Стратегії надання психологічної допомоги у ситуаціях стихійного лиха, катастроф, терористичних нападів
p align="left">При стихійних лихах кількість осіб з симптомами посттравматичного розладу становить від 10 до 50 %. Зокрема 49-52 % осіб з ознаками посттравматичного стресу було виявлено серед мешканців Мехіко Сіті після відомого катастрофічного землетрусу. В свою чергу, голландські вчені, що провели обстеження 60--65-річних ветеранів ІІ світової війни, встановили відповідність їх стану симптомам. РТSD (за DSМ-Ш-R.) у 56 випадків. Аналогічні й навіть більш тяжкі «психічні втрати» були зафіксовані у 80-ті роки при аналізі загальних санітарних втрат, що понесли армії Ізраїлю, Іраку та Ірану, військових, що діяли в 90-х рр.Донедавна діагноз РТSD як самостійна нозологічна форма в групі тривожних розладів існував тільки в США. Однак в 1995 р, цей розлад і його діагностичні критерії із DSМ були введені й у десяту редакцію Міжнародної класифікації хвороб - основного діагностичного стандарту в європейських країнах.
Виділяють наступні критерії РТSD (за DSМ - IV):
А. Індивід був під впливом травмуючої події, причому повинні виконуватися обидва наведених нижче пункти:
1) індивід був учасником, свідком або зштовхнувся з подіями, які включають смерть, або погрозу смерті, або загрозу серйозних ушкоджень, або загрозу фізичної цілісності інших людей (або власної);
2) реакція індивіда включає інтенсивний страх, беспомічність або жах.
В. Травматична подія наполегливо повторюється в переживанні одним (або більше) з наступних способів:
1) повторюване й нав'язливе відтворення події, відповідних образів, думок, що викликає тяжкі емоційні переживання. (У маленьких дітей може з'явитися постійно повторювана гра, у якій проявляються теми або аспекти травми.);
2) повторювані важкі сни про подію. (У дітей можуть виникати нічні кошмари, зміст яких не зберігається);
3) такі дії або відчуття, як якби травматична подія відбувалася знову (відчуття "оживання" досвіду, ілюзії, галюцинації й диссоціативні епізоди - "флешбек-ефекти", - включаючи ті, які з'являються в стані інтоксикації або в просоночному стані). (У дітей може з'являтися специфічна для травми повторювана поведінка.);
4) інтенсивні важкі переживання, які були викликані зовнішньою або внутрішньою ситуацією, що нагадує про травматичні події або символізуючи їх;
5) фізіологічна реактивність у ситуаціях, які зовні або внутрішньо символізують аспекти травматичної події.
С. Постійне уникнення стимулів, пов'язаних із травмою, і намбінг ("nambing" - блокування емоційних реакцій, оціплення), що не спостерігалися до травми. Визначається за наявністю трьох (або більше) з перерахованих нижче особливостей:
1) зусилля по уникненню думок, почуттів або розмов, пов'язаних із травмою;
2) зусилля по уникненню дій, місць або людей, які будять спогади про травму;
3) нездатність згадати про важливі аспекти травми (психогенна амнезія);
4) помітно знижений інтерес або участь у раніше значимих видах діяльності;
5) почуття відсторонення або відокремлення від інших людей;
6) знижена вираженість афекту (нездатність, наприклад, до почуття любові);
7) почуття відсутності перспективи в майбутньому (наприклад, відсутність очікувань позитивних змін у кар'єрі, вдалого одруження, появи дітей або довгого життя).
D. Постійні симптоми зростаючого порушення (які не спостерігалися до травми). Визначаються по наявності, покрайній мірі, двох з нижчеперелічених симптомів:
1) труднощі із засипанням або поганий сон;
2) дратівливість або вибухи гніву;
3) утруднення із зосередженням уваги;
4) підвищений рівень сторожкості, гіперпильність, стан постійного очікування погрози;
5) гіпертрофована реакція переляку.
Е. Тривалість протікання розладу (симптоми в критеріях В, С и D) - більш ніж 1 місяць.
F. Розлад викликає клінічно значимий важкий емоційний стан або порушення в соціальної, професіональній або інших важливих сферах життєдіяльності. [7; 64]
Таким чином, дослідниками встановлено, що негативні зміни у стані здоров'я після екстремальної події можуть спостерігатися протягом десятків років і виявляти себе зростанні смертності з різних причин, збільшення кількості онкозахворювань, захворювань печінки, нирок, зростанні кількості психічних захворювань.
Певні психічні травми завжди викликають PTSD (тортури, знущання), інші - тільки в окремих випадках (при великих пожежах, аваріях на транспорті, які призвели до загибелі людей). Чим довше триває травмуючи ситуація, тим більша ймовірність розвитку PTSD.[10;16]
1.3. Типові реакції людей на різні травматичні події
Природні катастрофи:
а) приблизно 1-25% із числа постраждалих від стихійного лиха під час події зберігають спокій, душевну рівновагу, зібрані й діють ефективно й адекватно обставинам;
б) приблизно в 10-25% переживших стихійне лихо відразу після події з'являються симптоми стійкої дезорієнтації, дезорганізації поведінки, намбінг, почуття втрати контролю над своїми діями, які можуть поступово минути протягом наступних 6 тижнів;
в) в 50% із числа тих, у кого виник PTSD, відбувається відновлення нормального рівня функціонування протягом наступних 3 місяців. 25 % із числа відчуваючих сильний психологічний дістрес у результаті пережитого стихійного лиха вертаються до нормального рівня функціонування протягом 1 року. Необхідно відзначити, що з погляду виникнення PTSD велике значення має найперша реакція на травматичну подію;
г) характерними реакціями дітей на вплив стихійних нещасть є: страхи, проблеми сепарації, труднощі зі сном ;симптоми PTSD. Діти в набагато меншому ступені, чим дорослі, демонструють відстрочену реакцію у вигляді синдрому PTSD.
Техногенні катастрофи
Техногенні, або "мовчазні" (невидимі), нещастя, такі, як можливість радіоактивного зараження або викиду токсичних речовин у результаті аварій або витоків на промислових об'єктах, у своєму травматичному впливі мають додатковий фактор, що обумовлює драматичну зміну уявлень індивіда про життєві перспективи свої власні й своїх близьких. Цей фактор характеризується потенційною можливістю небезпечних захворювань, таких як рак, і народження дітей з уродженими дефектами в результаті впливу радіації або токсичних речовин. Реакція на такого роду події включає хронічну тривожність, симптоми депресії, відчуженість і втрату впевненості в сьогоденні й майбутньому індивіда більшою мірою , чим симптоми PTSD. Серед жертв такого роду техногенних катастроф відзначений високий рівень обсесивної поведінки, гіперпильності й соматоформні реакції. Підпадання "мовчазним", „невидимим" стресорам приводить також до апатії, зниженню здатності справляться з іншими стресорами.
Дорожньо-транспортні пригоди
В 1992 р, у США було зареєстровано 40000 серйозних ДТП із людськими жертвами. В 46% потерпілих у ДТП розвиваються симптоми, що відповідають критеріям PTSD. 20% мають підпороговий рівень PTSD. Обстеження 188 жертв ДТП показало, що в 20% був гострий стресовий розлад, в 10% - розлад настрою через 12 місяців після ДТП, 10% мали PTSD і фобію на поїздки в транспорті.
Статеві розбіжності в схильності й впливі травматичних подій.
Виявлені значимі розбіжності між статтю в типах травматичних ситуацій. Чоловіки частіше піддані всякого роду нещасним випадкам (аварії, ДТП), чим жінки. Жінки значно частіше піддаються сексуальному насильству, ніж чоловіки.
Найвищий відсоток PTSD серед травматичних популяцій - у жінок, які перенесли сексуальне насильство або проти яких був зроблений якийсь інший злочин; він становить 57 %.
Жінки, що перенесли травму, більшою мірою підлягають тривожності й депресії, у той час як чоловіка - зловживанню алкоголем і антисоціальному особистісному розладу. Фактор статі скоріше визначає форму прояву симптомів, ніж ступінь ризику виникнення PTSD.
Однак недавні дослідження показали, що ризик виникнення PTSD після травми в жінок у два рази вище, ніж у чоловіків. У той же час фактор віку в жінок не впливає на ризик виникнення PTSD.[7; 68]
2. Техніки психологічної допомоги, що застосовуються при роботі в надзвичайних ситуаціях
2.1. Психічні розлади у постраждалих від стихійного лиха
Психічні розлади, що виникають у потерпілих у вогнищах стихійного лиха і катастроф мають важливі соціальні наслідки. Під час катастроф більші маси людей випробовують не тільки вплив прямих вражаючих факторів, але й превхідних соціальних наслідків.
У результаті катастроф у більшої маси населення формується хронічний стресовий стан, що впливає не тільки на психічне, але й на соматичне здоров'я.
У сучасних дослідженнях представлені дві гіпотези передбачення розвитку психічних розладів у потерпілих у вогнищах стихійних лих і катастроф.
Відповідно до першої, екстремальні й дезадаптивні реакції під час катастрофи можуть бути в значній мірі передвіщені наявністю в потерпілих
певних особистісних рис, тобто, реакції людей лише відбивають їхній звичайний спосіб реагування. Тривожні особистості реагують тривогою й панікою, гипотимічні - депресією, театральні - конверсіональними формами реагування.
Друга гіпотеза заснована на тому, що найбільшу прогностичну цінність представляють демографічні й групові фактори соціального стресу в сполученні із суб'єктивно пережитим хронічним стресом.
