякі (мається на увазі, що, можливо, і всі) шимпанзе -- не тигри).
Безпосередні умовиводи можна робити також із простих релятивних суджень за допомогою логічних операцій обернення, перетворення або їх комбінацій.
Перетворення (превращение) - це встановлення відношення до Суб'єкта судження (S) протилежного вихідному Предиката (Р). Наприклад: S є Р перетворюється на S не є не-Р. “Вишня є ягода” в “Вишня не є не-ягода”. “Сало свині їстівне” перетворюється в “Сало не є неїстівним”.
Обернення - це логічне перетворення, в наслідок якого Суб'єкт вихідного судження стає у висновку Предикатом, а Предикат - Суб'єктом. Обернень буває декілька видів. Простим називається обернення в якому об'єм S і Р залишається незмінним. Воно справедливе, повне, тоді коли S і Р розподілені. Київ - столиця України. Столиця України - Київ. Якщо ж S і Р не розподілені, то таке просте обернення буде оберненням з обмеженням. Тофтул М.Г. Логіка. - К.: Академія, 2006. - С.433
Можна робити обернення з одноразовим врахуванням якості і кількості Суб'єкта в судженні. Тут перетворюються:
Загальностверджувальні судження (А) перетворюються в частковостверджувальні (І) без обмежень: “Всі студенти нашої групи здали іспити з логіки” в “Деякі студенти з нашої групи склади іспити з логіки.
Всі S є Р
Деякі S є Р
Загальнозаперечні судження (Е) перетворюються на таке ж (Е) без обмежень з перестановкою S і Р: “Жоден студент нашої групи не є двієчником” в “Жоден двієчник не є студент нашої групи”
Жодне S не є Р
Жодне Р не є S
Частковостверджувальні (І) судження перетворюються в частковостверджувальні (І) з перестановкою S і Р. Деякі відмінники є студентами нашої групи. - Деякі студенті нашої групи є відмінниками.
Страницы: 1, 2
