Стать, гени, культура

Гендерні розходження проявляються й у сексуальних відносинах. Тим часом очевидно, що у своїх фізіологічні й суб'єктивних відповідних реакціях на сексуальні подразники жінки й чоловіки «скоріше схожі, чим не схожі». Сьюзан Хендрик і її колеги повідомляють, що безліч досліджень, включаючи і їх власні, показали, що жінки «помірковано консервативні» стосовно випадкового сексу, а чоловіки - «помірковано поблажливі». Показовий результат широкомасштабного опитування, недавно проведений Американською радою по утворенню. Чверть мільйона студентів-першокурсників відповідали на той самий питання: «Як вам здається, якщо двоє по-справжньому люблять один одного, чи правильним буде для них вступити в половий зв'язок, навіть якщо вони знайомі зовсім нетривалий час?» «Так» відповіли 56 % юнаком і тільки 32 % дівчат. При опитуванні 3400 випадково обраних американців від 18 до 59 років 48 % жінок і 25 % чоловіків як серйозна підстава для перших сексуальних зносин указали на «любов до партнера». Коли ж було задане питання, як часто вони думають про секс, 19 % жінок і 54 % чоловіків відповіли: «Щодня» або «Кілька разів у день».

Гендерні розходження в сексуальних відносинах позначаються й на поводженні. «За рідкісним винятком, усюди в усьому світі ініціаторами полової близькості частіше виступають чоловіка, а не жінки», - повідомляють психологи. Більше того, незалежно від сексуальної орієнтації (при гомосексуальності навіть більшою мірою) «самотні чоловіки займаються сексом набагато частіше й з більшим числом партнерів, чим самотні жінки». Епізодична, «одноразова» любов найбільш характерна для чоловіків із традиційно чоловічим відношенням до сексу. Не тільки в полової близькості, але й у процесі залицяння й зближення представники чоловічої статі, як правило, проявляють більшу ініціативу.

Гендерні розходження проявляються й у сексуальних фантазіях. В еротичних виданнях, орієнтованих винятково на чоловіків, жінки доступні й похітливі. У романтичній «жіночій» белетристиці чоловік прямо-таки знемагає від побожної пристрасті до героїні. Це відзначають не тільки соціологи. От слова гумориста Дейва Баррі: «Жінка може чотири години підряд не відриваючись від екрана дивитися, як герой і героїня нудяться передчуттям любовної близькості, який так і не призначено збутися. Чоловіки такі фільми ненавидять. Ні, може бути, вони й потерплять хвилин сорок, але потім все повинні роздягнутися. Після чого ганятися на автомобілях. Фільм за назвою "Перегони оголених" - от це для чоловіків».

Еволюція й стать: робити те, що природно

«Як по-вашому, яка головна причина того, що чоловіки й жінки настільки відрізняються друг від друга, зокрема по своїх інтересах і здатностям? - таке питання було включено в анкету Організації Геллапа в 1990 році. - Де шукати корінь подібних розходжень: у вихованні або фізіології?» Відповіді розподілилися приблизно нарівно.

Зрозуміло, є явні біологічні полові розходження. У чоловіків - пеніси, а в жінок - піхви. Чоловіка виробляють сперму, жінки - яйцеклітини. У чоловіків міцні мускули для того, щоб грати в мисливські ігри, зате жінки можуть годувати грудьми. Чи обмежуються розходження між чоловіками й жінками тільки цими настільки очевидними в репродуктивній області й фізіології? Або чоловічі й жіночі гени, гормони й клітини головного мозку по-різному впливають на поводження? У цей час соціологи усе більше уваги приділяють біологічно обумовленим розходженням у соціальному поводженні.

Стать й вибір партнера

Із часів Дарвіна більшість біологів переконана в тім, що живі організми от уже мільйони років конкурують у боротьбі за виживання й збереження потомства. Гени, що збільшують шанси зберегти потомство, стають переважними. Так, у засніженій Арктиці в генетичному змаганні виграють гени білих ведмедів, що визначають наявність густого хутра маскувального білого цвіту.

Дарвін у свій час дійшов висновку, що організми розвиваються шляхом адаптації, інакше вони просто не дожили б до наших днів. З більшою ймовірністю передадуть свої гени нащадкам організми, що успішно пристосовуються до навколишнього оточення. Еволюційна психологія задається питанням: а чи не розвиваються точно так само й характерні психологічні риси й соціальне поводження?

Теорія еволюції пропонує готове пояснення, чому чоловіка частіше проявляють ініціативу в сексуальних відносинах. У середньому протягом свого життя чоловік виробляє кілька трильйонів сперматозоїдів; вироблення сперми обходиться куди дешевше, ніж вироблення яйцеклітин. Більше того, поки одна жінка виношує дитину й вигодовує її, чоловік здатний запліднити ще безліч жінок. Тому жінка, перш ніж скористатися своїми репродуктивними здатностями, уважно придивляється до чоловіка, оцінюючи його здоров'я та інші ресурси. Чоловіки ж змагаються один з одним у шансах перемогти в генетичному тоталізаторі, відправляючи свої гени в майбутнє. Як говорять еволюціоністи, для чоловіків важливе кількість, для жінок - якість.

Крім того, еволюціоністи думають: тому що для фізично більш сильних чоловіків жінки виявляються доступнішими, це і є причиною того, що з покоління в покоління чоловіка стають усе більше агресивними й гнітючими. А якщо жінки покористуються зі своєї здатності розпізнавати емоції навколишніх, те, можливо, природний добір сприяє росту в жінках саме цієї здатності. В основі всіх подібних припущень лежить думка, що природа відбирає ті характерні риси, які допомагають людям зберегти гени для майбутнього.

Як ви розумієте, це робиться несвідомо. Ніхто спеціально не ставить перед собою завдання: «Як би мені передати потомству максимум своїх генів?». Скоріше, як думають психологи-еволюціоністи, головну роль тут грають наші природні устремління. І саме це може пояснити не тільки чоловічу агресію, але й інші розходження в установках і поводженні.

Еволюційна психологія припускає, що чоловіки завжди будуть прагнути запропонувати жінкам те, що тими особливо цінується, - засобу до існування й фізичний захист; а жінки, у свою чергу, будуть намагатися виглядати молодими й здоровими (здатними до дітородіння), привабливими для чоловіків. Як зауважують Басі й Алан Фейнголд, чоловічі й жіночі переваги при виборі партнера з усією очевидністю підтверджують ці припущення.

Дослідження, проведені в 37 самих різних країнах, від Австралії до Японії, підтвердили, що всюди чоловіків залучають жінки, чий зовнішній вигляд - юна особа й фігура - має на увазі здатність до дітородіння. Жінок же повсюдно залучають чоловіка, чий добробут, сили й амбіції обіцяють захист і опіку потомства.

Залишаючи осторонь обговорення природного добору фізичних якостей і типів поводження, що підвищують імовірність збереження генів, критики вбачають два серйозних недоліки в цих еволюціоністських поясненнях.

Насамперед, ці пояснення завжди починаються з обговорення наслідку (приміром, розходжень у прояві ініціативи в сексуальних відносинах) і потім ідуть у зворотному напрямку, вишиковуючи обґрунтування пред'явленого наслідку. Такий підхід - спадщина функціоналізму, теорії, що домінувала в психології в 20-х роках: чому спостерігається саме таке поводження? Тому, що воно виконує таку-те й таку функцію. Теоретик навряд чи програє в цій грі.

Щоб уникнути спокуси судити про все заднє число, потрібно спробувати представити не тільки одну версію, але і їй протилежну. Давайте спробуємо. Якби чоловіка ніколи не мали позашлюбних зв'язків, чи можна в такій вірності доглянути еволюційну мудрість? Зрештою, виховати дитину набагато складніше, ніж просто прибудувати свою сперму. Чоловіка, віддані своїм подругам і потомству, мають більше підстав сподіватися, що їхні спадкоємці виживуть і збережуть їхні гени (з погляду еволюції це добре пояснює, чому люди й деякі види тварин, чиє потомство вимагає безустанної батьківської турботи, мають тенденцію дотримуватися моногамії).

Психологи-еволюціоністи на це відповідають, що оцінка заднім числом грає не меншу роль і в так званих культурологічних поясненнях: чому чоловіка й жінки так відрізняються друг від друга? Тому, що культура соціалізує їхнє поводження! Як ми побачимо пізніше, коли соціальні ролі варіюються залежно від часу й місця, «культура» скоріше не пояснює, а тільки описує ці ролі. «Наше поле діяльності,- продовжують психологи-еволюціоністи,- дуже далеко від висловлень гіпотез заднім числом. Те, чим ми займаємося, можна назвати емпіричною наукою, тому що ми перевіряємо еволюційні пророкування, зіставляючи їх з підсумками спостережень за поводженням тварин, людей різної культури й з результатами гормональних і генетичних досліджень». Психологи-Еволюціоністи також нагадують нам, що мудрість еволюції - це мудрість минулого. Вона розповідає нам, яке поводження спрацювало в минулому. Чи є такі тенденції дотепер адаптивними - питання іншої.

Критики еволюціонізму визнають, що еволюція допомагає нам пояснити й нашу подібність і наші розходження (певна сума різновидів сприяє виживанню). Але разом з тим вони затверджують, що наша загальна еволюційна спадщина виявилася нездатним пророчити появу такого величезного числа різних варіантів «шлюбних схем». Не пояснює воно й тих разючих змін у схемі поводження людей різних культур, що відбулися за останні десятиліття. Найбільш важлива якість, якою нагородила нас природа,- це наша здатність адаптуватися: навчатися й змінюватися. Думаю, усі погодяться, що в цьому й полягає сила, що творить, культури.

Стать й гормони

Результати архітектурних проектів видні у будинках, результати наших генетичних проектів - у гормонах, які відрізняють чоловіків від жінок. Чи визначають гормональні розходження з'явлення психологічних розходжень між чоловіками та жінками?

Гендерні розходження в агресивності можна пояснити впливом тестостерону. У тваринних різних видів, яким уводився тестостерон, агресивність зростала. Так само й у людей: у чоловіків, що роблять злочини із застосуванням насильства, рівень тестостерону, як правило, перевищує норму, втім, так само як і в гравців Національної футбольної ліги. Крім того, відомо, що й у людей, і в мавп гендерні розходження в агресивності проявляються в ранньому віці (перш ніж позначається вплив культури) і убувають разом зі зниженням рівня тестостерону в період дорослішання. Хоча жодне із цих свідчень не є вирішальної, у сукупності вони переконують більшість учених у тім, що полові гормони мають важливе значення. Але, як ми побачимо пізніше, вносить свій внесок і культура.

Культура й гендерні ролі

Культура - це те, що засвоюється великою групою людей, і те, що передається від покоління до покоління: ідеї, установки, поводження й традиції. Ми можемо бачити творчу силу культури в тім, як поводяться чоловіки й жінки. Усюди, у всіх куточках миру, дівчинки допомагають матері в роботі з будинку й піклуються про своїх молодших братів і сестер, хлопчики ж звичайно десь бездоглядний грають. Навіть у сучасних північноамериканських родинах, де чоловіки й дружини рівною мірою прагнуть до кар'єри, всіма ремонтними роботами з будинку займається звичайно чоловік, а дружина піклується про дітей. «Жінки повсюдно виконують більшу частину роботи з будинку,- говориться в повідомленні ЮНЕСКО (1991). - И з обов'язків, поділюваних членами родини, готування їжі й миття посуду всюди стоїть на останнім місці». На підставі очікувань цілком певного поводження чоловіків і жінок і окреслюються гендерні ролі.

В експерименті, учасницями якого були студентки університету, Марко Занна й Сьюзан Пак продемонстрували взаємозв'язок гендерних ролей і очікування цілком певного поводження. Студенток попросили заповнити анкети, з якими потім, як вони припускали, повинен ознайомитися перед зустріччю з ними високий, «солідний» неодружений чоловік. Ті дівчини, кому натякнули, що ідеал цього чоловіка - жінка, всі помисли якої спрямовані на родину й турботу про чоловіка, приписували собі більше традиційні жіночі якості в порівнянні з тими, хто очікував зустрітися із чоловіком, що воліє цілеспрямованих самостійних жінок. Більше того, студентки, які очікували зустріти чоловіка, що ратує за рівні права чоловіків і жінок, демонстрували більше високі розумові здатності. Коли був запропонований тест на інтелект, вони вирішили завдань на 18 % більше, ніж ті, хто очікував зустрічі із чоловіком, що має традиційні погляди. Однак це бажання підбудуватися під ідеал чоловіка виражався набагато слабкіше, коли чоловік описувався менш привабливим: однолітком, маленького росту й уже має «подругу життя». І все-таки, чи культура формує гендерні ролі? А може бути, ролі просто відображають поводження, насправді властивим чоловікам і жінкам? Різноманіття гонористих ролей у різних культурах і в різні часи свідчить на користь того, що саме культура формує гендерні ролі.

Гендерні ролі змінюються разом з культурою

Чи належні жінки виконувати хатню роботу? Чи належні вони бути стурбовані кар'єрою чоловіка більш, ніж своєю власною? Джон Уильямc та Дебора Бест задавали ці питання студентам університету - представникам 14 різних культур. За рідкісним винятком, дівчини більше відмінювалися до рівності між статями, чим їхні однокурсники. Але розходження між культурами виявилися набагато глибше. Студенти з Нігерії й Пакистану, наприклад, висловлювали більше традиційні погляди щодо різниці ролей жінок і чоловіків, чим студенти з Данії або Німеччини.

Гендерні ролі міняються із часом

За останні п'ятдесят років - не такий вже великий відрізок часу для нашої історії - гендерні ролі різко змінилися. В 1938 році лише один з п'яти американців схвалював замужню жінку, що самостійно заробляє гроші, у той час як чоловік міг її містити. А в 1996 році таке поводження жінки схвалювали вже четверо з п'яти, хоча двоє чоловіків із трьох як і раніше думали, що для дітей ідеальна сімейна ситуація, коли батько працює, а мати сидить дома й доглядає дітей. В 1967 році 57 % американських студентів-першокурсників погодилися з тим, що найкраще, якщо заняття заміжньої жінки будуть обмежуватися домом і родиною. В 1997 році із цим погодилися лише 25 %.

Така зміна установок супроводжується й зміною поводження. З 1960 по 1995 рік частка 40-літніх замужніх працюючих американок у загальному складі робочої сили збільшилася рівно вдвічі - з 38 % до 76 %. Схожа картина спостерігається в Канаді, Австралії й Великобританії. Починаючи з 1970 року безупинно зростає число жінок, що одержуютьосвіту, для того щоб стати юристами, лікарями й дантистами. Це варіювання ролей залежно від культури й від часу вказує на те, що еволюція й біологія - аж ніяк не єдині фактори, що впливають на гендерні ролі, культура також змінює їх.

ВИСНОВОК:

Біологія й культура

Не варто представляти еволюцію й культуру як конкурентів. Культурні норми досить мистецьки й могутньо впливають на наші установки й поводження, але роблять вони це не в обхід біології. Все соціальне й психологічне є, в остаточному підсумку, біологічне. Якщо очікування інших людей впливають на нас, виходить, так біологічно в нас запрограмоване. Крім того, культура може підкреслювати наші біологічно наслідувані ініціативи. Якщо гени й гормони пропонують чоловікам бути більше агресивними, чим жінки, культура може підсилити це розходження своїми нормами, згідно яким очікується, що представники чоловічої статі - створення більше грубі, а представники жіночого - більше добрі й ніжні.

Біологія й культура можуть також взаємодіяти. Різні фізичні особливості людей викликають різні відповідні реакції. Люди реагують на Сильвестра Сталлоне інакше, чим на Вуді Аллена. Чоловіка, будучи в середньому на 8 % вище жінок і володіючи майже вдвічі більшою м'язовою масою, можуть випробовувати інші переживання в порівнянні з переживаннями жінок. Або, наприклад, розглянемо наступне: строгі культурні норми пропонують, щоб чоловік обов'язково був вище дружини. По статистиці, тільки одна пара з 720 порушує це правило. Заднім числом ми можемо знайти цьому психологічне пояснення: можливо, перевага в росту (або віці) допомагає чоловікам закріпити свою соціальну владу над жінками. Але в даній нормі можна доглянути й еволюційну мудрість: якби люди воліли вибирати собі партнера рівного росту, те багато високих чоловіків і низькорослих жінок попросту залишилися б без пари. Таким чином, це правило може бути результатом впливу й біології, і культури.

Еліс Іглі пропонує теорію, що описує механізм взаємодії культури й біології. Вона переконана, що різні фактори, включаючи біологічні впливи й соціалізацію в дитячому віці, визначають поділ праці між чоловіками та жінками.. У дорослому житті підставою гендерних розходжень у соціальному поводженні є ролі, які відбивають поділ праці. Чоловіки схильні виконувати ролі, що вимагають демонстрації соціальної й фізичної сили, а жінки більше тяжіють до виконання ролей, у яких можна виявити турботу й увагу до навколишнім. Таким чином, представники кожної статі схильні зображувати те поводження, якого від них і чекають, і в результаті вони вигострюють свої навички, своє мистецтво саме в цій ролі. Вплив біології й соціалізації істотно в тім ступені, у якій вони впливають на наші соціальні ролі, які, у свою чергу, впливають на те, ким ми стаємо.

Література

1. Майерс Д. Социальная психология. Интенсивный курс. - М., 2000

2. Рубін Д., Пруїтт Д, Кім С. Соціальний конфлікт. - К., 2000

3. Солсо А., Джонсон Х., Біл К. Експериментальна психологія. - К., 1997

4. Берн С. Гендерна психологія. - К., 2004

5. Берковиц Л. Агресія. - К., 2001

Страницы: 1, 2