Самооцінка й рівень домагань
Самооцінка й рівень домагань
Зміст
Вступ
1. Самооцінка і рівень домагань
1.1 Поняття про самооцiнку
1.2 Поняття про рiвень домагань
2. Взаємодія самооцінки та рівня домагань
3. Динаміка самооцінки й рівня домагань у різні вікові періоди
3.1 Старший дошкільний вік
3.2 Молодший шкільний вік
3.3 Підлітковий вік та юнацтво
3.4 Вплив самооцінка та рівня домагань на навчальну діяльність
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Внутрішній світ особистості, її самосвідомість завжди перебували в центрі уваги не тільки філософів, учених, але й письменників і художників. Інтерес людини до себе, до свого внутрішнього світу здавна був предметом особливої уваги.
"Є тільки одна й тільки одна річ у всесвіті, про який ми знаємо більше, ніж могли б довідатися в результаті спостереження ззовні, - сказав К.С. Люiс. - Ця річ - ми самі. У нас є, так мовити, внутрішня інформація; ми в курсі справи". Поведінка людини завжди так чи інакше сполучається з його виставою про себе ("образ "Я") і з тим, яким він праг би бути. Вивчення властивостей самосвідомості, адекватності самооцінок, структури й функцій "образа "Я" представляє не тільки теоретичний, але й практичний інтерес у зв'язку з формуванням життєвої позиції особистості.
Самооцінка відноситься до ядра особистості й суттєво впливає на поведінку індивіда. Вона тісно пов'язана з рівнем домагань людини - ступенем труднощів і цілей, які він ставить перед собою. До проблеми самооцінки й рівню домагань зверталися багато вітчизняних психологів. Самооцінка - цінність, значимість якої індивід наділяє себе в цілому й окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка виступає як відносно стійкий структурний утвір, компонент самопізнання і як процес самооцінювання. Основу самооцінки становить система особистісних змістів індивіда, прийнята їм система цінностей. Самооцінка формується при активній участі самої особистості й відбиває своєрідність її внутрішнього світу. В А.В. Петровського рівень домагань перегукується з Я- Ідеальним. Учений уважає, що "…самооцінка є результат… свого роду проекція реального "Я" на "Я" ідеальне.
У західній психології до вивчення самооцінки обертали погляди багато вчених. По класичній концепції У.Джемса (1890) вистава про актуалізацію ідеального - я покладене в основу поняття самооцінки, яке визначається як математичне відношення реальних досягнень індивіда до його домагань. Т. Шибутанi пише про самооцінку так: "Якщо особистість - це організація цінностей, то ядром такої функціональної єдності є самооцінка".
Поняття самооцінки було детально досліджене Р.Бернсом. Учений розглядав самооцінку в складі системи, відомої як " Я-Концепція особистості". На думку Бернса Я-Концепція - це сукупність усіх вистав індивіда про себе, сполучена з їхньою оцінкою Р. Бернс.
Метою даної роботи є вивчення самооцінки, рівня домагань і їх взаємодія.
Предмет даної роботи - самооцінка і рівень домагань.
Відповідно до мети можемо виділити наступні задачі:
1. Провести аналіз матеріалів вітчизняних і закордонних досліджень на теми «Самооцінка» та «Рівень домагань».
2. Виділити спiввiдношення самооцінки й рівня домагань.
3. Роздивитися динаміку самооцінки й рівня домагань у різні вікові періоди.
1. Самооцінка і рівень домагань
1.1 Поняття про самооцiнку
Самооцінка - це моральна оцінка своїх власних учинків, моральних якостей, убеждений, мотивів; одне із проявів моральної самосвідомості й совісті особистості. Здатність до самооцінки формується в людині в процесі його соціалізації, у міру свідомого засвоєння їм тих моральних принципів, які виробляються суспільством, і виявлення свого особистого відношення до власних учинків на основі оцінок, що даються цим учинкам навколишніми.
Можна сказати так: самооцінка є оцінки інших, прийняті особистістю в якості масштабу власної поведінки, або, говорячи по-іншому, власна оцінка особистості, яку вона вважає необхідної звести в загальний масштаб. Завдяки здатності до самооцінки людей знаходить можливість значною мірою самостійно направляти й контролювати свої дії й навіть виховувати себе. [Божович Л.И. 92-108]
Відомий автор книг по психології Т.А. Ритченко приводить таке визначення самооцінки: "На основі самопізнання в людини виробляється певне емоційно-ціннісне відношення до себе, яке виражається в самооцінці. Самооцінка припускає оцінку своїх здатностей, психологічних якостей і вчинків, своїх життєвих цілей і можливостей їх досягнення, а також свого місця серед інших людей".
Самооцінка може бути заниженою, завищеною й адекватною. В однаковій ситуації люди з різною самооцінкою будуть поводитися зовсім по-різному, почнуть різні дії, тим самим по-різному будуть впливати на розвиток подій. На основі завищеної самооцінки в людини виникає ідеалізована вистава про свою особистість, своєї цінність для навколишніх, Він не бажає визнавати власних помилок, ліні, недоліку знань, неправильної поведінки, часто стає твердим, агресивним, неуживчивым.
Явно занижена самооцінка веде до непевності в собі, боязкості, сором'язливості, неможливості реалізовувати свої задатки й здатності. Такі люди звичайно ставлять перед собою більш низькі цілі, ніж ті, яких могли б досягтися, перебільшують значення невдач, мають гостру потребу в підтримці навколишніх, занадто критичні до себе. Люди з низькою самооцінкою дуже ранимі. Усе це приводить до виникнення комплексу неповноцінності, відбивається на його зовнішньому вигляді - ока відводить убік, хмурий, неусмішливий.
Адекватна ж самооцінка особистістю своїх здатностей і можливостей звичайно забезпечує відповідний рівень домагань, тверезе відношення до успіхів і невдачам, схваленню й несхваленню. Така людина більш енергійна, активна і оптимістична. Звідси висновок: потрібно прагнути розбудовувати в себе адекватну самооцінку на основі самопізнання. [Трубицина М.С. 112]
Як же особистість здійснює самооцінку? Людина стає особистістю в результаті спільної діяльності й спілкування. Усе, що склалося й відстоялося в особистості, виникло завдяки спільній з іншими людьми діяльності й у спілкуванні з ними й для цього призначене. Людина включає в діяльність і спілкування істотне важливі орієнтири для своєї поведінки, увесь час звіряє те, що він робить, з тим, що очікують від нього навколишні, справляється з їхніми думками, почуттями й вимогами, В остаточному підсумку, якщо залишити осторонь задоволення природних потреб, усе, що людей робить для себе (чи вчиться він, сприяє чому-небудь або перешкоджає), він робить це разом з тим і для інших і, може бути, більшою мірою для інших, чому для себе, навіть якщо йому здається, що все саме навпаки.
Пізнаючи якості іншої людини, особистість одержує необхідні відомості, які дозволяють виробити власну оцінку. Уже сложившиеся оцінки власного Я є результат постійного зіставлення того, що особистість спостерігає в собі, з тим, що бачить в інших людях. Людей, уже знаючи дещо про себе, придивляється до іншій людині, порівнюючи себе з ним, припускає, що й той небайдужий до його особистісних якостей, учинків, проявів; усе це входить у самооцінку особистості й визначає її психологічне самопочуття.
Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань особистості, з бажаним рівнем її самооцінки.
1.2 Поняття про рівень домагань
Рівень домагань особистості - поняття, уведене К. Левином - для позначення прагнення індивіда до мети такої складності, яка, на його думку, відповідає його здатностям. Цей утвір, тісно пов'язане із самооцінкою - особистості.
Рівень домагань може бути заниженим або завищеним, тобто він не завжди відповідає об'єктивній оцінці здатностей індивіда. Приватний рівень домагань ставиться до досягнень в окремих областях діяльності (у спорті, музиці й т.п.) або людських відносин (прагнення зайняти певне місце в колективі, у дружніх, сімейних або виробничих відносинах і т.п.). В основі такого рівня домагань лежить самооцінка у відповідній області. Рівень домагань може носити більш загальний характер, тобто ставитися до багатьом областям життя й діяльності людину й, насамперед, до тем, у яких проявляються його інтелектуальні й моральні якості. Люди, що володіють реалістичним рівнем домагань, відрізняються впевненістю у своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю оцінці досягнутого. Неадекватність самооцінки може привести до вкрай нереалістичних (завищеним або заниженим) домаганням.
