Розділи та методи практичної психолог

p align="left">Так, наприклад, розвиток жорстокості в дитині одні вважають результатом наслідування «моделям» - дорослим людям або персонажам телевізійних передач, тоді як на думку інших це «розрядка» напруги, що накопичуються, або ж синдром «важкої» дитини, психічний розвиток якого гальмується середовищем.

Число таких прикладів, що стосується прийняття чоловічих або жіночих ролей, сексуальних орієнтацій, що відхиляються форм поводження або будь-яких інших аспектів особистості, можна помножити. До них ми будемо не один раз вертатися в інших главах.

Соціальна психологія

Область соціальної психології вже була нами раніше обкреслена. Щоб дати подання про складність взаємин, що складаються між людьми, досить додати, що соціальна психологія виробила цілий ряд своїх власних методів, для застосування яких нерідко потрібна чимала винахідливість. У цьому можна переконатися на прикладі експерименту, проведеного Милгремом.

Фундаментальні дослідження

Довідавшись про психологів, зайнятих фундаментальними дослідженнями, люди, стурбовані проблемою рентабельності, завжди задають собі питання: навіщо це потрібно?

Найбільш численні дослідження стосуються головним чином таких явищ, як научання і його закони, дія мотиваційних факторів, розвиток таких когнітивних процесів, як сприйняття, пам'ять, мислення, мова або рішення завдань. Деяка частка (5-10%) досліджень проводиться винятково з метою поглибити наші знання про поводження.

Для деяких досліджень необхідне застосування особливих методів або висока кваліфікація, і тому ними займаються більше вузькі фахівці.

Так, психофізіологія вивчає фізіологічні й біохімічні зміни, що відбуваються в нервовій системі. Вона намагається встановити зв'язок між ними й різними аспектами людської активності: функціонуванням пам'яті, регуляцією емоцій, сном і сновидіннями. Методи досліджень тут досить різноманітні - від уживляння електродів у головний мозок до використання приладів, що вимірюють частоту серцевих скорочень, що реєструють електричну активність головного мозку або шкірні реакції й т.п.

Психофармакологія покликана випробовувати лікарські речовини й активні фактори, синтезовані у фармакологічних лабораторіях, для того щоб описати їхнього впливу на поводження піддослідних тварин. Лише після проведення незліченних випробувань і аналізу отриманих результатів та або інша речовина може бути передане для випробувань на людях і тільки потім випущено в продаж.

Зоопсихологія використовує методи, прийняті в психології, щоб доповнити дані етологів про поводження різних видів тварин. Вона намагається краще зрозуміти те, що становить специфіку людської природи, установлюючи родинні зв'язки людини із тваринним миром. Що стосується парапсихології, те тут дослідник занадто часто буває змушений працювати на самій границі офіційно визнаної науки. Ціль його полягає в тому, щоб перевірити, чи існують у дійсності ті психологічні явища, які неможливо пояснити на сучасному рівні наших знань. Якщо є можливість. він намагається виявити елементи, що дозволяють знайти місце цих проявів у рамках нормальної життєдіяльності організму, і встановити умови, у яких вони виникають. При проведенні експериментів в області парапсихології треба ретельне перевіряти методологію й проявляти крайню обережність в інтерпретації результатів.

У цих спеціалізованих розділах фундаментальних досліджень все частіше й частіше можна зустріти психологів, зайнятих проблемою штучного інтелекту. Вони намагаються методом моделювання на обчислювальній машині краще зрозуміти, як відбувається процес мислення в людини, а також використовувати машину для розвитку в працюючих на ній дітей нових навичок мислення й дослідження завдань.

Методи психології

Як ми переконалися, психологію можна вважати наукою, оскільки вона використовує наукові методи, щоб описувати й пояснювати поводження. Найчастіше використовуються описові методи, з одного боку, і експериментальний метод-з іншої.

Описові методи

Як показує їхню назву, описові методи відводять дослідникові роль спостерігача. Він ніколи не втручається в спостережуване явище, а обмежується тим, що описує його як можна більш об'єктивно.

Спостереження в природних умовах

Спостереження в природних умовах - найпростіший, але й самий нудний метод. Спостерігач повинен триматися осторонь, щоб залишатися непоміченим, або ж так добре змішатися із групою, щоб не залучати до себе уваги. При цьому він повинен зауважувати й оцінювати всі події, що мають відношення до явища, що підлягає опису.

Самі більші труднощі пов'язана з тим, що можна легко змішати істотне із другорядним або ж інтерпретувати деякі події, виходячи з того, що очікує побачити спостерігач, а не з того, що відбувається насправді. Один зі способів уникнути цього полягає в тому, щоб озброїтися магнітофоном, фотоапаратом або відеокамерою, що дозволить реєструвати поводження і якщо буде потреба багаторазово демонструвати запису різним спостерігачам.

При систематичному спостереженні увага повинне бути зосереджене на одному певному аспекті поводження, для того щоб як можна точніше описати саме ті його характеристики, вивченню яких присвячене дане дослідження.

Для цього часто використовують опитувачі або карти спостереження, у які включені різні елементи, що вимагають уваги: частота даної форми поводження (скільки разів вона виникає в певний проміжок часу), його інтенсивність (з урахуванням умов, у яких вона проявляється), як вона виникає і як зникає й т.п. Такого роду спостереження дозволяють сконцентрувати увагу дослідника на істотних моментах, не відволікаючи його на другорядні деталі.

Анкети й тести

Більше структурований спосіб рішення тієї або іншої проблеми пов'язаний з використанням, якщо це можливо, засобів, обираних залежно від досліджуваного явища.

Анкети дають можливість одержати інформацію про більші групи людей шляхом опитування якоїсь частини цих людей, що становлять репрезентативну (представницьку) вибірку. Звичайно, анкети дають достовірні результати тільки при ретельній розробці пропонованих питань і за умови, що вибірка досить точно відбиває популяцію в цілому. Великі фірми, що займаються зондуванням суспільної думки, одержують звичайно результати, що відхиляються від результатів опитування всієї популяції не більше ніж на 3-4% в обидва боки.

Що стосується тестів, те це стандартизований метод, використовуваний для виміру різних характеристик окремих осіб, що служать об'єктами спостереження. Передбачається, що вони дозволяють оцінювати інтелектуальні здатності, рухові функції або особистісні особливості, поріг виникнення тривоги або досади в певній ситуації або інтерес, що проявляється до того або іншого виду активності.

Проте при використанні тестів виникає багато проблем. Одна з них, і немаловажна, зв'язана зі способом нормалізації тесту. Безсумнівно, результати, отримані для одного випробуваного або для однієї популяції, можна інтерпретувати лише при зіставленні їх з результатами, отриманими для вибірки людей, що пройшли перевірку за допомогою тих же тестів, і адекватно представляють даного індивідуума або популяцію. Ми побачимо, однак що ця вимога виконується не завжди. Справді, метод тестів, що виявляється іноді дуже ефективним, нерідко використовують для підтвердження ідей, що ставляться скоріше до області політики, чим науки.

Кореляційний аналіз

Використання описаних вище методів дозволяє провести більше глибокий аналіз даних, якщо їсти можливість зіставити один з одним результати по двох або декількох з характеристик, що спостерігалися. Це дозволить відповісти на питання начебто «чи можна вважати, що 14-літні дівчинки більше товариські, чим хлопчики того ж віку?» або «чи наділені інтелігентні люди одночасно й більшими творчими здатностями?»

Для того щоб відповісти на ці питання, досить установити залежність між різними даними, отриманими в результаті спостереження або за допомогою анкети, або ж піддати випробуваних тестам. У першому випадку треба зрівняти, наприклад, оцінки товариськості дівчинок з відповідними оцінками для хлопчиків; у другому - зіставити оцінки, отримані в тестах на рівень інтелекту, з оцінками творчих здатностей.

Подібні залежності оцінюються головним чином за допомогою статистичних методів. Найчастіше при цьому обчислюють коефіцієнт кореляції.

Переваги кореляційного аналізу очевидні: він дозволяє одержати за дуже короткий час безліч даних для значного числа випробуваних. Крім того, цей метод можна застосовувати в ряді особливих випадків, у яких експериментальний підхід сполучений із труднощами або навіть неможливий (головним чином по етичних міркуваннях); прикладами служить збір даних про самогубства, про наркоманію або про виховання дітей у несприятливих умовах. І нарешті, кореляційний аналіз дозволяє одержувати інформацію, засновану на більше різноманітних вибірках і більше близьку до існуючій у суспільстві реальності - на відміну від результатів експериментів, проведених у лабораторії, де часто використовують ту саму популяцію студентів.

Цей метод, однак, не дозволяє вирішити одну проблему, пов'язану з можливою інтерпретацією залежності, що існує між змінними. Наприклад, при вивченні агресивності в дітей виявилося, що жорстокі діти частіше інших дивляться телевізійні фільми зі сценами жорстокості. Чи означає це, що таке видовище породжує в них агресивність або, навпаки, жорстокі видовища залучають самих агресивних дітей? Як визначити, яка із цих двох змінних служить причиною, а яка - наслідком? Кореляційний аналіз не дає відповіді на подібні питання.

Трапляється також, що два фактори подібним образом варіюють і при відсутності між ними причинно-наслідкового зв'язку, а їхньої варіації залежать від якийсь третьої змінної. Розглянемо, наприклад, твердження, що чим більше людина споживає марихуани, тим вище ймовірність, що він виявиться п'яницею. Можливо, однак, що насправді причинного зв'язку між цими двома параметрами немає просто існує залежність між споживанням наркотиків взагалі й особистістю деяких молодих людей, які прибігають до наркотиків, щоб забути про свої проблеми.

Інтерпретація зв'язку між двома змінними дуже часто залежить також від змісту, що вкладають у використовувані терміни. Це, безумовно, ставиться до поняття «розуму». Чи можна, наприклад, затверджувати, що «чим даний школяр розумніше, тим більше в нього шансів досягти блискучих успіхів у навчанні»? Це вірно лише в тому випадку, якщо під «розумом» мається на увазі сукупність якостей, яких вимагає школа, де особливе значення має дисциплінованість. Прекрасним прикладом, що суперечить наведеному твердженню, служить Ейнштейн, що підлітком із працею адаптувався до шкільної системи.

У деяких класичних дослідженнях, наприклад у роботі Трайона (Tryon), методи описаного вище типу вже використовувалися для з'ясування залежності між спадковістю, розумовими здібностями й придбанням нових навичок або знань.

Література

1. Хессет Дж. Введення в психофізіологію. - К., 2003

2. Анастази А. Психологічне тестування. - К., 1999

3. Веккер Л.М. Психологічні процеси. - К., 1997

4. Пономарев Я.А. Психология творчества. - М., 1976

5. Соколова Е.Т. Проективные методы исследования личности. - М., 1980

Страницы: 1, 2