Сумісна діяльність психолога та логопеда при роботі з дітьми логопедичних груп
p align="left">Що нам музика заспіває?Ти, помічник, виходь
Загальний танець замов.
Звучить ритмічна музика, всі танцюють «замовлений» танець, виконують рухи. А потім ведучий пропонує всім рухатися за власним бажанням, так, як хоче само тіло.
8. Звучить спокійна музика, діти не сходячи з місця плавно рухаються під неї. Після цього можна запропонувати дітям лягти на килим.
А тепер, все відпочиваємо.
Відпочиваємо і мріємо
Про чарівні береги
Про небачені краї.
Звучить спокійна музика з природними звуками. Діти мріють. «Гуслі-самогуди» замовкають, і діти розповідають (за бажанням) про свої образи-мрії.
2.3 Рекомендації вчителя-логопеда батькам щодо розвитку правильних мовних навиків
Для успішної корекції мовних відхилень та всебічного розвитку дітей необхідно максимально забезпечити безперервність процесу навчання дошкільників в дитячому саду та закріплення отриманих навиків вдома. Тому батькам необхідно дотримуватися ряду правил:
1. Приділяти постійну увагу власній мові, оскільки вислови дорослих є зразком для правильного, а частіше неправильного розвитку лексичної, граматичної сторін дитячої мови.
2. Наповнити повсякденне життя дітей грамотним мовним спілкуванням:
· за допомогою назви довколишніх предметів та явищ розвивати наочний словник (наприклад, це м'яч, це шапка тощо);
· у власній мові чітко промовляти закінчення слів, дати дитяті можливість почути зміну звучання слів в різних контекстах, правильно вживати граматичні форми тощо (наприклад: це книга; немає книги; шукаю книгу; думаю про книгу; малюю книгу. Коля малював, а Даша малювала і так далі);
· звертати увагу дітей на смислоутворюючі елементи мовної системи - дієслова, на прикладах з повсякденного життя, вчити дітей диференціювати їх за сенсом (наприклад, відповідно: встав, ліг, зашив дірку, пришив гудзик, вишив квітку тощо);
· привертати увагу дітей до правильного розуміння та вживанню просторових предлогів в контекстній мові та ізольовано (наприклад, поклади олівець на стіл, візьми олівець зі столу, поклади олівець під стіл, заховай олівець за спину тощо);
· удосконалювати граматичну будову мови, використовуючи мовні ігри (наприклад, гра «У мене синя куля, а що в тебе», жовте яблуко, червона машина, 4 червоних яблука, 6 червоних яблук, 6 легкових машин, 6 повітряних куль).
3. Звертати увагу дитини на процес приготування їжі, її якісний склад, продукти, з яких готується блюдо (наприклад, як готуємо: варимо, смажимо, печемо, чистимо; смакові якості: смачна, солодка, гірка, гаряча, холодна; колір: зелений, жовтий).
4. Важливу роль в організації роботи повинні надавати улюблені іграшки дитя. Неоцінна їх роль в розвитку дитини, у тому числі у формуванні зв'язної мови. Складання коротких пропозицій, їх поширення, складання з них маленьких розповідей, у тому числі і розповідей-описів про улюблену іграшку, принесуть велике задоволення її володареві - дитині.
5. Важливо, аби вся вищевикладена робота відбувалася на високому емоційному підйомі дитини, і поволі, ненав'язливо, в ігровій формі дозволяла дитині опановувати складну структуру рідної мови.
6. Батьки повинні враховувати, що реакція дитя може бути різною: то швидкою, то дуже повільною, то надмірно веселою, бурхливою, то дуже смутною. Це не повинно відштовхувати батьків від подальшої роботи, а навпаки, враховуючи особистісні особливості свого дитя, залучаючи батьківську інтуїцію та бажання допомогти, разом з ним долати мовну скруту.
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2
Дитя вчиться говорити на прикладі мови батьків, педагогів, друзів. Оточуючі повинні допомогти дитині у формуванні правильної, чіткої мови. Дуже важливо, аби дитя з раннього віку чуло мову правильну, виразно звучну, на прикладі якої формується його власна.
Якщо у дитині мовні дефекти, вона часто піддається кепкуванням однолітків, образливим зауваженням, в концертах та дитячих святах не бере участь. Маля ображене, воно не відчуває себе рівним серед інших дітей. Поступово така дитина віддаляється від колективу, замикається в собі. Вона намагається відмовчаться або відповісти односкладово, не приймати участі в мовних іграх.
Завдання логопеда та психолога спільно з батьками переконати дитину, що мову можна виправити, можна допомогти маляті стати таким, як всі. Важливо зацікавити дитину так, щоб їй самій захотілося брати участь в процесі корекції мови. А для цього заняття не мають бути нудними уроками, а повинні стати цікавою грою.
ВИСНОВОК
Майже всі особисті якості: смаки, звички, характер, темперамент закладаються в людині в дитинстві. І чималу роль в становленні особистості грає мова.
У зв'язку з тим, що правильна мова є однією з важливих передумов подальшого повноцінного розвитку дитини, процесу соціальної адаптації, виявлення та усунення порушень мови необхідно проводити на ранніх етапах. Ефективність усунення мовних порушень визначається багато в чому рівнем розвитку логопедії як науки.
Вивчення логопедії є важливим для всіх працівників дитячих, особливо дошкільних, установ. Значний процент мовних порушень виявляється в дошкільному віці, оскільки цей вік є сензитивним періодом розвитку мови. Своєчасне виявлення мовних порушень сприяє швидшому їх усуненню, попереджає негативний вплив мовних розладів на формування особистості і на весь психічний розвиток дитини.
По відношенню до логопедії логопсихологія є допоміжною дисципліною, направленою на те, аби оптимізувати психологічними засобами логокорекційний процес.
Логопсихологія має важливе прикладне значення для логопедії.
По-перше, вона визначає місце мови як ключової вищої психічної функції в системі інших елементарних та вищих психічних функцій.
По-друге, вона надає сучасні засоби діагностики, що дозволяють визначити структуру дефекту, а також можливості компенсації з врахуванням підлягаючих зберіганню психічних функцій.
По-третє, логопсихологія сприяє встановленню характеру адаптивних психічних реакцій суб'єкта на мовний дефект.
По-четверте, вона пропонує диференційовані методи допомоги для вирішення різних завдань: вироблення або компенсації бракуючих психічних функцій, встановлення оптимальною контакту із страждаючим мовним дефектом суб'єктом, формування мотивації на виправлення дефекту мови, тощо.
У дітей логопедичних груп, як правило, інтелект нормальний. Вони критичні до своєї мови, більшість з них мають наполегливе прагнення до виправлення мовного недоліку. Але у частини дітей, в порівнянні з віковою нормою, спостерігається зниження пізнавальної діяльності та процесів, що входят до її структури: меньший об'єм запам'ятовування та відтворення матеріалу, нестійкість уваги, швидка відволікаємість, виснажлевість психічних процесів, зниження рівня узагальнення й осмислення дійсності; в них утруднена розгорнута зв'язна мова. З боку емоційно-вольової сфери також спостерігається ряд особливостей: підвищена збудливість, дратівливість або загальна загальмованість, замкнутість, образливість, плаксивість, багатократна зміна настрою і таке інше.
Психолого-педагогічна корекція мови у дітей логопедичних груп повинна включати комплекс заходів, направлених на усунення несприятливої дії вказаних вище соціальних чинників, на поліпшення загального психічного стану дитини, на формування в неї інтересу до мовного спілкування та необхідних навиків поведінки, на організацію правильного мовного виховання. Ефективність психолого-педагогічної корекції багато в чому визначатиметься спеціальними заняттями з дитиною.
Завдання логопеда та психолога спільно з батьками переконати дитину, що мову можна виправити, можна допомогти маляті стати таким, як всі. Важливо зацікавити дитину так, щоб їй самій захотілося брати участь в процесі корекції мови. А для цього заняття не мають бути нудними уроками, а повинні стати цікавою грою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Беккер К. П., Совак М. Логопедия. -- М.: АСТ, 2002. -- С. 11-23.
2. Власенко И.Т. Особенности словесного мышления у взрослых и детей с нарушениями речи. - М.: Наука, 2004. - 350 с.
3. Волховская Т.Н. К вопросу о содержании учебного курса «Логопсихология» // Специальная психология. - 2005. - № 3-4. - С. 5-6.
4. Волховсхая Т.Н. Логопсихология: пути становления и развития // Специальная психология. - 2007. - № 3. - С. 13.
5. Волховская Т.Н. Сравнительное изучение особенностей развития дошкольников с общим недоразвитием речи и с задержкой психического развития. - М.: Эксмо, 2003. - 306 с.
6. Волховсхая Т.Н., Юсупова Г.Х. Психологическая помощь дошкольникам с общим недоразвитием речи. - М.: АСТ, 2004. - С. 205-215.
7. Выготский Л. С. Мышление и речь // Собр. соч. -- М.: Эксмо, 2002. --Т. 2. - С. 320- 361.
8. Генинг М.Г. Обучение дошкольников правильной речи. - Чебоксары: МИР, 2003. - 255 с.
9. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. -- М.: Наука, 2002. - С. 55-60.
10. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. М.: Академия, 2001. - 429 с.
11. Калягин В.А. Логопсихология: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В.А.Калягин, Т.С.Овчинникова. -- М.: Академия, 2006. -- 320 с.12. Корпев А.Н. Системный анализ психического развития детей с недоразвитием речи: Автореф. дис. канд. пси-хол. наук. - СПб., 2006. - С. 2-5.
13. Коррекционно-педагогическая работа в дошкольных учреждениях для детей с нарушениями речи / Под ред. Ю.Ф. Гаркуши. - М.: Секачев В.Ю., ООО «Центр Гуманитарной литературы «РОН», 2002. - 203 с.
14. Лалаева Р.И. Методические рекомендации по логопедической диагностике // Диагностика нарушений речи у детей и организация логопедикой работы в условиях дошкольного образовательного учреждения. СПБ.: Питер, 2002. - С. 16-26.
15. Левченко И.Ю. Актуальные проблемы практической специальной психологии // Современные технологии диагностики профилактики и коррекции нарушений развития: В 3-х т. - М.: Академия, 2005. - С. 89-95.
16. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. Переизд. и доп. -- М.: АСТ, 2003. - 369 с.
17. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. -- М.: Наука, 2006. - 308 с. (переизд и доп.).
18. Лубовский В.И., Валявко С.М. Что такое «логопсихология»? // Специальная психология. - 2007. - № 13. - С. 20-23.
19. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. - М.: Мысль, 2003. - 374 с.
20. Максаков А.И., Тумакова Г.А. Учите, играя. - М.: Эксмо, 2003. - С. 157-185.
21. Мухина В. С. Детская психология. -- СПб.: Питер, 2002. - 515 с. - (переизд. и доп.).
22. Основы специальной психологии: Учебное пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / Л.В. Кузнецова, Л.И. Переслени, Л.И. Солнцева и др.; Под ред. Л.В. Кузнецовой. - М.: Эксмо, 2002. - 305 с.
23. Основы теории и практики логопеда // Под ред. Р.Е. Левиной. -- М.: Мысль, 2008. - С. 7 - 30.
24. Поваляева М.А. Коррекционная педагогика. Взаимодействие специалистов. Коллективная монография / Под общ. Ред. М.А. Поваляевой. Серия «Учебники, учебные пособия». - Росто-на-Дону: Феникс, 2002. - 189 с.
25. Преодоление общего недоразвития речи дошкольников. Учебно-методическое пособие / Под общ. ред. Т.В. Волосовец. - М: Институт общегуманит. иссл-й, А. Секачева, 2002. - 255 с.
26. Селивестров В.И. Игры в логопедической работе. - М.: Эксмо , 2007. - 209 с.
27. Специальная педагогика. Том 2. Общие основы специальной педагогики / Под ред. Н.М. Назаровой и др. - М.: Академия, 2008. - 405 с.
28. Хватцев М . Е. Логопедия. -- М.: Наука, 2002. - С. 5-14.
29. Цветкова Л.С. Методика нейропсихологических диагностик у детей. - М.:Наука, 2002. - 208 с.
30. Швайко Г.С. Игры и игровые упражнения для развития речи. - М.: АСТ, 2008. - 313 с.
