Быстрый поиск

Соціально-психологічна адаптація дітей, які пережили сексуальне насильство та роль соціально-психологічного тренінгу в цьому процес

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний інститут економіки та управління

Кафедра соціальної роботи

Творча робота з дисципліни ПвССПЗА

На тему: «Соціально-психологічна адаптація дітей, які пережили сексуальне насильство та роль соціально-психологічного тренінгу в цьому процесі »

Виконала: студентка IV курсу

Групи С-061 спеціальності

Соціальна робота

Юридичного факультету

Геращенко Ірина

Перевірила:

ст. викладач Ананьєва Ірина Костянтинівна

Чернігів, 2009

Зміст

Вступ

Насильство над дітьми: його види

Механізми психологічної адаптації дитини до тривалого сексуального насильства

Значення тренінгу в соціально-психологічній адаптації дитини, що постраждала від сексуального насильства

Арт-терапія в роботі з дітьми, які перенесли сексуальне насильство

Тренінг з дітьми, що пережили сексуальне насильство

Висновки

Література

Вступ:

Про жорстоке поводження з дітьми та домашнє насильство відомо з давніх-давен. Проте дослідження, присвячені цій проблемі, з'явилися нещодавно: тривалий час факт існування і поширеності проблеми взагалі заперечувався. Останнім часом зростає кількість випадків сексуального насильства над дітьми, про які стає відомо. І всупереч поширеній думці насильниками частіше є не незнайомці, а родичі й люди, яких дитина знає і яким довіряє. Діти часто соромляться або бояться розповісти про те, що над ними знущаються. Основними причинами не звернення дітей до правоохоронних органів вважають: страх помсти насильника, сором перед оточенням, невіру в можливості правоохоронних органів, небажання проходити огляд після сексуального насильства. Іноді діти просто не знають іншого ставлення до себе, а через те вважають його нормою.

Через сексуальне насильство над дитиною, дуже страждає фізичний та психічний розвиток дитини, як наслідок різноманітні захворювання, такі як: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу).

Тому в процесі соціально-психологічної адаптації дітей має велике значення тренінгові роботи з дітьми, що постраждали від сексуального насильства.

Насильство над дітьми: його види

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства.

Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини.

У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.

Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Зазвичай жертвами сексуального порочного відношення є діти молодше 12 років, але найчастіше - у віці 3-7 років. Маленьке дитя ще не розуміє того, що відбувається, його легко залякати, схилити до того, щоб він нікому не говорив про те, що сталося (тобто укласти «договір мовчання»). Що також зробив насильство дорослий сподівається, що в цьому віці дитина ще не здатне описати подію словами. Оскільки фантазії маленького дитяти частенько змішані з реальністю, то, ймовірно, його розповіді не повірять, навіть якщо він щось про це і розповість. Сексуальному насильству у віці до 14 років зазвичай піддаються 20-30% дівчаток і 10% хлопчиків. Хлопчики частіші, ніж дівчатка, піддаються насильству в ранішому віці. Хоча в цілому сексуальне насильство над хлопчиками зустрічається в 3-4 рази рідше, ніж над дівчатками

Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

Механізм психологічної адаптації дитини до тривалого сексуального насильства

Якщо сексуальне насильство продовжується тривалий час, то у дитяти формується комплекс психологічних і поведінкових порушень, направлених на адаптацію до існування в цих умовах. Вказаний комплекс, що є з точки зору сучасної психіатрії специфічним адаптаційним розладом, в англомовній літературі називається синдромом акомодації. Прояви синдрому акомодації не можна вважати психічною нормою, проте необхідно розуміти, що це -- природна реакція дитяти на існування в екстремальних умовах, реакція, яка дозволяє йому мінімізувати шкоду, пов'язану з сексуальним насильством. У тій формі, і якою синдром акомодації описаний, він виникає лише в тих випадках, коли сексуальні контакти з дорослим відбуваються проти волі дитини і для досягнення своїх цілей злочинець використовує примус, психічні або фізичне насильство.

У розвитку синдрому акомодації можна виділити п'ять послідовних етапів:

1. Секретність;

2. Безпорадність;

3. Пристосування;

4. Розкриття;

5. Відновлення.

Якщо насильство не виявляється, то два останні етапи не розвиваються. Найяскравіше порушення, що входять в синдром акомодації, виявляються при внутрісімейному сексуальному насильстві.

Етап секретності:

Дитині, яка знаходиться залежною від злочинця (довіряє йому або боїться його), забороняється розповідати кому-небудь про особливі стосунки, що виникли між ними. Засоби, використовувані дорослим для збереження таємниці, визначаються характером стосунків: у одних випадках це можуть бути погрози фізичної розправи, у інших -- загроза позбавити дитяти любові і турботи, в третіх - обіцянка дарунків. Збереженню насильства в таємниці сприяє та обставина, що дитина, як правило, не розуміє повною мірою характеру і значення здійснюваних з ним дій.

Страницы: 1, 2