Розвиток психології в Сполучених Штатах на рубежі ХІХ-ХХ століть
p align="left">В 1894 році Хол заявив, що "єдино головною й безпосередньою сферою застосування психології є її застосування в педагогіці". Навіть Вільям Джемс, якого не можна вважати прикладним психологом, написав книгу за назвою "Бесіди із учителями" - про використання психології в школі. До 1910 року більше третини всіх американських психологів зацікавилися можливістю застосування своїх знань до проблем утворення. З них три чверті вже приступилися до роботи в цій області. Психологія знайшла своє місце в реальному світі.У цій главі ми поговоримо про життєвий шлях і внесок у науку п'яти представників прикладної психології, які привнесли психологію в педагогіку, бізнес, психологічне тестування, систему правосуддя й психіатричних клінік. Всі ці психологи вчилися в Лейпцизі у Вундта, мріючи про академічні вишукування, але всі вони далеко відійшли від вундтовського підходу, коли почали працювати в американських університетах. Їхня наукова кар'єра - разючий приклад того, як американська психологія вийшла з-під впливу Вундта й надихнулася ідеями Дарвіна й Гальтона і як підхід Вандем'єра був трансформований на американському ґрунті.
Гренвил Стенли Хол (1844-1924)
Хол зібрав усе лаври "першопрохідника" в американській психології. Він одержав перший американський докторський ступінь по психології. Він затверджував, що був першим американським студентом першої психологічної лабораторії. Він стояв у джерел першого американського журналу по психології. Він був першим президентом університету Кларка, першим засновником і першим президентом Американської психологічної асоціації, і одним з перших прикладних психологів.
Нові факти свідчать про те, що в дійсності він був другим.
Сторінки життя
Стенли Хол народився на одній з ферм штату Массачусетс. З раннього років він виявив себе цілеспрямованою особистістю. У чотирнадцять Холів дав собі обіцянку "досягти чого-небудь у житті". У сімнадцять йому довелося пережити глибокий сором, коли на самому початку громадянської війни батько відкупив його від служби в армії. Хол говорив, що почував себе винуватим і готовий був зазнати кари, щоб надолужити цю провину.
В 1863 році він надійшов в Уильямський коледж. До останнього курсу Хол став власником безлічі почесних студентських нагород. Він з ентузіазмом займався філософією, особливо його цікавила еволюційна теорія, що багато в чому вплинуло на його кар'єру в психології. По закінченні коледжу Хол "усе ще не знав, що саме він хотів би робити в житті". Він надійшов у Нью-йоркську семінарію, хоча й не мав особливої тяги до пастирського поприща. Але його інтерес до еволюції не сприяв тому, щоб він став старанним семінаристом. Розповідали, що, коли Хол читав свою пробну проповідь перед викладачами й студентами, президент семінарії став на коліна й почав молитися за порятунок душі проповідник-проповідника-гори-проповідника.
За порадою відомого священика Генрі Ворда Бичера Хол поїхав вивчати філософію й богослов'я в Німеччину, у Боннський університет. Крім того, він слухав лекції по фізіології й фізиці в Берліні. Буваючи там, він сполучав відвідування університету з походами в театри й пивні - досить сміливий досвід для парубка, що одержав релігійне утворення. Він писав про своє здивування, коли один раз у неділю побачив за кухлем пива професори богослов'я. Хол згадував про короткі романтичні захоплення того періоду, відзначивши, що пари з них були дуже жагучими й розбудили в ньому струни, "доти дрімали, що зробило його життя багатше й наповнило її змістом". Перебування Холу в Європі стало для нього звільненням.
Хол вернувся додому в 1871 році у віці 27 років, так і не одержавши диплома й весь у боргах. По закінченні семінарії (хоча й без присвяти в сан) він проповідував - правда, усього 10 тижнів, - у сільській церкві в Каудеспорте, штат Пенсільванія. Більше року він жив частками уроками, а потім одержав місце викладача в коледжі Антіох у штаті Огайо. Тут він викладав англійську літературу, французький і німецька мови, літературу, філософію, виконував обов'язку бібліотекаря, вів заняття хору й проповідував у каплиці.
В 1874 році Хол прочитав "Основи фізіологічної психології" Вундта, і ця подія поклала початок його інтересу до нової науки й змусила задуматися про правильність вибраної кар'єри. Він взяв відпустку, улаштувався в місті Кембриджі, штат Массачусетс, і влаштувався викладачем англійської мови в Гарвардський університет. Тут Хол не тільки вів заняття по англійській мові, але й сам почав учитися в медичній школі. В 1878 році він представив свою дисертацію про тактильне сприйняття простору й першим у Сполучених Штатах одержав докторський ступінь в області психології.
Відразу ж після одержання докторського ступеня Хол знову відправився в Європу. Спочатку він вивчав фізіологію в Берліні, а потім став студентом Вундта в Лейпцизі, де жив по сусідству з Фехнером. Реальна робота під керівництвом Вундта не виправдала очікувань Холу. Він не тільки відвідував всі лекції й безмовно погоджувався на роль випробуваного в експериментах, але й проводив власні дослідження з фізіології. Його наступна кар'єра ясно показує, що Вундт, в остаточному підсумку, не зробив на нього якогось особливого впливу. Після повернення в Сполучені Штати в 1880 році в Холу не було ніякої перспективи одержати роботу зі спеціальності, але не пройшло й десяти років, як він став фігурою національного масштабу.
Повернувшись із Німеччини, Хол зрозумів, що кращого випадку задовольнити своє честолюбство, чим застосувати психологічні знання в педагогіці, у пего не буде. Лейтмотивом його доповіді на зборах Національної педагогічної асоціації (NEA) в 1882 році була ідея про необхідність зробити вивчення психології дитини головним пріоритетом у професії вчителя. Цю думку він повторював при кожній можливості. Ректор Гарвардського університету запропонував Холу підготувати серію лекцій з питань утворення. На ці виступи Холу надійшло безліч схвальних відгуків, а потім пішло запрошення на неповну ставку викладача в університет Джонса Хопкинса, де п'ятьма роками раніше була організована перша в США аспірантура.
Лекції Холу мали великий успіх, і в 1884 році він став професором в університеті Хопкинса. У цей час він приступився до створення психологічної лабораторії, що вважається першої в Сполучених Штатах (формально відкрилася в 1883 році) і яку сам Хол назвав своєю "лабораторією психофізіології". У свій час там училися багато видних американських психологів, у тому числі Джон Дьюї й Джеймс Мак Кин Кетел.
В 1887 році Хол заснував "Американський журнал психології" - перше в США й до цієї пори впливове спеціальне психологічне видання. Журнал став базою теоретичних і експериментальних ідей і додав американської психології дух єдності й незалежності. Правда, у пориві ентузіазму Хол надрукував занадто багато екземплярів першого випуску; лише через п'ять років редакції журналу вдалося розплатитися за взятий тоді кредит.
В 1888 році Хол став першим президентом університету Кларка (м. Вустер, штат Массачусетс). Перш ніж зайняти цей пост, він почав тривале турне за кордон, щоб вивчити діяльність європейських вищих навчальних закладів і запросити в довірений йому університет талановитих викладачів і дослідників. Ця поїздка стала також "оплаченою відпусткою за ще не почату роботу... Була безліч зупинок, ніяк не виправданих метою подорожі. - наприклад, відвідування Російської військової академії, руїн давньогрецького акрополя й стандартний набір з публічних будинків, цирків і інших визначних пам'яток".
Працюючи в університеті Кларка, Хол взяв за зразок німецькі університети й університет Джонса Хопкинса, причому з упором не на навчання, а на наукові дослідження. На жаль, засновник університету Кларка - багатий торговець Джонас Гилман Кларк - не розділяв ідей Холу й не виділяв йому грошей стільки, скільки той очікував одержати на потреби аспірантури. Кларк умер в 1900 році, на свої гроші він заповів заснувати коледж - ідея, проти якої виступав Хол, але яку довго плекав при житті сам Кларк.
При Холі дверей університету Кларка - не в приклад більшості навчальних закладів США - широко відкрилися для жінок і представників етнічних меншостей. Хоча Хол і розділяв загальнонаціональну позицію, заперечуючи проти спільного навчання осіб різної статі, він приймав жінок в аспірантуру й на посаді молодших викладачів. Він також почав незвичайний крок, коли запросив надійти в Кларк студентів з Японії, і вуж зовсім безпрецедентним учинком став прийом до аспірантури афро-американців. Першим чорним американцем, що одержав докторський ступінь в області психології, був учень Холу Френсис Самнер. Він зробив блискучу кар'єру й очолив відділення психології Гарвардського університету у Вашингтоні, де "установив тверду програму по подоланню дефіциту психології для чорних і чорних у психології". У той час як у більшості університетів на викладацькі посади не допускалися євреї, Хол відмовлявся обмежити їхнього права на роботу.
Хол був не тільки президентом університету Кларка, але, будучи професором психології, викладав там в аспірантурі. На власні гроші він почав видавати журнал "Педагогічна школа", нині - "Журнал генетичної психології", де друкувалися матеріали по педагогіці й дитячій психології. В 1915 році Хол заснував "Журнал прикладної психології", що став шістнадцятим по рахунку психологічним виданням у США.
В 1892 році була заснована Американська психологічна асоціація (АПА) - багато в чому завдяки зусиллям Холу. Почалося все із зустрічі десятка психологів у кабінеті Холу в його будинку, де й був розроблений проект нової організації, президентом якої обрали Холу. До 1900 року асоціація нараховувала 127 членів.
Свій інтерес до релігії Хол підтримав підставою Школи релігійної психології Кларка й "Журналу релігійної психології", що проіснував біля десяти років. В 1917 році вийшла книга Холу за назвою "Ісус Христос у світлі психології". Його бачення Ісуса як свого роду "надлюдини" не знайшло схвалення церкви.
